Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
Таблщя 6.2 : Фінансовий ринок : Бібліотека для студентів

Таблщя 6.2


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 

магниевый скраб beletage

ХАРАКТЕРНІ РИСИ СУБ'ЄКТІВ ВАЛЮТНОГО РИНКУ

 

Суб'єкт Функції

1. Центральні банки керують валютними резервами, проводять ва-лютну інтервенцію, регулюють рівень відсот-кових ставок за вкладеннями на світовому ва-лютному ринку тощо

2. Комерційні банки здійснюють основний обсяг валютних операцій як для клієнтів, так і самостійно, за рахунок власних коштів

3. Великі міжнародні банки виступають як провідні споживачі (покупці) на валютному ринку і здійснюють потужний вплив на процес формування валютних курсів

4. Фірми, які здійсню-ють зовнішньоторго-вельні операції        прямого доступу на валютний ринок не мають, діють через посередників. Мають стабільний попит на іноземну валюту (фірми-імпортери) або стабільну пропозицію валюти (фірми-екс-портери); розміщують і залучають вільні зали-шки у короткострокові депозити.

5. Компанії, що здій-снюють закордонні вкладення активів       міжнародні інвестиційні фонди здійснюють ди-версифіковане управління портфелем активів, вкладаючи кошти в цінні папери держави та корпорацій будь-яких країн

6. Валютні біржі та валютні відділи товар-них і фондових бірж здійснюють обмін валют для юридичних і фізи-чних осіб, формують ринковий валютний курс (валютні біржі існують не в усіх країнах світу)

7. Валютні брокерсь-кі фірми          здійснюють конверсійні або депозитно-кредит-ні операції між покупцями та продавцями іно-земної валюти

Об'єктом валютного ринку виступає валюта. Поняття ва-люти широко застосовується в економічній літературі і на практиці. Валюта обслуговує такий широкомасштабний сек-тор економіки, як зовнішньоекономічні відносини. На ії ос-нові функціонує валютний ринок, що є елементом грошового ринку, формуються такі високоефективні регулятивні ін-струменти, як валютний курс, платіжний баланс, золотовалю-тні резерви тощо. Валюта обслуговує функціонування світо

вої економіки та інтеграцію до неї національних економік окремих країн.

Незважаючи на широке застосування, сутність валюти не знайшла однозначного трактування в літературі. Більшість авторів, які досліджують валюту, визначають її як грошову одинщю певної країни, що прямо чи побічно пов 'язана із зов-нішньоекономічними відносинами.

Переважно поняття «валюта» застосовується в трьох зна-ченнях:

=> грошова одиниця даної країни (долар США, японська йєна, вітчизняна гривня тощо);

=> грошові знаки іноземних держав, а також кредитні і пла-тіжні засоби, що виражені в іноземних грошових одиницях та використовуються в міжнародних розрахунках;

=> міжнародна (регіональна) грошова розрахункова оди-ниця та платіжний засіб (євро, СПЗ).

Для функціонування валютного ринку особливе значення має те, чи є національна валюта конвертованою. Попит на іноземну валюту пов'язаний із залежністю національної еко-

вої одинщі вільно обмінюватись на інші валюти. При повній конвертованості національної валюти кожна юридична і фізи-чна особа може вільно брати участь у зовнішньоекономічній діяльності, продавати, купувати та обмінювати національну валюту на іноземну за певними курсами без будь-яких обме-жень або прямого втручання держави. Чим нижче рівень кон-вертації національної валюти, тим більше валютний ринок під-власний державному регулюванню (перш за все, встановленню фіксованого курсу національної валюти щодо інших валют).

