Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
Таблиця 5.1 : Фінансовий ринок : Бібліотека для студентів

Таблиця 5.1


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 

Загрузка...

ВИДИ ВІДСОТКІВ ГРОШОВОГО РИНКУ

Назва відсотка           Його визначення      Значення відсотків

 

Облігаційний норма доходу, встанов-лена за цінними папе-рами        забезпечує зацікавленість інвесторів у вкладання гро-шей у цінні папери

Банківський   норма доходу за банків-ськими операціями          забезпечує банку прибуток

Депозитний   норма доходу, яку ви-плачують банки своїм клієнтам за їхніми вкла-дами депозитами            визначає первинну ціну, яку мають гроші на поча-тковому етапі надходжен-ня на грошовий ринок

Міжбанківський        норми відсотків, які вста-новлюють між собою ба-нки при наданні кредитів визначає облікову політи-ку конкретного банку

Позиковий     норма доходу, яку стя-гує банк із позичальни-ків за користування по-зиченими коштами            формує прибуток банку

Обліковий      норма доходу, яку НБУ стягує із комерційних банків за позики, видані під заставу комерційних векселів          є орієнтиром для визна-чення відсоткових ставок з усіх інших видів опера-цій на грошовому ринку

 

Облігаційний відсоток повинен мати вищу ставку, ніж від-соток за банківськими депозитами, оскільки останні мають вищу ліквідність, ніж цінні папери. Рівень депозитного та облігаційного відсотків визначають дохідність найбільш представницьких фінансових активів — облігацій і депозитів. Ставки позикового відсотка повинні бути вищими за ставки депозитного відсотка, оскільки за рахунок цієї різниці в став-ках банки одержують дохід, який називається маржею, і фор-мують свій прибуток. Тому рівень ставок є найбільш чутли-вим стимулятором пропозиції грошей на ринку. Наслідки зміни ставки відсотка різні й зачіпають як грошову сферу, так і реальну економіку: виробництво, інвестиційну сферу, сферу обігу тощо. Зміни ставки відсотка впливають і на попит на грошовому ринку: при зростанні ставки попит знижується, а при зниженні — підвищується. Оскільки пропозиція гро-шей автоматично не веде до зміни ставки, на ринку порушу-ється рівновага: при підвищенні ставки виникає надлишок грошей, що загрожує інфляцією, а при зниженні ставки — нестача грошей, що загрожує дефляцією.

Дефляція — стан економіки, що характеризується проце-сами стримування збільшення грошової маси в обігу шляхом вилучення з обігу частини платіжних засобів. Ці процеси є протилежними тим, які відбуваються в умовах інфляції. За цих обставин виникає потреба в державному контролі за ру-хом відсоткових ставок і рівень відсотка стає об'єктом дер-жавного регулювання, а відсоткова політика НБУ — важли-вим інструментом грошово-кредитного регулювання. Тому особливе місце належить ставці облікового відсотка, що встановлюється Центральним банком на основі реального ви-вчення стану грошового ринку. Вона є своєрідним баромет-ром цього ринку та орієнтиром для визначення відсоткових ставок з усіх інших видів операцій на грошовому ринку.

При визначенні рівня облікової ставки НБУ орієнтується на фактори, що впливають на ії визначення, а саме: обсяг грошової маси в обігу та швидкість обертання грошей; струк-туру кредитної емісії Національного банку; відсоткові ставки комерційних банків за кредитами та депозитами; структуру залучення коштів комерційних банків (співвідношення стро-кових депозитів та коштів до запитання); валютний курс на

ціональної грошової одиниці та девальваційні очікування в економіці; дохідність за операціями з цінними паперами на відкритому ринку та інші.

Таким чином Центральний банк може використовувати ставку відсотка як інструмент вирівнювання циклічних коли-вань за рахунок впливу на інвестиційну активність. Так, під-вищення відсотка призводить до гальмування інвестиційних процесів в країні, до стримування зростання національного продукту на фазі піднесення, а зменшення ставки відсотка — до посилення інвестиційних процесів і стимулювання еконо-міки на стадії спаду.

Відсоток — важливий інструмент банківської політики, банківської конкуренції, важливий фактор консолідації бан-ків у цілісну систему. Без правильного використання цього інструменту неможливо забезпечити ефективне функціону-вання банківської системи.

Таким чином, відсоткові ставки грошового ринку пов'я-зані зі ставками інших секторів фінансового ринку, а обліко-вий відсоток Центрального банку, ставка за казначейськими векселями, міжбанківські ставки за одноденними позиками («добові гроші») є базисними для всієї системи відсоткових ставок.

Попит на гроші, їх пропозиція, ціна, види відсотків фор-мують кон'юнктуру грошового ринку, яка залежить від цик-лічних змін в економіці, темпів інфляції, особливостей націо-нальної кредитно-грошової політики.

Грошовий ринок поєднує три головні складові: обліковий, міжбанківський і валютний ринки. Усі вони виконують де-кілька основних функцій, в чому і полягає їх схожість:

—        створення потужнш грошових фондів за рахунок об'єд-

дрібних заощаджень населення, держави, пржатного бізнесу, закордонних інвесторів;

—        трансформація цих коштів у позиковий капітал, що забезпечує зовнішні джерела фінансування підприємств (фірм);

—        надання позик державним органам для вирішення не-відкладних завдань, покриття дефіциту бюджету;

—        спрямування частини коштів на міжбанківський ринок, що забезпечує стійкість кредитної системи, а також про

цес розширеного відтворення через видачу позик за участю фінансових посередників за схемами:

центральний банк —> комерційний банк;

комерційний банк —> комерційний банк;

комерційний банк —> підприємство (фірма), населення.

Таким чином, грошовий ринок дає змогу здійснювати на-громадження, оборот, розподіл і перерозподіл грошового ка-піталу між сферами національної економіки. Як переконує досвід країн із розвиненою ринковою економікою, угоди на грошовому ринку опосередковуються, по-перше, кредитними інститутами (комерційними банками або іншими установа-ми), які беруть у борг або надають грошові позики, по-друге, — інвестиційними або аналогічними організаціями, які за-безпечують випуск і обіг різного роду боргових зобов'язань, що реалізуються за гроші на обліковому ринку. Отже, грошо-вий ринок може бути представлений ринком готівки і ринком боргових зобов'язань (облікових або боргових інструментів).

На сучасному етапі розвитку економічної теорії в літера-турі не існує однозначного тлумачення поняття «грошовий ринок». До 90-х років в економічній літературі грошовий ри-нок розглядали як ринок позичкових капіталів або як ринок короткострокових фінансових інструментів. У західній літе-ратурі його розглядають часто як фінансовий ринок.

На нашу думку, грошовий ринок — це сегмент фінансово-

го ^iSJr^^CT™eM^SB^^!L«

і правових відносин, пов'язаних з акумуляцією та розподілом короткострокових грошових ресурсів, купівлею-продажем тимчасово вільних грошових коштів, короткострокових фі-

^То^пЬщШному плані грошовий ринок - це сукупність відносин між ринковими фінансовими інститутами, держа-вою, населенням та іншими суб'єктами, що супроводжують потік коштів від власників фінансових ресурсів до позичаль-ників.

Таке різноманіття у визначенні категорії «грошовий ри-нок» стверджує, що дана категорія актуальна, досліджується багатьма вченими і потрібний ще час для того, щоб вчені прийшли до єдиної точки зору щодо трактування ії суті.