Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
4. Контрактні фінансові інститути : Фінансовий ринок : Бібліотека для студентів

4. Контрактні фінансові інститути


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 

магниевый скраб beletage

Важливим посередником на фінансовому ринку виступа-ють контрактні фінансові інститути, які включають інсти-тути спільного інвестування (ІСІ), пенсійні фонди, страхові компанії, ломбарди, фінансові компанії, позичково-ощадні

аС1Г2^Т^Тго\вестування (ІСІ) - це організа-ційно-правова форма діяльності, пов'язана з об'єднанням (залученням) грошових коштів інвесторів з метою отриман-ня прибутку від вкладення їх у цінні папери інших емітентів, корпоративні права та нерухомість.

Перший інститут спільного інвестування у вигляді інвес-тиційної компанії з'явився у Бельгії у 1822 р. Перший інвес-тиційний фонд виник у Великобританії у 1831 році, але поча-тком історії інвестиційних фондів прийнято вважати 1924 рік, коли у США був створений перший «взаємний фонд» Massa¬chusetts Investment Trust. Зараз американських взаємних фон

дів близько 6 тисяч. За короткий час їх активи збільшилися на 30 % і досягли приблизно 3 трлн. доларів (10 % усіх фі-нансових активів країни). Майже 40 % американців є інвес-торами таких фондів. На взаємні фонди в США припадає близько 95 % інвестицій ІСІ.

Якщо в США найбільш популярним способом вкладення грошей є купівля акцій взаємних фондів або відкритих інвес-тиційних компаній, а також поширені закриті інвестиційні компанії, то у Великобританії перевагу віддають так званим юніт-трастам (пайові трасти). Вкладаючи кошти в юніт-траст, інвестор отримує свідоцтво про внесення паю. Сукупні акти-ви пайових трастів на сьогодні складають 141 мільярд фунтів стерлінгів, а сукупний чистий виторг від реалізації паїв досяг рекордної суми в 1,4 мільярда фунтів. Активи всіх інвести-ційних фондів у Великобританії досягають 29 % ВВП.

У Франції ІСІ називають інвестиційними компаніями зі змінним капіталом (SICAV). Акції SICAV емітуються і вику-повуються компанією за вимогою акціонерів у будь-який час — за вартістю чистих активів, до якої додаються непрямі ви-трати і комісійні. За останні 20 років їх активи зросли з неве-ликої суми до 500 млрд. доларів. Майже 25 % французьких родин володіють їх акціями.

Закон України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні фонди)» започаткував утворення аб-солютно нових для економіки України інститутів фінансово-го ринку. Інститути спільного інвестування залежно від по-рядку здійснення їх діяльності можуть бути різних видів. На рис. 3.3 наведена класифікація ІСІ за основними критеріями.

Відкриті інвестиційні фонди випускають і знов викупо-вують свої акції за необхідністю, тобто тоді, коли інвестор вкладає гроші або погашає акції. Це, як правило, відбувається щодня, і сумарні активи фонду зростають або зменшуються в процесі надходжень або відпливу грошей.

Закриті фонди, подібно публічним компаніям, випуска-ють певну кількість акцій, що розміщуються в процесі почат-кової публічної пропозиції і потім продаються на біржі, як будь-які інші акції. Вартість акцій закритого фонду визнача-ється не загальною вартістю його активів, а попитом на його акції. ІСІ закритого типу може бути лише строковим.

 

Інститути спільного інвестування

ІСІ або компанія з управління його активами бере на себе зобов'язання здійснювати у будь-який час на вимогу інвесторів викуп ЦП, емітованих цим ІСІ чи компанією

|^> Критерії класифікації

ІСІ або компанія з управління його активами бере на себе зобов 'язання здійснювати на вимо-гу інвесторів викуп ЦП, емітованих цим ІСІ чи компанією протягом обумовленого у проспекті емісії строку, але не частіше одного разу на рік

ІСІ або компанія з управління його активами не бере на себе зобов 'язання щодо викупу ЦП, еміто-ваних цим ІСІ чи компанією до моменту його рео-рганізації чи ліквідації