 

ВІЛЬНО

конвертована

 

частково конвертована

 

Рис. 6.3. Типи валют за ступенем конвертованості

 

Вільно конвертована валюта (ВКВ) — валюта, що віль-но та без обмежень обмінюється на валюти інших країн і застосовується у всіх видах міжнародного обігу. В наш час лише деякі держави мають вільно конвертовану валюту: США, Великобританія, Японія, Китай, Канада, Нідерланди, Нова Зеландія, Сингапур, Саудівська Аравія та ін. Вільна конвертованість у першу чергу свідчить про стійкість еконо-міки країни, можливості ії економічного зростання, довіру до національної валюти з боку іноземних партнерів. Деякі віль-но конвертовані валюти є резервними валютами. Резервна ва-люта — це вільно конвертована валюта, яка використовуєть-ся для міжнародних розрахунків і зберігається Центральними банками інших країн. Центральні банки нагромаджують ва-люту країн, які є лідерами у світовій торгівлі. Практично всі зовнішньоторговельні та фінансові операції здійснюються в доларах США, швейцарських франках, йєнах, євро, фунтах стерлінгах. Саме ці валюти і є резервними. Наявність резерв-ної валюти створює додаткові вигоди країні-емітенту, даючи змогу протягом тривалого терміну мати від'ємне сальдо в то-рговому і платіжному балансах без загрози національної еко-номіки, бо така валюта не пред'являється до оплати у вигляді вимоги на поставку товарів чи інших активів, а залишається

В Та^Г«ГкХівфЗГвЄ^а - це національна еалю-та країн, що обмінюється на обмежену кількість іноземних валют і у міжнародних розрахунках застосовується з обме-женнями. В країнах з частково конвертованою валютою дер-жава використовує валютні обмеження. Валютні обмеження — це законодавча або адміністративна заборона, лімітування та регламентація операцій резидентів і нерезидентів з валютою та іншими валютними цінностями. Валютні обмеження прово-дять з метою підтримки валютного курсу, вирівнювання пла-тіжного балансу, концентрації валютних цінностей державою тощо. Основними причинами впровадження валютних обме-жень є нестача валюти, тиск зовнішньої заборгованості, дис-пропорції в платіжних балансах. Більшість країн світу, в тому

^^^^О^^^^^^^шьна вшю-

та, яка фунщіонує тільки в межах однієї країни і не обміню

ється на інші іноземні валюти. Неконвертованими є ті валюти, на які накладаються обмеження щодо ввезення, вивезення, купівлі, продажу і до яких застосовуються різноманітні захо-ди валютного регулювання, в тому числі валютні коефіцієнти

о А/Г6*ТОТО ООЛ/Г6*^ТС6*ТТТТЯ Т^ОЧТ^Я^СЛ/TTldR R ІТТОЧ^Л/ГТ-МТ'Г ЛҐ\ ТТТОТ1

Кліриюова валюта — розрахункові валютні одиниці, які іс-нують лише як розрахункові гроші у вигляді бухгалтерських за-писів банківських операцій за взаємними поставками товарів та надання послуг між країнами-учаснщями клірингових розрахун-ків. Клірингові угоди укладаються, як правило, в таких випадках:

•          для вирівнювання платіжного балансу без витрат золо-товалютних резервів;

•          у випадку необхідності отримання пільгового кредиту від контрагента, який має активний платіжний баланс;

•          як відповідь на дискримінаційні дії іншої держави;

•          для фінансування країною з активним платіжним балан-сом країни з пасивним платіжним балансом.

Вперше в міжнародних розрахунках валютний кліринг бу-ло введено в 1931 році, у період світової економічної кризи. Валютний кліринг у міжнародних розрахунках мас обов'яз-ковий характер. Суть його полягає у взаємному заліку зуст-річних вимог і зобов’язань, що випливають з рівності товар-них поставок і надання послуг.

Міждержавними угодами визначаються:

—        банки, уповноважені вести клірингові рахунки;

—        обсяг клірингу (всі платежі за товарооборотом чи їх ча-стина);

—        валюта клірингу;

—        технічний кредит — граничне сальдо заборгованості за кліринговим рахунком;

—        порядок погашення сальдо за клірингом.

Із кліринговою валютою пов’язана валютна блокада — заморожування в банках валютних цінностей іноземних дер-жав та громадян. Валюта, яка знаходиться на блокованих ра-хунках, може бути використана тільки у даній країні. Інші країни у відповідь також здійснюють валютну блокаду. У ре-зультаті це призводить до такої форми валютних обмежень, як двосторонні валютні кліринги. Ця форма може використо-вуватися і без попереднього блокування рахунків.

