2.2. Фінансова діяльність господарських товариств


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 

Загрузка...

До господарських товариств відносяться акціонерні, повні, командитні товариства, товариства з додатковою та обмеженою відповідальністю.

Акціонерні товариства (АТ)

Рівень відповідальності власників та їх кількість. Акціонерне товариство – господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість акцій однакової номінальної вар-тості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями. Акці-онери не відповідають за зобов’язаннями товариства, але несуть ризик збитків, пов’язаний з діяльністю товариства, тільки в ме-жах належних їм акцій. У випадках, передбачених статутом, акці-онери, які не повністю оплатили акції, несуть відповідальність за зо-бов’язаннями товариства у межах несплаченої частини вартості належних їм акцій. До акціонерних товариств належать: публічне акціонерне товариство, акції якого можуть розповсюджуватися

публічно та приватно; приватне (закрите) акціонерне товариство, акції якого розподіляються між засновниками і не можуть розпо-всюджуватися публічно, тобто купуватися та продаватися на бі-ржі. Кількісний склад акціонерів приватного АТ не може пере-вищувати 100 акціонерів. Засновниками акціонерного товариства визнаються держава в особі органу, уповноваженого управляти державним майном, територіальна громада в особі органу, упов-новаженого управляти комунальним майном, а також фізичні та/або юридичні особи, що прийняли рішення про його заснуван-ня. Засновниками акціонерного товариства можуть бути одна, дві чи більше осіб. Засновниками може укладатися засновницький договір, у якому визначаються порядок провадження спільної діяльності щодо створення акціонерного товариства, кількість, тип і клас акцій, що підлягають придбанню кожним засновником, номінальна вартість і вартість придбання цих акцій, строк і фор-ма оплати вартості акцій, строк дії договору. Для створення акці-онерного товариства засновники повинні провести закрите (при-ватне) розміщення його акцій, установчі збори та здійснити державну реєстрацію акціонерного товариства. Засновники не-суть солідарну відповідальність13 за зобов’язаннями, що виникли до реєстрації акціонерного товариства. Публічне акціонерне това-риство зобов’язане мати власну веб-сторінку в мережі Інтернет, на якій розміщується інформація, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства.

Можливості участі в управлінні справами суб’єкта підприєм-ництва та контролю за ним. Загальні збори є вищим органом ак-ціонерного товариства. Акціонерне товариство зобов’язане щоро-ку скликати загальні збори (річні загальні збори). Річні загальні збори товариства проводяться не пізніше 30 квітня наступного за

13 Солідарна відповідальність характеризується тим, що в разі її застосу-вання суб’єкт вправі притягти до відповідальності як усіх боржників разом, так і кожного з них окремо, причому як повністю, так і в частині боргу. Більш того, суб’єкт, який не одержав повного задоволення від одного з солідарних боржників, має право вимагати недоодержане з решти солідарних боржників. При цьому солідарні боржники залишаються зо-бов’язаними доти, доки зобов’язання не погашено повністю. Отже, ця відповідальність застосовується за принципом: «один за всіх і всі за одно-го» і є найвигіднішою для суб’єкта. Зазначимо, що боржник, який виконав солідарне зобов’язання, має право зворотної вимоги (регресу) до кожного з решти боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено законом або договором.

