Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
Слухайте мовчки, не перебивайте співрозмовника. : Основи журналістики : Бібліотека для студентів

Слухайте мовчки, не перебивайте співрозмовника.


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 

Загрузка...

Пам’ятайте: ви зустрілися для того, щоб вислухати, а не для того, щоб самому наговоритися. Люди, як правило, навіть не знають, як багато вони знають, ви повинні провести їх стежкою їхньої пам’яті. Підходьте до співрозмовника, як до джбана, повного інформації, і намагайтесь спорожнити його.

Не бійтеся гострих запитань. Нема питань, що бентежать, є лише відповіді, які бентежать. Перечитуйте свої записи, швидко орієнтуйтеся в прогалинах, що залишаються й у разі потреби домагайтеся повторного інтерв’ю.

Наприкінці інтерв’ю обов’язково запитайте, що цікавого міг би співрозмовник ще повідомити читачам поза темою, окресленою вашими запитаннями. Часто у людей буває нема-ло історій, гідних газетної публікації. Так ви намацаєте не одну тему для майбутньої творчості.

 

Збирання зовнішньої інформації

Поводьтеся з гідністю, відчувайте себе офіційним пред-ставником свого ОМІ. Візьміть за правило не тільки дякувати за інтерв’ю, але й приносити об’єктові газету з матеріалом, що постав за його участю чи допомогою. Люди цінують добре став-лення до них, запам’ятають вас і будуть і надалі охоче погоджу-ватися на бесіди.

Написаний унаслідок інтерв’ю текст слід перед опублі-куванням показати об’єктові, попросити його уважно про-читати, виправити можливі помилки в цифрах, прізвищах, фактах, якщо такі були допущені. Попросіть об’єкт завізу-вати ваш матеріал. У сучасних редакціях візування здійсню-ється шляхом підписування об’єктом на звороті кожного аркуша тексту інтерв’ю.

Однак у поглядах на це правило існують деякі розбіжності між вітчизняними та зарубіжними джерелами. А. З. Москаленко до «вчинків, що обмежують право громадян на свободу вислов-лення думок» відносив таку ситуацію: «якщо журналіст усупереч проханню автора матеріалу чи людини, у якої брав інтерв’ю, не узгоджує з нею підготовлений до публікації остаточний текст, або ж допускає у тексті суттєві зміни без згоди і публікує його» 1 . Відтак, уже навіть у вітчизняній журналістиці це правило не діє категорично, а допускає вибірковість у застосуванні. Воно за-стосовується на вимогу об’єкта.

Західні ж методики взагалі не вимагають від журналіста по-годження з об’єктом тексту його матеріалу. «Інтерв’ю має своїм завданням отримати більше інформації, ніж хоче надати спів-бесідник, – зазначено в складеному за французькою методикою підготовки працівників для мас-медіа посібнику «Гід журналіс-та». – Краще уникати погоджень тексту інтерв’ю з тим, хто його давав. Інтерв’ю має бути побудованим у чіткій згоді з його осно-вним повідомленням та ключем подачі» 2 .

Як розуміти цю суперечність? Її джерела в різному статусі журналістики в нас удома й у демократичних країнах Заходу. Наше законодавство в інформаційній галузі настільки недоско-1 Москаленко А. З. Теорія журналістики: підручник/А. З. Москаленко. – К.: Експрес-об’ява, 1998. – С. 156.

2 Гід журналіста: Збірка навчальних матеріалів, складена за французькою методикою вдосконалення працівників ЗМІ/Адаптація та упорядкування – Алла Лазарєва. – К., 1999. – С. 35.

 

РОЗДІЛ ЧОТИРНАДЦЯТИЙ

нале, що журналіст повсякчас стоїть перед загрозою судового позову навіть у випадку безвинної помилки, не говорячи вже про гострий критичний матеріал, спрямований проти урядовця чи установи. У такому випадку, зрозуміло, краще заздалегідь узгодити публікацію з джерелом інформації. Годі й говорити, що в такому випадку практично будуть усунуті всі критичні оцінки й навіть не лишиться місця для конструктивних пропозицій. Адже авторитет газети прямо залежить від того, наскільки послідовно вона перебуває в опозиції до влади, наскільки сміливо крити-кує бездіяльність або неправильні дії урядовців чи державних структур. Західна журналістика вже пройшла складний шлях боротьби за свободу слова, завоювала собі право за умов відпові-дальності безоглядно критикувати органи влади й урядовців, аж до президентів включно. Тому в західних методиках зустрічають-ся вимоги, які в наших умовах здаються неконструктивними. Насправді ж вони не позбавлені змісту, і наша журналістика буде з часом наближатися й до їх запровадження в практику.

Сучасна техніка ставить журналіста перед вибором запи-сувати інтерв’ю в блокнот чи фіксувати його на диктофон. Тут не можна дати якихось однозначних рекомендацій, тим паче втримати українського журналіста від спокуси покористуватися технічним засобом. Але при цьому слід мати на увазі таке:

по-перше, розшифровка інтерв’ю, записаного на диктофон, займає набагато більше часу, ніж записаного в блокнот. Дик-тофон дає лише послідовне відтворення розмови, тимчасом як записи в блокноті охоплюються зором одночасно, це створює гарні можливості для композиційних перестановок, згрупування матеріалу за рубриками;

по-друге, диктофон передбачає багаторазове використан-ня магнітофонної плівки. Як правило, записані на диктофон інтерв’ю стираються невдовзі після публікації журналістського твору. Це робить неможливим повернення до раніше опубліко-ваного матеріалу, повторне його використання. Але ж кожний досвідчений журналіст знає, що далеко не весь обсяг інформа-ції, що отриманий з інтерв’ю, потім використовується в журна-лістському творові. Переглядаючи старі записи, можна віднай-ти не одну тему для нового виступу. Працюючи з диктофоном, журналіст починає кожного разу ніби з нуля і не залишає нічого в своєму архіві від своєї праці.

 

Збирання зовнішньої інформації

На користь записаного на магнітофонну стрічку інтерв’ю го-ворить те, що об’єктові буде неможливо відмовитися від своїх слів, якщо навіть він захоче це зробити згодом; плівка правитиме за документ у разі скарги на неточність публікації.

Найкращим варіантом технічного забезпечення інтерв’ю є поєднання записів у блокноті найголовніших тез і положень із записом повного тексту розмови на диктофон. Це дозволить спо-лучити переваги кожного методу і усунути деякі їх вади.

Нехай ці міркування будуть враховані молодими журналіста-ми в їхній подальшій професійній діяльності.