§2. АБСТРАКЦІОНІЗМ


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 

Загрузка...

Абстракціонізм (від лат. abstractio — віддалення) вперше виявив себе в образотворчому мистецтві. пізніше він поширився майже на всі види мистецтва. Засновником абстракціонізму вважається росій-ський художник Василь Кандінський (1866—1944). у 1913 р. в межах абстрактного мистецтва виникла самостійна течія — супрематизм (від лат. supremus — найвищий, зверхній), пов'язана з іменем к. Малевича.

Активну участь у формуванні абстракціонізму як естетико-художнього напряму брали М. Ларіонов, р. делоне, М. Сейфор, гол-ландські художники групи «Стиль».

Значний внесок у розвиток теорії і практики абстракціонізму вніс ідеолог групи «Стиль» нідерландський живописець і теоретик аван-гардистського мистецтва Піт Мондріан (1872—1944), мистецтво яко-го сформувалося під впливом неоплатонізму й теософії.

на думку Мондріана, мистецтво не повинно підкреслювати осо-бистісного начала, тобто митець (живописець) має «розчинитися» у створюваній ним картині. друга помилка старого мистецтва в надто уважному ставленні до природи, до матеріальних речей і до людської чуттєвості. прихильники нового мистецтва повинні звільнитися від зазначених рис і надати усім природним формам нового образу й структури. Цей процес Мондріан визначив як «денатуралізацію» мистецтва. А після «денатуралізації» починається свобода від «ма-теріальності» і можливість оновити не лише мистецтво, а й «колек-тивну організацію суспільства». Йдучи таким шляхом, мистецтво, вважає Мондріан, може стикатися з космічним світом. у теорії нідер-ландського живописця наявні ідеї «універсальної гармонії», чистого вираження форми, «здійсненого мистецтва» тощо. пізніше Мондріан узагальнив свої теоретичні шукання, об'єднавши всі власні естетико-мистецтвознавчі ідеї терміном «неопластидизм», який розглядаєть-ся сьогодні як різновид абстрактного мистецтва. Виходячи з мірку-вання, що зовнішній світ, об'єктивна реальність завжди є джерелом

Естетика

страждань, страху, болю, Мондріан вбачає в абстракціонізмі засіб позбавлення будь-яких негативних емоцій. Абстракціонізм постав у нього як своєрідний максималізований раціоналізм, оскільки люди-на завжди, за будь-яких обставин має спиратися на розум, пам'ятати про свій внутрішній духовний комфорт. Своєрідна комфортність ви-никає тоді, коли ми позбуваємось емоційного ставлення до явищ і подій об'єктивного світу. «чиста реальність» творів Мондріана — це реальність, позбавлена емоційності, вияву почуттів, психологічності. Художник закликає до «геометризації», якої досягають правильним використанням «кольорів» (синій, жовтий, червоний) і «некольорів» (білий, чорний).

Сформульовані Мондріаном правила побудови художньої карти-ни, крім суворого дотримання законів кольорового співвідношення і чіткої геометризації, закликають до заперечення сюжету, образу, будь-якого натяку на реальну дійсність. Мондріан був переконаний, що таким чином він розв'язує і складну морально-психологічну про-блему: як справжній гуманіст вказує людині шлях звільнення від страждань.

Слід зауважити, що більшість представників абстракціонізму тяжі-ла до крайнього суб'єктивізму, навіть релігійного містицизму. Внаслі-док цього абстракціонізм певною мірою підтримували релігійні кола.

ідеологічні, політичні мотиви справляли значний вплив на оцін-ку мистецтвознавцями Заходу творчості «батька абстракціонізму» В. кандінського. Факти біографії кандінського — росіянина, ви-пускника Московського університету за спеціальністю «національ-на економіка», стажиста в майстернях відомих митців А. куїнджі, Ф. Штуки та професійно авторитетній мюнхенській школі А. Ашбе, після революції — ультралівого художника, який прагнув заснувати нове, революційне мистецтво на ідеалістично-релігійних засадах, але не знайшов підтримки і згодом емігрував,— усіляко обігруються в численних мистецтвознавчих працях, присвячених абстракціонізму.

