11.2.3. Оптимізація розміру партії продукції


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 

Загрузка...

Мета оптимізації розміру партії полягає в мінімізації складсь-ких витрат, відсотків на капітал і витрат на переналагодження. Таким чином, йдеться про те, щоб розбити заданий річний обсяг виробництва продукції, відповідний попиту, на окремі партії і забезпечити при цьому якнайменший рівень витрат для підпри-ємства.

Продукти, які порівнюються по типу виробництва або виду використання сировини і матеріалів, можуть вироблятись серій-но. Для виготовлення окремих продуктів застосовується одне і те ж устаткування. Через певні проміжки часу необхідно робити переналагодження, щоб перейти від виробництва одного проду-кту до виробництва іншого. Розміром партії називають ту кіль-кість одиниць продукції, яка виготовляється одна за одною без-перервно.

Переривання виробничого процесу для випуску нової партії спричиняє за собою зупинку в роботі. Перш ніж може бути поча-то виробництво нової серії, виникають витрати, які не залежать від розміру партії (серії) деталей. Ці витрати називають постій-ними серійними витратами. До них відносяться перш за все витрати на налагодження і переналагодження виробничого уста-ткування. Чим більший розмір партії деталей, тим на більшу кі-лькість деталей розподіляються постійні серійні витрати. З роз-рахунку на одиницю ці витрати зменшуються при зростанні розміру партії деталей, що виготовляються безперервно. Йдеться у такому разі про дегресивну поведінку витрат. При серійному виробництві необхідно враховувати, що повинен бути узгоджений обсяг виробництва серії і черговість продуктів. Попит на різні продукти підприємство повинне задовольняти у будь-який момент.

Підприємець має нагоду задовольнити річний обсяг попиту двома способами:

1.         Одна партія деталей, що задовольняє річний попит. Якщо річний попит на якийсь продукт задовольняється відразу при ви-робництві однієї партії, то зростають складські витрати і відсотки на капітал Проте витрати на переналагодження виникають у та-кому разі тільки один раз. Крім того, з’являється небезпека, що попит на інші продукти не буде задоволений. При зменшенні ча-стоти заміни серій до мінімуму або при збільшенні розміру партії постійні серійні витрати на одиницю продукції, що виготовляєть-ся, є низькими. Проте великі розміри партій спричиняють за со-бою високі складські запаси і, як наслідок, значні складські ви-трати і відсотки на капітал. Ці зростаючі витрати називають пропорційними серійними витратами.

2.         Декілька партій деталей, що задовольняють річний попит. Розподіл річного обсягу виробництва, що задовольняє попит на декілька серій, веде до зростання витрат на переналагодження, оскільки устаткування потрібне частіше переналагоджувати. Проте складські витрати і відсотки на капітал зменшуються. Та-ким чином, проблема полягає у визначенні оптимального розміру партії, тобто такої кількості деталей, за якої серійні витрати і ви-трати на одиницю мінімальні.

Відповідно до цього складські витрати і витрати на перенала-годження необхідно досліджувати більш детальніше. Зберігання на складі сировини, основних і допоміжних матеріалів, а також напівфабрикатів і готових виробів обумовлює виникнення склад-ських витрат. Разом з ними з’являються калькуляційні відсотки. До складських витрат відносяться витрати на персонал, утриман-ня складських споруд і приміщень Зв’язаний на складі капітал обумовлює калькуляційні відсотки. Зростання розміру партій спричиняє за собою і збільшення відсотків. Обидва ці елементи витрат можуть бути зменшені шляхом цілеспрямованого зниження складських запасів. Нижньою межею повинен залишатися страхо-вий запас. Для організації серійного виробництва необхідно мати складські запаси. Їх величину потрібно визначити так, щоб в той час, коли, наприклад, продукт А не виробляється, попит на нього з боку клієнтів все одно задовольнявся. Якщо рівень денного вироб-ництва не зміняється, складський запас зростає безперервно. Ко-ли закінчується виготовлення серії продукту А, необхідно пере-налагодити устаткування для виробництва продукту В. Витрати на переналагодження залежать від тривалості цього процесу і включають витрати на відповідні інструмент і оснащення. Втрати на переналагодження у принципі не залежать від обсягу замов-лення. Вони виникають кожного разу з появою виробничого замо-

влення. Таким чином, витрати на переналагодження обумовлені дія-льністю з підготовки виробництва нового замовлення. Витрати на переналагодження включають заробітну плату і вартість до-поміжних засобів, які необхідні для переналагодження устатку-вання, наприклад, від виробництва продукту А до виробництва продукту В Необхідно також враховувати додаткові витрати що виникають на початковій і кінцевій стадіях процесу виготовлен-ня, коли з’являються, наприклад, дослідні зразки деталей або

Економії складських витрат і калькуляційних відсотків проти-стоять зростаючі витрати на переналагодження. Крім того, вини-кає ризик невчасного задоволення попиту. Ці проблеми вирішу-вані за допомогою оптимізації розміру партій.

Протягом року продається певна кількість продукції (М), що задовольняє річний попит. Без переривання або перемикання ви-робничого процесу може бути виготовлено певну кількість („), яка ми називаємо партією. Число партій (п) за рік розраховуєть-ся таким чином:

п = —;            (11.10)

т

Постійні серійні витрати для однієї партії позначимо Kf, за-гальні постійні витрати на заміну всіх серій - Kt. Оптимальний розмір партії рівний:

m°pt=\—к       '           U1-11)

Формула для розрахунку оптимального розміру партії (11.11) одержана за таких припущень:

1)         швидкість виробничого процесу нескінченна (на практиці, проте, заповнення складу відбувається послідовно відповідно до

2)         швидкість збуту постійна (проте на практиці звичайно ви-никають коливання обсягів продажів);

бі   не вр виро вується об тра,еженість складсь пря х пОТпро.жно р стей Ц, припущення знижу кі ть точність розрахунків за цією прос-

цьому стануть складніші. На практиці достатньо використовува-ти результати, одержані за допомогою простої формули.