створюються на певнии строк, визначении проспектом емісії, після закінчення якого ІСІ ліквідується або реорганізується

створюються на невизначений термін

 

становлять не мен-ше 80 % загальної вартості активів

становлять менше > 80 % загальної вар-тості активів

 

диверсифі-ковані

не перевищує 10% зага-льного обсягу їх емісії

кількість ЦП одного емітента в активах ІСІ

перевищує 10% загаль-ного обсягу їх емісії

и

недиверси-фіковані

диверси-фіковані

не перевищує 40% вар-тості чистих активів ІСІ

с

перевищує 40% вартості чистих активів ІСІ

недивер-сифіковані

сумарна вартість ЦП, що становлять активи ІСІ в кількості, більшій ніж 5% загального об-сягу їх емісії, на момент Іх придбання

грошові кошти, ощадні сертифі-кати, облігації підприємств і мі-сцевих позик, державні ЦП, а та-кож ЦП, що допущені до торгів на фондовій біржі або у TIC

диверси-фіковані

недивер-

сифіко-

вані

 

Рис. 3.3. Класифікація інститутів спільного інвестування

 

Диверсифікованим ІСІ забороняється придбавати або до-датково інвестувати кошти:

=> у цінні папери одного емітента більше ніж 5 % загаль-ної вартості активів ІСІ;

=> у державні цінні папери, доходи за якими гарантовано Кабінетом Міністрів України, більше ніж 25 % загальної вар-тості ІСІ (при цьому забороняється інвестувати кошти ІСІ менше ніж у три види державних цінних паперів);

=> у цінні папери органів місцевого самоврядування біль-ше ніж 10 % загальної вартості активів ІСІ;

=> в облігації підприємств, емітентами яких є резиденти України (крім комерційних банків), більше ніж 20 % загаль-ної вартості активів ІСІ;

=> в акції українських емітентів більше ніж 40 % загальної вартості активів ІСІ;

=> у цінні папери, доходи за якими гарантовано урядами іно-земних держав, більше ніж 20 % загальної вартості активів ІСІ;

=> в акції та облігації іноземних емітентів, які допущені до торгів на організованих фондових ринках іноземних держав, більше ніж 20 % загальної вартості активів ІСІ;

=> в інші активи, дозволені законодавством України, бі-льше ніж 5 % активів ІСІ;

=> у цінні папери, доходи за якими гарантовано урядом однієї іноземної держави, більше ніж 10 % загальної вартості активів ІСІ. Крім того, забороняється придбавати або обмі-нювати цінні папери, емітентами яких є пов'язані особи ІСІ, компанії з управління активами або зберігача, забороняється тримати в грошових коштах, на банківських депозитних ра-хунках, в ощадних сертифікатах та облігаціях, емітентами яких є комерційні банки, більше ніж 30 % загальної вартості активів ІСІ.

ІСІ, які не мають усіх ознак диверсифікованого ІСІ, є не-диверсифікованими. Дивіденди за цінними паперами ІСІ від-критого та інтервального типу не нараховуються і не спла-чуються. ІСІ відкритого та інтервального типу можуть бути тільки диверсифікованими ІСІ.

У разі, якщо недиверсифікований ІСІ закритого типу здій-снює виключно приватне розміщення цінних паперів власно-го випуску та активи якого більше ніж на 50 % складаються

 

з корпоративних прав і цшних паперів, що не допущені до торгів на фондовій біржі або у торговельно-інформаційній системі, він вважається венчурним фондом, учасниками якого можуть бути тільки юридичні особи.

