Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
11.3.2. Система раннього попередження та реагування та дискримінант ний аналіз : Фінансова діяльність суб'єктів підприємництва. Навчальний посібник : Бібліотека для студентів

11.3.2. Система раннього попередження та реагування та дискримінант ний аналіз


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 

Загрузка...

Система раннього попередження та реагування (СРПР) – це особлива інформаційна система, яка сигналізує керівництву про потенційні ризики та шанси, які можуть насуватися на під-приємство як з боку зовнішнього, так і внутрішнього середовища. Згідно з найновішими підходами до побудови системи контро-лінгу на підприємстві у СРПР інтегруються елементи як стратегі-чного, так і оперативного контролінгу. Сама ж СРПР повинна логічно вписуватися у систему планування та контролю. Процес створення СРПР може складатися з таких етапів:

1.         Визначення сфер спостереження – встановлення об’єктів внутрішньої і зовнішньої діагностики. До основних сфер спосте-реження у рамках внутрішньої діагностики належать: фінансова, виробнича, збутова, організаційна. Зовнішня діагностика побудована на аналізі ситуації на ринку (клієнти, конкуренти, кон’юнктура), макроекономічної ситуації в країні та економіко-правових умов діяльності підприємства.

2.         Вибір індикаторів раннього попередження, які можуть ука-зувати на розвиток того чи іншого негативного процесу.

3.         Розрахунок граничних значень індикаторів і безпечних ін-тервалів їх зміни. У ході цього етапу розраховується, наприклад, зона безпеки, тобто позитивна різниця між фактичною виручкою від реалізації та виручкою від реалізації, що відповідає точці беззби-тковості; величина продуктивності праці, яка забезпечує конку-рентоспроможність підприємства; рівень фінансових показників, достатній для підтримки стабільної ліквідності та платоспромож-ності суб’єкта підприємництва; розрахунок частки ринку, необ-хідної для забезпечення планового рівня рентабельності, тощо.

4.         Формування конкретних аналітичних завдань для аналіти-чних центрів. До таких завдань можуть належати прогнозування банкрутства підприємства, SWOT-аналіз, бенчмаркінг та ін.

5.         Формування інформаційних каналів: забезпечення інформа-ційного зв’язку між джерелами інформації та системою раннього реагування, між системою та її користувачами – керівниками всіх рівнів.

6.         Узагальнення одержаних аналітичних висновків та підго-товка пропозицій і рекомендації щодо розвитку сильних сторін та нейтралізації слабких, що є основою розробки проектів управ-лінських рішень.

Розрізняють дві підсистеми СРПР: система, орієнтована на внутрішні параметри діяльності підприємства, та система, орієн-тована на зовнішнє середовище. Предметом дослідження остан-ньої є завчасне прогнозування загроз передусім з боку контраген-тів, держави, конкурентів тощо. Внутрішньо орієнтована підсистема СРПР спрямована на ідентифікацію ризиків і шансів, які криються всередині підприємства.

Одним з найважливіших інструментів системи раннього попе-редження та методом прогнозування банкрутства підприємств є дискримінантний аналіз. Під дискримінантним аналізом здебі-льшого розуміють комплекс методів математичної статистики, за допомогою якого здійснюється класифікація досліджуваних оди-ниць (підприємств) залежно від значень обраної сукупності пока-зників відповідно до побудованої метричної шкали. Така шкала будується на основі емпіричного дослідження фінансових показни-ків великої кількості підприємств, одні з яких опинились у фінан-совій кризі, а інші успішно продовжують свою діяльність.

У теорії і практиці здебільшого розрізняють однофакторний та багатофакторний дискримінантний аналіз.

Існує багато підходів до прогнозування фінансової неспромо-жності суб’єктів підприємництва. Будь-яка методика оцінки кре-дитоспроможності за своєю суттю є одночасно методикою про-гнозування банкрутства. У світовій практиці найпоширенішими моделями оцінки фінансового стану підприємства та схильності його до банкрутства є наступні економетричні моделі, які буду-ються на основі фінансових коефіцієнтів42: двохфакторна модель оцінки імовірності банкрутства; оцінка імовірності банкрутства на основі Z-рахунку Альтмана; модель Романа Ліса для оцінки фінансового стану; оцінка фінансового стану за показниками У. Бівера; метод рейтингової оцінки фінансового стану (рейтингове число); R-модель прогнозу ризику банкрутства; прогнозна модель Таффлера; модель Фулмера; модель Спрингейта; узагальнена мо-дель, розроблена на основі дискримінантної функції; PAS-коефіцієнт.

