2.1.8. ЛЕКЦІЯ: УКРАЇНСЬКА ФОЛЬКЛОРНА АРТТЕРАПІЯ


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 

Загрузка...

0 Естетико-терапевтичний  потенціал  української

народної пісні. 0 Методика використання колискової пісні у роботі з

вагітними жінками Ганни Хоткевич. 0 Синкретична природа народної пісні, їі демократи-

чність та доступність виконання. 0 В. Верховинець  про  психотерапевтичний  вплив

фольклору. 0 Методика фольклорної арттерапії за Л. Д. Наза-

ровою.

Естетико-терапевтичний потенціал української народної пісні

Українська народна шсня - це особливий жанр народної тво-рчості, який виступає надзвичайно ефективним засобом естетич-ного впливу на дитину: передбачає роботу самопізнання, розви-

ток особистісних якостей малечі та її психокорекцію (див. мал. 2.7). Дитячий музичний фольклор знаходиться біля витоків еволюції всієї людської культури. Він дійшов до нас з глибин століть, зберіг надзвичайно цшні компоненти народної мудрості. Саме поняття фольклор англійського походження: folk — народ таlore — знання, мудрість.

До жанру української народної дитячої пісні, як складової ди-тячого фольклору, належать всі зразки народної творчості, що відповідають дитячій психології ї побутують серед дітей (В. Г. Бой-ко). Сюди відносять народнопоетичні твори, розраховані на ді-

лосу, має досить чітку ритмічну основу, яка дає можливі.ть пісні ^цГо.?™ГрсГКГг^р=Ий^ Та ІГ0Р (М ВЄРХ°-

*т   rrm    JITi -Г? . ПИІГ  ^.   ГТПТ ШйіІ  ҐІ «ІІьЗР           -*№

«W      ;=>«ф  ,^

*§fe==^

Мал. 2.7. «Русалчина пісня», авторска робота Федій Дар’ї, 1996 р.

Виконання майже усіх дитячих народних шсень характеризу-ється динамічністю. Метроритмічна та штонащйна структура їх підпо(я.кована рухам-підскокам, гойданням, стрибкам, маршо-

Виняткова мелодійність українських народних дитячих пісень нерідко будується на типових зворотах мовної штонащї. При цьому більшість шсень, за досшдженнями К. Луганської, має мажорний характер, лише незначна кількість зразків написана в

Відома досшдниця українського музичного дитячого фольк-

бничо-магічною діяльністю людини. Для них властива єдність

наспів, визначає межі окремих мелодійних фраз, вибудовує свою схему ритміки.

Своїм поетичним змістом ці пісні виявляють дитячі уподо-бання і зацікавлення. Так, героями дитячих народних пісень мо-жуть виступати відомі дітям тварини та рослини; досить широко представлені шсні про природні явища, які бачить дитина у своєму житті, та трудові процеси; часто пісенним сюжетом ста-ють казки.

У народних українських дитячих шснях внасшдок багаторазо-вої «перевфки на схшкюхь», шшфування музичної шхонащї і по-

штонащйна властивість українських народних дитячих шсень, котра проявляється в певній інтонаційній загальності між мовою та мелодією при збереженні єдиного художнього образу, дає ключ до розумшня специфіки музичної мови.

Слід зазначити, що типовим є відображення у поетичних текс-тах дитячих шсень характерного для українського народу світо-сприймання. Цей, суто український шдхід, до навколишнього живого й неживого світу М. Костів описує так: «тутусе бачить-

^^^Z^Z. П1ТУ99°2ГивОЇ тЄШОти " НІЖНОСтЬ За своєю суттю українська народна дитяча шсня є мистецтвом загальнолюдським, вона орієнтована на масове сприймання. В українському народному дитинознавстві дитяча пісня здавна ви-користовується як дієвий засіб естетичного виховання маленької особистості, вона апелює до почуттів та переживань кожної ди-тини. Універсальність та легкість сприймання народної дитячої пісні музично непідготовленим слухачем, як бачимо, випливає з самоїприродицьогожанру.

Спів народної шсні дає можливість дитині через власне вико-нанкя пережихи св1Т почухпв, емоцш, який вщкриваехься у шс нях, та визначити своє суб єктивне ставлення до твору.

Дамо повне психолого-педагопчне визначення жанру україн-ської народної дитячої пісні:

УКРАЇНСЬКА НАРОДНА ДИТЯЧА ПІСНЯ— це найпрості-ший і найпоширеніший жанр народної творчості, який відпо-відає дитячій психології і побутує серед дітей, характеризу-ється закінченою мелодією, що узгоджується із загальним змістом тексту, та існує у синкретичній єдності із танцем, грою, інструментальною музикою, обрядом тощо.

Проходячи своєрідний природний відбір, народні ритмо-што-нащї позбавлені відкритої композиторської суб'єктивності. Це мова щлком об'єктивного, зрозумшого всім відображення люд-ських почуттів та дійсності. В силу своєї зрозумілості вона здатна швидко й легко сприйматися навіть непідготовленим слухачем,

мерат, модель, у якій особистість окремої людини та «особис-тістьнароду»- єдине ціле, холістичне явище.