Слід наголосити, що кандінський від початку своєї творчої діяль-ності постійно намагався виступати і як теоретик мистецтва, порушу-ючи гострі проблеми, зокрема проблеми суперечностей, що існують між митцем і аудиторією: «Між публікою і митцями пролягає глибо-ка різниця, адже останні (митці) віддають більшу частину життя тій справі, якій публіка поблажливо дарує кілька годин свого дозвілля. А

Мистецька практика ХХ століття

тому-то, що для митців є важкою, відповідальною, серйозною спра-вою, для публіки — лише один із засобів внести різноманітність та яскравість у власне, зовсім чуже мистецтву життя»1.

В. кандінський саме теоретичними працями намагається подола-ти цю пірву між митцем і публікою, активно залучаючи інших митців до роз'яснювальної роботи щодо нового (абстрактного) мистецтва. показовим є проведення в 1914 р. в Одесі виставки робіт творчої молоді, учасниками якої були художники києва, Москви, Одеси, а також німецькі колеги кандінського Франц Марк і Габріела Мюн-тер. В. кандінський сприяв становленню низки творчих об'єднань аб-стракціоністів у німеччині та Франції. Так, чимало його ідей втілю-вала у свою діяльність група «Абстракція — творчість», що виникла у 1929—1930 pp. у парижі під керівництвом М. Сейфора. на сторінках журналу «коло і квадрат» — теоретичного органу французьких аб-стракціоністів — абстрактність, безпредметність мистецтва абсолю-тизувалася. Тим часом М. Сейфор наполягав на створенні нового мистецтва — без функцій, без кордонів, без батьківщини.

Твори абстракціоністів ніяк не були пов'язані з дійсністю, вони являли собою нагромадження кольорових плям, геометричних фігур. к. Малевич, наприклад, намагався звести живопис до двох кольорів — чорного й білого, малюючи чорні квадрати на білому тлі; пізніше він експериментував з одним лише білим кольором — малюванням білого на білому художник обстоював думку про «чисте почуття». незважаючи на всі теоретичні та організаційні зусилля, митцям так і не вдалося пояснити, чому глядач у нагромадженні безпредметних зображень повинен бачити «свою мрію», «метаморфозу себе самого», відчувати процес «звільнення від форм природи» тощо.

В основу абстракціонізму покладено відрив мистецтва від об'єктивної дійсності. поняття абстракція представники цього на-пряму розуміли не як поглиблене всебічне пізнання об'єктивної ре-альності через узагальнення, а як цілковитий відрив від об'єкта. За-мість об'єктивної дійсності абстракціоністи ввели суб'єктивний світ однієї людини — художника. Вони абсолютизували світ власних пе-реживань та емоцій — своє «Я». Звідси в цьому напрямі особливого значення набуває поняття самовираження.

1 Кандинский В. В. избранные труды по теории искусства: в 2 т. — М., 2001. —Т. 1.— С. 38.

Естетика

наголос на емоційно-чуттєвій природі мистецтва поступово при-вів абстракціонізм до заперечення мистецтва як засобу пізнання дій-сності. у теоретичній праці В. кандінського «про духовне в мисте-цтві» (1911) завдання творчості тлумачаться як уміння художника «психічною силою» фарби викликати «душевні вібрації». к. Малевич у трактаті «Від Сезанна до супрематизму» скаржився, що від худож-ників вимагають, щоб «мистецтво було зрозумілим». на його думку, було б краще, якби глядачі «пристосували свої голови для розумін-ня» формалістичних творів. і далі: той, «хто відчуває живопис, менше бачить предмет», а людина, яка «бачить предмет», неспроможна «від-чувати живопис».

В. кандінський намагався пояснити кожний колір. Так, «білий колір діє на нашу психіку, як велике мовчання, що для нас є абсо-лютним», а «зелений колір схожий на товсту, дуже здорову нерухому корову». Жовтий колір у В. кандінського асоціюється з «духовним теплом», а сірий — «безнадійно нерухомий». Зауважимо, що символі-ка кольорів не має загальнолюдського значення. наприклад, у Європі символ смерті — чорний колір, а в багатьох країнах Сходу — білий. Символічне тлумачення зеленого кольору як надії, червоного — як напруження, тривоги, блакитного — як волі або ніжності має зазви-чай умовний характер і вузькі регіональні межі.

