3.4. Пайовий та резервний капітал підприємств


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 

Загрузка...

В окремих підприємств складовою власного капіталу є пайовий капітал. Ця стаття передбачена для кредитних спілок, споживчих товариств, колективних сільськогосподарських підприємств, жит-лово-будівельних кооперативів, у яких статутний капітал форму-ється за рахунок пайових внесків. Пайовий капітал – це сукуп-ність коштів фізичних і юридичних осіб, добровільно розміщених у товаристві відповідно до установчих документів для здійснення його господарсько-фінансової діяльності. Для забезпечення розви-тку господарської діяльності підприємства пайовиками можуть вноситися додаткові пайові внески на добровільних засадах. При щорічному розподілі прибутку за рішенням зборів пайовиків на обов’язкові та додаткові пайові внески нараховуються дивіденди, які можуть бути зараховані на поповнення паю.

При встановленні розміру індивідуального майнового паю кож-ної особи у колективних сільськогосподарських підприємствах (КСП) необхідно виходити з її трудового внеску. Методика № 27426 пропонує два методи для визначення трудових внесків членів КСП:

26 Методика визначення трудових внесків членів колективних сільськогосподарсь-ких підприємств, у тому числі реорганізованих, затверджена наказом Міністерства

1.         Використання загальної суми оплати праці за всі роки ро-боти в господарстві та загальний стаж роботи.

2.         Урахування оплати праці кожного члена КСП за якомога більший період. Цей метод вважається найбільш точним і соціа-льно справедливим.

На підставі розмірів трудових внесків здійснюється обчислен-ня розміру індивідуальних майнових паїв членів КСП згідно ме-тодики № 25227. З цією метою визначають норматив нарахування паю, для чого підраховується загальна скоригована оплата праці кожного працівника і загальна сума по КСП.

Майновий пай кожного члена КСП документально підтверджу-ється свідоцтвом, де вказуються акт розрахунку пайового фонду, структура пайового фонду, перелік майна пайового фонду.

Резервний капітал підприємства можна розглядати у широ-кому та вузькому розумінні.

У широкому розумінні до резервного капіталу належать усі складові капіталу, призначені для покриття можливих у майбут-ньому непередбачених збитків і втрат. У вузькому розумінні з ре-зервним капіталом ідентифікується капітал, який формується за рахунок відрахувань з чистого прибутку і відображений за стат-тею балансу «Резервний капітал». В економічній літературі резе-рви підприємства прийнято класифікувати за такими ознаками:

•          джерелами формування;

•          способом відображення у звітності;

•          обов’язковістю створення. За джерелами формування резерви поділяють на:

 

-          капітальні резерви – формуються за рахунок коштів власни-ків та інших осіб (відображаються за статтями «додатковий вкладе-ний капітал» та «інший додатковий капітал»);

-          резервний капітал, сформований за рахунок чистого прибут-ку підприємства (резервний капітал у вузькому розумінні);

-          резерви, які створюються за рахунок збільшення витрат під-приємства.

За способом відображення у звітності резерви поділяють на відкриті та приховані. Відкриті резерви можуть бути засвідчені в

аграрної політики від 21.06.2005 р. № 274. – Чинна з 14.08.05 // Офіційний вісник України. – 2005. – 19 серп., № 31, Т. 2.

27 Методика обчислення розмірів індивідуальних майнових паїв членів колектив-них сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих, затверджена наказом Міністерства аграрної політики України від 07.06.2005 р. № 252. – Чинна з 14.08.05 // Офіційний вісник України. – 2005. – 19 серп., № 31, Т. 2.

балансі за статтями «Додатковий капітал» та «Резервний капітал», а приховані резерви жодним чином не фігурують у балансі.

За обов’язковістю створення виокремлюють обов’язкові та необов’язкові резерви. Створення перших регламентується чин-ними нормативними актами. Останні ж формуються з ініціативи менеджменту підприємства та його власників. До обов’язкових резервів належать резерв сумнівних боргів і резервний капітал. Усі інші резерви, наприклад, резерв дивідендів, резерв виконання гарантійних зобов’язань, є необов’язковими. Зрозуміло, що осно-вне призначення резервів полягає в забезпеченні виконання захи-сної функції власного капіталу підприємства. Акціонерне товари-ство має право формувати резервний капітал у розмірі не менше ніж 15 % статутного капіталу, якщо інше не визначено статутом то-вариства. Резервний капітал формується шляхом щорічних відра-хувань від чистого прибутку товариства або за рахунок нерозпо-діленого прибутку. До досягнення встановленого статутом розміру резервного капіталу розмір щорічних відрахувань не мо-же бути меншим ніж 5 % суми чистого прибутку товариства за рік. Резервний капітал створюється для покриття збитків товари-ства, а також для збільшення статутного капіталу, виплати диві-дендів за привілейованими акціями, погашення заборгованості у разі ліквідації товариства тощо. Отже, резервний капітал (у вузь-кому розумінні) – це сума резервів, сформованих за рахунок чис-того прибутку в розмірах, установлених засновницькими доку-ментами підприємства та нормативними актами.

