2.3.17. СМІХОТЕРАПІЯ (ГЕЛОТОЛОПЯ)


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 

Загрузка...

Одним з перших офіційним вивченням лікувальних властиво-стей сміху займався у 60-ті роки XX століття американський не-вролог Уїльям Фрай.

Основи сміх70терашї як самостійного наукового напрямку бу-

Сучасна медицина вважає, що сміх корисний перш за все то-му, що він: знімає нервове напруження:

V         допомагає при знятті болю;

^шкуєалерпюшкіри;

^послаблюєм’язишиї та спини;

•          стабішзує роботу серця, головного мозку та кишечнику.

Позитивні емощї, що їх переживає людина, яка сміється, шд-

вищуе ошр оргашзму, покращуе його загальний схан, і ншгіть, на

зву-гелотолопя

ГЕЛОТОЛОПЯ (від грецьк. gelos — сміх) — наука, яка до-сліджує вплив на людський організм сміху. Одночасно смі-хотерапію визначають як напрям соціальної психології, який розвивається як засіб впливу на особистість для зняття на-пруги, стресу та здійснюється під час проведення тренінгів та спільних вправ з використанням сміху (див. мал. 2.40)

 

Ha жаль, сучасна вітчизняна психолого-педагогічна наука та практика не придшяють цьому феномену психічного життя лю-дини належної уваги. Хоча почуххя гумору вважаехься одшею з фундаментальних рис украшського характеру, що часто допома-гало .країнцям виживати у найскрутніші часи свого існування як

Про користь сміху говорили багато відомих людей. Більше ста років тому великий Нщше вклав в уста свого героя Заратрусти такі слова: «Десять разів повинен ти сміятися впродовж дня та бути веселим: шакше буде тебе турбувати вночі шлунок, це бать-ко скорботи». У давнину мудреці стверджували, що щирий сміх над чимось можливий лише з вуст людини, яка здатна цим керу-еати (due. мсш. 2.41). Сучасна психолопя говорихь про хе, що сміх можна кваліфікувати як дію, протилежну енергетиці суму й страху.

 

Мал. 2.41. Нецкє

Навіть у Біблії записано: «Веселе серце благодійне, як ліку-вання, а похмурий дух сушить кістки».

=99-rzi~rcS ™ <90-= rz

про’оцтвом, проте найближчим часом дійсно народила. На память про користь сміху Сари п син отримав ш’я Іцхак, яке у перекладі означає — «буде сміятися».

Головна перевага сміху - його доступність всш людям, незалежно від їхнього матеріального стану. Незбагнене багатс-тво дії цього «препарату» — зняття стресів, що є першочерго-

вим завданням естетотерапії як психолого-педагогічної ідеї. Сміх виступає одночасно і профілактичним, і реабілітаційним засобом.

Цікавим є той факт, що всі люди вміють сміятися. Антрополо-

Z5££S5^^£££ZZ.  ffioro 6 иколи

тижнів: сміятися малюка вчить мати, коли звертається з по-смішкою до нього. У 2—3-х місячному віці дитина починає свідомо посміхатися та сміятися у відповідь. Дитина у серед-ньому сміється до 400 разів на день, а доросла людина — лише 15. За даними американських вчених, більше за всіх сміються Д1хи у 6-Р1ЧНОМУ вщь й хому, якщо для д,рослої людини доре-

тньо не заважати у такі хвилини ДИТЯЧОІ САМОСМІХО-ТЕРАПІЇ

Сміх — це спосіб розкріпачення, звільнення людини від тор-тур будь-яких норм. Діти часто шдсвідомо користуються таким способом звільнення себе від шаленого емоційно-морального ти-ску, що його часто чинить доросла людина під час «виховання» та «моралізації». … відповідь на такі «зауваження — повчання» діти починають сміятися, при чому часто межуючи такий сміх із сльозами.

I

I Суттєва характеристика сміху— його стихійність та непе- 1 | редбачуваність.

Американськими вченими доведено, що щоденний сміх по-кращує кровообіг та позитивно впливає на серцеву діяльність. Коли люди сміялися під час перегляду комедійного фільму, шви-дкість кровообігу збільшувалася на 22%, коли демонстрували де-пресивне кшо — швидкість кровообігу в організмі ПІДДОСШДНИХ знижувалася на 35%. Деп,есія ж, як негативний психолопчний

У своїй книзі «Чтобьі не болели тело и душа...» Б. Нісензон дає таку класифікацію видів сміху: Сміх може бути:

1111.  

