Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
4. Розвиток теорій ризику : Фінансовий ринок : Бібліотека для студентів

4. Розвиток теорій ризику


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 

магниевый скраб beletage

До теорій формування необхідного рівня дохідності інвес-тиційних операцій з урахуванням фактора ризику (до теорій ризику) відносять:

•          модель ефективного (раціонального) портфеля Г. Мар-ковіца;

•          модель оцінки капітальних активів (МОКА) У. Шарпа;

•          модель арбіт’ажного утворення Росса та ін.

цінних паперів, які придбав інвестор з метою отримання до-ходу з урахуванням допустимих рівнів ризику.

При формуванні портфеля враховують такі фактори, як: сту-пінь ризику, дохідність, термін вкладання, тип цінного папера. Метою формування портфелів цінних паперів можуть бути:

=> отримання доходу;

=> збереження капіталу;

 

=> забезпечення п.иросту капіталу на основі підвищення

^olZZlTnapaMempaMU портфеля є його величина та структура. Величина портфеля залежить від фінансових мож-ливостей інвестора та від його бажання інвестувати кошти у фінансові активи, а не здійснювати безпосередні інвестиції у виробництво. Власниками значних за обсягом портфелів цінних паперів виступають фінансові інститути. Корпорації формують портфель цінних паперів у разі, коли є вільні фі-нансові ресурси, які немає потреби вкладати в розширення виробництва, а також тоді, коли інші альтернативні вкладан-ня коштів менш привабливі.

Структура портфеля визначається видами цінних папе-рів, що входять до його складу, їх строковістю, співвідно-

його очікувана дохідність та ризиковість. Кожен з інвесто-рів, маючи певні вимоги щодо допустимих рівнів ризику чи до очікуваних рівнів доходу, формує той чи інший портфель цінних паперів. Інвестори віддають перевагу формуванню портфеля, а не придбанню цінних паперів одного виду, ос-кільки, формуючи портфель, можна знизити рівень ризику за цінними паперами, не зменшуючи їх очікуваної дохідності.

Першим розробку теорії портфеля розпочав у 50-х роках XX ст. Г. Марковіц. Основним результатом започаткованої ним теорії стала розробка основних принципів побудови ефе-ктивного портфеля, а саме такого, який максимізує очікува-ний дохід при задовільному ступені ризику. Оскільки авто-ром теорії портфеля є Г. Марковіц, ефективний портфель часто називають ефективним портфелем Марковіца. При роз-робці теорії портфеля Марковіцем було зроблено ряд припу-щень:

1)         задача побудови ефективного портфеля розв’язується в рамках двопараметричної задачі, тобто до уваги беруться лише два параметри інвестицій — дохід та ризик;

2)         інвестором ставиться задача максимізації доходу за портфелем при задовільному ступені ризику;

3)         портфель цінних паперів формується інвестором із ри-зикових активів, майбутній дохід за якими наперед не визна

чений. Безризикові активи, величина майбутнього доходу за якими наперед визначена і прикладами яких є короткостро-кові державні цінні папери, не використовуються для форму-вання портфеля;

4)         інвестор вважається не схильним до ризику. Якщо іс-нують два варіанти однакового доходу, але різного ступеня ризику, інвестор вибирає варіант з меншим ризиком;

5)         розподіл ймовірностей для портфеля цінних паперів вважається нормальним (слід зауважити, що розподіл ймо-вірностей для одного активу (наприклад, тільки для одних акцій) далекий від нормального, тоді як розподіл ймовір-ностей для портфеля цінних паперів можна вважати нор-мальним);

6)         визначення дохідності та ризиковості портфеля здійс-нюється впродовж одного часового періоду, як правило, од-ного року. Оцінки, отримані для такого періоду, не можуть бути узагальнені на більш тривалий період часу, оскільки невизначеність, пов'язана з часом, та невизначеність і випад-ковий характер цінових змін на ринку збільшують неви-значеність прогнозів, що мають вплив на майбутні зміни в ризиковості та дохідності портфеля.

Дохідність портфеля за певний період визначається част-кою від ділення приросту ринкової вартості портфеля і ви-плат за ним за цим періодом на ринкову вартість портфеля на початок періоду:

R„—    °          ,

V0

де VQ, V\ — ринкова вартість портфеля на початок і на кінець періоду; D — виплати за портфелем протягом періоду.