звітним року. Не рідше ніж раз на три роки до порядку денного загальних зборів обов’язково вносяться питання анулювання акцій та їх консолідації і дроблення. У загальних зборах акціонерного товариства можуть брати участь особи, включені до переліку акці-онерів, які мають право на таку участь, або їх представники. На загальних зборах за запрошенням особи, яка скликає загальні збо-ри, також можуть бути присутні представник аудитора товариства та посадові особи товариства незалежно від володіння ними акці-ями цього товариства, представник органу, який відповідно до ста-туту представляє права та інтереси трудового колективу. Перелік акціонерів, які мають право на участь у загальних зборах, склада-ється в порядку, встановленому законодавством про депозитарну систему України. На вимогу акціонера товариство або особа, яка веде облік права власності на акції товариства, зобов’язані надати інформацію про включення його до переліку акціонерів, які мають право на участь у загальних зборах. Наявність кворуму загальних зборів визначається реєстраційною комісією на момент закінчення реєстрації акціонерів для участі у загальних зборах акціонерного товариства. Загальні збори акціонерного товариства мають кворум за умови реєстрації для участі у них акціонерів, які сукупно є вла-сниками не менш як 60 % голосуючих акцій. Для вирішення пи-тання, право голосу з якого надається власникам привілейованих акцій, або питання, при розгляді якого голоси власників привіле-йованих акцій товариства підраховуються окремо, загальні збори вважаються такими, що мають кворум з таких питань, за умови реєстрації для участі у загальних зборах також акціонерів, які су-купно є власниками не менш ніж 60 % привілейованих акцій (ко-жного класу привілейованих акцій), що є голосуючими з цього пи-тання. Одна голосуюча акція надає акціонеру один голос для вирішення кожного з питань, винесених на голосування на загаль-них зборах акціонерного товариства, крім проведення кумулятив-ного голосування. Право голосу на загальних зборах акціонерного товариства мають акціонери – власники простих акцій товариства, а у окремих випадках також акціонери – власники привілейованих акцій товариства, які володіють акціями на дату складення перелі-ку акціонерів, які мають право на участь у загальних зборах. Акці-онер не може бути позбавлений права голосу. Обраними до складу органу акціонерного товариства вважаються кандидати, які набра-ли найбільшу кількість голосів серед тих, хто набрав більш як 50 % голосів. Рішення загальних зборів з загальних питань прий-мається більш як трьома чвертями голосів акціонерів від загальної їх кількості. Статутом приватного товариства можуть бути перед-

бачені інші питання, рішення щодо яких приймаються трьома чве-ртями голосів акціонерів від загальної їх кількості. Позачергові загальні збори акціонерного товариства скликаються наглядовою радою: 1) з власної ініціативи; 2) на вимогу виконавчого органу – в разі порушення провадження про визнання товариства банкрутом або необхідності вчинення значного правочину; 3) на вимогу реві-зійної комісії (ревізора); 4) на вимогу акціонерів (акціонера), які на день подання вимоги сукупно є власниками 10 і більше відсотків простих акцій товариства; 5) в інших випадках, встановлених за-коном або статутом товариства. У випадках, передбачених стату-том акціонерного товариства з кількістю акціонерів не більше 25 осіб, допускається прийняття рішення методом опитування. У та-кому разі проект рішення або питання для голосування надсила-ється акціонерам – власникам голосуючих акцій, які повинні у пи-сьмовій формі сповістити щодо нього свою думку. Протягом 10 днів з дати одержання повідомлення від останнього акціонера – власника голосуючих акцій всі акціонери – власники голосуючих акцій повинні бути в письмовій формі проінформовані головою зборів про прийняте рішення. Рішення вважається прийнятим у разі, якщо за нього проголосували всі акціонери – власники голо-суючих акцій. Наглядова рада акціонерного товариства є органом, що здійснює захист прав акціонерів товариства, і в межах компе-тенції, контролює та регулює діяльність виконавчого органу. В акціонерних товариствах з кількістю акціонерів – власників прос-тих акцій 10 осіб і більше створення наглядової ради є обов’язковим. У товаристві з кількістю акціонерів – власників простих акцій 9 осіб і менше у разі відсутності наглядової ради її повноваження здійснюються загальними зборами. У такому разі передбачені цим Законом повноваження наглядової ради з підго-товки та проведення загальних зборів здійснюються виконавчим органом, якщо інше не встановлено статутом акціонерного това-риства. Одна й та сама особа може обиратися до складу наглядової ради неодноразово. Член наглядової ради не може бути одночасно членом виконавчого органу та/або членом ревізійної комісії (реві-зором) цього товариства. Кількісний склад наглядової ради вста-новлюється загальними зборами. До складу наглядової ради в то-вариствах з кількістю акціонерів – власників простих акцій від 100 до 1000 осіб повинні входити не менше ніж п’ять осіб, з кількістю понад 1000 – не менше ніж сім осіб, а в товариствах з кількістю акціонерів – власників простих акцій понад 10 000 осіб – не менше ніж дев’ять осіб. Якщо кількість членів наглядової ради становить менше половини її кількісного складу, товариство протягом трьох

