Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
Він досліджує їх, а не описує байдужим оком стороннього спостерігача. : Основи журналістики : Бібліотека для студентів

Він досліджує їх, а не описує байдужим оком стороннього спостерігача.


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 

Загрузка...

Не випадково поняття «публіцистичність» міцно увійшло до словника літературознавчих термінів 1 . У теорії літератури воно означає підкреслену тенденційність, особливу полемічність суджень, розрахунок на широке громадське звучання творів художньої літератури.

1 Див., наприклад, кн.: Лесин В. М., Пулинець О. С. Словник літературознав-чих термінів. Вид. 3-є, переробл. і доп./В. М. Лесин, О. С. Полинець. – К.: Рад. школа, 1971. – С. 346–347.

 

Виготовлення внутрішньої інформації

Такими якостями володіли, наприклад, романи Івана Тур-генєва «Батьки і діти» (1862) і Миколи Лєскова «Нікуди» (1864), «Обійдені» (1865), у яких висловлено засудження російського нігілізму епохи Великих реформ царя Олександра ІІ Визволите-ля, виведені непривабливі образи молодих революціонерів, які прагнуть втілити в життя утопічні ідеї соціалізму. Письменники показали однозначно, що з ними Росії йти нікуди. Так М. Лєсков назвав один із своїх романів. Гострою публіцистичністю відзна-чався роман Федора Достоєвського «Біси» (1972), який уперше підняв питання про соціалізм як бісівшщину, шлях, який здат-ний завести Росію в прірву соціального експериментування; революціонери готові були вже тоді «зрізати сто мільйонів голів» в ім’я, як їм тоді здавалося, історичного прогресу. Прикладів пу-бліцистичності літературних творів дуже багато. Ми вказали на найбільш яскраві з них. Але всі вони стосуються однієї епохи (періоду проникнення в Росію ідей марксизму) і виражають по-дібну тенденцію – викриття антигуманної сутності російського народницького соціалізму.

У літературі діє закон: як тільки пожвавлюється суспільне життя, як тільки в ньому відчувається рух до назрілих перемін, то негайно зростає рівень публіцистичності художніх творів. Востаннє наше суспільство пережило такий момент у період так званої Перебудови й розпаду Радянського Союзу. Починаючи з середини 1980-х років рівень авторитетності художньої літе-ратури почав помітно зростати, саме завдяки публіцистичній наповненості багатьох нашумілих тоді творів, як-от: «Сумний детектив» Віктора Астаф’єва (1986) «Плаха» Чингіза Айтматова (1986), «Життя і доля» Василія Гроссмана (опубл. 1988, напис. 1961) і багато ін.

Між літературою, як явищем мистецтва, і публіцисти-кою, як явищем журналістики, немає непрохідної стіни. Література буває публіцистичною, а публіцистика – худож-ньою.

Саме цьому публіцистичний образ, хоча він і оточений кон-кретизуючими вказівками й фактами, залишається художнім образом. Це не фотографічно застигле відтворене зображення окремого предмета, а картини дійсності, що осяяні світлом ес-тетичного ідеалу, авторської ідеї, покликані привести читача до однозначних висновків щодо порушеної проблеми. У публі

РОЗДІЛ П’ЯТНАДЦЯТИЙ

цистичних жанрах художні образи не в меншій мірі, ніж цифри, факти, логічні докази, інформують і переконують читача. Тим паче, що саме художні образи справляють щонайглибше ідейно-емоційне враження. Тому вони цілком самодостатні в структурі публіцистичного твору.

Публіцистові потрібні сміливість і мужність для постановки важливих, але часто болючих, дискусійних питань. У художньо-публіцистичних творах провідна роль належить особі оповідача, який розповідає, змальовує, розмірковує, веде читача від одного факту до другого, знайомить з явищами, аналізує і роз’яснює проблеми. Наявність оповідача, що ніби супроводжує чита-ча лабіринтами подій і фактів, думок і міркувань, є важли-вою ознакою публіцистики. У свідомості читача, як правило, закріплюється образ автора-оповідача з його улюбленою темою, системою аргументації, мовним стилем.

Відрізняються від художньої літератури тема й ідея публіцис-тичного твору. Якщо в художній літературі під темою розуміється предмет відображення, та сфера дійсності, яка відтворена пись-менником, то тема публіцистичного твору – це не тільки предмет відображення, але й проблема, яку автор побачив у ньому, його оцінки й концепція порушеного питання.

Ідея публіцистичного твору також має своєрідне втілення. Вона мусить бути тут вербалізована, тобто словесно виражена у вигляді висновку, дефініції чи формули. Вона повинна бути сформульована логічно чітко, однозначно і не допускати мно-жинності витлумачень. На відміну від художніх творів, які по-требують інтерпретацій, «розшифрування» авторського задуму, встановлення філософської концепції, що випливає із зобра-жених картин дійсності, публіцистична ідея належить самому творові, формулюється самим автором, належить йому, виклю-чає двозначність розуміння. Це робоча, дійова ідея, покликана наштовхнути читача на дію, соціальну акцію.

Ідея художнього твору випливає з нього, але не належить йому. Вона постає в суспільній свідомості внаслідок інтерпре-тацій тексту літературною критикою та окремими читачами; художня ідея суб’єктивна, часто не збігається або й істотно від-хиляється від завдань і цілепокладення письменника. Інтерпре-тація художнього тексту дозволяє проникнути в сутність твору

 

Виготовлення внутрішньої інформації

як висловлювання, що має певну мету, задум і мотиви. Але саме витлумачення в свою чергу залежить від історичного моменту та індивідуальних рис інтерпретатора. Існує цілий ряд обставин, що дозволяють витлумачувати художній текст в цілях дослідни-ка: його освіта, світогляд, безпосередня партійна приналежність та ін. Іспанський поет Федеріко Гарсіа Лорка з цього приводу якось зазначив, що після смерті він стане флюгером на вітрі, маючи на увазі, що вже не зможе захистити свої твори від сва-вільних суб’єктивних інтерпретацій.

На відміну від художньої, публіцистична ідея не визнає мно-жинності й суб’єктивності витлумачень. Публіцист не може допустити, щоб його зрозуміли неправильно або не зрозуміли зовсім. Це означатиме, що він працював намарне. Він навіть не може допустити, щоб читачі витрачали внутрішні ресурси на витлумачення його ідей, пошук їх у тексті. Це викликає нега-тивні емоції в читача. Він губиться від невизначеності. Публі-цистика несумісна з підтекстом. У ній все повинно бути вияв-лене, прояснене. Публіцистика несумісна з символізмом (не як художньою течією, а як зі способом бачення світу), оскільки символ завжди багатозначний. А публіцистика вимагає одно-значності. Публіцистові потрібно не просто, щоб його зрозуміли, а щоб його зрозуміли правильно й сьогодні ж, негайно, інакше його робота просто не потрібна.