1.2. Підприємництво як сучасна форма господарювання


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 

Загрузка...

Основними факторами виробництва є земля, праця, капітал, підприємницький потенціал (потенційна можливість максималь-но ефективно використовувати сукупності кадрових, матеріаль-них і нематеріальних ресурсів). Формування і використання цьо-го потенціалу – це практично і є суттю поняття «підприємництво», яке заведено вважати особливою сферою ви-робничо-господарської або іншої діяльності з метою одержання певного зиску.

Підприємництво – це самостійна, ініціативна, на власний ри-зик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами госпо-дарювання (підприємцями) з метою одержання економічних і со-ціальних результатів та одержання прибутку. Підприємницька діяльність – це діяльність, яка здійснюється від свого імені, на власний ризик і під особисту майнову відповідальність окремої фізичної особи – підприємця або юридичної особи – підприємст-ва (організації).

Основними функціями підприємницької діяльності є:

1) творча – генерування й активне використання новаторських ідей і пілотних проектів, готовність до виправданого ризику та вміння ризикувати в бізнесі (підприємництві);

2)         ресурсна – формування й продуктивне використання вла-сного капіталу, а також інформаційних, матеріальних і трудових ресурсів;

3)         організаційно-супровідна – практична організація маркетингу, виробництва, продажу, реклами та інших господарських справ.

Підприємницька діяльність може здійснюватися без викорис-тання і з використанням найманої праці, без створення або з утворенням юридичної особи.

Важливо усвідомити, що підприємництво завжди має здійс-нюватися за науково обґрунтованими принципами. До цих прин-ципів належать:

1)         вільний вибір видів підприємницької діяльності;

2)         самостійне формування програми діяльності, вибір поста-чальників та споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, встановлення цін на продукцію та послуги;

3)         вільний найм робочої сили;

4)         комерційний розрахунок та власний комерційний ризик;

5)         вільне розпорядження прибутком, що залишився після сплати податків, борів та інших платежів;

6)         самостійне здійснення зовнішньоекономічної діяльності, використання належної частки валютної виручки на власний роз-суд.

Підприємництво як форма переважно ініціативної діяльності може започатковуватися й функціонувати у вигляді будь-яких її видів (виробничої та торговельної діяльності, посередництва, на-дання послуг тощо). Поряд з цим завжди виокремлюються інди-відуальна й колективна форми підприємницької діяльності, тобто такі можливі види останньої, як: а) малий бізнес (мале підприєм-ництво), що базується на особистій власності або оренді майна; б) спільне підприємництво (партнерство), засноване на колектив-ній власності; в) корпоративне підприємництво, матеріальною основою якого служить акціонерна власність.

Традиційно існують дві моделі підприємницької діяльності: класична та інноваційна модель підприємництва. Класична мо-дель підприємницької діяльності незмінно орієнтується на найе-фективніше використання наявних ресурсів підприємства (орга-нізації). За такої моделі дії підприємця чітко окреслено: аналітична оцінка наявних ресурсів; виявлення реальних можли-востей досягнення поставленої мети бізнесової діяльності; вико-ристання саме тієї реальної можливості, яка здатна забезпечити максимально ефективну віддачу від наявних фінансових, матері-

альних і нематеріальних ресурсів. Інноваційна модель підприєм-ництва передбачає активне використання переважно інновацій-них організаційно-управлінських, техніко-технологічних і соціа-льно-економічних рішень у сфері різномасштабного бізнесу. Тому практична реалізація цієї підприємницької моделі має спи-ратися на таку послідовно здійснювану систему дій: 1) науково об-ґрунтоване формулювання головної підприємницької мети; 2) усе-бічна оцінка зовнішнього ринкового середовища з погляду пошуку альтернативних можливостей реалізації запропонованої підприємницької ідеї; 3) неупереджена порівняльна оцінка влас-них матеріально-фінансових ресурсів і спрогнозованих можливо-стей; 4) конструктивний пошук зовнішніх додаткових джерел ві-дповідних видів ресурсів (за потреби); 5) ґрунтовний аналіз потенційних можливостей конкурентів у відповідній ніші ринку; 6) практична реалізація завдань інноваційного характеру згідно з прийнятою концепцією підприємницької діяльності.

Правильне розуміння сутності підприємницької діяльності випливає із визначення її значення для функціонування ефектив-ної системи господарювання. Воно (значення) полягає у тім, що підприємництво: по-перше, служить головним структурних змін у системі господарювання; по-друге, створює живильне середови-ще для конкуренції і завдяки цьому стає своєрідним каталізато-ром соціально-економічного розвитку країни в цілому; по-третє, сприяє найефективнішому використанню інвестиційних, матеріа-льних і нематеріальних ресурсів; по-четверте, забезпечує належ-ну мотивацію високопродуктивної праці.