місяців має скликати позачергові загальні збори для обрання реш-ти членів наглядової ради, а в разі обрання членів наглядової ради шляхом кумулятивного голосування14 – для обрання всього складу наглядової ради. Голова наглядової ради акціонерного товариства обирається членами наглядової ради з їх числа простою більшістю голосів від кількісного складу наглядової ради, якщо інше не пе-редбачено статутом товариства або положенням про наглядову раду. Наглядова рада має право в будь-який час переобрати голову наглядової ради. Для проведення перевірки фінансово-господарської діяльності акціонерного товариства загальні збори обирають ревізійну комісію (ревізора). В акціонерних товариствах з кількістю акціонерів – власників простих акцій товариства до 100 осіб запроваджується посада ревізора (або обирається ревізійна комісія), а в товариствах з кількістю акціонерів – власників прос-тих акцій товариства більш як 100 осіб обов’язково обирається ре-візійна комісія. Члени ревізійної комісії в таких товариствах оби-раються виключно шляхом кумулятивного голосування з числа фізичних осіб, які мають цивільну дієздатність. Голова ревізійної комісії обирається членами ревізійної комісії з їх числа простою більшістю голосів від кількісного складу ревізійної комісії, якщо інше не передбачено статутом або положенням про ревізійну комі-сію акціонерного товариства.

Можливості фінансування. Фінансування акціонерного това-риства може здійснюватися за рахунок надходження коштів від емісії акцій (простих і привілейованих), випуску облігацій, цін-них паперів, що конвертуються в акції (конвертовані облігації), опціонів на придбання акцій. Окрім цього, джерелом поповнення капіталу може бути тезаврований прибуток, банківські та комер-ційні позички.

Умови передачі права власності та правонаступництво. Пе-редача права власності відбувається на фондовій біржі за посере-дництвом андеррайтерів.

Умови оподаткування суб’єктів підприємництва різних форм організації бізнесу. Акціонерні товариства сплачують усі податки, передбачені законодавством для суб’єктів господарювання – юри-

14 Кумулятивне голосування – голосування під час обрання органів това-риства, коли загальна кількість голосів акціонера помножується на кількість членів органу акціонерного товариства, що обираються, а акціонер має право віддати всі підраховані таким чином голоси за одного кандидата або розподілити їх між кількома кандидатами.

дичних осіб на загальних підставах. Згідно з чинними норматив-ними актами юридичні особи – суб’єкти підприємницької діяльно-сті будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не переви-щує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн грн, можуть перейти на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва. Юридична особа, яка перейшла на спро-щену систему оподаткування, обліку та звітності, самостійно оби-рає одну з таких станок єдиного податку: 6 % суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акциз-ного збору в разі сплати ПДВ або 10 % суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, в разі включення ПДВ до складу єдиного податку. Суб’єкт підприє-мництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких ви-дів податків і зборів (обов’язкових платежів): податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб опода-ткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 %; податку на прибуток підприємств; плати (податку) за землю; збору на спеціа-льне використання природних ресурсів; нарахувань на заробітну плату; комунального податку, інших податків і зборів, передбаче-них системою оподаткування України.

Накладні витрати, зумовлені окремими формами організації бі-знесу, та законодавчі вимоги. До накладних витрат, які в цілому збільшують вартість залучення власного капіталу. належать: витра-ти на оплату послуг незалежного оцінювача вартості майна АТ; ви-трати, пов’язані з друкуванням звітності; оплата послуг фінансових посередників і реєстраторів; витрати на аудиторські перевірки; ви-трати, пов’язані з емісією акцій; витрати на проведення зборів акці-онерів; витрати, пов’язані з наданням Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР) інформації про майновий стан і фінансово-господарську діяльність товариства тощо. Загальна номінальна вартість випущених акцій становить статутний капітал акціонерного товариства, який не може бути менше суми, еквівале-нтної 1250 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мі-німальної заробітної плати, діючої на момент створення (реєстрації) акціонерного товариства. У разі заснування акціонерного товарист-ва його акції підлягають розміщенню виключно серед його заснов-ників шляхом приватного розміщення. Публічне розміщення акцій товариства може здійснюватися після отримання свідоцтва про ре-єстрацію першого випуску акцій. Кожний засновник акціонерного товариства повинен оплатити повну вартість придбаних акцій до

