4.4. Управління грошовими потоками (Cash Flow) підприємства


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 

Загрузка...

Модель управління грошовими потоками суб’єкта підприєм-ництва передбачає визначення та обґрунтування цілей та завдань управління, використання фінансово-математичних методів, які поряд із критеріями прогнозування та планування руху грошових коштів забезпечують методологічну основу такої моделі управ-ління. Загалом механізми (моделі) прогнозування та плану-вання руху грошових коштів суб’єкта у плановому періоді мо-жна визначити таким чином: метод прогнозування (планування) грошових потоків – сукупність конкретних методик, способів та прийомів визначення якісних характеристик та проведення кіль-кісної оцінки основних параметрів руху грошових коштів суб’єкта підприємництва у плановому періоді.

180

total revenue – абсолютна величини доходів від операційної діяльності підприємства.

Так, у сучасній фінансовій літературі до основних методів, які можуть використовуватися при прогнозуванні та плануванні грошовими потоками підприємства, належать такі: 1) нормативний метод; 2) розрахунково-аналітичний метод; 3) метод оптимізації фінансових рішень; 4) фінансово-математичне моделювання. Розглянемо кожен із наведених вище методів більш детально.

В основі нормативного методу лежить система фінансових норм та техніко-економічних нормативів, що описують процеду-ру формування грошових потоків суб’єкта підприємництва, а також характеризують джерела їх формування та фінансового забезпе-чення. Слід зазначити, що згадані норми та нормативи можуть бути розділені за категоріями джерел формування грошових по-токів, видів господарських операцій, що генерують рух грошових коштів, строків виникнення та формування грошових потоків тощо. Прогнозування та планування грошових потоків підприєм-ства на основі нормативного методу є досить простим. Цей метод не потребує також значних затрат трудових ресурсів і може бути застосований на підприємствах незалежно від їх організаційно-правової форми, розмірів та сфери діяльності. Але все ж таки спектр його використання обмежений через методологічні його особливості та обмеження. Так, застосування нормативного ме-тоду оцінки прогнозних та планових величин руху грошових ко-штів підприємства можливе лише у випадку можливості встанов-лення абсолютних та відносних нормативів для організації окремих видів грошових потоків, які можуть бути виражений у кількісній формі.

Сутність розрахунково-аналітичного методу для оцінки про-гнозних та планових величин руху грошових коштів підприємст-ва полягає у тому, що на основі фінансово-економічних характе-ристик грошових потоків за попередні періоди, які приймаються за базові, та індексів його зміни у плановому періоді відповідно до зміни інших показників операційної, інвестиційної та фінан-сової діяльності суб’єкта підприємництва розрахунків розрахову-ється цільова (прогнозна або планова) величина руху грошових коштів підприємства. Розрахунково-аналітичний метод застосову-ється у якості доповнення до нормативного і дозволяє формулюва-ти цільові показника та орієнтири при формуванні стратегії управління грошовими потоками суб’єкта підприємництва. Слід відзначити, що використання цього методу супроводжується певним суб’єктивізмом, адже аналіз і прийняття управлінських фінансо-вих рішень базується на проведенні експертної оцінки базових

параметрів рух грошових коштів у результаті здійснення сукуп-ності тих чи інших господарських операцій, основу якої, звичай-но, складає особиста думка експертів.

Сутність методу оптимізації фінансових рішень щодо управ-ління грошовими потоками полягає у розробці кількох сценарії з метою вибору найбільш оптимального варіанту за визначених та фіксованих інших умовах. У межах методу оптимізації фінансо-вих рішень при визначені окремих параметрів руху грошових по-токів логічним та доцільним бачиться широке використання ін-ших методів та прийомів фінансового менеджменту. Розробка стратегії та тактики, а також обґрунтування окремих параметрів руху грошових потоків суб’єкта підприємництва у плановому пері-оді може здійснюватися, базуючись на різних критеріях здійснен-ня оптимізації параметрів та показників моделі грошових розра-хунків на підприємстві. Так, враховуючи специфіку фінансово-господарської діяльності в умовах ринкової економіки, при про-гнозуванні та плануванні грошових потоків суб’єкта підприєм-ництва, а також визначенні та обґрунтуванні розрахункових опе-рацій на основі використання методу оптимізації фінансових рішень доцільно використовувати такі критерії оптимізації фі-нансових рішень та реалізації моделі управління грошовими по-токами:

– максимізація вартості капіталу підприємства;

– мінімізації накладних витрат;

– скорочення строку іммобілізації фінансових ресурсів у сферу обігу;

– максимізація використання ефекту фінансового лівери-джу;

– максимізація абсолютної суми прибутку підприємства та максимізація прибутку на одиницю вкладеного капіталу;

– максимізація рентабельності власного капіталу;

– мінімізація тривалості обороту капіталу, тобто приско-рення оборотності капіталу;

– мінімізація податкових зобов’язань тощо.

