ТЕМА 4. ВНУТРІШНІ ДЖЕРЕЛА ФІНАНСУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВА 4.1. Суть джерел фінансування підприємств


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 

Загрузка...

 

За ринкових відносин важливе значення набуває вибір опти-мальної структури джерел фінансування підприємств. Фінансу-вання підприємств здійснюється за рахунок власних і залучених коштів (рис. 4.1).

Структура джерел фінансування підприємства залежить від багатьох факторів:

– рівень оподаткування доходів підприємства;

– темпи зростання реалізації товарної продукції та їхньої стабільності;

– структура активів підприємства;

– стан ринку капіталу;

– відсоткова політики комерційних банків;

– рівень управління фінансовими ресурсами підприємства, тощо.

Джерела фінансування підп-риємств

Найприйнятнішим для підприємства є комплексний підхід до вибору джерел фінансування.

s

 

Власні фінансові ресурси

 

Централізовані фінансові ресурси

 

Залучені та позичені фінансові ресурси

 

 

 

Статутний капітал. Нерозподілений прибуток. Амортизація. Продаж активів. Доходи від емісії простих акцій

 

Кошти державного

бюджету і місцевих

бюджетів.

Кошти державних

позабюджетних фо-

ндів.

Кошти благодійних

фондів

 

Довгострокові кре-

дити комерційних

банків.

Розміщення облігацій.

Лізинг.

Спеціальні фонди та

програми.

Комерційні кредити

 

Рис. 4.1. Джерела фінансування підприємств

Необхідно врахувати, що фінансування за рахунок власного капіталу не призводить до виникнення зобов’язань, а за рахунок позичкового капіталу викликає фінансові зобов’язання підприємства. Водночас треба мати на увазі, що за всі зовнішні фінансові ресу-рси підприємства необхідно платити проценти. Тому ці ресурси є предметом особливої уваги менеджерів підприємства.

У науково-практичній літературі можна зустріти дві основні концепції трактування сутності та класифікації внутрішніх джерел фінансування. Перший підхід зорієнтований на метод нарахування (зіставлення нарахованих доходів та нарахованих витрат із відпові-дною корекцією), другий – на касовий метод (зіставлення реальних грошових надходжень та грошових видатків). Наявність різних під-ходів зумовлена тим, що доходи та витрати підприємства, які ві-дображені у звіті про фінансові результати, як правило, не збіга-ються з грошовими надходженнями (видатками) у рамках операційної та інвестиційної діяльності відповідного періоду.

За логікою методу нарахування, який переважає у вітчизняній практиці, у Німеччині та у інших країнах, основними елементами внутрішніх джерел фінансування підприємств є такі:

– чистий прибуток;

– амортизаційні відрахування;

– забезпечення наступних витрат і платежів.

З погляду використання касового підходу величина внутріш-ніх джерел фінансування в окремому періоді відповідає сальдо вхідних грошових потоків від операційної та інвестиційної діяльнос-ті підприємства і вихідних грошових потоків у рамках операцій-ної діяльності. Принциповим є те, що при внутрішньому фінан-суванні капітал, який був вкладений у необоротні та оборотні (за вирахуванням грошових еквівалентів) активи, вивільняється і тра-нсформується в ліквідні засоби у вигляді частини виручки від реа-лізації та інших доходів, які залишаються на підприємстві після сплати всіх податків.