Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
3. Характеристика основних похідних фінансових інструментів : Фінансовий ринок : Бібліотека для студентів

3. Характеристика основних похідних фінансових інструментів


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 

Загрузка...

Фінансові деривативи досить різноманітні за своїми ха-рактеристиками — ліквідністю, доступністю, вартістю, сту-пенем ризику. Тому кожний інструмент має свої переваги і недоліки. Розглянемо детально особливості, переваги та не-доліки кожного фінансового інструменту.

Ф'ючерси. У 70-х роках з введенням плаваючого валют-ного курсу стали більш мінливими ринкові процентні ставки, які в результаті привели до збільшення мінливості цін різ-номанітних фінансових інструментів, що спричинило появу і стрімкий розвиток ринку фінансових ф’ючерсів. Вперше торгівля фінансовими ф'ючерсами відкрилася в 1972 р. на Міжнародному валютному ринку (ІММ) в Чикаго і стала од-ним з найуспішніших нововведень на фінансових ринках за останні десятиріччя. Європа познайомилася з новим фінан-совим інструментом — фінансовим ф’ючерсом — завдяки Лондонській міжнародній біржі фінансових ф'ючерсів (LIFFI) 30 вересня 1982р.

Предметом фінансового ф 'ючерсного контракту можуть бути такі інструменти, як іноземна валюта, депозитні серти-фікати, банківські депозити, акції, облігації, векселі, довго-строкові казначейські зобов’язання, фондові індекси. Обсяги поставок цих фінансових інструментів стандартні (як лоти), що є особливістю ф'ючерсних контрактів.

Ф'ючерс — це цінний папір, біржовий деривативу вигляді стандартного контракту, який засвідчує право його дер-жателя купити чи продати відповідну кількість фінансових інструментів (цінних паперів, валюти, біржового індексу та ін.) за обумовлену ціну у визначений термін у майбутньому. Ф’ючерсна угода є обов'язковою для виконання., ії можна купити і продати.

 

Ф’ючерс — один із новітніх фінансових інструментів. Іс-н’ють товарні і фінансові ф’ючерси. Товарні ф'ючерси — це фючерсні контракти на сільгосппродук’ію, енергоресурси, метали й ін. Фінансові ф'ючерси — це фючерсні контракти в основі яких лежать фінансові інструменти — державні й ін-ші цінні папери, біржові індекси, відсотки за банківськими ставками, а також конвертована валюта і золото. Ф 'ючерс — це стандартний біржовий терміновий контракт, відповідно до якого сторони, що його уклали, зобов’язуються поставити й одержати необхідну кількість біржового товару або фінан-сових інструментів у визначений термін у майбутньому за фіксованою ціною. У деяких ф’ючерсах, наприклад, за бан-ківськими процентними ставками, замість купівлі-одержання товару (фінансового інструменту) або його продажу-поста-чання може бути передбачена грошова компенсація його вар-тості. Ф’ючерсні угоди укладаються між двома сторонами, о’нією з яких завжди є клірингова (розрахункова) палата фючерсної біржі, що виконує роль гаранта здійснення всіх контрактів. Дату виконання умов угоди називають датою по-ставки (більшість фінансових ф’ючерсів мають стандартизо-вані дати поставки — в березні, червні, вересні, грудні). Ціну базового активу, зафіксовану в контракті, називають ціною поставки.

Якщо учасник ринку уклав угоду на поставку певного ак-тиву, то кажуть, що він відкрив коротку позицію, або продав контракт. Якщо учасник ринку уклав угоду, у якій зобов’я-зався прийняти поставку певного активу, то вважають, що він відкрив довгу позщію, або купив контракт.

Закриття (ліквідація) позиції полягає у виконанні умов угоди чи передачі зобов’язань за нею іншій особі через укла-дення зворотної (офсетної) угоди. Зворотна (офсетна) угода — це угода, протилежна за змістом даній угоді. Наприклад, як-що є угода на продаж 100 акцій корпорації А з датою постав-ки через 3 міс, то зворотною буде угода на купівлю 100 акцій корпорації А з датою поставки через три місяці.

Отже, ліквідувати позицію можна в будь-який момент до дати поставки, придбавши угоду протилежного змісту (укла-вши офсетну угоду). При цьому прибутком чи збитком учас-ника ф’ючерсного ринку буде різниця в цінах на ф’ючерсний

 

контракт у момент відкриття та закриття позиції. Якщо про-тягом періоду ціни на ф'ючерсному ринку зросли, TO той, хто відкрив, а потім ліквідував довгу позицію (купив, а потім продав контракт), отримає прибуток, хто відкрив — закрив коротку позицію, зазнає збитків. Слід підкреслити, що близь-ко 98 % контрактів ліквідується саме через укладення офсет-них угод, а не реальної поставки активів. У разі якщо позиція не була ліквідована до дати поставки, ф’ючерсна угода буде виконана одним з двох способів: з поставкою або без постав-ки базового активу.