Однією з найпростіших моделей прогнозування імовірності банкрутства вважається двохфакторна модель. Вона базується на двох ключових показниках: показнику поточної ліквідності і показнику частки позикових коштів, від яких залежить імовір-ність банкрутства підприємства. Ці показники множать на вагові значення коефіцієнтів, знайдені емпіричним шляхом, і результати потім складаються з деякою постійною величиною (const), також отриманою тим же дослідно-статистичним способом. Якщо ре-зультат Z виявляється від’ємним, імовірність банкрутства неве-лика. Додатне значення Z вказує на високу імовірність банкрутс-тва.

У американській практиці виявлені і використовуються такі вагові значення коефіцієнтів :

– для показника поточної ліквідності (покриття) (Кп): -1,0736;

42 Банкрутство і санація підприємств: теорія та практика антикризового управління / [Т. С. Клебанов та ін.]. – Х., 2003. – 272 с.

– для показника питомої ваги позикових коштів в пасивах пі-дприємства (Кз): +0,0579; – постійна величина: -0,3877. Звідси формула розрахунку Z приймає наступний вигляд: Z = – 0,3877 – 1,0736 Кп + 0,0579 Кз.     (11.13)

Оцінка імовірності банкрутства підприємства на основі Z-рахунку Альтмана. При побудові індексу Альтман досліджував 66 підприємств, половина яких збанкрутувала в період між 1946 і 1965 pp., а половина працювала успішно, і 22 аналітичних коефі-цієнти, які могли бути корисні для прогнозування можливого ба-нкрутства. З цих показників він відібрав п’ять найбільш значу-щих і побудував багатофакторне peгресійне рівняння. Таким чином, індекс Альтмана являє собою функцію від показників, які характеризують економічний потенціал підприємства та результати його роботи за минулий період. У загальному вигляді індекс кре-дитоспроможності (Z-рахунок) має вигляд:

Z = l,2 К1 + 1,4 К2 + 3,3 КЗ + 0,6 К4 + К5,      (11.14) де К1 – робочий капітал / сума активів;

К2 – нерозподілений прибуток / сума активів;

КЗ – операційний прибуток / сума активів;

К4 – ринкова вартість акцій / сума заборгованості;

К5 – виручка / сума активів43.

Результати чисельних розрахунків за моделлю Альтмана пока-зали, що узагальнюючий показник Z може приймати значення у межах [-14, +22]. Якщо Z-рахунок 1,8 і менше, то ймовірність ба-нкрутства є дуже високою; від 1,81 до 2,7 – висока; від 2,8 до 2,9 банкрутство можливе; при показнику 3 і вище ймовірність банк-рутства дуже мала.

У 1983 р. Альтман отримав модифікований варіант своєї фор-мули для компаній, акції яких не котирувалися на біржі:

Z = 0,717 К1 + 0,847 К2 + 3,107 КЗ + 0,42 К4 + 0,995 К5, (11.15) де К4 – це балансова, а не ринкова вартість акцій.

Модель Ліса для оцінки фінансового стану. У 1972 р. Роман Ліс отримав наступну формулу для підприємств Великобританії: Z = 0,063 X1 + 0,092 Х2 + 0,057 ХЗ + 0,001 Х4,  (11.16) де X1 – оборотний капітал / сума активів;

Х2 – операційний прибуток / сума активів;

Х3 – нерозподілений прибуток / сума активів;

Х4 – власний капітал / позиковий капітал.

Більш детально про це питання див.: Финансовый анализ деятельности фирмы. М.: Крокус Интернешнл, 1992. - С. 68.

 

Граничне значення для цієї моделі дорівнює 0,037.

Оцінка фінансового стану підприємства за показниками Бівера. Відомий фінансовий аналітик Уїльям Бівер запропонував свою систему показників для оцінки фінансового стану підпри-ємства. З метою діагностики банкрутства він рекомендував дос-лідити тренди показників.

Таблиця 11.7

Система показників Бівера

Показник        Розрахунок     Значення показника

1          2          3        1      4    5

1. Коефіцієнт Бівера  (Чистий прибуток – амортизація) / (довгострокові зобов’язання + поточні зо-бов’язання)            0,4-0,45          0,17     -0,15

2. Рентабельність активів    (Чистий прибуток / активи) х 100 %          6-8      4          -22

3. Фінансовий леверидж     (Довгострокові зобов’язання + короткострокові зо-бов’язання) / активи         <37            <50      <80

4. Коефіцієнт покриття активів чистим оборот-ним капіталом  (Власний капітал – позаобо-ротні активи) / активи            0,4       <0,3     «0,06

5. Коефіцієнт покриття        Оборотні активи / коротко-строкові зобов’язання           <3,2     <2        <1

графа 3 – для сталих компаній; графа 4 – за 5 років до банкрутства; графа 5 – за 1 рік до банкрутства.

