Warning: session_start() [function.session-start]: open(/var/www/nelvin/data/mod-tmp/sess_fcd598c371d731054b955249a792fb5d, O_RDWR) failed: Permission denied (13) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: file_get_contents(files/survey) [function.file-get-contents]: failed to open stream: No such file or directory in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 82
§2. СТРУКТУРАЛІСТСЬКА ЕСТЕТИКА : Естетика . Підручник : Бібліотека для студентів

§2. СТРУКТУРАЛІСТСЬКА ЕСТЕТИКА


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 

Загрузка...

Структуралізм (від лат. structura — побудова, розміщення, по-рядок) почав складатися у 20—30-х роках XX ст., а у 60—80-х набув найрізноманітніших філософських та естетико-мистептвознавчих інтерпретацій. Визначити причини появи структуралізму саме як ес-тетичної концепції доволі складно, тому що взаємовплив соціальних і теоретико-методологічних передумов виникнення окремих його шкіл відбувався в різних історичних і наукових умовах. поява струк-туралізму як конкретно-наукового напряму пов’язана з переходом окремих гуманітарних наук від описово-емпіричного до абстрактно-теоретичного рівня дослідження. Цей перехід відбувався через вико-ристання структурного методу моделювання, а також елементів фор-малізації і математизації.

Структурний метод — це виявлення структури, сукупності відно-шень, стійкої основи будь-якого об’єкта, системи правил, спираючись на які можна розчленувати об’єкт, отримати на його фундаменті нові «часткові» об’єкти, з одного мати два, три і т. д. Якщо йдеться про об’єкти культури, то «процедура» структурного методу починається з фіксації «масиву» текстів, у яких дослідник передбачає наявність єди-ної структури. потім починається процес «анатомування» текстів на сегменти (частини), в яких типові, неодноразово повторені відношен-ня пов’язують різнорідні пари елементів, виявляються найістотніші в кожному елементі якості. на підставі проведеного аналізу розкрива-ються зв’язки між сегментами, вибудовується абстрактна структура шляхом формально-логічного або математичного моделювання.

у гуманітарних науках виокремлення структурного аспекту здій-снюється, здебільшого, на знаковій системі. Структуралісти вважа-некласична естетика: досвід другої половини ХХ століття

ють, що свідоме використання знака, слова, символу, образу «від-криє» позасвідомі глибинні структури, приховані механізми знакових систем. на цьому шляху структуралізм переплітається з семіотикою, з новітніми модифікаціями ідей З. Фрейда і к. Юнга

Структуралісти розглядають культуру як сукупність знакових систем, найважливішими з яких є мова, наука, мистецтво, міфологія, релігія, звичаї, мода, реклама тощо. Саме на цих об’єктах структурно-семіотичний аналіз дає змогу виявити приховані закономірності, яким позасвідомо підкоряється людина. Цим закономірностям від-повідають певні глибинні рівні культури. Слід зауважити, що пред-ставники структуралізму не оперують уніфікованим понятійно-категоріальним апаратом, тому ці глибинні рівні культури визначені у к. Леві-Стросса як «ментальні структури», у М. Фуко — як «епісте-ми», або «дискурсивні формації», у р. Барта — як «письмо».

Трансформація структурного методу в естетичну проблемати-ку мала як позитивні, так і негативні наслідки. позитивним можна вважати зближення естетики з культурологічною та мистецтвознав-чою проблематикою. Водночас введення в естетику таких категорій, як «структура», «знак», «функція», «поетична мова», зумовлювало зміну і трансформацію категоріального апарату естетики, а вироби-ти пластичне поєднання класичної традиції з новими теоретичними пошуками структуралісти не змогли, к. Леві-Стросс висловив таке міркування: «Земля міфа кругла і дослідження її можна починати з будь-якого місця»1. Це означає зміщення в теоретичній проблематиці наголосів з істотного на другорядне, що призвело під час аналізу, на-приклад, людини, до «децентрації» суб’єкта, аналізу не сутності лю-дини, а її специфічних функцій у контексті культури.

Естетична проблематика структуралістів досить широка: від формулювання принципів структурного дослідження словесного мистецтва до вивчення естетичної функції й естетичної норми; від фольклору та аналізу генези символів до мистецтвознавчих розробок специфіки поезії, живопису, стильової спрямованості творчості.

Особливе місце в теоретичних розробках структуралістів посідає проблема творчості. В їхніх працях можна натрапити на твердження, що моделлю структуралістського розуміння людини є особа митця. Водночас дослідники структуралізму критично оцінюють внесок

1 LeviStrauss S. Mythologiques. Du miel aux cendrcs. — Paris, 1966. — P. 8.

Естетика

тео ретиків цього напряму в розробку проблем творчості: «Структу-ралізм загалом доволі песимістично дивиться на можливості твор-чості і творчої природи самої людини. Цей песимізм здатен перейти у філософсько-естетичний нігілізм, а за певних умов стати соціальним анархізмом»1.

на наш погляд, це критичне зауваження цілком слушне, якщо орієнтуватися на традиційній підхід до порушення і розв’язання ши-рокого кола проблем творчості. Та все ж структуралізм (зокрема, пра-ці р. Барта) розширює межі традиційних (психологічних) підходів, збагачує понятійно-категоріальний апарат дослідження творчості, обґрунтовує естетико-мистецтвознавчі аспекти.

