Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
Отже, жанровий зміст виражається в : Основи журналістики : Бібліотека для студентів

Отже, жанровий зміст виражається в


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 

магниевый скраб beletage

1)         родовому змісті,

2)         предметі жанру і

3)         естетичному пафосі. Від жанрового змісту залежить і жанрова форма конкретного

твору.

Так, наприклад, роман для передачі свого жанрового змісту вимагає розлогого сюжету як відображення певних життєвих процесів, значної кількості персонажів, розгалуженої компо-зиції. Ода – урочистої лексики, піднесених образів, чіткої стро-фічної будови.

Жанрова форма завжди залежна від жанрового змісту і є по-хідною від нього. Зміни останнього спричинюють, кінець кінцем, обов’язкові зміни першого, хоча формі й властиве певне відста-вання від змісту в процесі невпинного розвитку літератури.

 

РОЗДІЛ ШІСТНАДЦЯТИЙ

У процесі історичного розвитку ускладнилася сама людина, суспільне середовище, у якому вона побутує, стала більш розма-їтою сукупність зв’язків особи із зовнішнім світом. Ускладнився сам предмет художньої творчості. Якщо раніше поділ на жан-ри цілком задовольняв теоретиків і практиків, то в XIX ст. вже знадобилися уточнення жанрової специфіки. Виникло поняття жанрового різновиду.

Жанровий різновид – це конкретна складова жанру, що виді-ляється на основі врахування

1)         своєрідності проблемно-тематичного ядра твору,

2)         специфіки його естетичного пафосу або

3)         способу організації життєвого матеріалу.

Для виділення жанрового різновиду враховуються окремі сто-

рони змісту твору, а саме:

1)         тематика (історичний, родинно-побутовий, пригодниць-кий і т. д. роман),

2)         проблематика (філософський, політичний, публіцистичний тощо роман),

3)         різновид естетичного пафосу твору (лірична чи сатирична комедія, гумористична новела, лірична чи епічна поема),

4)         головна особливість поетики (роман у новелах, роман у ли-стах тощо).

Основні поняття жанрології виникли в надрах літератури та науки про неї і лише потім були транспольовані в журналістику й використані її практикою й теорією. Зародившись у XVII сто-літті, журналістика спершу знала лише один жанр – короткої інформаційної замітки, новинарного повідомлення. Але в про-цесі історичного розвитку розширювала свої суспільні функ-ції, ускладнювала способи відображення світу, вдосконалювала жанрову систему. Журналістика талановито й творчо викорис-тала принципи родового й жанрового бачення світу, створені в художній літературі.

Це не означає, що журналістика запозичила готовий жанрово-родовий арсенал літератури. Ні, вона створила свою жанрову систему, яка відповідала її завданням – інформувати й формувати громадську думку. Журналістика сприйняла най-важливіші принципи літературної жанрології, як-от:

1) в основі формування розподілу творчості на роди й жанри лежать особливості людського пізнання, яке передбачає

 

Загальна жанрологія і журналістика

потребу володіти цілим набором жанрів для огляду й розуміння дійсності;

2)         кожний жанр здатний оволодіти лише певними сторонами дійсності, і в цьому виправданість його існування;

3)         жанр є складною системою засобів і способів розумного оволодіння дійсністю;

4)         жанр – сукупність колективної орієнтації в дійсності і спо-собах її осягнення, жанр належить не конкретному автору, а суспільній свідомості;

5)         жанри живуть сучасністю, але пам’ятають минуле;

6)         жанр – засіб зв’язку творчості зі споживачами і задово-лення їхніх читацьких очікувань.

Сьогодні вже є цілком очевидним, що журналістика, зо-крема на рівні художньо-публіцистичної творчості, синте-зувала в собі родові ознаки літератури. Журналістика – це епос, оскільки це розповідь про певні події, це проза як най-більш зручна форма існування епосу. Але журналістика – це й лірика, бо немислима без образу автора, цілком конкретної особи-оповідача. Нарешті, журналістика – це драма, бо вона не мислима без конфлікту, пошуку й відкриття суперечностей, зіткнення поглядів, думок, діалогічного викладу матеріалу у формі інтерв’ю.