Учасники ф’ючерсного ринку проводять дві основні стра-теггТнаринку:

перша — хеджування позиції;

друга — гра на коливаннях цін.

У першому випадку учасників називають хеджерами, в другому — спекулянтами (про що йшла мова у першому питанні теми). За допомогою ф’ючерсного ринку хеджери управляють ризиком і переносять його на спекулянтів. Хе-джування за допомогою будь-яких строкових угод полягає в частковій або повній нейтралізації несприятливих коливань ринкової кон'юнктури як для покупців, так і для продавців фінансових чи матеріальних активів. Метою хеджування є перенесення цінового ризику з того, хто здійснює хеджу-вання, на іншу особу, частіше на фінансового посередника (спекулянта). Хеджування зменшує вплив небажаних цінових змін, зменшує вплив цінових ризиків, але одночасно зменшує і можливі прибутки чи збитки від проведення операцій на ринку. Спекулянти приймають на себе ризик і отримують за це додаткові прибутки. Але це не означає, що вони не здійс-нюють хеджування, поряд зі спекулятивними та арбітражни-ми угодами спекулянти проводять хеджування своїх позицій з допомогою різних строкових угод, у тому числі ф’ючерс-них. Вони виконують та продають необхідні іншим учасни-кам ринку контракти, заповнюють простір між покупцями та продавцями і створюють цінову рівновагу, і цим спекулянти виконують важливу економічну функцію: стабілізують ринок і збільшують ЙОГО ліквідність.

Учасниками ф'ючерсного ринку можуть бути будь-які юри-дичні чи фізичні особи. Безпосередньо брати участь у торгах

 

і укладати угоди на біржі можуть тільки фінансові посеред-ники, які мають право проводити операції від свого імені (дилери) чи від імені клієнтів (брокери). Учасники ринку, які не мають права самостійно укладати угоди на ф’ючерсному ринку, звертаються до брокерів, стають клієнтами брокерсь-ких контор.

3 ф’ючерсними угодами пов’язана маржа, основні види якої представлені на рис. 8.1.

 

початкова YM

 

Рис. 8.1. Види маржі ф’ючерсних контрактів

Клієнт брокерської контори з допомогою брокера укладає

відповідну ф’ючерсну угоду, відкриваючи тим самим довгу

чи коротку позицію. При цьому він вносить на свій рахунок,

відкритий в кліринговій палаті, деяку суму, яка називається

иьиі° мирльаю.

Початкова маржа — це початковий внесок клієнта в за-безпечення виконання умов контракту і є певною гарантією того, що клієнт має намір виконувати свої обов'язки.

Як початкова маржа можуть бути прийняті не тільки гро-шові кошти, а й деякі види державних цінних паперів. Почат-кова маржа становить 1-6 % від загального обсягу контракту. Причому на хеджерські рахунки традиційно нараховується менша маржа, ніж на спекулятивні.

Клірингова палата з моменту реєстрації укладеної угоди на біржі бере на себе зобов'язання перед покупцем поставити

 

актив, а перед продавцем — оплатити його в обумовлені кон-трактом строки.

При падінні цін на певні ф’ючерсні контракти продавці цих контрактів отримують прибутки, а покупці контрактів за-знають таких самих збитків. При зростанні цін на ці контрак-ти виграють покупці контрактів і програють продавці конт-рактів.

Поточний прибуток або збиток за відкритою позицією, який виражається в плат.жах клієнта або від клієнта, назива-

ЮТЬв7рШфшмаржа- це грошоеі кошти, що підлягають нарахуванню або списанню за кліринговим рахунком клієнта в разі відхження ціни укладення угоди від котирувальної. Тобто це прибуток або збиток, за яким виконуються взаємо-розрахунки між учасниками ринку.

Якщо в результаті операцій залишок коштів на клієнтсь-кому рах,нку стане меншим від деякої встановленої біржею

даткова маржа не буде внесена клієнтом протягом 24 год, його позиція на біржі закриється. На відміну від початкової маржі, додаткова маржа вноситься тільки грошовими коштами.

Підтримуеальнамаржа-цемінімальнийріеень, до яко-го може знизитись залишок коштів на рахунку інвестора в результаті небажаного руху цін. Сума, що перевищує підт-римувальну маржу, може бути вилучена інвестором в будь-який час.