 

3 1950-1958 pp. уперше в історії функціонував багатосто-ронній валютний кліринг — Європейський платіжний союз (ЄПС). У ньому брали участь 17 країн Західної Європи. Він був створений з ініціативи США, які намагалися ліквідувати бар’єри, що перешкоджали експансії американського капіталу.

На сучасному етапі важливою є проблема підвищення рів-ня конвертованості української національної валюти — грив-ні. 3 вересня 1996 року Україна стабільно забезпечує конвер-тованість гривні за поточними операціями. Національний банк України використовує у своїй діяльності і доводить до відома уповноважених банків класифікатор іноземних ва-лют, які перебувають в обігу та є законним платіжним засо-бом на території відповідних іноземних держав і можуть бути використані при здійсненні торговельних та неторговельних платежів суб’єктами підприємницької діяльності і банками України. Всі види валют у класифікаторі поділені на три групи:

а)         вільно конвертовані валюти, які без обмежень обміню-

ються на інші види валют і курси яких конвертуються НБУ.

Це — долари США, японські йєни, австралійські долари, гре-

цькі драхми, канадські долари, Євро, СПЗ;

б)         валюти з обмеженою конвертованістю, які обміню-

ються на інші валюти з певним обмеженням і крос-курси

яких визначаються НБУ. Це — чилійські песо, китайські юа-

ні, чеські крони, словацькі крони, єгипетські фунти, гонконг-

ські долари, сингапурські долари, угорські форинти, індійські

рупії, ізраїльські шекелі, корейські вони, румунські леї, реали

Саудівської Аравії, тайванські долари, турецькі ліри, кувейт-

ські динари, новозеландські долари, мальтійські ліри, росій-

ські рублі, болгарські леви, хорватські куни та деякі інші;

в)         неконвертовані валюти, які не обмінюються на інші ва-

люти і курси яких не котируються і не визначаються НБУ. До

цієї групи у класифікаторі відносяться усі інші валюти, які не

включені до першої та другої груп валют.

Основою валютних операцій, що здійснюються на валют-ному ринку, є ціна валюти — валютний курс, рівень якого постійно коливаєть.я під впливом попиту й пропозиції учас-

™7a2m°HuPwpc - це ціна грошоеог одиниці пееног крагни, що виражена в грошових одиницях іншої країни; співвідно

шення між грошовими одинщями двох країн, яке використо-вується для обміну валют при здійсненні валютних та інших економічних операцій.

Валютний курс виконує низку важливих економічних функцій:

—        допомагає долати національну обмеженість грошової одинщі певної країни і перетворювати її в міжнародну;

—        виступає засобом інтернаціоналізації грошових відно-син, утворення цілісної світової системи грошей;

—        зіставляє цінові структури окремих країн, розвиток їх-ніх продуктивних сил, темпи економічного зростання, a та-кож торговельний і платіжний баланси;

—        зниження курсу національної грошової одинщі (деваль-вація) сприяє подорожчанню імпорту й зростанню експорту, і навпаки, зростання курсу (ревальвація) призводить до зде-шевлення імпорту і падіння експорту;

—        є структурною ланкою механізму реалізації міжнародної вартості товарів і послуг, такяк через механізм валютних кур-сів відбувається перерозподіл національного продукту між країнами, які здійснюють зовнішньоекономічні зв 'язки та ін.

Валютний курс чутливий до чинників, що визначають по-літичну й соціальну стабільність країни, її міжнародний ав-торитет. На валютний курс впливають такі фактори: зміни обсягів ВВП, стан платіжного балансу країни, рівень інфля-ції, відсоткові ставки тощо.

Необхідність встановлення валютного курсу пояснюється тим, що національна валюта за межами внутрішнього ринку не може виступати законним купівельним і платіжним засо-бом. Відповідно до чинного законодавства окремих країн кур-си іноземних валют встановлюються їх котируванням.

