2.3.5. ТЕАТРАЛЬНО-ДРАМАТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ У РОЗВИТКУДОШКІЛЬНИКА


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 

Загрузка...

Поєднуючи у собі можливості багатьох видів мистецтв — му-зики, образотворчого мистецтва, хореографії, літератури та ак-торської гри, театр має велику силу впливу на емощйний світ ди-тини. Заняття драматичною діяльністю дають дитині можливість поставити себе на місце шших, радіти, сумувати разом з іншими,

S^^S,JSS^^SST до творчої №

елементів уявної ситуації, а також самостійність та самоорганізо-ваність дітей (див. мал. 2.27). Велика защкавленість дітей стар-шого дошкільного віку іграми-драматизаціями пояснюється обі-граванням емощйно-значущих, естетично-цшнісних рис люд-ського характеру: зображенням в іграх людей мужніх, сміливих, сильних та добрих. Дитяча література, народні казки дають бага-

тий матеріал для таких ігор. Своєрідним показником щєї емощй-но-естетичної захопленості є той факт, що окремі персонажі ди-тячих казок з’являються в самостійних іграх малюків, хоча вони ще не можуть повністю та глибоко розкрити їх.

 

Мал. 2.27. Новорічне свято

Гра-драматизація має великий вплив і на мовленнєвий розви-ток дитини, на її естетичне ставлення до мови як до засобу само-ствердження та творчої реалізащї дитячої шдивідуальності. Бе-ручи участь у театрально-драматичних іграх, дитина засвоює

штшштт

ність естетично-збагаченого мовлення, яке згодом стає її особис-тісним надбанням.

Програвання психогшнастичних вправ, зображення емощй, рис характеру, подальше обговорення та відповіді на запитан-ня дорослого є необхідними підготовчими моментами драма-

приносять драматизації тих казок, які діти складають колективно.

гога є обережне, тактовне шдключення дитини до творчого про-цесу. Сутність такої творчої діяльності не в насшдуванні готових зразків, штампів, шаблонів, якими дорослий-педагог «забезпе-

чує» дитину, a у пошуку дитиною власних оригінальних рішень. При цьому дитина не повинна боятися вільного висловлюватися

Особливе місце у естетичному становленні дитини як особис-тості займає власне театралізація. Заняття театральним мистецт-вом не тільки вводить дитину в світ прекрасного, але й розвиває сферу п почуттів, стимулює здібність дітей до образного та віль-ного сприйняття навколишнього світу: зрозумівши, що не існує істини однієї для всіх, дитина вчиться поважати та цінувати дум-ки шших, бути толерантною до шших точок зору.

Одним з найскладніших періодів життя маленької дитини є момент вступу її до дошкільного закладу та подальша адаптація до умов дитячого садочка. Використання елементів театрально-драматичної діяльності у педагопчно-корекщйній роботі на цьо-му етапі соціалізації дошкільника має величезну педагогічну ко-ристь та ефективно допомагає дитині долати такі проблеми, як дотримування чіткого режиму дня, емощйно-чуттєвий диском-

контакт з однолітками, нові приміщення, в яких дитині все не-звичне, незрозуміле, а тому небезпечне, інший стиль спілкування тощо. Ці кардинальні сощальні змши починають діяти на дитину майже одночасно, створюючи стресову ситуащю, яка без спеща-льної організащї може призвести до деструктивних невротичних реакщй, таких як капризи, страхи, відмова від їжі, часті хвороби, психічна регресія та інші. Як показали проведені нами педагогіч-ш спостереження, проблеми адаптащї дитини можуть стати те-

—STе^^==у^Г ^л=° ДЛЯ & " Під час театрально-драматичної діяльності з метою естетич-ного розвитку дошкільнят ставиться завдання залучати дітей не лише до гри у постановці, а й до складання сценарію, призначен-„я виконавців „а ролі, виготовлення костюмів та декорацій (еск ■ зи можна запропонувати намалювати старшим дошкільнятам), складання до відомої казки неочікуваного кінця тощо. Важливим є навчити дітей так званої емоційно-естетичної чутливості-вмшня відчувати настрій шших, помічати незначні змши у пове-дшщ, які можуть вказувати на значні внутрішні переживання людини. А найголовніше — надати дитині можливість проявити себе як особистість, розкритися для спілкування та співтворчості, вихлюпнути свої переживання та страхи, стати комунікабельною, емоційно здоровою та духовно міцною людиною.