7.4. Подрібнення підприємства


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 

Загрузка...

До розукрупнення підприємства (поділ, виокремлення) вда-ються у таких основних випадках:

1.         Якщо в підприємства поряд із прибутковими секторами дія-льності є багато збиткових виробництв. Метою розукрупнення при цьому є виокремлення підрозділів, які є санаційно спроможними, і їх подальше фінансове оздоровлення, зокрема й за допомогою приватизації. Структурні підрозділи, які не підлягають санації, залишаються в організаційній структурі підприємства, яке з ча-сом оголошується банкрутом.

2.         У разі високого рівня диверсифікації сфер діяльності підп-риємств, які підлягають санації. Якщо до таких підприємств ви-являють інтерес кілька інвесторів (санаторів), котрі цікавляться різними ділянками виробництва, то в результаті розукрупнення, кожний з інвесторів може вкласти кошти в ту сферу, яка його найбільш приваблює, не обтяжуючи себе при цьому не профільними виробничими структурами.

3.         Коли йдеться про передприватизаційну підготовку державних підприємств з метою підвищення їх інвестиційної привабливості.

4.         За рішенням антимонопольних органів. Якщо підприємство – монопольне утворення зловживає монопольним становищем на ринку, може бути прийняте рішення про примусовий його поділ.

Підприємство-монополіст, яке підлягає примусовому розук-рупненню, реорганізується самостійно (за умови, що зазначене монопольне утворення на ринку ліквідується). Примусовий поділ не застосовується в разі:

а)         неможливості організаційного або територіального відо-

кремлення підприємств, структурних підрозділів чи структурних

одиниць;

б)         наявності тісного технологічного зв’язку підприємств,

структурних підрозділів чи структурних одиниць (якщо частка

внутрішнього обороту в загальному обсязі валової продукції під-

приємства становить менш як 30 %).

Поділ – це спосіб реорганізації, який полягає в тому, що юри-дична особа припиняє свою діяльність, а на її базі створюється кілька нових підприємств, оформлених у вигляді самостійних юридич-них осіб. Поділом акціонерного товариства визнається припи-нення акціонерного товариства з передачею усіх його прав та обов’язків більше ніж одному новому акціонерному товариству-правонаступнику згідно з розподільним балансом. Акціонерне

товариство може ділитися лише на акціонерні товариства. Нагля-дова рада акціонерного товариства, що припиняється шляхом по-ділу, виносить на затвердження загальних зборів акціонерів пи-тання про припинення товариства шляхом поділу, порядок і умови поділу, створення товариств-правонаступників і порядок конвертації акцій товариства, що припиняється, в акції створю-ваних товариств, затвердження розподільного балансу. Загальні збори акціонерів товариства, що припиняється шляхом поділу, ухвалюють рішення про припинення товариства шляхом поділу, затверджують порядок і умови поділу, створення нових това-риств, порядок конвертації акцій товариства, що припиняється, в акції створюваних товариств, затверджують розподільний ба-ланс. Загальні збори кожного створюваного акціонерного товари-ства ухвалюють рішення про затвердження статуту і утворення ор-ганів товариства.

Розміщення акцій товариств-правонаступників повинно здійс-нюватися із збереженням співвідношення, що було між акціоне-рами у статутному капіталі акціонерного товариства, що припи-нилося шляхом поділу. Кожен акціонер товариства, що припинилося, отримує акції кожного з товариств-правонаступників. Не підлягають конвертації акції товариства, що припиняється шляхом поділу, викуплені цим товариством. Такі акції підляга-ють анулюванню в порядку, встановленому ДКЦПФР. Товарист-во-правонаступник несе субсидіарну відповідальність за зо-бов’язаннями акціонерного товариства, діяльність якого припиняється шляхом поділу, що виникли до поділу та перейшли до іншого акціонерного товариства-правонаступника. Якщо акці-онерних товариств-правонаступників, які несуть субсидіарну від-повідальність, два чи більше, вони несуть таку відповідальність солі-дарно.

Процедура поділу акціонерних товариств здійснюється у ана-логічному порядку, як і при злитті.

Реорганізація підприємства поділом характеризується такими особливостями:

1.         У рішенні про реорганізацію неодмінно мають бути поло-ження, які визначають спосіб розподілу між правонаступниками сум статутного, резервного та інших фондів, що становлять капі-тал підприємства.

2.         Угода про реорганізацію укладається між групами заснов-ників підприємств, які створюються в результаті поділу.