Збільшення кількості цінних паперів у портфелі не викли-кає систематичних змін у дохідності портфеля, зате викликає систематичне зменшення ризику портфеля.

збільшення кількості видів цінних паперів у портфелі, ре-зультатом якого є зменшення ризику портфеля без зменшен-ня його очікуваної дохідності.

 

Американський вчений У. Шарп запропонував поділити ризик на систематичний і несистематичний. Систематичний

РСис^мати°чний ^ZZuTpmuT- ЛЕ1і> вень ризику за портфелем, який може бути досягнутий через диверсифікацію портфеля за допомогою великої кількості випадково підібраних цінних паперів. Такий ризик відобра-жає ризиковість ринку в цілому, макроекономічну ситуацію і, звичайно, не може бути диверсифікованим. Системні зміни в господарстві (падіння цін на експортні товари, зниження капітальних вкладень та ін.) можуть спричинити різке зни-ження процентних ставок. На думку В.Шарпа, систематич-ний ризик треба вивчати і бути готовому до змін, щоб встиг-нути пристосуватися до них. Систематичний ризик може приймати більше чи менше значення залежно від того, ринок яких цінних паперів розглядається. В результаті диверси-фікації портфеля цінних паперів загальний ризик за порт-фелем зменшується до рівня систематичного ризику. Щодо несистематичногоризику, то він долається шляхом дивер-сифікації, тобто побудови ефективного портфеля. Для кож-ного з цінних паперів величина систематичного і несистема-тичного ризику може бути різною, як і величина загального ризику.

НЯ™У їїадк ssss^rarпр*

У порівнянні з моделлю Марковіца — моделлю оцінки портфелів з повними дисперсіями-коваріаціями, яка передба-чає для розрахунку великої кількості обчислень (наприклад, для 12 проектів необхідно здійснити 90 обчислень, для 100 — 5150, для 200 — 20300!), — модель МОКА У. Шарпа вимагає невеликої кількості обчислень і передбачає розгляд взаємо-зв’язку двох основних характеристик фінансового активу — доходу та ризику і пов’язує очікувану дохідність акцій з без-ризиковою процентною ставкою та ризиком окремої акції.

Перевагою МОКА є глибоке дослідження та послідовне використанняризику і його впливу на очікувану дохідність акцій. Недоліками методу можна вважати одноперіодичність та велику кількість припущень щодо поведінки інвесторів. У моделі оцінки капітальних активів ступінь ризику окремих

 

цшних паперів визначається їх чутливістю до ринкової до-хідності. Фірми, дуже чутливі до макроекономічної ситуації, є ризиковими в цій моделі. Фірми, на дохідність яких мало впливає макроекономічна ситуація, вважають малоризикови-ми. МОКА дає змогу оцінити очікуваний дохід (необхідну ставку доходу) за будь-яким фінансовим активом на основі систематичного ризику ринку даної категорії активів на ос-нові безризикової процентної ставки. Згідно з МОКА ризико-вість окремого цінного папера характеризує не стандартне відхшення, яке відображає всю сукупність ризиків, а тільки ризик, що залишається після диверсифікації. Саме цей ризик має особливе значення для інвестора, оскільки не може бути ліквідований включенням цінного папера до диверсифікова-ного портфеля. Иого називають чистим ризиком. Вш харак-теризується коефіцієнтом р, що відображає чутливість цін-ного папера до ринкової дохідності і характеризує чистий ризик за цінним папером, який не може бути зменшений че-рез диверсифікацію.

Для багатьох компаній, акції яких перебувають в обігу на ринку, коефіцієнти Р відомі. Порівнюючи ці коефіцієнти Р з дохідністю, яку пропонують корпорації, учасники рин-ку можуть зробити висновки про недооцінку чи переоцінку акцій.

Отже, на основі МОКА очікувану дохідність активу ви-значають безризикові процентні ставки, коефіцієнт Р чутли-вості до ринку та середня ринкова дохідність.

Приклад. Безризикова процентна ставка (RQ) становить 8 %, середня ринкова ставка (Rp) дорівнює 10 %. Визначити необхідну ставку доходу за акціями (і?а), якщо коефіцієнт Р корпорації дорівнює 1,2.

і?а = і?б + РС^р - ^б) = 0,08 + 1,2(0,1 - 0,08) = 0,104, або10,4 %.

