11.2.1. Система директ-костинг


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 

Загрузка...

Директ-костинг – це система управлінського обліку, яка ба-зується на класифікації витрат на змінні та постійні і включає в себе облік витрат за їх видами, місцями виникнення й носіями, облік результатів виробничої діяльності, а також аналіз витрат і результатів для прийняття управлінських рішень.

Основні ідеї директ-костингу були розроблені у 1936 р. у США, а його фактичне впровадження відбулося у 1953 р. У Ве-ликобританії цей метод дістав назву «marginal costing» – облік маржинальних витрат, а у Франції – «la comptabilite» – маржина-льний облік. У США під час характеристики цього методу часто зустрічається термін «veriable costing» – облік змінних витрат.

Усі ці терміни характеризують сутність директ-костингу, що полягає у поділі витрат на змінні та постійні і, відповідно, у ви-значенні собівартості продукції через калькулювання лише змін-них витрат.

Що ж стосується поняття директ-костинг як обліку прямих витрат, то воно виникло не випадково. На ранніх стадіях практи-чного застосування цього методу у собівартість продукції вклю-чалися лише прямі виробничі витрати, а всі види непрямих ви-трат списувалися безпосередньо на фінансовий результат. Як наслідок, загальна сума змінних витрат збігалася із сумою прямих витрат, що й знайшло відображення у назві методу.

Оскільки на пізніших стадіях розвитку директ-костинг почав передбачати облік собівартості не тільки в частині прямих змін-них витрат, то спостерігається деяка умовність цієї назви.

Метод (система) директ-костинг має два варіанти:

– простий директ-костинг, заснований на використанні в об-ліку даних тільки про змінні витрати;

– розвинутий директ-костинг, при застосуванні якого до со-бівартості разом із змінними витратами включаються також пря-мі постійні витрати на виробництво та реалізацію продукції.

Виникнення простого директ-костингу було пов’язано з нега-тивними наслідками розподілу постійних витрат між виробами

(не завжди можна було правильно обрати базу розподілу). Нова кон-цепція управлінського обліку дозволила розподілити витрати на постійні та змінні, що дало можливість подолати дві проблеми:

– усунути вплив зміни обсягу виробництва на собівартість продукції;

– вибір продукту до виробництва визначається не різницею між ціною та повною собівартістю, а тією частиною постійних витрат, яку він відшкодовує.

Простий директ-костинг базується на таких принципах:

– витрати розподіляються на постійні та змінні;

– собівартість продукції обчислюється лише за змінними ви-тратами;

– визначається маржа зі змінної собівартості (маржинальний дохід) як різниця ціни реалізації та змінної собівартості.

Використання методу (системи) директ-костинг усуває необ-хідність розподілу накладних витрат, розширює аналітичні мож-ливості обліку, спостерігається процес тісної інтеграції обліку й аналізу. Недаремно систему директ-костинг називають ще «си-стемою управління собівартістю» або «системою управління підприємством», чим підкреслюється єдність обліку, аналізу і прийняття управлінських рішень.

Отже, основними рисами простого директ-костингу є:

По-перше, класифікація витрат на змінні та постійні, що зумо-влює облік та планування собівартості продукції тільки у частині змінних витрат. Постійні ж витрати списують безпосередньо на «Фінансові результати». За змінною собівартістю оцінюються також залишки готової продукції та незавершене виробництво.

По-друге, використання показника маржинального доходу. Маржинальний дохід – це різниця між доходом від реалізації продукції та змінними витратами. Він покриває загальні постійні витрати, тобто Маржинальний дохід = Обсяг продажу – Змінні витрати, і відображає внесок сегмента (продукту, підрозділу) у покриття постійних витрат та формування прибутку підприємства.

Звіти про фінансові результати, що складаються на основі ма-ржинального доходу, багатоступеневі. Вони мають не менше двох розділів: верхній показує маржинальний дохід, а нижній – чистий дохід (французька модель). Якщо змінні витрати поділяються на виробничі та невиробничі, тоді звіт буде трирівневим. У цьому разі на першому етапі визначається виробничий маржинальний дохід як різниця між обсягом реалізованої продукції та змінними виробничими витратами. На другому етапі як різниця між вироб-ничим маржинальним доходом та невиробничими змінними ви-

тратами визначається маржинальний дохід у цілому по підприєм-

1.         Дохід від реалізації    \

2.         (-) Змінна собівартість продукції     j      етап

3.         (=) Маржинальний дохід

4.         (-) Постійні витрати періоду           1ІІ

5.         (=) Результат (прибуток / збиток)   J          та п Американська модель визначення чистого результату:

 

1.         Обсяг реалізації         1   І етап

2.         (-) Змінна виробнича собівартість проданих виробів  J

3.         Виробнича маржа     І   ІІ

4.         (-) Змінні витрати на реалізацію     J

5.         Торговельна маржа  ^і

6.         (-) Постійні витрати У ІІІ етап

7.         Результат-нетто        J

трати -то Обсяг виробництва сто Прибуток (рис. 11.2). Незважаючи

тичні можливості , він має і певніJS^зокрема : його аналі-

-          в оцінці залишків незавершеного виробництва та готових виробів беруть участь лише змінні витрати, у зв’язку з цим зали-шки оцінюються не повністю, що суперечить бухгалтерським та по-датковим правилам більшості країн;

-          у разі зниження цін з метою досягнення привілейованого положення на ринку за окремими виробами виникає загроза, що маса неподільних постійних витрат не може бути покритою мар-жою, бо підприємство потрапить в зону збитків;

-          серед постійних витрат є такі, що можуть бути прямо відне-сені на окремі вироби. Наприклад, якщо для виробництва різних

амортизаційні витрати можуть бути віднесені на певні вироби. Отже, з’являється категорія прямих постійних витрат.

Витрати, тис. грн                                                               

30 ■                Прибутковість          

20 •     Збитковість               

                                                                      

10 .     

            Посгійні       У0 витрати          Y!                Виручка від реалізації           1—і     1          *■

0

70 Обсяг вироб-ництва, тис. шт.

K – точка критичного обсягу виробництва

Рис. 11.2. Взаємозв’язок обсягу виробництва, собівартості та

прибутку

Спроба подолання цих недоліків спричинила появу методу розвинутого директ-костингу, в основу якого покладено такий підхід до калькулювання собівартості продукції, за якого частина постійних витрат (специфічні постійні витрати) може бути відне-сена прямо без умовного розподілу на відповідні вироби, їх гру-пи, центри відповідальності, сегменти діяльності.

І якщо простий директ-костинг не давав можливості визначати результат діяльності підприємства за виробами, центрами відпо-відальності, а обмежувався тільки визначенням маржі за ними, то розвинутий директ-костинг дає змогу все більшу частину постій-них витрат прямо відносити на собівартість цих центрів. Це зу-мовило появу системи напівмарж (маржинальних доходів різного рівня), а метод розвинутого директ-костингу дістав назву методу багатоступеневого покриття постійних витрат.

Відповідно змінилася і методика визначення чистого доходу підприємства, незмінним же залишається основний принцип ди-рект-костингу: взаємозв’язок «витрати → обсяг → результати» в межах єдиної системи обліку.

Ознайомитися з етапами розрахунку чистого доходу підпри-ємства за методом розвинутого директ-костингу можна за такою схемою:

10

20

50

60

30       40етап. Виручка від реалізації виробу – Змінна собівартість виробу = Напівмаржа за виробом (маржинальний дохід І).

I           етап. (–) Постійні витрати на виріб = Напівмаржа групи ви-робів (маржинальний дохід ІІ).

 

III        етап. (–) Постійні витрати групи товарів = Напівмаржа мі-сця виникнення витрат (маржинальний дохід ІІІ).

IV        етап. (–) Постійні витрати місця виникнення витрат = На-півмаржа по підрозділу (маржинальний дохід ІV).

V         етап. (–) Постійні витрати підрозділу = Напівмаржа по під-

приємству (маржинальний дохід V).

VI        етап. (–) Постійні витрати підприємства = Чистий результат.

Така методика визначення чистого доходу значно розширює

аналітичні можливості методу директ-костинг, дає змогу чітко визначити, який «внесок» робить кожен сегмент діяльності в по-криття постійних витрат підприємства та отримання прибутку, а також надає вичерпну інформацію щодо прийняття управлінських рішень стосовно формування та вибору асортименту продукції, що виготовляється.

Особливістю розвинутого директ-костингу, який дістав поши-рення в сучасних умовах, є його тісна інтеграція з елементами методу стандарт-кост, коли в управлінському обліку головною стає система нормативів, причому визначається не тільки норма-тивна собівартість, а й нормативна виручка, оскільки це єдиний спо-сіб порівняти витрати та доходи і визначити нормативну маржу, тобто забезпечити модель: Витрати → Випуск → Прибуток.