 

дати затвердження результатів розміщення першого випуску акцій. У разі неоплати (неповної оплати) вартості придбаних акцій до дати затвердження результатів розміщення першого випуску акцій акці-онерне товариство вважається не заснованим. До оплати 50 % ста-тутного капіталу товариство не має права здійснювати операції, не пов’язані з його заснуванням. До реєстрації звіту про результати розміщення акцій засновник має всі права, що засвідчуються акція-ми, крім права їх відчужувати та обтяжувати зобов’язаннями.

Фінансові відносини акціонерного товариства з суб’єктами під-приємництва наведені у таблиці 2.2.

Таблиця 2.2

Фінансові відносини акціонерного товариства суб’єктами підприємництва

З ким? З приводу чого?

Засновниками           Формування статутного капіталу.

Акціонерами  Виплати процентів та дивідендів за емісійними цінними паперами; викупу власних акцій з метою їх дострокового погашення.

Кредиторами Погашення облігаційної позики; дострокового по-гашення зобов’язань при зменшенні статутного ка-піталу.

Банками         Отримання і погашення кредитів та відсотків за користування кредитами.

Страхувальниками   Внесків до страхового полісу; виплати страхових сум; оплати гарантійних послуг.

Інвестиційними компаніями та фондами  Надання позик; оплати відсотків за користування позиками; пайових внесків у фонди; отримання відсотків за участь у пайовому інвестованому капіталі.

Фондовими бір-жами          Операцій з власними цінними паперами; купівлі – продажу цінних паперів інших суб’єктів підприєм-ництва

Дочірніми та за-лежними товарис-твами Компенсації збитків, завданих основним товарист-вом; кКупівлі акцій залежного товариства.

Керівним органом, якщо АТ входить до ПФГ      Оплати послуг.

Державою      Оплати податків та зборів до бюджету; внесків до позабюджетних фондів; бюджетного фінансування капітальних вкладень, НДР.

Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) Рівень відповідальності власників та їх кількість. Товарист-вом з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний (складений) капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Максимальна кіль-кість учасників ТОВ може досягати 10 осіб. Учасники товариства несуть відповідальність у межах їх вкладів. Учасники товариства, які не повністю внесли вклади, несуть солідарну відповідальність за його зобов’язаннями у межах вартості невнесеної частини вкладу кожного з учасників.

Можливості участі в управлінні справами суб’єкта підприєм-ництва та контролю за ним. Вищим органом ТОВ є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників. Представники учасників мо-жуть бути постійними або призначеними на певний строк. Учас-ник вправі у будь-який час замінити свого представника у зага-льних зборах учасників, сповістивши про це інших учасників. Учасник товариства з обмеженою відповідальністю вправі пере-дати свої повноваження на зборах іншому учаснику або представ-никові іншого учасника товариства. Учасники мають кількість го-лосів, пропорційну розміру їх часток у статутному (складеному) капіталі. Загальні збори учасників товариства обирають голову товариства. До компетенції зборів ТОВ належить: а) встановлен-ня розміру, форми і порядку внесення учасниками додаткових вкладів; б) вирішення питання про придбання товариством част-ки учасника; в) виключення учасника з товариства; г) визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, створення та визначення повноважень відповідних контрольних органів. При вирішенні питання про виключення учасника з товариства рі-шення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учас-ники, що володіють у сукупності більш як 50 % загальної кілько-сті голосів учасників товариства. З решти питань рішення приймається простою більшістю голосів. У ТОВ створюється ви-конавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (ди-ректор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами вико-навчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства. Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компе-тенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників това-риства можуть винести рішення про передачу частини повнова-жень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора). Дирекція (директор) підзвітна загальним зборам учасників і ор-

