Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
1 . Звичаєве право передує написаним зако-нам – юриспруденції, хоча часто юриспруденція – лише записані звичаєві закони. : Основи журналістики : Бібліотека для студентів

1 . Звичаєве право передує написаним зако-нам – юриспруденції, хоча часто юриспруденція – лише записані звичаєві закони.


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 

магниевый скраб beletage

Звичаєве право виникає в незапам’ятних глиби-нах тисячоліть і вже далеко не всі пам’ятають про первісні при-чини і навіть справжній зміст тих чи інших звичаєвих законів. Так само і жанри виникли тоді, коли людина почала говорити, адже існують, зрозуміло, не тільки жанри журналістики й літератури, але й жанри висловлювань, розмовні жанри (рос. «речевые жан-ры»). Спершу жанри склалися в усній народній творчості і лише потім з неї перейшли в літературу. На ґрунті літературних жанрів сформувалася журналістська жанрологія.

Звичаєве право діє стихійно, ніхто не наглядає за його здій-сненням, і все ж воно неухильно виконується на підставі на-родної моралі. Так само й жанр. Ніхто не наглядає за його здій-сненням, він сам прокладає собі шлях через стихію мовлення, усного чи писемного текстотворення. Так як вчинки людей ре-гламентуються спочатку звичаями, а потім правом, так і вислов-лювання людей регламентуються спочатку стихійним, а потім усвідомленим вживанням жанрів. Адже ще М. М. Бахтін довів, що будь-який твір є нічим іншим, як висловлюванням письмен-ника з певного приводу.

Що з цього випливає? Чим краще професіонал знатиме приро-ду жанрів, чим глибше розумітиме їх закони, тим вищих профе-сійних успіхів він досягне. Більше того, сьогодні можна сказати: журналіст – це людина, яка знає жанрові закони і свідомо ство-рює тексти в рамках жанрових вимог. Якщо в правовій державі головним суб’єктом є законослухняний громадянин, то головним суб’єктом у журналістиці є жанровослухняний автор.

Конкретний текст стосовно жанру – це метонімічний прояв «постійно встановленого звичаю», втілення «етикету порядку огляду світу». Стосунки тексту і жанру метонімічні. Текст може бути лише репрезентацією певного жанру. Успіх журналіста за-лежить від того, наскільки свідомо вживає автор жанрові зако-ни. Журналістика відрізняється від літературної творчості тим, що в ній вищий рівень ремісницької праці, більша питома вага належить ремісницьким прийомам. Такі особливості зумовлені

1 Шкловский В. Тетива. О несходстве сходного/Виктор Шкловский. – М.: Сов. писатель, 1970. – С. 337.

 

Загальна жанрологія і журналістика

умовами праці журналіста, адже він письменник на щодень, він не може витрачати дорогоцінний час на пошук креативних прийомів розв’язання тих чи інших творчих завдань. Тому для нього знання жанрових законів творення тексту є не просто важливим, а обов’язковим. Оволодіння жанровими законами пов’язане передусім з баченням структури тексту. Якщо майбут-ній журналіст буде добре розуміти й виразно бачити структурні елементи, з яких складається жанр, то він зможе на цій підставі успішно розв’язати завдання створення тексту.

Для журналіста є важливим як оволодіння конкретними ін-формаційними, аналітичними та художньо-публіцистичними жанрами, висвітлення структури й особливостей яких перед-бачене в спеціальних курсах, так і розуміння загальних жанро-логічних питань, яким і присвячений цей виклад. Незважаючи на теоретичну загальність даного матеріалу, він має важливе значення для розв’язання суто творчих конкретних завдань, що рано чи пізно виникають перед кожним автором, надто тоді, коли він залишає позаду період учнівства й виходить на шлях власної, самостійної творчості.

Під жанрологією розуміємо ту частину теорії журналістики (й літератури), що вивчає поділ текстів на роди і жанри. Слово «жанр» запозичене в українську мову з французької, де вжива-ється в двох значеннях: «рід» і «вид». Це створило певну плутани-ну в жанрологічній термінологічній системі, де утворилося від-разу кілька понятійних рядів для позначення одних і тих самих явищ. Не вдаючись до викладу подробиць дискусійних моментів, відзначимо, що найбільш поширеною є концепція, згідно з якою щодо літературних текстів застосовуються три рівні поділу, що називаються

1)         рід,

2)         жанр,

3)         жанровий різновид.

У відповідності із загальнофілософським законом зміст і фор-ма перебувають у діалектичній єдності, у якій пріоритет нале-жить змістові. Це породжує іноді деяке скептичне ставлення до форми як до чогось другорядного, неістотного. «Дайте мені сенсаційний зміст, – говорить молодий журналіст, – а вже офор-мити його я як-небудь зумію». Насправді ж, форма не є другоряд-ним чинником у журналістській праці, а досконале оволодіння

 

РОЗДІЛ ШІСТНАДЦЯТИЙ

нею є законом творчості. Зрештою, у творчому змаганні журна-лістів перемагає той, хто пише яскравіше, здійснює вичерпне збирання інформації, формує на її підставі переконливі кон-цепції, вміє знайти нестандартні підходи до матеріалу, глибоко оволодів жанровими типами мислення.

Важливе значення форми розкрив свого часу великий німецький філософ Г. В. Ф. Геґель (1770–1831). «Форма є зміст, – писав він в „Енциклопедії філософських наук” (1817), – а у своїй розвинутій визначеності вона є закон явищ» 1 . «Зміст не безформ-ний, – продовжував він далі, – а форма водночас і міститься в са-мому змісті, і являє собою щось зовнішнє стосовно нього. (…) Зміст є не що інше, як перехід форми у зміст, а форма – перехід змісту у форму» 2 (підкреслення Гегеля. – І. М.).

Наявність певних родів і жанрів, згідно з цим філософським законом, означає ні що інше, як існування певного змісту, який визначає адекватні способи свого оформлення, невіддільного від форми. У процесі історичного розвитку жанри інтенсивно розви-валися. Змінювалася дійсність, що була предметом відображен-ня в творчості, змінювалися ідеологічні системи, які визначали сутність цього відображення. Часом дуже важко співвіднести два цілком різні твори і побачити в них наявність спільних жанрових ознак. Величезна часова дистанція між «Антігоною» Софокла і п’єсою Е. Іонеску «Король помирає». Але нерозв’язний художній конфлікт і відображення його крізь призму поважного величного пафосу об’єднує ці твори в жанр трагедії, встановлює тяглість історичної традиції між ними.

Літературні жанри – явище таке ж давнє, як і сама література. Жанри журналістики народилися тоді, коли народилася й сама журналістика. Сталося це порівняно недавно. Тому, згідно з іс-торичною послідовністю, розглянемо спершу умови творення літературних жанрів.