Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
В 1998 році IOSCO розробила і затвердила 30 принципів ре-гулювання ринків цінних паперів, які ґрунтуються на трьох основних засадах: : Фінансовий ринок : Бібліотека для студентів

В 1998 році IOSCO розробила і затвердила 30 принципів ре-гулювання ринків цінних паперів, які ґрунтуються на трьох основних засадах:


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 

магниевый скраб beletage

1)         захист інвесторів;

2)         забезпечення функціонування справедливого, ефектив-ного і прозорого ринку;

3)         зменшення ризику.

Принципи об'єднані у категорії, що регулюють діяльність установи, пов'язаної з ринком цінних паперів, саморегулю-вання, правозастосування, співробітництво у регулюванні, ді-яльність емітентів, колективне інвестування, діяльність рин-

K°X^eSS;ZTrSZ«^ паперів (FESCO) -

міжнародна регулююча організація, яку заснували у грудні 1997 року 17 Європейських наглядових органів з метою пок-ращення захисту інвестора, підвищення цілісності і прозоро-сті ринків капіталу. Головним досягненням у роботі FESCO з координації тісної співпраці між Європейськими наглядо-вими органами є підписання Меморандуму Взаєморозуміння між членами FESCO, який є основою для співробітництва та обміну інформацією з питань ринкового нагляду і включає можливість спільних перевірок, а також зобов’язання посадо-вих осіб забезпечувати інших керівників різного рівня інфор-

Група 30 — незалежна недержавна некомерційна органі-зація, що була створена у 1978 році експертами 30 фінансо-вих ринків з метою усунення бар ’єрів у міжнародній торгівлі цінними паперами. На початку свого створення експерти Гру-пи 30 провели аналіз провідних фінансових ринків країн За-хідної Європи, Північної Америки та Японії з метою з'ясу-вання можливості їх стандартизації. У результаті експертами був зроблений висновок, що рух цінних паперів на цих рин-ках, організований відповідно до національних законів і по-ложень країн, в яких ці нормативні акти приймались. У ре-зультаті закони і положення дуже відрізнялися між собою, особливо клірингова система, укладення договорів та їх ви-конання. Висновки показали, що для збільшення ефективнос

ті національних фінансових ринків, особливо для організації торгівлі, створення національних клірингових систем і депо-зитаріїв, необхідні єдині правила, стандарти, процедури.

У березні 1989 р. «Група Тридцяти» вперше опублікувала звіт, в якому оприлюднила дев'ять рекомендацій щодо під-вищення ефективності розрахункових і клірингових систем та зменшення ризиків при операціях з цінними паперами. Всі рекомендації були розроблені із зазначенням термінів вико-нання — 1993 рік. Так, до 1990 року усі угоди з торгівлі цін-ними паперами, що укладені між брокерами та іншими чле-нами біржі, повинні бути звірені не пізніше ніж на наступний робочий день; до 1992 року усі країни з розвинутими фінан-совими ринками повинні прийняти стандарти міжнародних організацій щодо операцій з цінними паперами і виконувати єдину нумерацію цінних паперів — ISIV; усі країни повинні створити у себе розвинений депозитарій цінних паперів та інші. Але строки виявилися нереальними і зараз фінансові ринки різних країн знаходяться на різних стадіях впрова-дження стандартів.

Україна вступила в міжнародну організацію «Група 30» у 1996 році, після прийняття Концепції [14]. ДКЦПФР приє-дналася до 6 резолюцій:

1)         про співробітництво — дає можливість полегшити дос-

туп до інформації з операцій міжнародного спрямування;

2)         про взаємодопомогу — визначає необхідність підви-щення безпеки інвестора і захист національних ринків від протизаконних операцій з цінними паперами;

3)         про нагляд за елементами системи торгівлі похідною інформацією фінансового ринку — дана резолюція в першу чергу стосується бірж, які повинні відповідати діючим офі-ційним стандартам і політиці регулювання ринку;

4)         про міжнародні принципи ведення підприємнщтва — в документі визначені принципи ведення бізнесу: чесність і справедливість стосовно бізнесу; компетентність; можли-вість ефективно використовувати свої ресурси; інформація про споживачів; конфіденційність і відповідальність;

5)         про відмивання грошей — дає можливість виявити су-б'єктів, які займаються відмиванням грошей, і переслідувати їх у судовому порядку;

 

6) про запобігання шахрайству — дана резолюція допома-гає виявити ознаки шахрайства, розширити процедури, що дозволяють вчасно в міжнародному масштабі «заморозити» активи шахраїв.

