Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
Психологічна підготовка. : Основи журналістики : Бібліотека для студентів

Психологічна підготовка.


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 

Загрузка...

Полягає у вашій внутрішній налаштованості на розмову, призначенні для неї найзручнішого часу і місця, виборі одягу й створенні певного іміджу журналіста, що повинне забезпечити для об’єкта найкращі умови для само-розкриття. Журналіст повинен бути професійним комунікатором, володіти в цій галузі необхідними знаннями і навичками.

Слід з самого початку первісно розуміти, що здебільшого люди внутрішньо влаштовані надзвичайно хаотично. Для успішного отримання від них необхідної для вас інформації ви повинні мобілізувати усі свої зовнішні і внутрішні ресурси. Тут немає дрібниць, починаючи від деталей одягу й закінчуючи обраним вами тембром голосу, різновидами якого, безумовно, теж слід володіти.

Йдучи на завод розмовляти з робітниками, слід одягтися як робітник. Ідучи на інтерв’ю до директора банку, слід мати й відповідний зовнішній вигляд, аби вас не виставили без розмови з порогу, не заглянувши в журналістське посвідчення.

Журналістові слід завжди бути налаштованим на гнучкість власної поведінки, а також володіти сенсорним досвідом,

 

РОЗДІЛ ЧОТИРНАДЦЯТИЙ

аби усвідомити для себе, яка модель поведінки дає найбільш відчутний результат при комунікації. Готуючись до інтерв’ю, слід визначитися з моделлю поведінки, обрати одну як головну, але обов’язково мати ще два-три запасні варіанти на той випадок, коли перша модель не спрацює. Ведучи інтерв’ю, слід швидко налаштовуватися на комунікаційну хвилю об’єкта і гнучко реа-гувати на його поведінку, шукаючи найбільшої відкритості.

Журналіст – це одночасно актор і режисер, а кожне його інтерв’ю – це маленька одноактна вистава, яку він розігрує наодинці з об’єктом.

У найзагальнішому вигляді правила інтерв’ю можуть бути сформульовані так:

Передусім, слід знати, про що саме ви хочете довідатися; виокремити для себе головне чи групу головних запитань, здійснити чітке цілепокладення й неухильно рухатися до нього в процесі розмови.

Журналіст повинен виходити з уявлення про самодостатню цінність своєї професії. Він мисливець за інформацією. Він полює за нею. Вона, як дичина, ховається від нього. Журналіст мусить знати, що інформацію від нього можуть приховувати навмисне, але можуть і просто не розуміти змісту поставлених запитань; нарешті, деякі об’єкти можуть виявитися просто недостатньо поінформованими й самі для вичерпного роз’яснення ситуа-ції чи проблеми. А відтак глибоке усвідомлення своїх завдань, з’ясування для себе того, про що саме він мусить довідатися, є обов’язковою умовою масово-інформаційної діяльності.

Будьте скрупульозні у використанні вами мови. Знайте, що лише вона забезпечить вам отримання того результату, який ви хочете досягти. Запам’ятайте правило: якщо ви точні у форму-люванні запитань, то ви отримаєте й точну інформацію.

Брати коментар з проблеми вашого майбутнього мате-ріалу слід лише в першої за компетенцією особи в даній га-лузі. Уявімо собі конференцію, на якій присутні 200 науковців. Журналіст, що пише статтю чи навіть дає інформаційне повідо-млення про неї, повинен звернутися з проханням про інтерв’ю не до молодих аспірантів, присутніх на ній, не до доцентів чи професорів, а до академіка Х., який виступив організатором кон-ференції, виголосив на пленарному засіданні при її відкритті

 

Збирання зовнішньої інформації

програмову доповідь. Лише такий коментар першої на цій події особи буде найбільш продуктивним з інформаційного боку, най-глибше розкриє подію, викличе інтерес читачів.

Візьміть за правило користуватися гаслом, що дійшло до нас ще від стародавніх римлян: «Audiator et altera pars!» («Вислухай-мо й протилежну сторону!»). Його застосування є обов’язковим у ситуаціях журналістського розслідування, вивчення конфлік-тної ситуації, у якій сторони будуть звинувачувати перед журна-лістом одна одну і намагатися схилити його на свій бік. Якою б на перший погляд не здавалася вам переконливою позиція пер-шої сторони, візьміть за правило обов’язково вивчати аргумен-ти опонентів. Лише таке всебічне вивчення може вважатися достатнім для складання власної концепції подій.

Не соромтеся свого незнання. Краще бути профаном у роз-мові й щиро зізнатися об’єктові в своєму нерозумінні тих чи інших проблем, ніж виявитися профаном у публічному виступі, допустити прикрі неточності, за які потім буде соромно й жур-налістові, і самому виданню.

Підготувавшись до інтерв’ю в бібліотеці, прочитавши на-явні з даної проблеми джерела, вичерпавши Інтернет-ресурси, журналіст повинен, однак, дати зрозуміти об’єктові свій рівень компетентності. Слід розуміти, що чим вищий рівень компе-тентності працівника мас-медіа, тим більшу довіру він викли-кає в об’єкта інтерв’ю, породжує бажання висвітлити проблему глибоко і всебічно. Цілком заборонено йти на інтерв’ю без по-передньої підготовки, не вивчивши докладно проблеми. Забо-ронено під час інтерв’ю вживати вербальні формули типу: «Я, звичайно, у цьому нічого не тямлю, але ви мені розкажіть…»

Однак, зустрівшись з маловідомим або й незрозумілим ма-теріалом, не треба соромитися свого незнання чи нерозуміння його, а послідовно й наполегливо домагатися роз’яснень і ко-ментарів.

Сперечайтесь з об’єктом, будьте актором, примушуй-те його викладати нові й нові аргументи на свою користь. Якщо об’єкт уникає відповіді на запитання, що здаються вам істотними, повторіть їх кілька разів в іншому формулюванні і він обов’язково десь розкриється. Якщо наводяться сенсаційні дані, обов’язково запитуйте: «Звідки це вам відомо?» Так ви ви

РОЗДІЛ ЧОТИРНАДЦЯТИЙ

йдете на нові джерела інформації й зможете перевірити свід-чення об’єкта.

Ставте лише по одному запитанню, дотримуючись пра-вила: одне запитання – одна відповідь. Коли ви ставите кілька запитань одразу, об’єкт починає відповідати на останнє і, за-кінчуючи відповідь, вже не пам’ятає інших запитань, відчуває психологічний дискомфорт від необхідності витрачати сили на їх пригадування. Усі запитання, крім останнього, однаково доведеться ще раз повторити. Отож не поспішайте.

Використовуйте ті ж слова, вирази й інтонації, що й ваш об’єкт інтерв’ю. Цим ви викличете його довіру й засвідчите пе-ред ним, що ви добре розумієте його. З другого боку, і йому буде легше розмовляти з вами. Не користуйтеся малозрозумілими термінами, намагайтеся звести до мінімуму використання іно-земних слів. Говоріть просто, короткими реченнями. У здійснен-ні цього правила полягає дотримання важливої психологічної засади приєднання до співрозмовника під час бесіди, входження до його моделі світу.

Якщо ви збираєте матеріал для статті чи нарису, намагайтеся використати й інші методи збирання інформації, поєднати інтерв’ю з репортажем, взяти інтерв’ю на місці події, походити по ньому разом з об’єктом, попросивши показати розташування предметів та персонажів події. Це дасть можливість отримати не просто суму фактів, а побудувати сюжет.