ганізує виконання їх рішень. Дирекція (директор) не вправі приймати рішення, обов’язкові для учасників товариства. Гене-ральний директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства. Інші члени дирекції також можуть бути наділе-ні цим правом. Генеральний директор (директор) не може бути одночасно головою загальних зборів учасників товариства. Конт-роль за діяльністю дирекції (директора) ТОВ здійснюється реві-зійною комісією, що утворюється загальними зборами учасників товариства з їх числа, в кількості, передбаченій установчими до-кументами, але не менше 3 осіб. Члени дирекції (директор) не можуть бути членами ревізійної комісії. Перевірка діяльності ди-рекції (директора) товариства проводиться ревізійною комісією за дорученням зборів, з власної ініціативи або на вимогу учасни-ків товариства. Ревізійна комісія вправі вимагати від посадових осіб товариства подання їй усіх необхідних матеріалів, бухгал-терських чи інших документів та особистих пояснень. Ревізійна комісія доповідає результати проведених нею перевірок вищому органу товариства. Ревізійна комісія складає висновок по річних звітах та балансах. Без висновку ревізійної комісії загальні збори учасників товариства не мають права затверджувати баланс това-риства. Ревізійна комісія має право ставити питання про скли-кання позачергових загальних зборів учасників, якщо виникла загроза суттєвим інтересам товариства або виявлено зловживання посадовими особами товариства.

Можливості фінансування. Фінансування товариства може здійснюватися на основі додаткових внесків учасників, тезаврації прибутку, залучення банківських і комерційних позичок, у т. ч. шляхом емісії облігацій (за певних обставин). У разі, якщо кре-дитоспроможність товариства та його активи є недостатніми для залучення необхідних розмірів кредитних ресурсів, окремі учас-ники ТОВ можуть надавати поручительства чи інші види кредит-ного забезпечення під позички, які виділяються цьому товарист-ву. Завдяки цьому розширюються можливості фінансування підприємства. У такому разі відповідальність учасників за зо-бов’язаннями ТОВ не обмежується їхніми вкладами у статутний капітал, а додатково поширюється на майно, надане у кредитне забезпечення.

Досить часто з метою економії на податках учасники ТОВ за-мість фінансування товариства на основі збільшення статутного капіталу надають підприємству довгострокові позички. У цьому разі учасники розглядатимуться одночасно як власники і кредитори підприємства. Ризик втрати капіталу для учасника-кредитора бу-

де меншим, оскільки згідно із законодавством про банкрутство претензії кредиторів задовольняються у першочерговому порядку порівняно з власниками.

Умови передачі права власності та правонаступництво Уча-сник ТОВ має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом това-риства. Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів сво-їх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учас-никами не встановлений інший порядок здійснення цього права. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких част-ка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, час-тка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі. Част-ка учасника товариства з обмеженою відповідальністю може бу-ти відчужена до повної її сплати лише в тій частині, в якій її уже сплачено. У разі придбання частки (її частини) учасника самим товариством з обмеженою відповідальністю воно зобов’язане ре-алізувати її іншим учасникам або третім особам протягом стро-ку, що не перевищує одного року, або зменшити свій статутний капітал. Протягом цього періоду розподіл прибутку, а також го-лосування і визначення кворуму у вищому органі проводяться без урахування частки, придбаної товариством. При реорганізації юридичної особи, учасника товариства, або у зв’язку із смертю громадянина, учасника товариства, правонаступники (спадкоємці) мають переважне право вступу до цього товариства. При відмові правонаступника (спадкоємця) від вступу до товариства з обме-женою відповідальністю або відмові товариства у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала реорганізо-ваній або ліквідованій юридичній особі (спадкодавцю), вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника. У цих випадках розмір статутного (складеного) капіта-лу товариства підлягає зменшенню.

Умови оподаткування суб’єктів підприємництва різних форм організації бізнесу. Аналогічні акціонерним товариствам.