На сьогодні у світі нагромаджено значний досвід регулю-вання фінансових ринків як розвинутих, так і таких, що роз-виваються. Закони, що регулюють ринок і встановлюють над ним контроль, створюються поступово, у міру розвитку рин-кових відносин у цілому і фінансових відносин зокрема. У країнах з ринковою економікою норми фінансового ринку створювалися протягом десятиріч. Знайомство з розвитком законодавства у країнах з ринковою економікою, по-перше, дозволяє надати критичну оцінку законодавству України з фі-нансового ринку; по-друге, допоможе зрозуміти, яким чином і в якому напрямі необхідно вдосконалювати вітчизняне за-конодавство з урахуванням специфіки економічного і соціа-льного розвитку України. Вітчизняний фінансовий ринок ро-звивається не так давно, тому за такий короткий проміжок часу нереально створити систему законів з нагляду і регулю-вання фінансового ринку, яка існує в розвинених державах. Для України важливим є, як правильно і раціонально викори-стати світовий досвід регулювання, як будувати своє законо-давство стосовно регулювання фінансового ринку відповідно до міжнародних рекомендацій. На сучасному етапі фінансо-вий ринок України опирається на законодавство, яке регулює фінансові ринки Європи і США.

У країнах з розвинутою ринковою економікою здійсню-ється процес постійного вдосконалення системи регулювання фінансового ринку. В Німеччині, де особливу роль в економі-ці та на фондовому ринку відіграють банки, вживаються за-ходи до посилення регулювальної ролі держави на ринку. Так формується система контролю за використанням учасниками ринку цінних паперів нерозкритої інформації, яка містить за-ходи попереджувального характеру; в чотирирівневій струк-турі «федерація — федеральні землі — біржі — комерційні банки» налагоджено взаємодію органів контролю на кожному рівні при чіткому розмежуванні функцій; системою контролю охоплені біржовий та позабіржовий сегменти ринку; об’єкта-ми контролю є не лише юридичні, а й фізичні особи — інвес

тори. Така система підвищує ступінь відкритості ринків і до-віри інвесторів до них.

В Японії Рада з цінних паперів та бірж, Рада з питань бух-галтерії підприємств, Рада з вивчення фінансової системи, Рада зі страхування та Рада з валютних та інших операцій на період з 1996 року до 2001 року розробили план комплексної реформи фінансової системи, яка включає і питання регулю-вання фінансового ринку, і дії, що забезпечують прозорість і надійність ринку. Реформа здійснювалась на засадах свобо-ди (вільний ринок, що працює за ринковими принципами), справедливості (прозорий і надійний ринок) та глобалізації (передовий ринок в аспекті інтернаціоналізації).

У США перші закони про регулювання фінансового ринку з'явилися у 30-і роки, коли криза 29-30-х років XX століття показала, що сфера фінансового ринку повинна регулюватися державою. У 1933 році було прийнято два закони — «Акт про цінні папери», який вимагав від емітента правдивої інфо-рмації про випуск цінних паперів і обов’язкову їх реєстрацію і закон «Про банки», який заборонив банкам займатися опера-ціями з цінними паперами. Закони, що були прийняті протягом 1933-1934 років, американські вчені називають найбільш на-ціональними, так як започаткували створення системи феде-рального нагляду та регулювання на фінансовому ринку. Сьогодні у США найбільший фондовий ринок у світі, який характеризується постійними фінансовими інноваціями, де переважають акції, що має надзвичайно важливе значення для національної економіки. Регулюється фінансовий ринок федеральними і місцевими законодавчими актами. Серед по-середників фінансового ринку поряд з банками (інвестицій-ними та комерційними) надзвичайно важливу роль відігра-ють небанківські інститути, такі як інвестиційні та пенсійні фонди. Жорстка та надзвичайно ефективна система регулю-вання є своєрідним еталоном для інших країн. 3 1934 року нагляд за виконанням законів, що регулюють фондовий ри-нок США, здійснює Комісія з цінних паперів і бірж (SEC) — це незалежне федеральне агентство, що непідвладне вико-навчим органам і саме наділене повноваженнями. Для надан-ня доступу до інформації більш широкому колу потенційних інвесторів створена електронна інформаційна система EDGAR.

 

У США в основу федерального регулювання фінансового ринку покладено принцип саморегулювання.

Самостійні ре-гулювальні організації (СРО) відповідають за розробку особ-ливих правил та їх застосування відповідно до Закону про цінні папери 1934 року і надають допомогу Комісії з цінних паперів і фондових бірж (SEC) у процесі регулювання цінних паперів, включаючи регулювання бірж, механізмів електрон-ної торгівлі, асоціацій брокерів-дилерів, розрахункових палат і банків-депозитаріїв.

Регулювання фінансового ринку Великобританїї своїми коренями сягає середньовіччя. Так, у хроніках XIII століття вперше є згадки як король Англії Едуард I в 1296 році на-казав публічно відшмагати батогами кількох несумлінних лондонських брокерів за порушення правил торгівлі. Цінні папери публічних компаній в Англії продаються лише на фон-довій біржі. Крім того, на відміну від США, на фондовій бір-жі здійснюється не лише вторинний обіг цінних паперів, але і первинне їх розміщення.

