Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: file_get_contents(files/survey) [function.file-get-contents]: failed to open stream: No such file or directory in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 82
2.3.3. ГЕШТАЛЬТТЕРАПІЯ : Естетотерапія : Бібліотека для студентів

2.3.3. ГЕШТАЛЬТТЕРАПІЯ


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 

Загрузка...

ГЕШТАЛЬТТЕРАПІЯ — метод, створений американським психологом та психотерапевтом Ф. Перлсом, у ньому під-креслюється важливість та необхідність усвідомлення паці-єнтом теперішнього та важливість безпосереднього емоцій-ного переживання людини з метою її стабілізації та самоорганізації. Являє собою поєднання ідей гештальт-психології, екзистенціоналізму та психоаналізу.

зміни або покращення.

Ф. Перлс переніс закономірності створення фігури, що вста-новлені гештальтпсихолопєю у сфері сприймання, у галузь мо-тивації людської поведінки. Виникнення та задоволення потреб вш розглядав як ритм формування та завершення гештальтів. Функціонування мотива.ійної сфери здійснюється за принципом

Людина має знаходитися у рівновазі із самою собою та навко-лишнім її світом. Для збереження гармонії слід довіритися «муд-

свое Я, бути самою собою, реашзовувати свої потреби, схильносх, Отже, хвора людина, за екзистенщально-гуманістичною пси-

холопєю, - це людина, яка хронічно перешкоджає задоволенню

власних потреб, відмовляється від реалізації свого Я, погоджу-

ється на нав'язування поведшки ззовні.

У гештатьттерапії виділяють такі механізми порушення про-

цесу саморегуляції:

S інтроекція (людина засвоює почуття, погляди, переконан-

ня, оцшки, норми, зразки поведшки шших людей, які не властиві

ії власному досвіду і є чужою часткою її особистості; найбільш

ранні інтроекти - батьківські повчання);

енергія спрямовується на самого себе, часто — це агресивні по-чуття (як незавершений гештальт);

• дефлексія (ухилення від реального контакту: балакучість, ритуальність, умовність поведінки, блюзнірство тощо);

I К»„фЛу/„„ія (або злиття, виявлЯСТь?я у стиранш „еж „ш Я та оточенням; такі люди важко відрізняють власні думки та по-

Усі п'ять механізмів — це своєрідні захисні механізми, через які індивід відмовляється від свого справжнього Я.

Важливим теоретичним принципом гештальттерашї є положен-ня про те, що здатність індивіда до саморегуляції не може бути нічим адекватно замінена! Тому особливу увагу приділяють роз-витку в шдивіда готовності приймати рішення та робити вибір.

Оскільки саморегулящя здійснюється у теперішньому часі, гештальт виникає у «даний момент», тому й психотерапевтична робота проводиться в ситуащї «зараз». Особливу увагу приділя-юхь «моВ1 тша», яка е бшьш шформацшно насиченою, ніж верба-льна мова, якою часто користуються для рацюналізацп та ухи-лення від рішень проблеми. Тому в гештальттерапії акцент

•          Принцип «я-ти» передбачає прагнення до відкритого та

безпосереднього контакту між людьми. Адже пряма конфронта-

ція мобілізує афект та живість переживання.

V         Принцип суб'єктивізації висловлювань.

П0^^^еж=°^од ^дЗїїд^даГ=^

постійно усвідомлювати те, що відбувається з ним у даний мо-мент, помічати найменші змши у функщонуванні організму. Ус-відомлення почуттів, тілесних відчуттів та спостереження за ру-хами тіла (розуміння «мови тіла») сприяє орієнтації людини у самому собі та у своїх зв'язках з оточенням.

Технічні процедури в гештальттерашї називаються іграми. Це різноманітні дії, які виконує пащєнт за пропозищєю психотера-певта. Ці ігри дають можливість експериментування із самим со-бою та іншими учасниками групи.

Найбільшвідомимиєтакигри:

Діалог між частинами власної особистості (наприклад, з по-

рожнш стшець, на який <іаД™ уявногі'^сшврозм'овника». S^2£S£ =ж ™в=Т= ч=

з'ясовує, як його оцшюють шші, що про нього думають, або сам висловлює власні почуття по відношенню до інших членів групи. Незавершена справа. Будь який незавершений гештальт-це незавершена справа, яка вимагає завершення. По суті, уся ге-штальт-терашя зводиться до завершення незавершених справ. У більшості людей є багато недовершених питань, пов'язаних з їх родичами, батьками, друзями тощо. Часто це невисловлені пре-

„римірити „а самого ,ебе це „очуття або рису харак,еру. Посту-

Виявлення протилежного (реверсія). Поведінка людини ча-сто носить захисний характер, що приховує протилежні тенден-щї. Для усвідомлення пащєнтом прихованих бажань йому про-

досягти більш повного з’єднання з тими сторонами своєї особис-

особистосп. Найбільш популярною є гра «Старий покинутий магазин». Пащєнтові пропонується прикрити очі, розслабитися, потім уявити, що пізно вночі він проходить маленькою вуличкою біля схарого покинухого магазину. його вжна брудн, прохе якЩо зазирнути, можна помітити якиись предмет. Пащєнту пропону-ють уважно його роздивитися, потш відійти від покинутого мага-зину та описати предмет. Потім — уявити себе цим предметом, Ловорячи в1Д п/ршої особи, описаїи власш почуття, в^дпов^хи на запитання, чому вш залишений у старому магазині, на що схоже його існування у образі цього предмета. Ідентифікуючись із предметом, пащєнт проектує на нього свої власні аспекти.

вр^уд^= ^Г^-об^жГ У РОб°Т1 13 -

Література

1.         Карвасарский Б. Д. Психотерапевтическая знциклопедия — СПб: Питер, 1999. — 752 с: С. 78—82.

2.         Словарь по социальной педагогике: Учеб. пособие для студ. вьісш. учеб. заведений / Авт.-сост. Л. В. Мардахаев. — М.: Академия, 2002. — 368 с: С. 51.

240 5. .

прайм-ЕВРОЗНАК, 2005. — 384 с: С. 127—152.