4.1. Запозичення з класичних мов


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 

Загрузка...

В європейському культурно-історичному ареалі протя-гом довгого часу вживалися як міжнародні мови латина та грека. Саме ці мови вважалися мовами науки, тому цілком зрозуміло, що їхня лексика перетворилася на джерело по-повнення наукової термінології сучасних європейських мов.

Терміноелементи греко-латинського походження є одна-ково чужими та одночасно рідними для будь-якої мови. До того ж, з цих елементів можна легко створювати нові тер-міни, тому терміни європейського ареалу є, в основному запозиченнями з латини та греки.

Сьогодні дуже часто виникають слова, які були відсутні-ми у латині, але їх цілком побудовано з греко-латинських елементів. Особливо це стосується технічної термінології, де нові терміни утворювали та утворюють з греко-латин-ських елементів (навіть для абсолютно нових понять, неві-домих за античних часів), частіше за змішаним типом: один корінь грецького походження, інший — латинського (напри-клад, слово «термінологія» складається з латинського еле-мента «terminus» — межа та грецького «logos» — наука).