Холістичний походить від англійського whole, що означає ці-ле, усе. Крім того, цей термш використовується для позначення спещальної системи шкування, у якій шкується не один окремий орган, а й увесь організм у цілому. Цей термін можна застосувати й до фольклору.

Аналопчну кархину спостерігаемо й у змюховому компонент! впливу народнопісенного жанру: єднісхь загальних шхересів, по-хреб, переживань, спільнісхь пращ ха розваг відбивалися в рих-мах та штонащях шсень котрі складалися народом.

Насшви народних шсень завжди були зрозумшими кожному члену сощального середовища, впливали на людину усією си-лою своєї емоційно-естетичної дії, формували найцінніші якос-ті що були необхідними у процесі особистісного та духовного становлення людини. Саме народні пісні допомагали їй долати найскладніші кризові моменти життя. Шсня у народній педаго-

Методика виТрис==сковоГ пісніу р<^п

Пер~зи^

ме психотерапевтичний ефект впливу народної пісні — ефект за-

спокоєння, введення у світ гармонії та злагоди.

Широко відомим є досвід французької досшднищ українсько-го походження Ганни Хоткевич, яка розробила та ефективно ви-користовує у роботі з ваптними жшками народні колискові шсні. Основна мета таких занять — налагодження контакту між майбу-тньою мамою та ще не народженою дитиною.

Під час занять жінки вивчають та співають колискових пісень. Обов'язковою умовою виконання є відчуття майбутньою мамою внутршшього комфорту, розслаблення, наснаги. Це відчуття, за законами психофізіологічних зв'язків між вагітною жінкою та плодом, обов'язково передається й дитині. Воно супроводжуєть-ся звучанням маминого лапдного співу. Це перше, емощйно-естетичне спілкування між мамою та малям. Пізніше, після поло-гів, цей контакт зберігається. Коли дитина починає плакати, мама бере її на руки та тихесенько наспівує немовляті тих самих пі-сень, що їх вже чула колись дитинка, знаходячись у маминому

=;Z=^Z^:M^- У такий спои6

но-розвивальну функщю для ще не народженої дитини.

Якщо дитя, знаходячись в утробі матері, чує її співи, його не можна назвахи пасивним слух^ем, оскЛи с'приймаючи в1Дпо-відні вібращї материнського організму, воно живе у пісні, спів-звучне їй, стає п частиною. Крш звуків кишечнику, ударів серця, напруження та послаблення м'язів живота на плід помітний вплив здійснює мажорний або мшорний стан душі матері. Дитя починає певним чином співдіяти з матір'ю, реагувати на її стан.

За свідченням Ганни Хоткевич, найбільш сильне враження ва-

мелодій. Тому українським колисковим віддають європейські жі-нки перевагу під час проходження у Г. Хоткевич курсів майбут-ніх мам.

При музичному аналізі українських народних колискових пі-сень було здійснено цікаве відкриття: велика кількість пісень створена українцями у досить рідкому для музичних творів роз-

S.1 £Ж££2£ГЇЇ Ж ™°мд„у-%ь„ «тас дитинка

3^ишаКється7аКгадаКою: звідки в ті прадавні часи наші пращури володіли щєю шформащєю, створюючи для дитини колисковою шснею найбільш природні умови (максимально наближені до по-

^ss^ss^^^^^^s^для ста"

При розробщ ефективних естетотерапевтичних методик робо-ти з народношсенним жанром для усунення у Д1хей схшких емо-цшно-чуттєвих дискомфортів та створенню умов щодо творчого самовираження малечі принципово важливим є вивчення харак-

поєднання, нерозчленованість. Воно характеризує нерозривний стан певного явища, де складові ще не мають повноі самостій-ності.

метними вираженнями художнього образу (слово, танок, образо-творча діяльність). Шзнання пісні не може обмежуватись лише співом або слуханням.

Засновник лінгвістики тексту, когнітивної теорії дискурсу, ав-тор праць з питань розумшня та походження тексту, функщону-вання мови у системі масової шформащї Т. А. Ван Дейк, говоря-чи про специфіку обробки людиною отриманої шформащї, шд-креслює той факт, що «ми розуміємо текст ТІЛЬКИ ТОДІ, коли ми

х!д==^^ народнопісенного жанру.

Закономірно визначити синкретичне моделювання описаного в пісні дійства як основу і метод естетотерапевтичного впливу. Таке моделювання пов'язує окремі елементи мистецького поля

ди діяльності: складання віршів, гра-драмашзація, гра „а музичних

зичного мистецтва кожною дитиною, використовуючи ії шдивідуа-льний штерес та потреби. (Більш детально про метод синкретичного моделювання у естетотерапевтичній роботі див. с. 156).

В. Верховинець про психотерапевтичний

вплив фольклору

Одним з найвагоміших вітчизняних здобутків у галузі вивчен-ня естетотерапевтичного потенщалу української народної дитя-чої пісні є досвід видатного діяча української культури, педагога В.Верховинця, який знайшов своє відображення у відомому збір-нику шсень та ігор для дітей «Весняночка».