Брокерські контори дають 3 — 5 днів своїм клієнтам для додаткових внесків. Клієнти, неспроможні внести додаткові кошти, повинні закрити свої позиції на ринку та свої рахунки. Більшість ф’ючерсних контрактів мають дозволену верхню та нижню межі коливання ціни кожного дня. Це так звані граничні значення котирувальної ціни — максимальне та мі-німальне значення, в межах якого може змінюватися ціна контракту протягом торгової сесії. Цінові межі встановлю-ються для стабілізації ринку та утримання його під контро-лем. Встановлення межі — своєрідне затримання часу для то-го, щоб ринок зміг пристосуватися до подій, які спричиняють коливання цінової межі.

 

Клірингова палата є одним із відділень біржі або незалеж-ною організацією. Через клірингову палату здійснюються реє-страція, узгодження, гарантування, закриття позицій та поставка активів за укладеними угодами. Усі члени клірингової палати

конання ф'ючерсних контрактів з боку учасників ринку. Щодня кліринговою палатою звіряються рахунки членів палати, вста-новлюється та регулюється маржа залежно від ситуації на ринку.

Ф'ючерси належать до короткострокових похідних фінан-сових інструментів, так як зазначалось уже, строки обігу кон-трактів на міжнародних біржах базуються на квартальному циклі, тобто терміни їх здійснення — це березень, червень, вересень, грудень. Торгівля ф'ючерсами на біржах відбуваєть-ся кожного дня, що дає змогу щоденно котирувати контракти на рік вперед і подавати результати в періодичній фінансовій пресі. Тільки закінчується термін дії одного ф’ючерса, на-приклад, вересневого, наступного ж дня розпочинається тор-гівля ф'ючерсними контрактами, строк дії яких закінчується через рік, тобто у вересні наступного року.

Форварди. Форвардні контракти існували ще у Стародав-ньому світі. До нашого часу збереглися трактати, в яких опи-сані елементи форвардних контрактів, що існували в Індії близько 2000 років до нашої ери. У середньовіччі форвардні контракти використовувались як засіб гарантування для куп-ців продажу та ціни товарів перед тим, як ці товари доставля-лися до них. Більш сучасні види форвардних угод з'явилися в Англії та Франції у XIV ст. Перший організований ринок форвардних контрактів з'явився у середині XIX ст. у США, коли Чикаго став транспортним і розподільним центром Се-реднього Сходу США, а згодом і центром торгівлі строкови-ми контрактами. Основним призначенням деривативів була допомога продавцям і покупцям у пом'якшенні протягом ро-ку цінових коливань на вирощену продукцію.

Укладення форвардного контракту означає, що одна сто-рона (продавець) бере на себе зобов'язання здійснити постав-ку певної кількості фінансових чи матеріальних активів на певну дату, зафіксовану в контракті, але віддалену значним проміжком часу від дати укладання угоди, а інша сторона

 

(покупець) зобов’язується прийняти поставку за обумовле-ною ціною. Отже, всі умови форвар,ної угоди визначаються

ми про майбутню поставку предмета контракту за наперед обумовленою ціною, яка укладається поза біржою й обов 'яз-кова до виконання для обох сторін угоди.

Предметом контракту (базовим активом) можуть виступати акції, облігації, валюта, товари та ін. Формальне визначення фор-вардного контракту дуже подібне до визначення ф’ючерса. Від-мінність полягає в тому, що форвард укладається поза біржею.

В умовах форвардного контракту можуть передбачатись штрафні санкції за його невиконання. Контрагент може виб-рати сплату штрафу при певній ситуації на ринку, тому тео-ретично не існує гарантій виконання форвардного контракту. Основні відмінності між ф’ючерсами і форвардами представ-

^Зшченшфорвардногоринку:

=> для рядового учасника ринку (продавця або покупця пе-вних фінансових чи матеріальних активів) — ринок форвард-них угод дає змогу спланувати свої майбутні грошові надхо-дження чи витрати і знати їх точну величину незважаючи на зміни в ринковій кон’юнктурі;

=> для виробника — гарантований продаж продукції у визна-чений момент у майбутньому за наперед обумовленою ціною;

=> для покупця — гарантоване надходження продукції в потрібний для нього момент і з наперед визначеними гро-шовими витратами на ії придбання;

=> для професійних учасників фінансового ринку форвардні угоди — специфічний сегмент ринку строкових угод зі специ-фічними характеристиками, який збільшує їх можливості на ринку фінансових операцій. Професійні учасники фінансового ринку, як правило, отримують прибутки при проведенні опе-рацій і на ринку поточних операцій, і на ринку строкових угод, оскільки вони мають високу професійну підготовку та інтуї-цію. Крім того, кожна окремо взята фінансова операція, яка проводиться ними, лише маленька часточка великої кількості фінансових операцій, часто протилежних за змістом, диверси-фікованих за строками, обсягами та іншими характеристиками.