До формування мінімально необхідного розміру резервів їх можна використовувати лише для покриття збитків. Інформація про рух резервного капіталу міститься у Звіті про власний капі-тал підприємства. У цьому ж звіті відображається динаміка капі-тальних резервів.

До так званих капітальних резервів, тобто резервів, які ство-рюються за рахунок капіталу власників (чи інших осіб), належить додатковий капітал. Джерелом формування зазначених резервів не є господарська діяльність підприємства. Поняття «додатковий капітал» з’явилось у вітчизняній економічній практиці відносно недавно. Згідно з визначенням, яке наводиться у стандартах бух-галтерського обліку, додатковий капітал – це сума приросту. До-датковий вкладений капітал та інший додатковий капітал

здебільшого можна використовувати за такими основними на-прямами:

по-перше, на покриття балансових збитків, за умови, що на ці цілі використані всі інші джерела;

по-друге, на збільшення статутного чи пайового капіталу;

по-третє, на покриття різниці між фактичною собівартість вилученого капіталу, який анулюється, та його номіналом.

До основних обмежень щодо використання додаткового капі-талу слід віднести заборону його спрямування на збільшення ста-

підприємстві, належить резерв сумнівних боргів, який формується з метою покриття можливих збитків підприємства в результаті не-погашення боржником сумнівної чи безнадійної дебіторської за-

Сум , опосередковано це впл ншує „а розмір влас р ного капіталу .

ву сумнівних боргів може бути визначена за допомогою двох ме-тодів: виходячи з платоспроможності окремих дебіторів або на

випадку величина резерву в орськ аГваборг„Г„аності . В першому

ефіцієнта сумнівності для кожної групи, який визначається підп-

емісійного доходу. Вітчизняними нормативними актами не вста-новлено жодних обмежень щодо розмірів капітальних резервів. Розрізняють додатковий вкладений капітал та інший додатко-

До складу іншого додаткового капіталу належать такі складові: > інший вкладений капітал;

До іншого додаткового капіталу належить інший вкладений засновниками підприємств (крім акціонерних товариств) капітал, що перевищує статутний капітал, раніше внесений такими засно-вниками без прийняття рішення про зміну розміру статутного капіталу. До додаткового капіталу слід відносити також капіта-льний дохід у вигляді різниці між номінальною вартістю викуп-лених та анульованих корпоративних прав та ціною викупу. При-рода цього доходу є такою самою, як і емісійного доходу. Окрім цього, до додаткового капіталу доцільно зараховувати суму пере-вищення курсу емісії конвертованих облігацій над їх номінальною вартістю. До складу дооцінки (уцінки) необоротних активів від-носиться сума дооцінки (уцінки) активів, яка проводиться у випад-ках, передбачених законодавством. Зазначимо, що дооцінку оборо-тних активів не можна розглядати як додатковий капітал підприємства, вона відображається за відповідними позиціями Звіту про фінансові результати. До складу вартості безкоштовно отриманих необоротних активів включається вартість необорот-них активів, безкоштовно одержаних підприємством від інших осіб. Вона вважається додатковим капіталом і зменшується на суму нарахованої амортизації, величина якої визнається доходом одночасно з її нарахуванням. Зауважимо, що безкоштовно отри-мані оборотні активи розглядаються як дохід підприємства і не можуть бути додатковим капіталом. Зі збільшенням термінів не-погашення дебіторської заборгованості коефіцієнт сумнівності зростає. Величина резерву сумнівних боргів визначається як сума добутків поточної дебіторської заборгованості за продукцію (товари, роботи, послуги) відповідної групи на коефіцієнти сум-нівності відповідної групи. Якщо ж безнадійною визнано поточну дебіторську заборгованість, не пов’язану з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), то така заборгованість списується з балансу з відображенням втрат у складі інших операційних витрат. У разі, якщо дебітор відшкодував підприємству суму боргу, раніше ви-знаного безнадійним і списаного за рахунок резерву сумнівних боргів, суму боргу необхідно відновити у резерві сумнівних бор-гів із одночасним відображенням такої суми у складі доходів зві-тного періоду.

 

m

гр|Питання та завдання для самоперевірки та контролю