Накладні витрати, зумовлені окремими формами організації бізнесу, та законодавчі вимоги. У ТОВ створюється статутний (складений) капітал, розмір якого повинен становити не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам, виходя-чи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент ство-рення ТОВ. До моменту реєстрації товариства з обмеженою від-повідальністю кожен з учасників зобов’язаний внести до статутного (складеного) капіталу не менше 50 % вказаного в установчих документах вкладу. Внесення до статутного (складе-ного) капіталу грошей підтверджується документами, виданими банківською установою. Частина статутного капіталу, що зали-шилася несплаченою, підлягає сплаті протягом першого року ді-яльності товариства. Якщо учасники протягом першого року дія-льності товариства не сплатили повністю суму своїх вкладів, товариство повинне оголосити про зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати відповідні зміни до статуту в установле-ному порядку або прийняти рішення про ліквідацію товариства.

Командитні товариства

Рівень відповідальності власників та їх кількість. Командит-ним товариством визнається товариство, в якому разом з одним або більше учасниками, які здійснюють від імені товариства під-приємницьку діяльність і несуть відповідальність за зо-бов’язаннями товариства всім своїм майном (комплементарії), є один або більше учасників, відповідальність яких обмежується вкла-дом у майні товариства (вкладників), та які не беруть участі у ді-яльності товариства. Якщо у командитному товаристві беруть участь два або більше учасників з повною відповідальністю, вони несуть солідарну відповідальність за боргами товариства. Особа може бути повним учасником тільки в одному командитному то-варистві. Повний учасник командитного товариства не може бути учасником повного товариства. Повний учасник командитного това-риства не може бути вкладником цього самого товариства. На-йменування командитного товариства повинно містити імена (найменування) всіх повних його учасників, слова «командитне товариство» або містити ім’я (найменування) хоча б одного пов-ного учасника з доданням слів «і компанія», а також слів «коман-дитне товариство». Якщо у найменування командитного товарис-тва включене ім’я вкладника, такий вкладник стає повним учасником товариства.

Можливості участі в управлінні справами суб’єкта підприєм-ництва та контролю за ним. Вкладник може вступити до коман-дитного товариства шляхом внесення грошових або матеріаль-них вкладів. Вкладник командитного товариства має право: а) одержувати частину прибутку товариства відповідно до його час-тки у складеному капіталі товариства в порядку, встановленому засновницьким договором (меморандумом); б) діяти від імені то-вариства у разі видачі йому довіреності та відповідно до неї; в) переважно перед третіми особами набувати відчужувану частку (її частину) в складеному капіталі товариства. Якщо бажання ви-купити частку (її частину) виявили декілька вкладників, зазначе-на частка розподіляється між ними відповідно до їхніх часток у складеному капіталі товариства; г) вимагати першочергового по-вернення вкладу в разі ліквідації товариства; д) ознайомлюватися з річними звітами та балансами товариства; е) після закінчення фінансового року вийти з товариства та одержати свій вклад у порядку, встановленому засновницьким договором (меморанду-мом); є) передати свою частку (її частину) у складеному капіталі іншому вкладнику або третій особі, повідомивши про це товарис-тво. Передання вкладником усієї своєї частки іншій особі припи-няє його участь у командитному товаристві. Засновницьким догово-ром (меморандумом) командитного товариства можуть бути передбачені також інші права вкладника.

Управління справами командитного товариства здійснюється тільки учасниками з повною відповідальністю. У командитному товаристві, де є тільки один учасник з повною відповідальністю, управління справами здійснюється цим учасником самостійно. Вкладники не вправі перешкоджати діям учасників з повною від-повідальністю по управлінню справами командитного товариства.

Можливості фінансування. Фінансування товариства може здійснюватися на основі додаткових внесків учасників, тезаврації прибутку, залучення банківських і комерційних позичок, у т. ч. шляхом емісії облігацій (за певних обставин).

Умови передачі права власності та правонаступництво. Як-що вкладник командитного товариства вчиняє правочин від імені та в інтересах товариства без відповідних повноважень, то у разі схвалення його дій командитним товариством він звільняється від відповідальності перед кредиторами за вчинений правочин. Якщо схвалення не буде одержано, вкладник відповідає перед третьою особою самостійно усім своїм майном, на яке відповідно до зако-нодавства може бути звернено стягнення. Вкладник командитно-го товариства відповідає за борги товариства, які виникли до йо-го вступу у товариство, перед третіми особами у тому ж порядку, як і інші вкладники. Командитне товариство припиняється у разі вибуття всіх учасників з повною відповідальністю. При вибутті усіх

вкладників учасники з повною відповідальністю вправі замість ліквідації товариства перетворити його в повне товариство. У цьому випадку, як і у разі ліквідації товариства, необхідно внести відповідні зміни до засновницького договору і державного реєст-ру. Наявні у командитного товариства грошові кошти, включаю-чи і виручку від продажу його майна при ліквідації, після розра-хунків по оплаті праці найманих працівників товариства і виконання обов’язків перед банками, бюджетом, іншими креди-торами у першу чергу розподіляються між вкладниками для по-вернення їм їх вкладів, а потім між учасниками з повною відпові-дальністю у порядку і на умовах, передбачених законодавством та засновницьким договором. У разі недостатності коштів това-риства для повного повернення вкладникам їх вкладів наявні ко-шти розподіляються між вкладниками відповідно до їх долі у майні товариства.

Умови оподаткування суб’єктів підприємництва різних форм організації бізнесу. Аналогічні акціонерному товариству.

Накладні витрати, зумовлені окремими формами організації бізнесу та законодавчі вимоги. Вкладники командитного товари-ства повинні вносити вклади і додаткові внески у розмірі, спосо-бами і у порядку, передбаченими засновницьким договором. Су-купний розмір часток вкладників не повинен перевищувати 50 % майна товариства, зазначеного в засновницькому договорі. На мо-мент реєстрації командитного товариства кожний з вкладників повинен внести не менше 25 % свого внеску.

Повні товариства

Рівень відповідальності власників та їх кількість. Повним ви-знається таке товариство, всі учасники якого займаються спіль-ною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповіда-льність за зобов’язаннями товариства усім своїм майном. Особа може бути учасником тільки одного повного товариства.

Можливості участі в управлінні справами суб’єкта підприєм-ництва та контролю за ним. Ведення справ повного товариства здійснюється за загальною згодою всіх учасників. Ведення справ товариства може здійснюватися або всіма учасниками, або одним чи кількома з них, які виступають від імені товариства. В остан-ньому випадку обсяг повноважень учасників визначається дору-ченням, яке повинно бути підписано рештою учасників товарист-ва. Якщо в засновницькому договорі визначаються декілька учасників, які наділяються повноваженнями на ведення справ то-вариства, то передбачається, що кожен з них може діяти від імені товариства самостійно. У засновницькому договорі може бути від-

значено, що такі учасники мають право вчиняти відповідні дії ли-ше спільно. Учасники, яким було доручено ведення справ повного товариства, зобов’язані надавати решті учасників на їх вимогу по-вну інформацію про дії, що виконуються від імені та в інтересах товариства. Повноваження учасника на ведення справ товариства припиняються повністю або частково з припиненням діяльності самого товариства у зв’язку з відмовою учасника від доручення чи скасуванням доручення на вимогу хоча б одного з решти учасни-ків. Учасник, який діяв у спільних інтересах, не маючи повнова-жень, у випадках, коли його дії не будуть схвалені рештою учас-ників, вправі ставити вимогу до товариства відшкодувати витрати за умови, якщо доведено, що внаслідок його дій товариство збере-гло чи відповідно надбало майно, яке перебільшує за вартістю по-несені товариством витрати.

Можливості фінансування. Аналогічні як і для акціонерних товариств.