кандінський не мав чіткої, цілком продуманої «кольорової» про-грами. про це свідчать і його пошуки «абсолютного», тобто найви-разнішого, емоційного, хвилюючого кольору. В ранзі «абсолютного» бували і білий, і синій, і жовтий кольори. Суб'єктивізм вражень кан-дінського відобразився в його роздумах про жовтий колір. Саме цій барві присвячено чимало сторінок у працях митця, в його спогадах про дитячі роки. Захоплення жовтим кольором відчувається й у по-езіях та музиці кандінського. Свою оперу «Жовтий звук» він створив як зразок втілення абстракціонізму в музиці.

усі спроби В. кандінського та його прихильників теоретично об-ґрунтувати унікальну роль кольору у відтворенні внутрішніх пережи-вань (аргументи бралися, зокрема, зі специфіки розвитку первісного мистецтва) залишилися на рівні експерименту. розробити систему загальновизнаного тлумачення фігур, знаків і кольорів-символів аб-стракціоністи не змогли. проте нині ідеї засновника абстракціоніз-му не лише мають своїх прибічників серед вітчизняних і західних

Мистецька практика ХХ століття

естетиків і мистецтвознавців. ідеться, передусім, про психологічний зріз спадщини кандінського. Так, український естетик Т. Ємелья-нова пише: «Слід відмітити три важливих напрямки психологічної науки, в яких митець здійснював теоретичний пошук: психологія духу, інтроспективна та експериментальна психологія. крім того, помітний вплив кандінського на ергономіку — комплексну науку, яка виникла порівняно недавно. у наш час вона виступає як наукове підґрунтя технічної естетики та сучасного дизайну»1.

перспективними виявилися міркування В. кандінського і щодо синтезу мистецтв, зокрема, живопису й музики, поєзії й живопису.

покладаючись на свою високу обізнаність, зокрема в галузі обра-зотворчого мистецтва и музики, кандінський не припускає сумнівів щодо правильності своїх суджень. Гармонійність душі застерігає його від перебільшень, а щирість розуму надає «духовній владі в мисте-цтві» надзвичайної життєвої енергії.

Теорія і практика сучасного абстракціонізму, здебільшого, копі-юють досягнення абстракціонізму «класичного». Мабуть, це свідчить про внутрішню обмеженість абстрактного мистецтва, штучність за-сад, на які спиралися його засновники. Абстракціонізм породив без-ліч художніх модифікацій, серед яких виокремлюються «ліричний абстракціонізм», «живопис без форми», «абстрактний експресіо-нізм», «ташизм» (живопис кольорових плям) тощо.

Серед представників усіх відгалужень абстракціонізму найбіль-шої популярності здобула висунута засновниками цього напряму ідея імпровізації як основи творчого процесу. немає сумніву, що імпровізація може мати цікаві наслідки у творчому процесі. проте в теорії В. кандінського вона, передусім, є випадковістю, непередбаче-ністю творчого процесу. Серед тих, хто активно використовує прин-цип імпровізації, чимало ремісників, схильних до штукатурства, які «скандалізують» своїми витворами аудиторію.

Зазначимо, що, широко використовуючи поняття імпровізація, абстракціоністи в живописі, музиці чи театрі ототожнюють її зі спон-танністю, щохвилинністю, з «вібраціями» душі. Однак імпровізація можлива лише на рівні високого професіоналізму і потребує багато-1 Емельянова Т. В. В. кандінський в пошуках психофізичних елемен-тів мистецтва: психологічний аспект творчості // Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності : альманах. — к., 2000. — С. 182.

Естетика

разового закріплення вже знайденого у праці над твором. Тільки спи-раючись на свій творчий набуток, художник може прийти до елемен-тів імпровізаційної творчості. Саме елементів, бо історія мистецтва не знає прикладів чистої імпровізаційної творчості.

Отже, теоретики абстракціонізму заперечують розуміння мис-тецтва як складного процесу творчості, як синтезу раціонально-емоційного відтворення дійсності. Суб’єктивізм, жонглювання склад-ними явищами творчого процесу, якими є імпровізація та інтуїція, призводять до руйнування комунікативної функції мистецтва.