3.         У підготовці установчих документів кожного новостворе-

ного підприємства має бути враховано, що воно утворюється по-

ділом і перебирає на себе у відповідній частині майнові права та обов’язки реорганізованого підприємства,

4.         Підприємствами-правонаступниками та підприємством, яке реорганізується, підписується роздільний баланс.

5.         Угода про реорганізацію поділом має містити:

 

1)         повний перелік та обсяг активів і пасивів балансу, що під-лягають передачі кожному правонаступнику;

2)         строк складання розподільного балансу з розшифруваннями кожної статті цього балансу.

6.         Якщо кількість засновників підприємства, котре реорганізу-

ється, менша за кількість підприємств, що створюються в результаті

поділу, то частка кожного засновника в його статутному фонді

відповідним чином розподіляється між новоствореними підпри-

ємствами. Кожен із засновників стає співзасновником усіх (або де-

яких) із підприємств-правонаступників. Внесками засновників до

статутного фонду таких підприємств є їх частки у статутному

фонді підприємства, що реорганізується.

Реорганізація виділенням передбачає, що частина активів і пасивів підприємства, яке реорганізується, передається правона-ступнику або кільком правонаступникам, утворюваним унаслідок реорганізації. Підприємство, що реорганізується, продовжує свою фінансово-господарську діяльність. Воно не втрачає стату-су юридичної особи, а лише вносить зміни до установчих доку-ментів згідно з чинним законодавством.

Виділом акціонерного товариства визнається створення одно-го чи кількох акціонерних товариств із передачею йому (їм) згід-но з розподільним балансом частини прав та обов’язків акціонер-ного товариства, з якого здійснюється виділ, без припинення такого акціонерного товариства. З акціонерного товариства може виділитися лише акціонерне товариство. Наглядова рада акціоне-рного товариства, з якого здійснюється виділ, виносить на за-твердження загальних зборів акціонерів товариства питання про виділ, порядок і умови виділу, створення нового товариства (то-вариств), конвертацію частини акцій товариства, з якого здійс-нюється виділ, в акції створюваного товариства (розподіл акцій створюваного товариства серед акціонерів товариства, з якого здійснюється виділ, придбання акцій створюваного товариства самим товариством, з якого здійснюється виділ) і порядок такої конвертації (розподілу, придбання), затвердження розподільного балансу.

Загальні збори акціонерів товариства, з якого здійснюється виділ, ухвалюють рішення про виділ, порядок і умови виділу,

створення нового товариства (товариств), конвертацію частини акцій товариства, з якого здійснюється виділ, в акції створювано-го товариства (розподіл акцій створюваного товариства серед акціо-нерів товариства, з якого здійснюється виділ, придбання акцій створюваного товариства товариством, з якого здійснюється ви-діл) і порядок такої конвертації (розподілу, придбання), затвер-дження розподільного балансу. Загальні збори акціонерів кожного створюваного акціонерного товариства ухвалюють рішення про за-твердження статуту і утворення його органів.

Розміщення акцій товариства, що виділилося, здійснюється із збереженням співвідношення, що було між акціонерами в статутному капіталі товариства, з якого здійснено виділ. Акції товариства, з якого здійснюється виділ, викуплені товарист-вом, не можуть передаватися до складу активів товариства-правонаступника та не підлягають конвертації. Такі акції під-лягають анулюванню в порядку, встановленому ДКЦПФР. Ак-ціонерне товариство, з якого здійснюється виділ, несе субсиді-арну відповідальність37 за зобов’язаннями, які перейшли до товариства, що виділилося, згідно з розподільним балансом. Товариство, що виділилося, несе субсидіарну відповідальність за зобов’язаннями, які виникли у товариства, з якого здійсню-ється виділ, перед виділом, але не перейшли до товариства, що виділилося. Якщо товариств, що виділилися, два чи більше, вони солідарно несуть субсидіарну відповідальність за зо-бов’язаннями разом з товариством, з якого здійснено виділ. Процедура виділу акціонерних товариств здійснюється у ана-логічному порядку, як при злитті.

37 Субсидіарна відповідальність застосовується у випадку, коли в зобов’язанні бе-руть участь два боржники, один із яких є основним, а другий – додатковим (субсидіарним). Субсидіарний боржник несе відповідальність перед кредитором додатково до відповідальності основного боржника. Кредитор має право висувати вимогу до субсидиарного боржника не одразу, а лише в тому випадку, якщо цю вимогу не задовольнив основний боржник. Класичним прикладом виникнення субсидіарної відповідальності є договір гарантії, за яким гарант зобов’язується пе-ред кредитором погасити заборгованість боржника, якщо він не зробить це самостійно. У разі задоволення вимоги кредитора субсидіарним боржником він отримує право регресу до основного боржника.