Що ж стосується фінансово-математичного моделювання як метода управління грошовими потоками, то його сутність поля-гає у тому, що даний метод дозволяє здійснити кількісну оцінку взаємозв’язків між окремими фінансовими показниками та фак-торами, що впливають на них. Цей взаємозв’язок виражається через фінансово-математичну модель, що являє собою максима-льно наближену до реального життя математичну інтерпретацію фінансових процесів (у нашому випадку – руху грошових коштів

няння, нерівності, функції, таблиці, графіки тощо До основних методів проведення кількісного аналізу у процесі моделювання прогнозних та планових параметрів грошових потоків суб’єкта під-приємництва відносять такі:

>          теорія проценту та часова вартість грошей. Це дозволяє здійснювати порівняння вартості відділених у часі грошових по-токів на підприємств, використовуючи значення теперішньої чи майбутньої вартості грошей, визначеної на основі дисконтування чи компаудинування;

>          диференційне та інтегральне числення. Цей метод до-зволяє, з одного боку, визначити швидкість зміни одного фактора моделі відповідно до зміни другого фактора, а з іншого боку -провести оптимізацію цільової функції через пошук її екстрему-мів-максимуму та мінімуму;

>          теорія ймовірності та статистичні висновки. Дозволяє оцінити величину ймовірності настання певної події, на основі оцінювання чи перевірки гіпотези визначити достовірність побу-дованого на основі минулих періодів тренду зміни величини па-раметра;

>          регресивний аналіз - дозволяє оцінити взаємозв’язок між залежним параметром і одним із незалежних змінних (фак-тором);

>          аналіз часових рядів - дозволяє побудувати та оцінити

°ДТ "метод Монте Карло є процесом знаходження рішень че-рез імітацію випадкових процесів (модель являє собою середнє значення, знайдене на основі здійснення багатократних розраху-нків математичної моделі);

>          оптимізація рішень на основі математичного програмування;

I багат з овимірний а компоне„™ х м факторний аналіз нки багатофакторної структури та кореляцію чи коллініарність пара-

Оцінка ефективності управління грошовими потоками є складовою моделі управління грошовими потоками підприємства як на етапі кількісної та якісної оцінки результатів (досягнення поставлених цілей), так і на етапі прогнозування та планування грошових потоків, а також корегування планових показників від-повідно до зміни зовнішнього та внутрішнього середовища здійс-нення підприємницької діяльності суб’єктом господарювання.

Виділяють такі завдання, що можуть ставлять перед фінансис-том при проведенні оцінки ефективності моделі управління гро-шовими потоками, зокрема: 1) ретроспективний аналіз результатів фінансово-господарської діяльності підприємства та визначення ос-новних факторів формування його фінансових результатів; 2) до-слідження особливостей формування тенденцій та розвитку трен-дів фінансування (перш за все, самофінансування) суб’єкта підприємництва та рівень їх узгодженості із фінансовою його стратегією; 3) визначення оптимальних параметрів та показників фінансового плану підприємства, у тому числі стратегічного та оперативного; 4) оцінка обґрунтованості прогнозних показників руху грошових коштів суб’єкта підприємництва та інших плано-вих фінансових показників та рівня їх впливу на формування фі-нансових результатів підприємства; 5) визначення форм та мето-дів впливу фінансової діяльності підприємства на основні параметри його грошових потоків з метою забезпечення цільово-го рівня прибутковості за прийнятного рівня ліквідності та пла-тоспроможності суб’єкта підприємництва та інші завдання, що випливають із фінансової та корпоративної стратегії.

Суттєвим фактором моделі грошових розрахунків є рівень її впливу на формування абсолютної величини та напряму грошо-вих потоків, а отже, необхідність узгодження основних парамет-рів грошових розрахунків їх потребами моделі управління гро-шовими потоками суб’єкта підприємництва. Серед основних напрямів такого узгодження виділють такі: 1) розподіл у часі аб-солютної величини грошового потоку; 2) взаємоузгодження абсолю-тних величин вхідних та вихідних грошових потоків суб’єкта пі-дприємництва з позицій максимального покриття потреби підприємства у капіталі за рахунок внутрішніх джерел фінансо-вих ресурсів (перш за все, вхідних грошових потоків від опера-ційної діяльності); 3) забезпечення своєчасності та повноти фор-мування грошового потоку (як з позицій інкасації виручки від реалізації та дебіторської заборгованості, так і фінансування грошових та фінансових зобов’язань підприємства) тощо.

Оптимізація грошових розрахунків як напрямок управління грошовими потоками суб’єкта підприємництва тісно переплітається із формування, обігом та погашенням дебіторської та кредиторської заборгованості. Модель управління дебіторською заборгованістю включає такі складові елементи: 1) статичний аналіз фінансової інформації щодо дебіторської заборгованості суб’єкта підприєм-ництва, інтерпретація значень основних фінансових показників та коефіцієнтів, що використовуються для такого аналізу; 2) ди-намічний (трендовий) аналіз та оцінка тенденцій розвитку ситуа-ції із погашенням контрагентами дебіторської заборгованості; 3) обґрунтування оптимального терміну надання відстрочки оплати рахунків покупцями; 4) рефінансування дебіторської заборгова-ності підприємства (використання обліку векселів, факторингу та форфейтингу боргових вимог підприємства до третіх осіб для покриття поточної потреби у капіталі); 5) контроль простроченої де-біторської заборгованості та попередження формування безнадій-ної заборгованості тощо. Модель управління кредиторською заборгованістю включає такі складові елементи: 1) статичний та динамічний аналіз формування та погашення кредиторської за-боргованості суб’єкта підприємництва та її впливу на величину його грошових потоків; 2) обґрунтування доцільності отримання відстрочки оплати рахунків постачальників, а також оптимального терміну такої відстрочки; 3) попередження формування прострочен-ня кредиторської заборгованості та забезпечення за необхідності пролонгації кредиторської заборгованості тощо.

Питання та завдання для самоперевірки та контролю