©нахабнимтабентежним. дини у суспільстві, адже людина наодинці сміється у тридцять

Л. М. Толстой, стверджуючи, що «ніщо так не зближує людей, як „еобразливий'сміх^ пГдтримував цю думку й в.дом'ий педагог-гуманіст епохи Відродження Франсуа Рабле: «Сміх — це рятува-льний круг на хвилях життя».

Сміх є одним^з механізмів адаптації людини до навколишньо-го середовища. Його вважають показником душевного та фізич-ного здоров'я людини. Широка посмішка та радісний сміх стають сьогодні такими ж модними атрибутами здорового способу жит-тя, як заняття спортом та відмова від негативних звичок.

Сьогодні вже зібрано достатньо фактів для того, щоб зрозумі-ти сам механізм впливу сміху на людину. Можемо виділити де-кілька аспектів цього механізму:

По-перше, сміх викликає в організмі комплексний біохіміч-ний процес, при якому знижується викид «стресових гормо-нів» - кортизону та адреналшу, та стимулюється виділення вла-

який спочатку прискорюється, а потш знижується. Тривалий сміх знижує й кров'яний тиск. Сміх змщнює шунну систему ор-ганізму та внутрішні органи. Сміх підвищує рівень антитіл та бі-лих кров'яних клітин в імунній системі, підвивцує опір інфекціям.

По-друге, невролог Уїльям Фрай з медичної школи Стенфорд-ського університету розглядає сміх як особливий спосіб дихан-

ня, при якому вдих стає більш тривалим та глибоким, а видих, навпаки, скорочується, при цьому його штенсивність дозволяє легеням повністю звільнитися від повітря. У порівнянні із зви-чайним диханням, газообмш прискорюється у 3—4 рази. Фран-

^^^^S^^^J^^^ таке

ловного мозку. Самі м’язи обличчя у порівнянні з шшими м’яза-ми тіла використовуються дуже рідк, . Коли людина посміхаєть-

зів, то у дорослих людей такі змши обмежуються трьома змша-ми. Люди, які страждають на депресію, мають практично незмін-не, «застигле» обличчя.

Порівнюючи тривалість життя видатних театральних акторів за останні 270 років, шведські лікарі виявили несподівану зако-номірність: коміки живуть набагато довше за трапків.

По-четверте, сміх активізує особистісний естетико-твор-чий потенціал людини: сміх активізує лімбічну систему мозку, об’єднує праву та шву швкуш, шдвищує творчі здібності та вмшня вирішувати різноманітні проблеми та покращує зовнішній вигляд людини: тонізує м’язи обличчя. Проведеними досліджен-нями доведено, що людина, яка сміється, вирізняється щирістю, готовністю прийти на допомогу, а також здатністю любити.

По-n 'яте, сміх може виступати як своєрідний захисний ме-

!^^Z£S£S*St~Саме тому така реакщя й

Однак, питання про те, що відіграє головну роль у покращенні стану хворої людини, сам сміх (певна частота дихання) чи пози-тивний настрій, ще й досі залишається відкритим.

Світова сміхотерапевтична практика має певний досвід «офі-ційного» використання сміху в роботі з різними категоріями клі-єнтів:

^деякі американські клініки мають спеціально обладнані «кімнати сміху»;

^у Німеччині створено об’єднання клоунів-шкарів: клоуни відвідують дітей, хворих на рак: сміх змщнює імунну систему, мобілізує організм на боротьбу із цією страшною хворобою;

•          у Бразишї (м. Форталеза) відкригі спещальш сміхотерапев-

тичні курси, на яких лікують пацієнтів, що страждають на стреси

та депресії, підвищений тиск та діабет; фахівці використову-

ють різноманітні засоби для того, щоб примусити людину смія-

тися, наприклад, кидаються папірцями, беруть участь у співах під

V         в Індії (м. Мумбає) відкрилось більше 500 клубів, які відві-

дують лише з єдиною метою — повеселитися;

щєнтів; в основному, це прихильники вчення шдійського гуру, який вважає, що позбавитися від усіх проблем можна легко та

^визначена й всесвітга столиця сміхотерапії— м. Штутт-

дуальні та групові заняття, на яких люди сміються: їм розповіда-юхь анекдоти, оммш ісюрії, слухаюхь сміх, дивляхься комедп

Гожч^™иТад^

вання чужого сміху. Наприклад австрійська сшльнота хвороб, пов'язаних із депресією (OeGDE), випустила шкувальний ком-пакт-диск, на якому записано 20 хвилин сміху відомих людей. При цьому предст/вники OeGDE „ідкреслююі, що цей диск е результатом кропіткої наукової праці, й що він дійсно допомагає у боротьбі з депресією.

