2.2.  Структура словникової статтг


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 

Загрузка...

Для термінологічних словників дуже важливою ознакою є наявність і зміст лівої та правої частин словникової статті:

-          ліворуч — заголовне слово (термін);

-          праворуч — семантизація заголовного слова, що може містити такі відомості про термін:

 

1)         зазначення щодо сфер вживання терміна;

2)         переклад цього заголовку якщо це перекладний словник;

3)         граматична характеристика терміна:

 

•          вказують, яка це частина мови;

•          наводять закінчення іменників чоловічого роду у ро-довому відмінку;

•          наводять закінчення іменників жіночого роду у да-вальному та місцевому відмінках, якщо є чергування при-голосних;

•          наводять наголоси в однині та множині, якщо вони змінні;

•          зважаючи на те, що в мові науки і техніки дієслова вживають найчастіше у формі 3-ї особи однини і множини, у словниках до всіх дієслів вказують саме ці закінчення;

 

4)         дефініція — визначення поняття, що позначено саме цим терміном;

5)         приклади на сполучуваність терміна з іншими сло-вами;

6)         похідні слова, етимологія (походження), синоніми, антоніми.

Наприклад:

 

Автоматизація,  киб.,           Здійснення вироб-    • а. інженерних

техн.   ничоі,    управлш-     розрахунків,

е automation    ськоі та шшоі ді-        а. наукових до-

d Automatisierung        яльності за допо-      сліджень,

г Автоматизация       могою    машин    і    а. програмуван-

▲ Автоматизація      мехашзмів      ня,

автоматизовании                 а.  проектуван-

автоматизувати.                   ня

За змістом лівої частини словникової статті розрізняють власне словники термінів і словники терміноелементів. До останніх відносять, наприклад, словники інтернаціональ-них морфем.

За змістом правої частини словникової статті розрізня-ють: термінологічні перекладні словники; словники, в яких наведено визначення понять (їх традиційно називають тлу-мачними); словники-довідники; словники-переліки термі-нів або понять (дескрипторні й ідеографічні словники).

Ідеографічний термінологічний словник відрізняється від традиційного термінологічного словника тим, що осно-вою його структури є не алфавітний список термінів, a список понять.

Кожна словникова стаття розпочинається номером і на-звою поняття, а потім йдуть його синоніми та слова, з яки-

ми воно може сполучатися у певній тематичній групі, тоб-то дається уявлення про семантичне поле цього поняття. Наведемо фрагмент із ідеографічного словника «Лек-сические минимумьі современного русского язьіка» под ред. В. В. Морковкина [30, 318] й перекладемо українською мовою.

 

129. строительство   129. будгвництво

стройка          будування

строительний            будгвельний

строить, вьістроить, будувати, збудувати,

построить (дом)        побудувати (дгм)

строиться       будуватися

архитектура   архгтектура

архитектурний          архгтектурний

леса

(пример: Ремонт почти за-кончен, рабочие уже уби-рают леса)           риштовання, риштування (приклад: Ремонт майже закінчено,    будівельники вже прибирають ришту-вання)

кирпич           цегла

панель            панель

блок    блок

строитель       будгвельник

архгтектор      архгтектор

прораб            виконроб (виконавець робгт)

2.3. Вимоги до визначення поняття у словнику

У процесі визначення поняття слід пам'ятати про такі вимоги.

1. Поняття та його визначення мають бути пропорцій-ними. Наприклад, якщо ми визначимо поняття «центри-фуга» як апарат для розподглу ргдинних неодноргдних сис-тем без застосування фільтрів, то таке визначення буде ширпіим, ніж саме поняття, через те, що воно охоплює й

поняття «фільтри», що не належить до поняття «центри-фуга». Правильним буде визначення поняття «центрифу-га» як апарата для розподглу ргдинних неодноргдних систем пгд дгею вгдцентрових сил.

2.         Ознака для визначення поняття мусить бути суттє-

вою для відповідної галузі знання або діяльності. (Напри-

клад, якщо ми визначимо поняття «метали» як простг ре-

човини, що мають блиск, то це визначення не буде придат-

ним для матеріалознавства. Суттєвою для нього буде

ознака, що характеризує специфічну побудову атомів ме-

талу) Цю вимогу слід враховувати під час визначення по-

нять, що використовують у різних галузях, наприклад, тер-

мін «золото» матиме різні визначення у геології, матеріа-

лознавстві, хімії, економіці.