Венчурні фонди — це спеціалізоеані фінансоеі інститу-ти, створені для роботи в зоні найбільшого ризику, внаслідок чого їх інвестщії є найдорожчими, про що не можна сказати про спільне інвестування, яке ніколи не було орієнтоване на високий дохід і значний ризик. Венчурне фінансування на-правлене на зростання конкретного бізнесу шляхом надання певних коштів в обмін на пакет акцій компанії. Венчурний капіталіст є посередником між інвесторами та підприємцями, він не вкладає власних коштів в акції компаній, що є принци-повою особливістю цього типу інвестування. Метою венчур-ного капіталу є одержання високого доходу від інвестицій, незважаючи на ризики. Зростання капіталу в 10 разів за 5-7 ро-ків — нормально очікуваний результат європейського чи аме-риканського венчурного фонду. За західними стандартами, венчурне інвестування (або інвестування ризикового капіта-лу) є різновидом прямих інвестицій, а венчурні фонди, що є джерелом для венчурного капіталу, у класичному розумінні фінансуються з пенсійних і страхових фондів. По суті, це за-лучення капіталу на кілька років у компанії, що мають шанси швидкого зростання, як правило, у малі та середні підприємс-тва. Головне призначення венчурного інвестування — надан-ня обігових коштів для невеликих рентабельних фірм. Дослі-дження показують, що компанії з венчурною підтримкою більше підготовлені до засвоєння інновацій, швидше розви-ваються і створюють більше робочих місць, ніж великі ком-панії. Діяльність венчурних фондів у сучасних умовах розви-вається виключно швидкими темпами. «Секретною зброєю» венчурних фондів є команди професіоналів різного профілю, які на придбаних підприємствах або на тих, що контролю-ються, впроваджують інноваційні, управлінські, маркетингові технології, раціоналізують фінансові потоки і таким чином створюють стартові умови для їх подальшого розвитку.

Поняття венчурного фонду в Україні відрізняється від за-гальноприйнятого: у нас це специфічний ІСІ, правила форму-вання, існування та закриття якого підпорядковані загальним

 

правилам діяльності ІСІ та компаній з управління активами. Перевагами венчурного капіталу в Україні є те, що на відміну від стратегічних промислових інвесторів, у ролі яких найчас-тіше виступають транснаціональні компанії, від не призво-дить до підпорядкування економіки країни інтересам гігантів світового бізнесу. Другим важливим фактором є суттєві пе-реваги венчурного не позикового капіталу в порівнянні зі спекулятивним, який має місце при угодах з борговим зо-бов'язанням.

Пайовий інвестиційний фонд — це активи, що нале-жать інвесторам на праві спільної часткової власності, пе-ребувають в управлінні компанії з управління активами та обліковуються останньою окремо від результатів її госпо-дарської діяльності. (Компанія з управління активами — це господарське товариство, яке здійснює професійну діяльність з управління активами ІСІ на підставі ліцензії, що видається ДКЦПФР).

Мінімальний обсяг активів пайового інвестиційного фон-ду не може бути меншим розміру початкового статутного фонду (капіталу) корпоративного інвестиційного фонду. Па-йовий інвестиційний фонд не є юридичною особою. Створю-ється за ініціативою компанії з управління активами шляхом придбання інвесторами випущених нею інвестиційних серти-фікатів. Для створення пайового інвестиційного фонду ком-панія з управління активами має розробити та зареєструвати в Комісії регламент інвестиційного фонду, укласти договори з аудитором (аудиторською фірмою), зберігачем, реєстрато-ром, оцінювачем майна, зареєструвати відкриту підписку на інвестиційні сертифікати фонду або їх приватне розміщення.

Облік результатів діяльності з управління активами пайо-вого інвестиційного фонду здійснюється компанією з управ-ління активами окремо від обліку результатів ії господарської діяльності та обліку результатів діяльності інших ІСІ, активи яких перебувають в ії управлінні. Укладаючи договори за рахунок активів пайового інвестиційного фонду, компанія з управління активами діє від свого імені, про що вона обо-в'язково повідомляє третіх осіб.

Учасником пайового інвестиційного фонду є інвестор, який придбав інвестиційний сертифікат цього фонду. Учас

никами пайового недиверсифікованого інвестиційного фонду не можуть бути фізичні особи.

Проспект емісії інвестиційних сертифікатів — це публічна або приватна пропозиція (оферта) з умовами договору про приєднання до пайового інвестиційного фонду. Прийняття (акцепт) пропозиції (укладення з компанією з управління ак-тивами договору про приєднання до пайового інвестиційного фонду) здійснюється інвестором шляхом придбання інвести-ційного сертифіката пайового інвестиційного фонду за гро-шові кошти. Частка учасника пайового інвестиційного фонду засвідчується інвестиційним сертифікатом.