Крістенсеном. Зараз «швидка допомога клоунів» — надзвичайно

популярне явище у світовій практищ. Клоуни одягають біш хала-ти, приїздять до шкарень та влаштовують «обходи» для хворих дітей, пародують дії шкарів. В ізраїльському місті Цріфше ство-рені курси «медичних клоунів». Попит на таких фахівщв надзви-чайно високий у всіх великих медичних центрах країни.

 

 

Мал. 2.42. Клоун

3.         Йога сміху. її розробили індійські медики, зокрема бомбей-

ський шкар Мадан Катаріа. Основна ідея — навчити людину смі-

ятися легко та невимушено, природно й часто. Під час занять з

пацієнтами практикують різні види сміху, причом), не тільки ві-

вна терашя «Містична роза», яку вигадав містик Ошо (Японія). Вона триває три тижні. На першому— люди щовечора збира-ються гуртом на три години та сміються без будь-яких на те при-чин, «заводячи» один одного. На другому хижш - по хри години плачуть, на третьому — сидять у тиші та споглядають, це — за-вершальний, закріплюючий усе попереднє етап. Все це можна зробити й екстерном — за три години (хоча ефект не такий мщ-ний, проте це набагато краще, ніж носити у собі пригнічені емо-щї): годину — сміятися, годину - плакати, годину — помовчати та поспостерігати із заплющеними очима.

4.         Провокативна терапія сміхом. Автор ідеї незвичайного

використання сміху та гумору у под»ланні пр.).лем Ф. Фареллі,

=а™^^

чути безглуздість ситуащї та посміятися над собою, знаходиться рішення. Зпдно з методом Фарелш, саме занадто серйозне став-лення до наших «бід та нещасть» й заважає нам позбутися їх.

Деякими досшдниками проблеми (М. Водолазова) констату-ється поява так званої «сльозотерапії» для дітей. Фахівці реко-мендують не обмежувати дитину у плачі, тому що лише повніс-тю пережитий та оплаканий момент горя не залишає слідів у психщі дитини. По суті цей прийом відомий у недирективній 1Г-ротерапії. Ппач- найбільш ефективний та універсальний спо-сіб зняття напруги. Такий спосіб подолання важких стресових сташв широко викорисховувався у народних храдищях слов'ян: наприклад, обов язковим елементом прощання з померлими ро-дичами було виконання жінками «Плачів» — спеціально ство-рених шсень. Виявляється, що відпускати та вітати сльозами можна людей, події, явища у теперішньому, минулому та май-бутньому. У плачі це відбувається само собою (своєрідна пси-хотерапія). Часто після плачу людина, особливо дитина, прагне посміхнутися, й, навпаки, під час гострого, дикого сміху на очі можуть навернутися сльози.

На відміну від сучасних інноваційних досліджень, сміх та сльози цікаво інтерпретують містики. Так, наприклад, те, що ми називаємо словом «сміх», ближче за всіх по суті до одного з про-явів природних пульсацій Всесвіту. Саме тому сміх ми сприймає-мо як радість. Коли ми сміємося, то деякою мірою повертаємося до щєї гармонії (див. сайт /http://www.osho.ru.).

Цікавим та водночас унікальним є досвід вивчення дитячого емощйно-забарвленого радісного стану під час ігрової діяльності, проведений відомим українським педагогом В. М. Верховинцем.

мливо вивчав особливості української народної педагопки, зок-рема п величезний фольклорний потенщал щодо формування щасливої, повноцшної душею й тілом дитини, зауважував у пе-редмові до збірки «Про рухливі ігри зі сшвами», що саме щасли-вий, радюний сміх малечі шд час оргашзацп й проведення з^нею занять є ознакою того, що вихователь зумів правильно и пе-дагогічно бездоганно побудувати виховний процес.

Наведемо декілька порад-роздумів видатного педагога сто-совно ролі, значення сміху (забави, радощів, природної дитячої невимушеності тощо) та методики «врахування» педагогом не-

обхідності та доцільності сміху у виховному процесі (з «Весня-

°Ч«КЮважко переоцшити значення ігор та забав у справі форму-вання фізично здорового, етично стійкого та штелектуально роз-винутого майбутнього члена сусшльства»;

«...надзвичайно цінна властивість гри: вона веселить, радує, a здорова радість конче необхідна для здорового розвитку душі й тіла. Весела людина легше переносить rope і не так швидко під-дається лихим зовнішнім впливам...»;

«...коли під час гри діти не веселі, не бавляться і не радіють, товиненуцьомусамкерівник».