3.         Класифікація термінологічних словників

за призначенням

За призначенням словники поділяють на декілька груп:

1.         Словники узусу (слово «узус» походить від латинсько-

го «usus» — 1. звичай, правило; 2. вживання, використання).

До цих словників (які мають функції реєструвальних) належить більшість існуючих термінологічних словників, що відбивають стан термінології у певній галузі знання на теперішній час.

2.         Регламентувальні словники.

Вони можуть бути двох видів: словники стандартизова-них термінів (тобто стандарти на терміни) і словники ре-комендованих термінів.

Стандарт на терміни має такі частини: вступну основну та абеткові покажчики. У вступній частині зазначають сфе-ру поширення стандарту надають відомості про неприпус-тимі синоніми та еквіваленти. В основній частині матеріал розташовано у двох графах: перша має назву «Термін», друга -- «Визначення». У першій графі наведено номер терміна, власне стандартизований термін, його скорочена форма (якщо термін є словосполученням) та його еквіва-ленти європейськими мовами. Визначення понять розта-шовано у другій графі. До визначень можуть додаватися рисунки, схеми, графіки тощо.

Таблиця 6

Фрагмент стандарту на терміни

 

Термін

 

Визначення

 

 

Загальні терміни

1. Корозія металів     Руйнування металів внаслі-

е corrosion of metals    док   хімічної   або   електро-

d Korrosion von Metallen        хімічної взаємодії їх з коро-

r Коррозия металлов            зійним оточенням

2. Корозійна тривкість         Здатність   металу   чинити

е corrosion-resistance  опір корозійній дії

d Korrosionsbestandigkeit      

r Коррозионная стойкость  

3.         Інформаційні словники.

Прикладом цієї групи словників є інформаційно-пошу-ковий тезаурус. Його використовують під час автоматич-ного оброблення інформації. Кожна словникова стаття по-чинається терміном — дескриптором. До нього наводяться синоніми, а також інші терміни, пов'язані з ним родо-ви-довими або асоціативними відношеннями. Наведемо фраг-мент такого тезауруса.

д. Електросталь

с. Електродугова сталь

с. Сталь, виплавлена у дугових печах

р.-в. Сталь вакуумно-дугового переплаву

р.-в. Сталь плазмено-дугового переплаву

Довідка: д. — термін-дескриптор, с. — синонім, р.-в. -термін, пов'язаний з дескриптором родо-видовими відно-шеннями.

4.         Систематизовані словники (класифікатори, рубрика-

тори, частотні словники та словники терміносистем).

Класифікатори - - це системно й алфавітно впоряд-ковані назви об'єктів науки і техніки та характеристики цих об'єктів. Приклад — класифікатори промислової про-дукції.

Таблиця 7

Фрагмент класифікатора промислової продукції

 

Умовні коди  Молотки відбійні

314196 1000 10         Молотки відбійні muny MB

31 4196 1006 04        Молотки відбійні muny МВ-6П ДержСТ 22044-76

31 4196 1007 03        Молотки відбійні muny MB -7П ДержСТ 22044-76

31 4196 1008 02        Молотки відбійні muny MB — 8П ДержСТ 22044-76

Рубрикатор — це класифікації понять і об'єктів певної галузі. Він складається з переліку рубрик.

Таблиця 8.

Фрагмент рубрикатора з приладобудування

 

Порядковий індекс рубрики            Назва рубрики

905      Вимірювальна техніка й обладнання нау-ково-дослідних  лабораторій   та   служб контролю виробничих процесів (поняття)

9051    Прилади для дослідження властивостей атомів і молекул (об'екти)

9052    Електронні мікроскопи (об'екти)

У частотних словниках терміни розташовано в порядку частоти появи у певних текстових масивах.

Таблиця 9.

Фрагмент частотного словника [4]

 

Ранг    Слово Абс. частота  Відносна частота, %

1.         В/У      13976  4,2756

2.         І/Й/ТА 13802  4,2224

3.         З/ІЗ/ЗІ 5859    1,7924

4.         НА      4953    1,5152

Закінчення таблиці 9

 

Ранг    Слово Абс. частота  Відносна частота, %

5.         ЩО (спол.)    3085    0,9438

6.         БУТИ  2961    0,9058

7.         для      2755    0,8428

8.         якии    2605    0,7969

9.         ДО      2459    0,7523

10.       ДОСЛІДЖЕННЯ      2093    0,6403

4.         Інші класифікації термінологічних словників

За тематичним охопленням термінів є багатогалузеві, галузеві та вузькогалузеві словники.

За кількістю мов термінологічні словники бувають одно-мовними та перекладними (дво, тримовні й багатомовні).

Розташовування термінів у термінологічних словниках може бути різним: за абетковим, за абетково-гніздовим (тобто в одному гнізді об'єднано спільнокореневі слова, або сполучення термінологічного характеру), за статистич-ним (за спадом частоти появи терміна у текстах) та за те-матичним принципами.

Всі спеціальні словники поділяють на два види: словни-ки, що адресовано людині, й словники, що оріентовано на роботу з комп'ютером. До перших належать одномовні та перекладні словники, частотні, а також рубрикатори й класифікатори.

Для автоматичного оброблення тексту призначені ін-формаційно-пошукові тезауруси та різні типи власне електронних словників (основ, зворотів, афіксів).

5.         Українська термінологічна лексикографія

Українська термінологічна лексикографія започаткована в другій половині XIX ст. працями I. Гавришкевича («По-чаток до уложення термінології ботанічної руської», 1852), I. Верхратського («Початки до уложення номенклатури і тер-мінології природописної, народної», 6 випусків, 1864-1879; цього автора вважають фундатором української термінології),

О. Роговича («Опьіт словаря народньіх названий растений Юго-Западной России с некоторьіми поверьями и расска-зами о них», 1874) та ін.

Інтенсивного розвитку українська термінографія набула з кінця 20-х pp. XX ст., задовольняючи потреби у галузевих словниках. За кілька років було складено близько 20 шкіль-них термінологічних словників з природознавства, геогра-фії, фізики, хімії та ін. Починаючи з 1918 p., створюються словники-проекти фізичної, природничої, сільськогоспо-дарської, технічної та ін. термінологій, ботанічної та зооло-гічної номенклатур. До 1933 р. було видано понад 80 тер-мінологічних словників (переважно російсько-українських). Аналіз навіть певної частини з них — технічних словни-ків — дозволяє виокремити низку концептуальних положень, якими керувалися тогочасні лексикографи, а саме [3, 36]:

-          основу кожної української терміносистеми мають ста-новити слова рідної мови;

-          іншомовні терміни треба засвоювати безпосередньо з мови-продуцента без прямого впливу будь-якої мови-по-середника;

-          у термінах повинно бути дотримане оптимальне спів-відношення між прийнятою назвою та поняттєвим змістом, вкладеним у цей термін.

Проте назвати ці лексикографічні праці беззастережно словниками з певних галузей знання або діяльності не мож-на, бо вся серія навіть мала назву «Матеріали до україн-ської термінології і номенклатури». Те, що було зібране в словниках 20-х років, потребувало ще серйознішого обго-ворення, і їх автори, як правило, були свідомі цього. Та події 30-х років, зокрема, політичні репресії, перервали цей природний науковий процес і не дали можливості провес-ти подальшу роботу

Основним завданням автори таких словників ставили не стільки унормування української термінології, скільки збирання і опрацювання народного і літературного термі-нологічного матеріалу

Безперечно, в цих словниках зібрано надзвичайно бага-тий і цінний матеріал, але в наш час механічно передру-ковувати їх і рекомендувати як нормативні термінологічні

словники не можна. Взагалі, використовуючи ці словники, варто враховувати фактор часу.

Другий етап у створенні серії українських термінологіч-них словників припадає на 50-80-ті роки XX століття. В 1957 році було створено Словникову комісію, яка мала визначати основні принципи укладання термінологічних словників.

Упродовж 1959-79 років було видано низку галузевих словників (понад 70), переважно російсько-українських, що відбивали тогочасний стан розвитку фізики, гідротехніки, електротехніки, теплотехніки, гірничої справи, ботаніки, ве-теринарії, хімії, швейного виробництва тощо. Серед них можна згадати «Російсько-український технічний словник» (1961, 80000 термінів), «Російсько-український сільсько-господарський словник» (1963, близько 32 000 термінів).