Умови передачі права власності та правонаступництво Пе-редача учасником повного товариства своєї частки (її частини) іншим учасникам цього товариства або третім особам може бути здійснена лише за згодою всіх учасників. З передачею частки (її частини) третій особі здійснюється одночасно перехід усієї суку-пності прав та обов’язків, що належали учаснику, який вибув з повного товариства або відступив частину своєї частки. При рео-рганізації юридичної особи, учасника повного товариства, або смерті громадянина, учасника повного товариства, правонаступник (спадкоємець) має переважне право вступу до товариства за зго-дою решти учасників. Правонаступник (спадкоємець) несе відпо-відальність за борги учасника, що виникли за час діяльності то-вариства, перед повним товариством, а також за борги товариства перед третіми особами. У разі відмови правонаступника (спадкоєм-ця) від вступу до повного товариства або відмови товариства у прийнятті правонаступника (спадкоємця) йому виплачують вар-тість частки, що належить реорганізованій юридичній особі (спадкоємцю), розмір якої визначається на день реорганізації (смерті) учасника. В цих випадках відповідно зменшується розмір майна товариства, вказаний в засновницькому договорі. Учасники повного товариства не вправі від свого імені та в своїх інтересах здійснювати угоди, однорідні з цілями діяльності товариства, а також брати участь у будь-яких товариствах (крім акціонерних товариств), які мають однорідну з повним товариством мету дія-льності. У разі порушення правил, встановлених цією статтею, учасники повного товариства зобов’язані компенсувати збитки,

заподіяні товариству цими діями. Учасник повного товариства, що було створено на невизначений строк, може в будь-який час вийти з товариства, попередивши про це не пізніш як за 3 місяці. Вихід із товариства, що було створено на визначений строк, до-пускається лише при наявності поважних причин та за умови, що попередження про це надійшло не пізніш як за 6 місяців. Якщо при виході учасника з повного товариства це товариство зберіга-ється, то учаснику виплачується вартість його внеску відповідно до балансу, складеного на день виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або час-тково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частина прибутку, одержаного товариством у да-ному році. Майно, передане учасникам товариства тільки для ко-ристування, повертається в натуральній формі без винагороди. Учасника повного товариства, який систематично не виконує чи неналежним чином виконує обов’язки або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути виключено з то-вариства в порядку, передбаченому установчими документами.

Звернення стягнення на частку учасника у повному товаристві за його власними зобов’язаннями не допускається. При недостат-ності майна учасника для покриття боргів за зобов’язаннями кре-дитори можуть вимагати у встановленому порядку виділення ча-стки учасника-боржника. Решта учасників вправі з метою збереження товариства виділити частку учасника-боржника в грошовій або натуральній формі відповідно до балансу, складе-ного на день вибуття такого учасника з товариства. Якщо при лі-квідації повного товариства виявиться, що наявного майна не ви-стачає для сплати всіх боргів, за товариство у недостатній частині несуть солідарну відповідальність його учасники усім своїм май-ном, на яке відповідно до законодавства України може бути зве-рнено стягнення. Учасник товариства відповідає за борги товари-ства незалежно від того, виникли вони після чи до його вступу до товариства. Учасник, який сплатить повністю борги товариства, вправі звернутися з регресною вимогою у відповідній частині до решти учасників, які несуть перед ним відповідальність пропор-ційно своїй частці у майні товариства.

Умови оподаткування аналогічні акціонерному.

Товариство з додатковою відповідальністю

Рівень відповідальності власників та їх кількість. Товариством з додатковою відповідальністю визнається товариство, статутний (складений) капітал якого поділений на частки визначених уста-новчими документами розмірів. Учасники такого товариства від-

повідають за його боргами своїми внесками до статутного (скла-деного) капіталу, а при недостатності цих сум – додатково нале-жним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному роз-мірі до внеска кожного учасника.

Можливості участі в управлінні справами суб’єкта підприєм-ництва та контролю за ним. Граничний розмір відповідальності учасників передбачається в установчих документах.

Можливості фінансування. Механізм фінансування аналогіч-ний ТОВ.

Умови передачі права власності та правонаступництво ана-логічні ТОВ.

Умови оподаткування аналогічні АТ.

Накладні витрати, зумовлені окремими формами організації бізнесу, та законодавчі вимоги. У товаристві з додатковою відпо-відальністю створюється статутний (складений) капітал, розмір якого повинен становити не менше суми, еквівалентної 100 міні-мальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної за-робітної плати, діючої на момент створення товариства.