Основною формою спілкування дитини з піснею вчений вва-жав музичну гру, як «найвідповіднішу форму руху для малечі», надаючи їй перш за все функщї психохерапевхичного впливу. Необхідною й достатньою умовою повноцінного сприймання пі-сні вчений вважав стан повного внутршшього комфорту, який обов'язково повинна відчувати дитина при спілкуванні з піснею.

руховоі музичноі гри у педагопчнии процес на підставі таких по-

V         максимальне урахування фізіологічних та психічних особ-ливостей дитини, яке дозволяє їй легко та природно відчувати себе у такій грі: «найсильніше бажання дитини — це бажання ру-ху», «в гру вона вкладає всю свою енергію», «зосереджує увагу», «гартується в терпшні», «це початок виховання сильної вош», «граючись, дитина легко схоплює, розуміє та запам'ятовує»;

V         адекватність виду діяльності віковому цензу дитини: «гра — це зміст життя дитини»;

S наявність позитивного емоційного стану під час участі ди-тини у такій грі: «гра веселить, радує, а радість... конче необхідна

розвивальної взаємодії дитини з музичним фольклорним твором вчений відводить педагогові, до якого ставить ряд вимог. Вони

ловною метою цих вимог є якнайповніша забезпеченість по-зитивного контакту дитини з музичним твором. Вихідним положенням при цьому, на думку вченого, повинен стати психіч-ний стан дитини «тут й зараз». Наведемо деякі з них:

ja вибрати гру, що відповідає дитячому вікові;

/3 вгадати слушного для гри часу;

ja зацікавити дітей, для цього слід провести гру легко і якнай-доступніше для вихованщв;

5S ^=^y^=UTH з кола, даТи д.ям мо-

^25Е5=Й^ — „, за яким вихователь може визначити правильність проведення занят-тя «кожне зауваження дитини є ознакою того, що вона ці-кавиться грою, що її індивідуальні здібності розвиваються, не сплять».

ний підкреслює, що «педагогічну цінність (а втім й естетотерапе-втичну!) мають лишеритмічно проведені ігри»(там же).

МеТод„кафоЛьГор„о^оРа™

Вона проводить майстер-класи з використанням багатьох «ди-тячих» вправ на заняттях з дорослими людьми (спостерігаємо аналогію з заняттями казкотерапією у Т. Д. Зинкевич-Евсти-гнеевш), зауважуючи при цьому, Що факхично артхерашя задпоє

у=дГн= оЗиГ » (ЄМБ0е3Д Та ВПЛИВаЄ СаМЄ ^ «ДИТИНУ

свідомості глибин, торкання до яких може дати відповіді на бага-то питань нашого існування».

шньою єдністю.

Виділяє такі напрями арттерапевтичної роботи з використан-ням пісенного фольклору:

\ EBi™=rPr^itrмка у фупі);

Лдихальнапрактикатаздоров’я; J» лікування звуком та вокадом;

^ГнТвГГ^ова.ерап.я;

ш

fi лікування пізнанням тайни.

Питання для самоперевірки

1.         Дайте характеристику естетико-терапевтичному потенціалу украшськоїнародноїшсні.

2.         У чому оригшальність та ефективність методики викорис-тання колискової пісні у роботі з вагітними жінками Ганни Хот-кевич?

3.         Поясніть термш «синкретична природа» народної шсні.

4.         У чому сутність поглядів В.Верховинця на психотерапевти-чну дію української народної дитячої шсні?

5.         Опишіть методику фольклорної арттерапії за Л. Д. Наза-ровою.

Література

1.         Верховинець В. М. Весняночка: Ігри з піснями для дітей дошк. і мол. шк. віку. — 5-те вид. — К.: Муз. Україна, 1989. — 343 с.

2.         Верхоеинець В. М. Теорія українського народного танцю. - 5-те вид., доп. — К.: Муз. Україна, 1990. — 150 с.

3.         Іваницький А. I. Українська народна музична творчість: Посібник для вищ. та серед. учб. закладдв. - К, Муз. Україна, 1990. - 336 с.

4.         Каган М. С. Морфология искусства. - Л, Искусство, 1972. - 440 с.

5.         Лоузн А. Психология тела: биознегретический анализ тела / Пер. с англ. С. Коледа. — М.: Институт Общегуманитарньіх Исследо-ваний, 2000.

6.         Назарова Л. Д. Фольклорная арт-терапия. - СПб.: «Речь», 2002. — 240 с.

7.         Суховерська О. Рухливі забави й гри з мелодіями й примівками. У 2-х ч. — Львів, 1924 — ч. 1. — 1924. — 16 с, ч. 2. — 1924. — 16с/ Ре-прентне вид.

8.         Теплов Б. М. Избранньіе трудьі: В 2 т. — М.: Педагогика, 1985. -Т. 1. — 328 с.

9.         Українське дошкілля. - К, Муз. Україна, 1992. - 142 с.

10. Формирование восприятия дошкольников / Епод ред. A. В. Запо-рожца и Л. А. Венгера. — М.: Просвещение, 1967. — 280 с.

12. Maslow A. Y. Motivation and Personality. — N. Y., 1954.