Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
1. Сутність та особливості функціонування грошового ринку : Фінансовий ринок : Бібліотека для студентів

1. Сутність та особливості функціонування грошового ринку


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 

магниевый скраб beletage

Всі операції, що пов’язані з обігом грошей у процесі виро-бництва, розподілом й обміном суспільного продукту й пере-розподілом національного доходу, відбуваються на грошово-му ринку.

Грошовий ринок у ринковій економіці — це система гро-шових відносин на фінансовому ринку, яку формують банків-ські та спеціальні фінансово-кредитні інститути, що забез-печують фунщіонування грошових ресурсів країни, їх постійне переміщення під впливом законів nonumy ma пропо-зиції. Основним товаром грошового ринку є гроші, які пере-міщуються між суб’єктами ринку залежно від механізму фу-нкціонування самого ринку. Але гроші, як товар, виступають тут зовсім в іншому статусі порівняно з товарними ринками.

Передача грошей від одного суб’єкта грошового ринку до іншого набуває сенсу лише тоді, коли в одного з них вони є ві-льними і немає потреби їх витрачати на купівлю матеріальних благ, а в іншого їх немає взагалі і відсутні матеріальні блага, які можна було б продати. Така передача грошей здійснюється:

— у формі прямої позички під зобов’язання повернути кошти у встановлений строк, або

 

— у формі купівлі особливих фінансових інструментів (акцій, облігацій, депозитних сертифікатів, векселів тощо) і ії лише умовно можна назвати купівлею чи продажем. Ця умо-вність визначається тим, що власник грошей (продавець) при передачі їх своєму контрагенту, не втрачає права власності на них (а тільки право розпоряджатися ними) і може повернути їх у своє розпорядження на заздалегідь визначених умовах.

Таким чином, на грошовому ринку на відміну від товарно-го, продаж грошей, як товару, виступає у формі передачі цих грошей їх власниками своїм контрагентам у тимчасове кори-стування в обмін на такі інструменти, які надають їм можли-вість зберегти право власності на ці гроші, відновити право розпоряджатися ними та одержати процентний дохід. Тобто грошовий ринок — це особливий сектор фінансового ринку, на якому купують і продають гроші як специфічний товар, формується попит, пропозиція та ціна цього товару з метою перетворення його в інвестиції.

Гроші як абсолютно ліквідний актив визначають певні особливості грошового ринку:

по-перше, купівля-продаж грошей відбувається лише тоді, коли вони є вільні у наявності в одних суб'єктів і появилася потреба у них в інших;

по-друге, взаємозв'язок «товар-гроші» відбувається умов-но у формі позички під зобов'язання повернути кошти у вста-новлений строк або у вигляді купівлі фінансових інструмен-тів (облігацій, акцій, векселів, депозитних сертифікатів);

по-третє, внаслідок купівлі-продажу грошей їх власник (продавець грошей) не втрачає права власності на них, а доб-ровільно передає право розпорядження ними покупцеві лише на заздалегідь визначених умовах;

по-четверте, у момент продажу грошей продавець не отри-мує еквівалента, а покупець — відповідного права власності;

по-п 'яте, на грошовому ринку гроші передаються власни-ками у чуже розпорядження прямо, а не в обмін на товари. Куплена вартість рухається лише у грошовій формі, в однос-торонньому порядку з поверненням до власника. Метою цьо-го переміщення стає отримання додаткового доходу у вигляді відсотка як плати за тимчасову відмову від користування ци-ми грошима. Покупець, зі свого боку, також купує гроші

 

з метою отримання додаткового доходу внаслідок розширен-ня своєї виробничої чи комерційної діяльності.

06 'єктом грошового ринку є тимчасово чи постійно віль-ні грошові кошти, власники яких пропонують їх на ринку для одержання додаткового доходу. Продаж грошей виступає пе-реважно у формі кредитування, де кредитором є продавець, а позичальником — покупець.

Таким чином, грошовий ринок слід розглядати як механізм відносин між юридичними особами, які потребують коштів для свого розвитку, з одного боку, і організаціями й громадянами (населенням, домашніми господарствами), які можуть надати такі кошти, — з другого. Такий механізм сприяє поверненню власнику проданих коштів і одночасно забезпечує на ринку рух грошей. Грошовий ринок включений до складу елементів фінан-сового ринку, так як пов'язаний з такими об'єктами фінансово-го інвестування, як депозитні внески термінові і до запитання. Крім того, яскраво виражені інфляційні процеси в нашій країні зробили об'єктом інвестування на цьому ринку вільно конвер-товану валюту ряду країн, в яких не дуже високі темпи інфляції.

Грошовий ринок характеризується тим, що:

=> фінансові активи, які обертаються на ринку, мають ви-соку ліквідність;

=> функціонування грошового ринку, як короткостроково-го сектора фінансового ринку, дозволяє підприємствам вирі-шувати проблеми щодо збільшення грошових активів для за-безпечення поточної платоспроможності або ефективного використання вільних коштів;

=> це ринок з найменшим рівнем фінансового ризику;

=> має відносно просту систему ціноутворення;

=> є важливим об'єктом державного регулювання — дер-жава використовує ресурси ринку для фінансування своїх ви-датків і покриття бюджетного дефіциту;

=> дає змогу здійснювати накопичення, оборот, розподіл і перерозподіл грошового капіталу між сферами національної економіки;

=> ціною «товару», що продається і купується, є позичко-вий процент, який виступає важливим елементом усієї гро-шово-кредитної політики держави, яка через НБУ визначає та регулює його рівень;

 

=> джерелами ресурсів є кошти, залучені банківською сис-темою; основними позичальниками є фірми, кредитно-фінан-сові інститути, держава, населення.