Аналізуючи специфіку літературної творчості, р. Барт вважає, що творчість — це своєрідна відповідь людини на самотність: не витри-мавши самотності, людина «віддає» іншим особисті, інтимні почуття й думки. кожний, хто мріє писати, змушений (чи усвідомлює він це, чи ні) писати для інших. Адже, як слушно зауважує р. Барт, якби він думав лише про себе, йому «вистачило б тієї своєрідної номенклату-ри, яку становлять його власні переживання, що є безпосереднім най-менням самого себе».

намагаючись викласти свої думки й почуття «для інших», лю-дина потрапляє в полон системи «мовних топосів» і стає добровіль-ним полоненим цих топосів, які роблять «утопічною будь-яку надію митця прорватися до «своєї» емоції, до «свого» предмета, до «своєї» експресії. А щоб зруйнувати систему «мовних топосів», потрібно у творчості виявити «літературність», тобто «вжитися» в усі ролі, які пропонує література, опанувати її жанрову, стильову техніку і «варі-ювати», комбінуючи будь-які топоси.

Свобода варіювання визначає міру оригінальності письменника, а оригінальність є своєрідною підвалиною літератури. р. Барт рішуче засуджує будь-які твердження про «безпосередність», «спонтанність» творчого процесу. на його думку, лише «варіювання» літературних засобів, кодів, топосів дасть можливість повноцінно здійснити твор-чий процес і уникнути «банальностей» (термін р. Барта). у працях 70-х років дослідник відмежовує літературний твір як функціоную-чий механізм («наука про літературу») від літературного твору як символічного феномена, що має змістовні ознаки («критика»).

1  Грякалов А. А. Структурализм в эстетике. — Л., 1989. — С. 13. некласична естетика: досвід другої половини ХХ століття

Важливе місце у функціонуванні науки про літературу і крити-ки посідають «історичний» смисл твору, рухливі, мінливі «трансіс-торичні» смисли, а також «діалог» читача з літературним твором. у цьому процесі «нанизування» понять поступово виявляється роль і значення інтерпретації в реальному існуванні твору.

проблема інтерпретації зблизила структуралізм із герменевти-кою, а розроблення поняття текст-інтерпретація ввело у науковий обіг термін «герменевтичний структуралізм» Герменевтика (від грец. epunveuco — пояснюю) хоч і має джерела у давньогрецькій тради-ції тлумачення символів міфів або передбачень оракулів, проте на-укову розробку дістала у працях Ф. Шлейєрмахера. Він розглядав герменевтику як універсальний методологічний інструмент аналі-зу культурно-історичних текстів. Спираючись на специфіку стилю, мови, побудови фрази, герменевтика дає можливість збагнути ін-дивідуальність автора в контексті конкретного історичного часу. у концепції Шлейєрмахера особливу роль відведено інтерпретаторові, який ніби повторює творчий акт митця. Але у творчості митця, на думку Шлейєрмахера, передує позасвідоме, а позиція інтерпретато-ра цілком свідома і саме свідомість допомагає йому пройти «герме-невтичне коло», тобто повністю відтворити мистецький взірець через аналіз окремих його частин. під час первинного ознайомлення з тво-ром в інтерпретатора складається «попереднє розуміння», а потім по-чинається коригування враження, яке, просуваючись від сприйняття частин до реконструкції цілого, наближає інтерпретатора до істини.

Спираючись на здобутки Ф. Шлейєрмахера, В. дільтея, М. Гай-деггера, подальший розвиток саме естетичного аспекту герменевтики здійснює німецький філософ Г. Гадамер. Він проголошує носієм ро-зуміння історичних культурних утворень мову, яка повторює моти-ви і стимули гри. розробляючи ідею гри, Гадамер проголошує твір мистецтва специфічною грою в «стихії мови». чи здатне мистецтво осягнути істину? у відповідь на це запитання Гадамер вводить по-няття естетична необов’язковість і наголошує на естетично-ігровому ставленні до дійсності.

Герменевтичний структуралізм наполягає на розумінні худож-нього твору як «тексту», а мистецтво розглядає його як символічну діяльність, як тестування заради виявлення правди про реальність. Мистецтво створює «поле уявлення», в якому люди вільно «грають»,

Естетика

відтворюючи реальність, підлаштовуючи її під власні інтереси. Мис-тецтво моделює реальність або пропонує її символічні конструкції.

Художній твір як «текст» потребує процесу «читання», а полі-фонічність «читання» спричинює інтерпретаційний хаос. намаган-ня певним чином контролювати інтерпретаційний процес змусило теоретиків увести наприкінці 70-х років поняття трансактивна па-радигма, в якому, завдяки сприйманню, поєднується читач і текст. проте, і це розуміють представники герменевтичного структуралізму 80—90-х років (С. Фіш, н. Холланд), кожен читач має власну версію текстуального значення, адже індивідуальне сприймання спирається на індивідуальний, інтелектуальний та емоційний досвід, що подріб-нює значення твору на безліч «індивідуальних сприймань» і призво-дить до суб’єктивізму.

В історії структуралізму в широкому розумінні цього поняття особливої ваги набув період після 60-х років XX ст., адже саме в цей час структуралізм, за визначенням відомого німецького філософа Б. Вальденфельса, стає викликом. