Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: file_get_contents(files/survey) [function.file-get-contents]: failed to open stream: No such file or directory in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 82
СЛОВНИК МОЛОДОГО ЖУРНАЛІСТА : Основи журналістики : Бібліотека для студентів

СЛОВНИК МОЛОДОГО ЖУРНАЛІСТА


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 

Загрузка...

АРКУШ АВТОРСЬКИЙ (або друкований) – міра обліку обся-гу тексту в журнальному та поліграфічному видавництві. Один аркуш дорівнює 40000 друкарських знаків (букв, цифр, розділових знаків, включаючи й інтервали між ними). Коли текст віршований, то 700 рядків становлять аркуш. Ілюстративний матеріал (малюнки, фотографії, креслення) вимірюється пло-щею, яку він займає: 3000 кв. см. становлять один аркуш.

Найбільший газетний формат А 2 являє собою друкований аркуш, у якому для тексту використано обидві сторони. Скла-дений навпіл такий аркуш становить формат А 3. Складений навпіл ще раз –- дає формат А 4.

Видавництва, звичайно, вимагають від авторів подання двох примірників рукопису твору, надрукованого через два інтервали з одного боку стандартного аркуша ЗО на 20 см., на якому має бути ЗО машинописних рядків, а в кожному рядку по 57– 58 знаків, включаючи проміжки між словами. У такому випадку друкований аркуш займає приблизно 22,5 сторінки тексту.

ТОК-ШОУ (від англійського «talk» – розмова і «show» – видовище, вистава; дослівно – «розмовне видовище», «розмовна вистава») – цілий напрямок у телевізійній журналістиці, змістом якого є інформування глядачів за допомогою «розмови» (діалогу, полілогу) перед телекамерою, а також залучення до обговорення піднятих проблем аудиторії як у студії, так і поза нею (за наявності зво-ротного зв’язку під час прямоефірних передач).

Оскільки не кожна розмовна програма є повноцінним ви-довищем, то для їх позначення у вітчизняній традиції ще вживається термін «контактна програма».

Напрямок ток-шоу найбільш демократичний у сучасно-му телебаченні, оскільки дозволяє за допомогою кабельних і радіорелейних багатоканальних ліній, а також супутникового зв’язку істотно розширити втягнуту в дискусію аудиторію, спонукаючи її до колективного пошуку істини. Демократичність і універсальність ток-шоу виявляється і в багатоманітності жанрів, де наявні елементарне інтерв’ю, бесіда, дискусія, теле-дебати, прес-конференція, «круглі столи», «контрв’ю», судовий

 

РОЗДІЛ ТРИНАДЦЯТИЙ

теленарис, журналістське розслідування, телемости.

Про демократичність розмовних передач свідчить і їх тема-тична широта. Тут спостерігаємо серйозну політичну переда-чу (теледебати), розважальну підліткову або молодіжну про-граму, інтимно-пікантну, розмову з героєм дня і т. ін.

Передачі в жанрах ток-шоу користуються великою популярністю в телеглядача, приваблюючи його жвавістю, безпосередністю, ненав’язливістю висновків, можливістю само-му взяти в них участь, сидячи дома перед екраном телевізора й телефонуючи в студію.

До журналіста ток-шоу висуває підвищені вимоги. Ведучий контактної програми є, як правило, і її автором; він вигадує її ідею, створює типовий сценарний план, складає уявлення про інтер’єр студії, визначає коло запрошених осіб, складає питаль-ник для розмови з ними і т. д. На його «розкрутку» працює його команда. При цьому особливе значення має інтелект та освіта журналіста, його зовнішня привабливість і чарівність, уміння вільно володіти словом, дотепність, кмітливість, уміння негай-но орієнтуватися в ситуації в студії і реагувати на зміни в на-строях і думках аудиторії, робити точні резюме в кінці про-грами та її частин.

На українському телебаченні існують такі ток-шоу: на ISTV – «Свобода слова» (ведучий Андрій Куликов), на телеканалі «Україна» – «Шустер Live» (ведучий Савік Шустер), на каналі «1+1» – «Без Табу» (ведуча Ольга Герасим’юк), на СТБ «Давай одру-жимось» (ведуча Оксана Байрак) та ін.

КУПЮРА (від фр. coupure – відріз) – вилучення фрагмента, зроблене в тексті та сам вилучений фрагмент тексту. Ро-бити купюри – скорочувати текст. Часто це диктується по-требами розміщення твору на газетній шпальті. Тоді з нього вилучаються найбільш неістотні фрагменти, відсутність яких не завдасть особливої шкоди змісту.

 

РОЗДІЛ 14. ЗБИРАННЯ ЗОВНІШНЬОЇ ІНФОРМАЦІЇ

Спостереження як метод збирання інформації

та його види: відкрите і приховане,

включене і невключене.

Зовнішнє вивчення і бачення зсередини

при методі спостереження.

Вивчення документів і джерел

як метод збирання інформації.

Листи читачів як джерела інформації та робота

з ними в редакціях газет.

Інтерв’ю як метод збирання інформації.

Типи інтерв’ю. Підготовка до інтерв’ю.

Правила інтерв’ю

G^

 

РОЗДІЛ ЧОТИРНАДЦЯТИЙ

Я

к було вже встановлено, журналістика – це передусім зби-рання інформації. Лише на підставі зібраної зовнішньої інформації можливе виготовлення внутрішньої інформації, тобто створення власної концепції подій. У переважній же більшості випадків журналістика займається пошуком новин у інформаційних джерел і оприлюдненням, публікацією (тобто, донесенням до публіки) повідомлень про них. Методам збирання зовнішньої інформації і присвячено цей розділ.

Усе життя, а особливо на початку кар’єри, журналістові до-водиться виконувати роль репортера – почесне амплуа в галузі масово-інформаційної діяльності. «Журналіста ноги годують», – недарма існує така професійна приказка. Зрозуміло, в даному випадку мова йде про збирання зовнішньої інформації, нагро-мадження фактів, а не про вироблення внутрішньої інформації, зміст якої полягає в узагальненні й поясненні фактів.

Навряд чи справедливо, однак, стверджувати. Що журналіст, досягнувши статусу нарисовця, оглядача чи фейлетоніста звільняється від важкої професії збирання інформації і перехо-дить тільки до її узагальнення, отримуючи її в готовому вигляді з інших джерел. Досвід провідних журналістів, приклад, того ж А. Аграновського, а ще К. Симонова, С. Алексієвич і багатьох інших свідчить про те, що журналіст ніколи не припиняє зби-рання інформації; можуть змінюватися лише його індивідуальні підходи в залежності від персональних завдань, жанру, харак-теру матеріалу.

Праця журналіста може бути порівняна з айсбергом. Лише 1/9 його визирає над поверхнею океану. Це видима для сприймачів частина масово-інформаційної діяльності – написа-ний або усний текст. Але 8/9 маси крижаної гори ховається під водою. Це величезна підготовча робота журналіста по збиранню інформації, яка й лягає в основу матеріалу. Як правило, слабкі журналістські твори виходять не внаслідок поганого вміння працювати зі словом, опрацьовувати вербально вже зібраний матеріал, а внаслідок поверхового уявлення про саму проблему, що обрана за предмет статті чи нарису, недостатньої діяльності в справі збирання інформації, утворення ситуації інформаційної недостатності, що негайно позначається на якості кінцевого результату журналістської праці – тесті.

 

Збирання зовнішньої інформації