Фінансовий ринок Великобританії регулюється різними Державними установами. Міністерство фінансів займається питаннями, пов'язаними зі знанням Закону про фінансові по-слуги, визнанням закордонних інвестиційних бірж, контро-лем над виконанням фондовою біржею своїх функцій як офі-ційної установи, що займається лістингом цінних паперів, надає допомогу закордонним регулювальним установам, а та-кож через Банк Англії здійснює зв'язок з Комісією з питань діяльності фінансових організацій.

Міністерство торгівлі та промисловості здійснює ліцензу-вання і нагляд за діяльністю страхових компаній, проводить розслідування і притягнення до відповідальності в межах За-кону про компанії.

Банк Англії регулює та контролює ринок державних облі-гацій і ліцензує діяльність депозитарних установ відповідно до Закону про банківську діяльність. Разом із Комісією з цін-них паперів і ф’ючерсів (SFA) Банк Англії ліцензує маркет-мейкерів, що здійснюють операції з державними цінними па-перами. Банк також виступає агентом уряду при розміщенні державних облігацій, відповідає за автоматизовану систему торгівлі державними облігаціями, надає рекомендації для

 

вступу в члени Лондонської фондової біржі (LSE). Представ-ники Банку Англії включені до складу практично всіх профе-сійних фінансових організацій. Загалом Банк Англії реалізує свою політику не на основі конкретних законів, а шляхом ре-комендацій, які, проте, неухильно виконуються. У Великоб-ританії є спеціальний орган, що наділений винятковими пов-новаженнями щодо регулювання фінансового ринку, — це Рада з цінних паперів та інвестицій (SIB). За статусом — це некомерційна компанія, учасниками якої є представники різ-них фірм, що працюють на фондовому ринку; формально підпорядкована Казначейству, але фактично є незалежною установою. На ринку цінних паперів Англії діють чітко ви-значені правила: незалежність, інвестиційна реклама, публіч-ні рекомендації та інші.

Вивчення і критичний аналіз досвіду регулювання фінан-сового ринку у країнах із розвинутою ринковою економікою дають змогу ґрунтовніше підходити до організаційно-право-вого регулювання відносин між учасниками ринку України. Під час використання ринкових моделей Заходу необхідно враховувати національні особливості та можливості еконо-міки нашої держави. На шляху розбудови державного регу-лювання фінансового ринку України існує багато проблем і труднощів: відсутність послідовної виваженої політики держави, недостатність політичної волі та ресурсів для за-безпечення державного регулювання ринку та ін. можуть призвести до тяжких суспільно-політичних наслідків, що поставить під загрозу продовження економічних реформ в Україні. Тому на сучасному етапі становлення фінансово-го ринку в Україні перед органами регулювання стоїть бага-то завдань.

Першочерговим стратегічним завданням є розробка і роз-виток державної програми щодо «створення» вітчизняного інвестора — основного учасника будь-якого сегмента рин-ку. Необхідно зважити і на те, що найбільш масовим інвес-тором на ринку є населення, у якого в Україні відсутні і спе-ціальні знання, і спеціальна кваліфікація щодо обігу цінних паперів.

Важливе значення має також створення державної або не-державної системи захисту інвесторів на ринку від втрат,

 

пов’язаних із банкрутством інвестиційних інститутів, яка іс-нує у США (Корпорація із захисту інвесторів (SPIC) і від-шкодовує втрати інвесторів на суму до 500 тис. дол); у Вели-кобританії з цією метою саморегулівні організації формують компенсаційні фонди, за рахунок яких відшкодовуються зби-тки інвесторам у разі банкрутства інвестиційного інституту (30 тис. ф ст відшкодовуються інвестору повністю, а вищі за цю суму — в розмірі 90 % від вкладеної суми, але не більше як 50 тис. ф ст).

Підвищення ролі держави у регулюванні фінансового ри-нку має визначатися розробкою довгострокової політики дій щодо відбудови ринку та його поточного регулювання. Має здійснюватися усвідомлений вплив на пропорції сукупного попиту та пропозиції, на спрямування руху грошових ресур-сів, що дасть можливість здійснювати узгоджену політику щодо грошово-кредитного регулювання, застосувати широ-кий арсенал адміністративних заходів, обмежити вплив між-народних фінансових інститутів і світових фінансових спеку-лянтів.

(           ) Регулювання фінансового ринку України має здій-

снюватися на принципах створення гнучкої та ефектив-ної системи управління, надійно діючого механізму обліку і контролю, запобігання і профілактики зловживань і зло-чинності на ринку цінних паперів на основі відповідної законодавчої бази. При визначенні ступеня втручання дер-жави в ділове життя учасників фінансового ринку слід уникати екстремальних позицій і знаходити правильні зважені рішення, оскільки, як переконує світовий досвід, надмірне втручання обмежує свободу підприємництва, а надмірне невтручання створює середовище для злов-живань.

На сучасному етапі у світі нагромаджено значний досвід регулювання фінансових ринків як розвинутих, так і таких, що розвиваються. Питання для України полягає в тому, як правильно і раціонально використати цей досвід. Для Украї-ни принципово важливо будувати своє законодавство стосов-но регулювання фінансового ринку відповідно до міжнарод-них рекомендацій.