2. Поняття «стиль»


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 

Загрузка...

Літературна мова обслуговує всі сфери суспільної діяль-ності людини: політику економіку виробництво, науку освіту мистецтво та ін. Тому відповідно до сфер функціону-вання розрізняють такі стилі: науковий, офіційно-діловий, публіцистичний, художній, конфесійний, розмовний.

Стиль — це функціональний різновид літературної мови, що обслуговує певну сферу

Кожен стиль має:

•          сферу поширення (коло мовців);

•          призначення;

•          загальні ознаки;

•          систему мовних засобів;

•          стилістичні норми;

•          підстилі;

•          жанри реалізації.

Науковий стиль функціонує у галузі науки, техніки й ос-віти. Саме за його допомогою науковці повідомляють про результати своїх досліджень, описують теорії, обгрунтову-ють гіпотези, пояснюють явища, систематизують і класи-фікують знання про світ.

Науковому стилю притаманні такі загальні ознаки:

•          понятійність,

•          предметність;

•          об'єктивність;

•          логічна послідовність;

•          узагальненість;

•          аргументованість.

До мовних засобів наукового стилю належать терміни, наукова фразеологія, цитати, посилання, стандартні зворо-ти (кліше), повні речення, а також багатокомпонентні складнопідрядні речення.

3 боку стилістичних норм наукового стилю непри-пустимо вживати розмовні слова, емоційно забарвлені сло-ва, особовий займенник «я». Замість нього науковці ви-користовують займенник «ми» (так зване авторське «ми»),

наприклад:  «У нашому дослідженні ми  погоджуємося з цією думкою».