Ця методика також не відображає всі сторони діяльності ком-панії і не є універсальною методикою для прогнозу імовірності банкрутства.

Метод рейтингової оцінки фінансового стану підприємства

(рейтингове число). Р. С. Сайфулін запропонував використати для експрес-оцінки фінансового стану підприємства рейтингове число:

R = 2 Кзвк + 0,1 Кпл + 0,08 Кі + 0,45 Км + Квк, (11.17) де Кзвк – коефіцієнт забезпеченості власними коштами (Ко ≥ 0,1); Кпл – коефіцієнт поточної ліквідності (Кпл ≥ 2);

Кі – інтенсивність обігу капіталу, що авансується, яка характе-ризує обсяг реалізованої продукції, що припадає на одну грошову одиницю коштів, вкладених у діяльність підприємства (Кі ≥ 2,5);

Км – коефіцієнт менеджменту, характеризується відношенням прибутку від реалізації до величини виручки від реалізації ;

Квк – рентабельність власного капіталу – відношення балан-сового прибутку до власного капіталу (Квк ≥ 0,2).

Якщо рейтингове число R для підприємства має значення бі-льше 1, то підприємство знаходиться у задовільному стані. Якщо значення R менше за 1, то це характеризується як незадовільний стан.

R-модель прогнозу ризику банкрутства. Вченими Іркутсь-кої державної економічної академії запропонована чотирьохфак-торна модель прогнозу ризику банкрутства (модель R), яка має наступний вигляд:

R=8,38 К1+К2+0,054 КЗ+0,63 К4,      (11.18)

де К1 – оборотний капітал / активи;

К2 – чистий прибуток / власний капітал;

КЗ – виручка від реалізації / активи;

К4 – чистий прибуток / інтегральні витрати.

Імовірність банкрутства підприємства у відповідності зі зна-ченням моделі R визначається за таблицею.

Таблиця 11.8

Значення R (коефіцієнту імовірно-сті банкрутства)          Імовірність банкрутства, %

1          2

Менше 0         Максимальна (90–100)

0-0,18 Висока (60–80)

0,18-0,32        Середня (35–50)

0,32-0,42        Низька (15–20)

Більше 0,42    Мінімальна (до 10)

Значення R-коефіцієнта імовірності банкрутства

Прогнозна модель Таффлера. Британський вчений Таффлер (Taffler) запропонував у 1977 р. чотирьохфакторну прогнозну модель, при розробці якої використав наступний підхід.

Z= 0,53 X1 + 0,13 Х2 + 0,18 ХЗ + 0,16 Х4,      (11.19) де X1 – операційний прибуток / короткострокові зобов’язання;

Х2 – оборотні активи / сума зобов’язань;

ХЗ – короткострокові зобов’язання / сума активів;

Х4 – виручка / сума активів.

Якщо величина Z-рахунку більше 0,3, це свідчить, що у фірми непогані довгострокові перспективи, а якщо менше 0,2, то банк-рутство більш ніж ймовірно.

Модель Фулмера має вигляд:

Н = 5,528 V1 + 0,212 V2 + 0,073 V3 + 1,270 V4 –

– 0,120 V5 +2,335 V6 + 0,575 V7 +1,083 V8 +       (11.20)

+ 0,894 V9 – 6,075,

обcяг реалізації

де V1 = нерозподілений прибуток минулих років ;V2 = ;

сукупні активи          сукупні активи

прибуток до сплати податків      грошовий потік

V3 =    ; V4 =;

сукупні активи          сума зобов'язань

борг    пасиви

V5 =; V6 =      ;

сукупні активи     сукупні активи

оборотний капітал

V7=log (матеріальні активи); V8 =  ;

сукупні зобов'язання

zz

9

сплачений процент

За результатами моделі можна отримати наступний прогноз:

-          втрата платоспроможності неминуча при Н < 0;

-          при Н > 0 компанія функціонує нормально, з подальшою градацією.

Модель Спрингейта має такий вигляд:

Z = 1,03 А + 3,07 В + 0,66 С + 0,4 D,        (11.21)

де А – робочий капітал / загальна вартість активів;

В –прибуток до сплати податків і відсотків /загальна вартість активів;

С – прибуток до сплати податків / короткострокова заборгованість;

D – обсяг продажу / загальна вартість активів.

Вважається, що точність прогнозування банкрутства за цією моделлю становить 92 %, однак згодом цей показник меншає. Якщо Z < 0,862, то підприємство вважається потенційним банк-рутом.

