Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
13.1. ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ ПРО КОМЕРЦІЙНУ ТАЄМНИЦЮ : регулювання зовнішньоекономічної діяльності. навчальний посібник : Бібліотека для студентів

13.1. ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ ПРО КОМЕРЦІЙНУ ТАЄМНИЦЮ


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 

магниевый скраб beletage

1986 року автор цих рядків став одним з переможців Всесвітнього конкурсу на кращий проект «Методики визначення народногосподарського значення винаходів». Про неї опубліку-вав невеличку нотатку у московському журналі «Изобретатель и рационализатор». Невдовзі за місцем роботи (відділ патентно-ліцензійної роботи Інституту технічної теплофізики Академії наук УРСР, Київ) посипалися листи з проханням, а інколи — і ви-могою, надіслати текст «Методики». У вимогах називалася постанова Ради Міністрів СРСР, яка забовязувала підприємства ділитися з іншими науково-технічною інформацією. Оскільки в 1986 році ксероксів в Києві ще не було, то автор цих рядків мав чималі проблеми щодо задоволення запитів на його «Методику». Отже, секрети виробництва класичній радянській економіці не були відомі. Тоді, як співалося у пісні, було: «Все вокруг колхозное, все вокруг — мое».

Перехід економіки СРСР на ринкові засади розвитку змусив запровадити охорону комерційної таємниці. Постановою Державного комітету з науки і техніки від 19 листопада 1987 року № 435 було затверджено «Положення про договори на створення (передачу) науково-технічної продукції». У цьому «Положенні» зазначалося, що істотною умовою договорів згаданого виду була умова про дотримання конфіденційності.

Наприкінці 80-их років почала складатися практика включен-ня до трудових договорів умови про нерозголошення інформації найманими працівниками.

В ч. 1 ст. 3 «Об’єкти права власності» Закону СРСР «Про вла-сність», ухваленого Верховною Радою СРСР 6 березня 1990 року, зазначалося:

«1. У власності можуть знаходитися земля, її надра, води, рос-линний і тваринний світ, будинки, споруди, предмети матеріаль-ної і духовної культури, гроші, цінні папери та інше майно». («Известия», 11 марта 1990 г.).

Жодної прямої згадки про секрети виробництва у цій статті не було.

Змовчала про секрет виробництва і стаття 2 «Законодавство Союзу РСР, союзних і автономних республік про власність». У четвертій частині цієї статті було зафіксовано: «4. Відносини зі створення і використання винаходів, відкрит-тів, творів науки, літератури, мистецтва та інших об’єктів інтеле-ктуальної власності регулюються спеціальним законодавством Союзу РСР, союзних і автономних республік». Пряма згадка про секрети виробництва відсутня і тут.

3 часу ухвалення цього закону минуло три місяці і радянський законодавець нарешті заговорив про секрети виробництва, назвавши їх «комерційною таємницею».

4 червня 1990 року Верховна Рада СРСР ухвалила Закон СРСР «Про підприємства в СРСР». Він містив статтю 33 «Комерційна таємниця».

Вона мала таке формулювання:

«1. Під комерційною таємницею підприємства розуміються всі відомості, що не є державним секретом, які пов’язані з вироб-ництвом, технологічною інформацією, управлінням фінансами та іншою діяльністю підприємства, розголошення (передача, витік) яких може завдати шкоди його інтересам.

2. Склад і обсяг відомостей, що складають комерційну тає-мницю, порядок їх захисту визначається директором підпри-ємства.

Види діяльності підприємств, відомості про які не можуть складати комерційної таємниці, визначаються Радою Міністрів СРСР з метою запобігання приховуванню підприємством відомо-стей про забруднення довкілля та іншої негативної інформації, здатної завдати шкоди суспільству». («Известия», 13 июня 1990 г).

В «Основах» цивільного законодавства Союзу РСР і респуб-лік», ухвалених 31 травня 1991 року, стаття 151 «Охорона секре-тів виробництва» була сформульована так:

«Володілець технічної, організаційної або комерційної інфор-мації, що складає секрет виробництва (ноу-хау), має право на за-хист від незаконного використання цієї інформації третіми особами за умови, що:

1) ця інформація має дійсну або потенційну комерційну цін-ність в силу невідомості її третім особам;

2) до цієї інформації немає вільного доступу на законній під-ставі;

3) володілець інформації вживає належних заходів до охорони її конфіденційності.

Термін охорони ноу-хау обмежується часом дії названих умов.

Особа, яка незаконно використовує ноу-хау, що належить ін-шій особі, зобов’язана відшкодувати їй збитки. Особа, яка само-стійно і добросовісно отримала таку інформацію, має право ви-користовувати її без жодних обмежень» («Известия», 26 июня 1991 г.).

Зазначимо, що «Основи цивільного законодавства» радянсь-кий парламент ухвалив у першу половину робочого дня 31 трав-ня 1991 року, Головою Верховної Ради СРСР був тоді доктор юридичних наук Анатолій Лук’янов.

У поезії він виступав під псевдонімом Осенєв. Відомо, що в Україні пристрасть до поезії була у Голови Верховної Ради України другого та п’ятого скликань Олександра Олександрови-ча Мороза.

Після невдалого путчу, що розпочався на свято Спаса 1991 р., А. Лук’янов згодом потрапив до московської в’язниці «Матросская тишина».

О. Морозу повезло більше. В Україні не лише «не той тепер Миргород, Хорол — річка — не та», але немає й такої комфорта-бельної в’язниці.

Якби Радянський Союз не розпався, то союзні республіки, спираючись на зазначені «Основи цивільного законодавства», ухвалили б цивільні кодекси, які б були схожими між собою як інкубаторські курчатка. Радянський Союз, як відомо, розпався. «Основи» не набрали чинності і їх в Україні мало хто знає. У Росії «Основам» повезло дещо більше, — вони певний час ви-користовувалися як тимчасовий Цивільний кодекс. Російська юридична громадськість ці «Основи» знає краще. Для Росії «Ос-нови» — не лише теоретичний, а й практичний документ.

За новітніх часів вітчизняне розуміння секретів виробництва (комерційної таємниці) за своє джерело має статтю сто п’ятдесят першу «Основ».