Крім розглянутих теорій ризику, існують також інші теорії оцінки активів, у тому числі арбітражна теорія ціноутворен-

Ш MX^%«J^°^C^^ була запропонована Стівеном Росом як теорія оцінки капітальних активів (АТО). Згідно з цією теорією дохідність фінансових активів може

 

перебувати під впливом не обов'язково лише одного чинника (в МОКА — це дохідність ринкового портфеля), а, можливо, декількох. Модель арбітражного ціноутворення передбачає визначення доходу за цінним папером із використанням без-ризикової процентної ставки та інших факторів, найважливі-шим з яких є зміни рівня інфляції та ВВП за умови, що немає можливості використовувати арбітраж. Процентний арбіт-раж — одночасні операції на кількох ринках або з кількома фінансовими інструментами для отримання доходу на різниці процентних ставок.

Основою моделі МОКА є припущення про рівновагу на ринку капіталів, на якому інвестори, no-nepiueL припускають, що всі вони оцінюють свої рішення в площині середньої до-хідності і стандартного відхилення дохідності як міри ризику; ио-друге, що всі інвестори не схильні до ризику. В моделі АТО припущення є більш загальними:

а)         всі інвестори ведуть себе раціонально в тому розумінні,

що надають перевагу більшому доходу перед меншим. Таким

чином, арбітражна теорія оцінки не висуває жодних вимог до

форми функції корисності, крім ії монотонності;

б)         на ринку неможливі арбітражні операції, під якими ро-

зуміється можливість одержання позитивного доходу при ну-

льових інвестиціях.

Найбільш складною проблемою для тестування і практич-ного використання арбітражної теорії оцінки є визначення чинників, що впливають на ціни активів. У багатьох емпіри-чних дослідженнях виділяють такі чинники:

=> приріст промислового виробництва;

=> приріст сподіваної інфляції;

=> несподівана інфляція;

=> премія за ризик як різниця дохідностей ризикованих боргових зобов’язань і державних облігацій;

=> різниця дохідностей довгострокових і короткостроко-вих зобов'язань.

У більшості випадків дослідження свідчать, що арбітраж-на теорія оцінки більш точно, ніж МОКА, пояснює коливання цін і показників дохідності фінансових активів.

У Західних державах при дослідженні фінансового ринку вивчають теорію ефективності фінансового ринку американ

ського економіста Ю. Фами. її сутність полягає в тому, що ефективним можна вважати лише інформований ринок, на якому виділяють три рівні інформованості і, відповідно, три рівні ефективності: слабка форма ефективності, напівсильна і сильна.

CD

Тема «Ризик і ціна капіталу» в теорії фінансового ринку є однією з основних і включає питання ціноутворення на ринку, вартість інструментів і капіталу, оцінку і теорії ризику.

Оскільки ціна є найважливішою економічною категорією, регулятором економіки, у процесі становлення фінансового ринку зростає значення системи формування цін на ньому, яка має свої принципи формування і своїх учасників. Основ-ними ознаками, за якими класифікують ціни, є вид фінансо-вого інструменту, тип емітента, сегмент ринку, місце і час формування ціни, вид операції на ринку тощо. Найбільш по-ширеними методами ціноутворення на фінансовому ринку є експертний, статистичний, нормативно-параметричний, ба-лансовий і метод на основі економіко-математичного моде-лювання.

Незалежно від зміни загального рівня цін на фінансові інструменти, на фінансовому ринку постійно діє принцип вартості грошей у часі, який базується на тому, що сьогод-ні грошова одиниця коштує більше, ніж у майбутньому. Щоб підсумувати грошові потоки, які надходять у різні пе-ріоди часу, проводять порівняльний аналіз ефективності різних напрямів вкладання коштів у ті чи інші фінансові ін-струменти.

У діяльності фінансових інститутів важливе місце по-сідають фінансові ризики, які пов'язані з такими видами фінансової діяльності, як залучення грошових коштів і вкла-дення їх у фінансові інструменти. Тому суб'єкти фінансового ринку для успішного здійснення своєї діяльності і досягнен-ня поставлених цілей з найменшими витратами розробляють ефективну стратегію поведінки в умовах ризику. Така стра-тегія передбачає дослідження основних видів ризику, роз-робку ефективного механізму управління ризиком і його оцінювання.