Для розуміння сутності грошового ринку важливе значен-ня має визначення його суб'єктів. Виділяють три групи еко-номічних суб'єктів:

а)         кредитори — володіють заощадженими тимчасово ві-

льними коштами і здійснюють операції з продажу грошей.

Ними стають сімейні господарства (населення), фірми, уря-

дові структури, органи місцевого самоврядування, іноземні

фізичні та юридичні особи;

б)         позичальники — тимчасово потребують додаткових гро-

шових ресурсів. Ними можуть бути ті ж види економічних

суб'єктів, які відносяться до кредиторів, але на перше місце

за частотою та обсягом запозичень слід поставити ділові фір-

ми, а потім — урядові структури, сімейні господарства, іно-

земних громадян;

в)         фінансові посередники — це банки, інвестиційні, фінан-

сові та страхові компанії, пенсійні фонди, кредитні товарист-

ва та інші установи, що здійснюють посередницькі операції,

беруть участь в операціях з купівлі-продажу фінансових ак-

тивів ринку, мобілізують і перерозподіляють грошові кошти.

Внутрішнім механізмом регулювання грошового ринку є

ПОТопитна7рошГ- це запас грошей, яким економічні суб'єкти прагнуть володіти на певний момент. Попит на гроші — це платоспроможна потреба або сума грошей, яку покупці можуть і мають намір заплатити за необхідні для них товари та послуги. Попит на гроші формується із таких скла-дових:

—        попит на гроші як засоби обігу (діловий, операційний або попит на гроші для здійснення угод). Тут можна виділити такі залежності: чим вищий рівень прибутку в суспільстві, тим бі-льше укладається угод і чим вищий рівень цін, тим більше не-обхідно грошей для укладання угод у межах національної еко-номіки;

—        попит на гроші як засоби збереження вартості (попит на гроші як активи, попит на запасну вартість або спекуляти-вний попит).

 

Залежно від визначених складових розрізняють три групи мотивів попиту на гроші з боку економічних суб'єктів:

трансакційний (операційний) мотив — економічні суб'єк-ти постійно відчувають потребу в певному запасі грошей для здійснення поточних платежів, щоб підтримувати на належ-ному рівні своє особисте та виробниче споживання. Ці гроші повинні бути у формі готівки або вкладів до запитання;

мотив завбачливості зводиться до того, що юридичні і фі-зичні особи бажають мати запас грошей як ресурс купівельної спроможності, з тим щоб у будь-який час мати можливість задовольнити свої непередбачувані потреби чи скористатися перевагами несподіваних можливостей;

спекулятивний мотив попиту на гроші полягає в тому, що суб'єкти бажають мати у своєму розпорядженні певний запас грошей, з тим щоб за сприятливих умов перетворити їх у ви-сокодохідні фінансові інструменти, а при погіршенні цих умов і появі загрози зниження дохідності перетворити їх у грошову форму, яка хоч і малодохідна, але безризикова.

Пропозиція грошеи — це та кількість гроіиеи, що знахо-диться у розпорядженні економічних суб'єктів, яку вони можуть спрямувати в оборот за сприятливих умов. Пропо-зиція грошей — це загальна кількість грошей, що перебува-ють в обігу і які об'єднані у грошові агрегати Ml, М2, МЗ.

Грошовий агрегат — це будь-яке сполучення із кількох ліквідних активів, що є альтернативними вимірювачами гро-шової маси. Кожна країна має свої особливості щодо форму-вання грошових агрегатів. НБУ в своїй практичній роботі ро-зраховує три грошові агрегати:

=> МО — готівка;

=> Ml — готівка та кошти на розрахункових і поточних рахунках у національній валюті;

=> М2 - Ml плюс строкові кошти в національній валюті та валютні кошти;

=> МЗ - М2 плюс кошти клієнтів за трастовими операція-ми банків та цінні папери власного боргу банків. На пропози-цію грошей впливає велика кількість факторів: зміни облікової та типової ринкової процентних ставок, тінізація підприєм-ницької діяльності, стан довіри до банків, зростання процен-тних ставок за депозитами до запитання та інші.

 

Ціна, як елемент внутрішнього механізму регулювання грошового ринку, має умовний характер. Ціна грошей має форму відсотка на позичені чи залучені кошти, що істотно ві-дрізняє ії від звичайної ціни на товарних ринках. Розмір від-сотка визначається не величиною вартості, яку містять у собі куплені (позичені чи залучені) гроші, а їх споживчою вартіс-тю — здатністю надавати позичальнику додатковий дохід. Чим більшою буде ця здатність і чим довше покупець корис-туватиметься одержаними грошима, тим більшою буде сума його відсоткових платежів. Тому розмір відсоткового плате-жу залежить не лише від розміру позики, а й від терміну ії дії. За загальними критеріями на грошовому ринку попит має форму попиту на позики, пропозщія — форму пропозиції по-зик, а ціна — форму відсотка на позичені кошти.

На грошовому ринку розрізняють кілька видів відсотків: облігаційний, банківський, депозитний, обліковий, міжбан-ківський тощо (таблиця 5.1).