Певним недоліком виданих словників була орієнтація на принцип мінімальних розходжень з російськими анало-гами(в основному це призвело до калькування російських термінів). У зв'язку з тим, що російською мовою друкува-лися майже всі наукові праці та підручники, то відповідно і науковці здебільшого користувалися російською терміно-логією [52].

Названий період позначився поступовим спадом процесу творення й унормування української наукової термінології.

90-ті роки XX ст. — початок XXI ст. є найпродуктивніши-ми у розбудові української термінографії. Визначальним для цього процесу стає законодавче закріплення за україн-ською мовою статусу державної, поширення її функцій.

У процесі укладання нових термінологічних словників починають брати активну участь як лінгвісти, так і фахів-ці різних галузей знання та діяльності.

Упродовж 1990-2007 pp. в Україні вийшло понад 600 га-лузевих словників. Серед словників, що охоплюють термі-нологію багатьох галузей знань, можна виділити [52]:

1. «Російсько-український словник наукової термінології» у трьох книгах (близько 320000 термінів), перша з яких -«Російсько-український словник наукової термінології. Сус-пільні науки» (до 100000 термінів) вийшла у 1994 p., дру-га — «Російсько-український словник наукової термінології.

Біологія. Хімія. Медицина» (близько  100.000 термінів) -1996р., третя -- «Російсько-український словник наукової термінології. Математика. Фізика. Техніка. Науки про Зем-лю та Космос» (близько 120000 термінів) — 1998 p.;

2.         «Українсько-російський словник наукової терміноло-

гії» за загальною редакцією Л. О. Симоненко (К., 2004);

3.         «Словник-довідник термінів судової медицини»

О. Герасименка (редактор-лексикограф Л. О. Симонен-

ко — К., 2002).

Названі словники є нормативними, вони обіймають за-гальнонаукову та широковживану термінологію різних га-лузей знання або діяльності.

Сьогодні в української термінографії спостерігаються дві тенденції:

-          беззастежне відновлення термінології 20-30-х років, спрямоване на заміну вже усталених термінів (наприклад, «Словник фізичної лексики. Українсько-англійсько-ні-мецько-російський» В.Козирського, В.Шендеровського, де відомі всім зі шкільної лави терміни дгаметр, мастило, ма-ятник, трубопровгд замінено відповідно словами: попере-чник, шмаровидло, вагадло/хитун, руровгд /руроггн та бага-то інших подібних словників [40, 90]);

-          зловживання іншомовними, переважно англійськими термінами, що особливо помітно у сферах обчислювальної техніки (гнтерфейс, кластер, драйвер, модем, файл, сканер, джойстик, трекбол, хаб, тачпад),екояоміки (менеджер, лг-зинг, консалтинг), банківсько-фінансової справи (дефолт, гнвестор та гн.)

Найпоширенішим типом в українській термінографії є перекладний двомовний словник. Більшість двомовних словників, виданих в Україні, -- російсько-українські та українсько-російські.

У Харкові сьогодні активно діє Термінологічний центр в інституті НДШАСУтрансгаз. 3 1995 р. Термінологічний центр, укладаючи тримовні тлумачні словники для потреб галузі, створив Єдину термінологічну базу даних (ЄТБД), яка містить близько 26000 українських термінів, їхні ро-сійські та англійські відповідники (вибір цих мов зумов-лено тим, що саме англійською та російською мовами в

Україну надходить основний потік науково-технічної ін-формації), а також тлумачення українською та російською мовами. Для цього було оброблено близько 2000 літера-турних джерел, перш за все, законодавчі та нормативні акти, стандарти та словники Міжнародної організації зі стандартизації (ISO) і Міжнародної електротехнічної ко-місії (ІЕС), державні національні стандарти України (ДСТУ), міждержавні стандарти (ГОСТи), енциклопедич-ні видання, тлумачні та перекладні словники, праці з тер-мінознавства та лексикографії, довідники та підручники з відповідних галузей знань, статті в наукових виданнях, ма-теріали науково-технічних конференцій тощо.

Досвід свідчить, що використання цих словників значно полегшує упорядкування та опрацювання документації, перекладання її з української та на українську мову а та-кож дозволяє підвищити якість текстів завдяки правиль-ному вживанню стандартизованої та рекомендованої тер-мінології.