1. Місце української мови серед мов світу


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 

Загрузка...

Українська мова є державною мовою України, рідною мовою багатьох мільйонів українців у всьому світі ( захід-на українська діаспора — понад двох мільйонів осіб: США, Канада, Великобританія, Бразилія, Аргентина, Австралія, Польща, Австрія, Угорщина тощо; східна українська діа-спора — близько семи мільйонів осіб: Росія, Казахстан, Бі-лорусія тощо) [57, 99].

До сьогодні остаточно не визначено питання щодо по-ходження української мови. Існує дві концепції. Відповід-но до першої, українська мова, як і російська, й білорусь-ка, формувалася в надрах давньослов'янської мови, а потім відбувся їх розподіл на самостійні мови.

Згідно з іншою концепцією, українська, російська та бі-лоруська мови розвивалися безпосередньо з пізньопрас-лов'янских діалектів VI-VII століть самостійно й незалеж-но одна від одної.

На земній кулі сьогодні існує понад 200 сімей мов. Ві-домо, що найчисленніша з них — індоєвропейська мовна сім'я, що містить понад 150 мов, які, у свою чергу, об'єд-нують у такі групи:

1)         індійська мовна група (гінді, урду, бенгальська, ци-ганська тощо);

2)         іранська (фарсі, таджицька, курдська, осетинська, пу-шту та ін.);

3)         балтійська (литовська, латиська і мертва пруська);

4)         романська (французька, румунська, італійська, іспан-ська, молдавська, португальська та ін.);

5)         германська (німецька, англійська, датська, шведська та ін.);

6)         кельтська (ірландська, шотландська та ін.);

7)         грецька (новогрецька мова та мертві давньогрецька і середньогрецька);

8) слов'янська (польська, українська, російська, болгар-ська та ін.).

Окремо до індоєвропейської мовної сім'ї входять албан-ська й вірменська мови, а також групи вимерлих мов: ана-толійська, фригійська, фракійська та ін. [21, 69].

Індоєвропейські мови на початку II тисячоліття до н.е. були поширені на території від Індії до Європи (якщо ке-руватися сучасною картою).

У теперішній час носіями цих мов є майже половина людства — більш двох мільярдів осіб.

Для довідки: чисельність населення Землі становить по-над шість мільярдів осіб.

Слов'янськими мовами користуються понад 300 мільйо-нів осіб. Всі слов'янські мови мають одне походження — з праслов'янської (спільнослов'янської) мови, що існувала у вигляді близькоспоріднених слов'янських племінних діа-лектів приблизно з середини III тисячоліття до н.е. до V століття н.е. Через це в слов'янських мовах дуже багато спільних слів. Наприклад:

Українська     Болгарська     Російська        Чеська

Чотири               четири                четьіре   čtyri

Косити                  кося                  косить   kośiti

Я                         аз                         я ja

Слов'янські мови поділяються на три підгрупи:

1)         західнослов'янську (словацька, чеська, польська і лу-жицька мови та мертві полабська й поморська-кашубська);

2)         південнослов'янську (болгарська, сербська, маке-донська, хорватська, словенська, черногорська та мертва ста-рослов'янська, яку було складено в процесі перекладання пів-денномакедонським діалектом Святого Писання з грецької);

3)         східнослов'янську (білоруська, російська та україн-ська).

Українська мова має дві форми існування:

1)         територіальні діалекти (розрізняють три основні діа-

лекти: північний, південно-західний і південно-східний);

2)         сучасна українська літературна мова (вона сфор-

мувалась на основі південно-східного діалекту ввібрав-

ши в себе окремі риси південно-західного й північного діа-лектів).