Емітентом інвестиційних сертифікатів пайового інвестицій-ного фонду виступає компанія з управління активами цього фонду. Інвестиційний сертифікат надає кожному його влас-никові однакові права. Дивіденди за інвестиційними сертифі-катами пайового інвестиційного фонду не нараховуються і не сплачуються.

Управління активами ІСІ здійснює компанія з управління активами. Компанією з управління активами може бути юри-дична особа, що створюється відповідно до законодавства України. Частка держави в статутному фонді (капіталі) ком-панії з управління активами не може перевищувати 10 відсот-ків. Винагорода компанії з управління активами (крім компа-нії з управління активами венчурного фонду) встановлюється у співвідношенні до вартості чистих активів ІСІ.

Корпоративний інвестиційний фонд — це ІСІ, який створюється у формі відкритого ащіонерного товариства і провадить виключно діяльність зі спільного інвестування.

Корпоративний інвестиційний фонд створюється відповід-но до законодавства з питань діяльності акціонерних то-вариств. Корпоративний інвестиційний фонд не може бути заснований юридичними особами, у статутному фонді (капі-талі) яких частка держави або органів місцевої влади пере-вищує 25 відсотків. Початковий статутний фонд (капітал) ко-рпоративного інвестиційного фонду формується за рахунок грошових коштів, державних цінних паперів, цінних паперів інших емітентів, що допущені до торгів на фондовій біржі або в торговельно-інформаційній системі, та об’єктів неру-хомості, необхідних для забезпечення статутної діяльності.

 

Розмір початкового статутного фонду (капіталу) корпора-тивного інвестиційного фонду не може бути меншим від роз-міру, встановленого законодавством для відкритих акціонерних товариств. Корпоративний інвестиційний фонд провадить свою діяльність, якщо 70 або більше відсотків середньорічної вартості активів, що належать йому на праві власності, вкла-дені у цінні папери. Акції корпоративного інвестиційного фонду повинні бути тільки простими іменними.

Корпоративний інвестиційний фонд припиняє свою діяль-ність шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виді-лення, перетворення) або ліквідації з дотриманням вимог ан-тимонопольного законодавства.

Пенсійні фонди — це самостійна фінансово-банківська система, що не входить до складу державного бюджету України, формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами та організаціями на заходи соціального страхування, страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України.

Пенсійні фонди у західних країнах створюються приват-ними та державними корпораціями, фірмами і підприємства-ми для виплати пенсій і допомоги робітникам та службовцям. Кошти цих фондів утворюються за рахунок внесків праців-ників, підприємств, а також прибутків від інвестицій самих пенсійних фондів. У пенсійних фондах західних країн акуму-люються значні довгострокові грошові кошти, які інвестують-ся переважно в акції приватних компаній як на національному, так і на міжнародних фінансових ринках. Уряд заохочує роз-виток пенсійних фондів, тому що частина їх резервів розмі-щується у короткострокові й довгострокові державні цінні папери.

Недержавні пенсійні фонди (НПФ) уособлюють ринок ануїтетів. Світова практика пенсійного забезпечення грома-дян показує, що обов’язкове пенсійне забезпечення, яке здій-снюється за рахунок держави, гарантує лише мінімальний прожитковий рівень. Більш високий прожитковий рівень за-безпечується додатковим пенсійним забезпеченням.

В Україні, згідно з законом «Про пенсійне забезпечення» від 17 лютого 2000 року, громадяни мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв’язку

 

з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. За цим Законом призначаються трудові і соціа-льні пенсії. Трудові: за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років.

3 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення», згідно з яким починає діяти трирівнева система пенсійного забезпечення, яка пе-редбачає створення низки фінансових установ нового типу та розширення функцій нинішніх. Недержавне пенсійне забез-печення у новій пенсійній системі належить до третього рівня і за економічним змістом є накопичувальним (табл. 3.6).