Узагальнена модель, побудована на основі дискримінант-ної функції. Згідно з деякими методиками прогнозування банк-рутства побудована універсальна дискримінантна функція:

437

прибуток до сплати процентів та податків V

Z = 1,5 X1 + 0,08 Х2 + 10 ХЗ + 5 Х4 + 0,3 Х5 + 0,1 X6, (11.22)

де X1 – cash-flow / зобов’язання;

Х2 – валюта балансу;

Х3 – прибуток / валюта балансу;

Х4 – прибуток / виручка від реалізації;

Х5 – виробничі запаси / виручка від реалізації;

Х6 – оборотність основного капіталу (виручка від реалізації / валюта балансу).

Отримані значення Z-показника можна інтерпретувати так:

Z > 2 – підприємство вважається фінансово стійким, і йому не загрожує банкрутство;

1 < Z < 2 – фінансова рівновага (фінансова стійкість) підпри-ємства порушена, але за умови переходу до антикризового управління банкрутство йому не загрожує;

0 < Z < 1 – підприємству загрожує банкрутство, якщо воно не

здійснить санаційних дій;

Z < 0 – підприємство напівбанкрут.

Модель PAS-коефіцієнта. Для посилення прогнозуючої ролі моделей можна трансформувати Z-коефіцієнт в PAS-коефіцієнт (Perfomans Analysys Score), що дозволяє відстежувати діяльність компанії у часі. Вивчаючи PAS-коефіцієнт як вище, так і нижче критичного рівня, легко визначити моменти занепаду і відро-дження компанії. PAS-коефіцієнт – це відносний рівень діяльнос-ті компанії, виведений на основі її Z-коефіцієнта за певний рік і виражений в процентах від 1 до 100. Наприклад, PAS-коефіцієнт, рівний 50, вказує на те, що діяльність компанії оцінюється задо-вільно, тоді як PAS-коефіцієнт, рівний 10, свідчить про те, що лише 10 % компаній знаходяться в гіршому положенні (незадові-льна ситуація). Отже, розрахувавши Z-коефіцієнт для компанії, можна потім трансформувати абсолютну міру фінансового стану у відносну міру фінансової діяльності. Іншими словами, якщо Z-коефіцієнт може свідчити про те, що компанія знаходиться в ри-зикованому стані, то PAS-коефіцієнт відображає історичну тен-денцію та поточну діяльність на перспективу.

Орієнтація на якийсь один критерій, навіть вельми привабли-вий з позиції теорії, на практиці не завжди виправдана. Тому ба-гато аудиторських фірм та інших компаній, що займаються ана-літичними оглядами, прогнозуванням та консультуванням, використовують для аналітичних оцінок системи критеріїв, тобто різноманітні порівняльні, якісні методики оцінки банкрутства. Використання таких методик для подібного дослідження містить у собі як переваги, так і недоліки. Основною перевагою є те, що

за допомогою цих методик можна аналізувати ті процеси, які не-можливо описати методами, що працюють з однією оцінкою. Але в цьому є і свої мінуси: набагато легше прийняти рішення в умо-вах однокритеріальної задачі, ніж за умов багатокритеріальної задачі. Разом з тим будь-яке прогнозне рішення подібного роду, незалежно від числа критеріїв, є суб’єктивним, а розраховані зна-чення критеріїв носять швидше характер інформації до роздуму, ніж спонукальних стимулів для прийняття негайних рішень. Най-відомішими методиками є:

1.         Методика В. В. Ковальова (запропонував дворівневу сис-тему показників. До першої групи відносяться критерії і показни-ки, несприятливі поточні значення або динаміка зміни яких свід-чать про можливі в майбутньому значні фінансові ускладнення, в тому числі й банкрутство. У другу групу входять критерії та по-казники, несприятливі значення яких не дають підстави розгля-дати поточний фінансовий стан як критичний).

2.         Метод Аргенті (А-рахунки) (кожному чиннику окремої стадії привласнюють певну кількість балів і розраховують агре-гований показник А-рахунок. Максимально можливий А-рахунок – 100 балів. Компанія може збанкрутувати за п’ять найближчих років, якщо набере 18–35 балів. Компанії, що знаходяться в стані кризи, характеризують 35–70 балів).

3.         Методика компанії ERNST & WHINNEY (розроблений спеціальний перелік запитань).

4.         Метод Скоуна (розроблений спеціальний перелік із 13 за-питань. Якщо на більш ніж п’ять з цих питань відповідь – «так», то компанія переживає ускладнення. Якщо відповідь на більш ніж вісім питань позитивна – фінансовий стан надто важкий).