Котирування — це 1)визначення офіційними державними органами (центральним банком чи іншою фінансовою уста-новою) курсу (ціни) іноземної валюти; 2) встановлення курсів іноземних валют відповідно до практики, що склалася, і за-конодавчих норм.

У світовій практиці існує два методи котирування:

—> пряме котирування — визначає кількість національної ва-люти за одиницю іноземної (наприклад, 4,65 гривень за 1 долар США). Таке котирування застосовується в більшості країн світу;

 

—> непряме (побічне) котирування — визначає кількість іноземної валюти за одиницю національної валюти. Така сис-тема застосовується в небагатьох країнах з тих часів, коли ан-глійська валюта була однією з найголовніших валют світу — у 1913 році на ії частку припадало 80 % всіх міжнародних ро-зрахунків. У наш час непряме котирування мають євро, авст-ралійський долар, ірландський фунт стерлінгів та деякі інші валюти.

Основними інструментами валютного ринку є банківські перекази, акцепти, акредитиви, чеки, векселі, депозитні сер-тифікати тощо.

Міжнародні розрахунки класифікуються найчастіше за двома ознаками: строками платежу і порядком документоо-бороту.

За строками платежу виділяються негайні платежі — сконто і платежі в кредит — інстолмент.

За порядком документообороту основними розрахунками є інкасо та акредитив. He так часто застосовуються розрахун-ки банківськими переказами за відкритими рахунками.

Інкасо — банківська операція, за допомогою якої банк, за дорученням свого клієнта, отримує згідно з розрахунко-вими документами належні йому грошові кошти від плат-ника за відвантажену на його адресу товари (виконані ро-боти, надані послуги) і зараховує їх на його рахунок у банку. Інкасова форма розрахунків вигідна покупцеві тим, що бан-ки захищають його права на товар до моменту оплати доку-ментів або акцепту. Недоліком інкасової форми розрахунків є велика тривалість часу проходження документів через ба-нки, можливість відмови покупця оплатити представлені документи. На сьогодні інкасо скасовано для внутрішніх ро-зрахунків і використовується тільки при міжнародних роз-

РаХАІр1дитив - 1) іменний цінний папір, що являе собою доручення однієї кредитної установи іншій виплатити ви-значену суму фізичній або юридичній особі при виконанні за-значених в акредитиві умов; 2) банківський рахунок, що дає право виставляти на банк тратти; 3) грошовий документ, у якому міститься розпорядження банку або іншоїустанови іншому банку чи іншій кредитній установі на виплату фізич

ній або юридичній особі певної суми на зазначених в акреди-тивіумовах. Акредитиви поділяються на:

а)         грошові — це іменний документ, що видається банком:

1) другому банку, що містить наказ про виплату грошей по-

купцеві у визначений термін; 2) особі, яка внесла визначену

суму і бажає одержати ії цілком або частинами в іншому міс-

ці протягом певного часу;

б)         документарні — акредитиви для розрахунків між про-

давцем і покупцем, за умовами якого банк зобов’язується ви-

платити продавцеві певну суму після пред’явлення товароро-

зпорядчих документів.

Інші види акредитивів представлені на рис. 6.4.

Поширені види акредитивів

 

Відзивний

Безвідзивний

Покритий

Поновлюваний

Револьверний

 

Ґ .        \

—        дія якого може бути припинена до на-

стання зазначеного в ньому терміну;

—        може бути анульований банком-емітен-

том за ДОВУЧЄННЯМ платника

ґ ;        '.          Л

—        відкритий на певний термін, що не може

бути анульований до кінця цього терміну;

—        не може бути змінений без згоди поста-

чальника-одержувача коштів

ґ          ^

за яким банк передає власні кошти платни ка або наданий йому кредит у розпоря

дження банку-постачальника

v          у

використовується при регулярних закупів-

лях товарів в одного постачальника або

через узгоджені проміжки часу

Ч         J

відкривається не на повну суму платежів, a на частину, і автоматично поновлюється в міру здійснення розрахунків за чергову партію товарів

 

Рис. 6.4. Види акредитивів