Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
СЛОВНИК МОЛОДОГО ЖУРНАЛІСТА : Основи журналістики : Бібліотека для студентів

СЛОВНИК МОЛОДОГО ЖУРНАЛІСТА


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 

магниевый скраб beletage

ЕСЕЙ (ЕСЕ) (від французького Еssai, що в перекладі означає «спроба», «начерк») – жанр художньо-публіцистичної чи

1 Грюндер Д. Из лягушек – в принцы. Нейро-лингвистическое программирование/Д. Грюндер, Р. Бэндлер; ред. Стива Андреаса. – Екатерин-бург: Б. и., 1998. – С. 169.

 

РОЗДІЛ ПЕРШИЙ

науково-популярної творчості, де вільно, не обов’язково вичерп-но, але виразно індивідуально трактується певна подія, явище, проблема чи тема. Для есея властивий несподіваний, неустале-ний погляд на явища життя, мистецтва, науки, вільна розку-та композиція, асоціативність, зміщення часово-просторових планів, поєднання значних елементів художньої образності з науковими міркуваннями. Есей не передбачає систематичності викладу і навіть аргументованості висновків.

Вперше вжив цей термін і започаткував жанр есею фран-цузький письменник і філософ Мішель Ейкем де Монтень (1533– 1592), який у 1580 р. видав перші дві книги свого головного твору «Еssаі». У 1588 р. з’явилось видання, що складалося з трьох книг, а в 1592 – остаточне доповнене видання. Українські перекладачі відтворюють цю назву як «Проби» або «Досліди», російські –- як «Опыты». Починаючи свій твір, Монтень так сформулював свій метод: «Я вільно викладаю свою думку про всі предмети, навіть ті, що виходять за межі мого розуміння і кругозору. Висловлюю її не задля того, щоб дати поняття про речі, а для того, щоб дати поняття про мої переконання». Твір Монтеня містить думки, спостереження і враження від прочитаного (переважно античних авторів) і пережитого, висвітлює теми виховання й освіти, навчання, слави, гідності, смерті й багатства тощо. Це видатний філософський твір, що розробляє переважно етичні проблеми.

З французької літератури жанр есею поширився в інші, став-ши на сьогодні найбільш продуктивним жанром публіцистичної журналістики. Найвидатніші есеїсти ХХ століття – Бернард Шоу, Джон Голсуорсі, Анатоль Франс, Ромен Роллан, Генріх і Томас Манни, Йоганес Бехер, Жан-Поль Сартр, Альбер Камю, Андре Моруа, Максим Рильський.

У ХХ столітті есей твердо прописався в літературній критиці. Уперше есей як жанр науки про літературу був опи-саний у праці Л. П. Гроссмана «Жанры литературной крити-ки» (1925). Досвід свідчить про «домінування есею як форми вислову думки в західному літературознавстві ХХ ст., осо-бливо у представників літературної герменевтики (Г-Г. Га-дамер, Г. Ж. Дерріда, Поль Рікер), школи рецептивної естети-ки (В. Ізер, Г. Яусс), структуралістів та семіотиків (Р. Барт, У. Еко), постструктуралізму та деконструкуції (М. Фуко).

 

Журналіст як суб’єкт масово-інформа ційної діяльності

Літературознавство цих напрямків тяжіє до культурології, філософічності. Це літературознавство, яке не претендує на універсальність, розуміючи відносність будь-якої позиції» 1 .

Жанр есею в літературній критиці характеризується новим культурологічним дискурсом, головною ознакою яко-го є специфічні стосунки критика й автора художнього тек-сту. Із стороннього спостерігача, завдання якого полягає у витлумаченні авторського задуму для читацької аудиторії, критик перетворюється на самодостатню цінність, розглядає художній твір як підставу для створення власного тексту. Есеїстичний дискурс в українській дослідницькій літературі репрезентований такими книжками, як «Спрага» Івана Дзюби, «У пошуках внутрішньої людини» Романа Корогодського, «Хроніки від Фортінбраса» Оксани Забужко, «Феміністичні роздуми на карнавалі мертвих поцілунків» Ніни Зборовської та ін.

Есеїстичність властива й сучасній художній творчості; вона виявляється у розкутому мисленні, вільній композиції, парадоксальній манері висловлюватися. Як на приклади вкаже-мо на роман-есе Валерія Шевчука «Мисленне дерево», повість-есе Володимира Зеремби «Фатальний вибір» тощо.

ІНДИВІДУАЛІЗОВАНІ НОВИНИ (від англ. inddividuated news або скорочено I-news) – спосіб подачі новин у сучасній Інтернет-журналістиці, який передбачає вибіркове (за тематикою, мо-вою, національними, конфесійними, політичними прихильно-стями) на замовлення клієнта постачання йому інформаційних повідомлень. Увесь інформаційний контент (електронні видан-ня, стрічки новин, блоги) фільтрується й просіюється в авто-матичному режимі внаслідок чого потужна медіа-струкутра (Google, Yahoo) постачає на електронну пошту споживача за-мовлений ним новинарний продукт, унаслідок чого утворюється індивідуалізована чи персоналізована газета. Комп’ютер може бути підключений до принтера й мати завдання щоранку роз-друковувати цей примірник газети.

Індивідуалізовані новини мають своїх прихильників і критиків. Прихильники наголошують на зручності автоматичного по-

1 Пєха М. Парадигма жанру сучасної критики/Марина Пєха//Проблеми ін-терпретації і рецепції художнього тексту: Зб. наук. праць на пошану проф. Нони Шляхової з нагоди її 70-річчя. – Одеса, 2003. – С. 210.

 

РОЗДІЛ ПЕРШИЙ

шуку потрібної інформації, внаслідок чого особа вивільняє час для заняття іншими справами. Критики звертають увагу на те, що з інформаційного потоку автоматично будуть ви-лучатися альтернативні думки й оцінки, а особа буде знахо-дити в індивідуалізованій газеті тільки підтвердження своїх поглядів, унаслідок цього в суспільстві зростатиме поляризація груп і нетерпимість як правило поведінки. Людині потрібна вся інформація про суспільне життя, а не її вкорочений варіант.

Незважаючи на критику, індивідуалізовані новини – технологія, яка швидко розвивається.

ТОП-ЖУРНАЛІСТ (від англ. top – вершина, найкращий зра-зок) – «зірка» журналістики, найкращий представник професії. Частка «топ» може вживатися стосовно будь-якої професії, хоча найчастіше ми чуємо її в сполученні «топ-модель». Слово «топ-журналіст» сприймається сьогодні як новий термін, який, од-нак, усе ширше вживають у своїх публікаціях журналісти. «Топ-журналіст» – поняття, вживане не лише щодо національного інформаційного простору, але й щодо окремих міст і навіть видань.