Унаслідок тривалого історичного розвитку в журналістиці утворилося три жанрові єдності: інформаційна, аналітична та публіцистична. Ми пропонуємо назвати їх журналістськи-ми родами, бо рід – це не що інше, як група жанрів, об’єднаних спільними ознаками. Традиція використовувати поняття роду для характеристики усталених груп журналістських творів вже складається в надрах теорії журналістики. Так, наприклад, відо-мий журналістиколог В. В. Учонова стало вживає поняття роду стосовно публіцистики. «Публіцистичний рід творчості, – пише вона, – визрівав повільно і складно» 1 . А відтак, пристосувати тер-мінологічний апарат літературознавства до вивчення журналіс-тики цілком правомірно і відповідає напрямкові руху новітньої наукової думки.

1 Ученова В. В. Методы исследования генезиса публицистики В. В. Учено-ва//Методы исследования журналистики. – Ростов н. Д.: Изд-во Ростов. ун-та, 1984. – С. 7.

 

РОЗДІЛ ШІСТНАДЦЯТИЙ

Першою такою єдністю є парадигма інформаційних жанрів до числа яких належать замітка, звіт, репортаж, інтерв’ю. Осо-бливістю інформаційного журналістського роду є

1)         обрання за предмет новини, важливої суспільної події,

2)         оперативне представлення її в достовірному пові-домленні,

3)         зредукованість коментарів, суб’єктивних оцінок, аналізу.

Інформаційні жанри.

Замітка – найпростіший жанр оперативного газетного пові-домлення. Його головні властивості: стислість у подачі новини, ощадливість тексту, який не повинен перевищувати 35–40 ряд-ків, точність і зрозумілість його для масового читача. Замітку небезпідставно вважають найдавнішим жанром журналісти-ки. Газети на ранньому етапі їх існування складися як листки з розташованими на них стовпчиками новинарними повідо-мленнями. Лише потім, з розвитком журналістики і друкарських технологій, повноправне місце в пресі зайняла публіцистика. Первісно ж газета складалася виключно із заміток.

У тесті замітки автор повинен бути особливо охайним у став-ленні до кожного слова, яке мусить бути глибоко продумане, зважене. Буває так, що журналістові доводиться підраховувати не лише рядки, але й слова, а інколи й знаки у тексті своєї за-мітки. Необхідно первісно розуміти, що факт завдяки мисленій інтерпретації перетворюється на жанр замітки; оцінку події міс-тять не тільки наші судження про неї, але й слова, якими ми її описуємо. Це дуже легко спостерегти, зіставляючи замітки про одну й ту саму подію в різних газетах, особливо, якщо ці газети різної політичної спрямованості. Звідси важлива вимога до тек-сту: вживайте нейтральну лексику, обирайте з синонімічного ряду такі слова, які передають значення, а не містять емоційного забарвлення.

Текст замітки найкраще збудувати за відомим законом пере-вернутої піраміди. Цей закон народився в середині ХІХ століт-тя, коли для передачі стислих новинарних повідомлень журна-лісти все частіше стали використовувати телеграф. На самому початку телеграфної інформаційної революції зв’язок між ко-респондентом і редакцією був нестійкий, електрична мережа часто розривалася, давала перебої. Часто траплялося так, що через неправильну побудову замітки до редакції надходив текст

 

Загальна жанрологія і журналістика

з другорядними деталями, а головна подія в ньому була відсут-ня. Редакція просто мусила викидати такі тексти в кошик. Тому дуже швидко в журналістиці була напрацьована стійка тради-ція – писати тексти за законом перекинутої піраміди. Цей закон проголошував: новинарне повідомлення мусить композиційно подавати спочатку максимально конкретно саму новину, а по-тім супроводжувати її подробицями й деталями. Так народилося уявлення про тверду і м’яку замітки.