I далі В. Верховинець намагається пояснити педагогові при-

,ТтамГГ»Т„Те7»ниТ)0в^в гру, Щ„ „е в.дпсдає д„-

SSaSSSESK

спокійні. Такі дії», — підкреслює В.Верховинець, «свідчать про повне незнання дитини»;

«...Радість є неперевершеним засобом пробудження дитячого мозку до активної діяльності, і це почуття під час гри слід всіляко

"ТТрховинець намагається окреслити можливість форму-вання своєрідної культури сміху у дітей: «... не треба забувати про різницю між старшими і молодшими дітьми. Старші діти за-вдяки деякому умінню володіти собою можуть тішитись внутрі-шньо - в собі, проявляючи радість виразом обличчя або звуком голосу. Цього молодші діти не вміють. У них радість вводить в дію все тіло: вони шдскакують, плещуть у долоні, кричать, голо-сно співають тощо». Звісно, така реактивність дітей з одного бо-ку, та «класична суворість» правильних педагопчних заходів по «налагодженню дисципліни» з іншого, часто викликають у вихо-вателя бажання негайно припинити цю поведінку, особливо під час занять. В. Верховинець суворо попереджає вчителя:

«...Забороняючи їм так себе поводити, ми робимо дві серйозні помилки:

з великою шкодою для вихованців вбиваємо дитячу веселість

бажанням стрим'ати в забаві почуття дітей ми накладаємо на їхній мозок таке колосальне напруження, що малюкам надзви-чайно важко зосередити на грі свою увагу. Це може відштовхну-ти їх від гри, і діти будуть позбавлені багатьох приємних хвилин

відпочинку». Вихід з щєї «смішної» ситуащї на заняттях, за В.Верховинцем, досить простий й гуманістичний:

«...Звичайно, це не означає, що діти можуть поводити себе як завгодно. Дешкатно, ласкаво, жартівливо можна привчити дітей до порядку та спокійної поведінки, необхідних для впровадження або пояснення відповідної гри...».

«...Коли дитина помітить, що п муштрують (який вдалий тер-мін для нашої буденної педагогіки «інтелектуального засил-ля»! - прим. авт.) для показу, вмить пропаде її щире, радісне за-

на грі в своєму гуртку, дитяча увага мимоволі почне переключа-«... Пригадавши свої дитячі літа, ми не повинні сердитись на

дики використання величезних психолого-педагогічних та есте-тотерапевтичних можливостей сміхотерашї в роботі з дітьми. He вивчаються специфічні проблеми дитячого віку, пов'язані з пи-таннями самовизначення, соціальної адаптації, вторинними соці-альними вадами розвитку хронічно хворих дітей та дітей-інвалідів у контексті можливостей використання сміхотерапії в роботі з цими дітьми. Тому можуть стати актуальними й перспе-

Серед основнш педагогічнш порад щодо використання сміхо-терапії у роботі з дітьми можна виділити такі:

© використання хвилинок сміху (за аналогією із фізкультхви-

© запр'овадження прийомів «розкріпачення» аудиторії шляхом

^—^Zro -екц.алу л1ТераІур„„х ГУ„„-

© запровадження цікавих, жвавих ігор, які швидко виклика-ють бурхливі позитивні емощї у дітей;

© розповідь шкільних анекдотів та цікавих пригод;

© організація конкурсу на найсмішнішу вигадку;

© оволодіння вчителем елементами педагогічного експромту при реагуванні на незвичайну шкільну ситуацію (в стилі «пози-

© володіння прийомами організації позитивної невимушеної атмосфери навчально-виховного процесу, вміння надавати учням слушного часу для сміхотерапії;

© рОЗВИХОК у ВЧИХЄЛЯ ПОЧу™ ГуМОру ЯК ОС06ИСІІСНО.ІШЄПЄКІУ.

ко-педагогічної діяльності дорослого.

Література

1.         /http://www.medportal.ru

2.         /httpV/www.oshc!.га.

3.         Верховинець В. М. Весняночка: Ігри з піснями для дітей дошк. і мол. шк. віку. — 5-те вид. — К.: Муз. Україна, 1989. — 343 с.

4.         Фареши Френк. Провокативная терапія. - 1974.

5.         Нисензон Б. Чтобьі не болели тело и душа....

6.         Норман Казинс. Анатомия болезни (с точки зрения пациента). -1976.

7.         Шишова Т. Л. О смешном всерьез: развитие чувства юмора у де-тей / Чтобьі ребенок не бьіл трудньш. — М.: Лепта Книга, 2006. — 624 с: С. 175—192.

 

 

А-Я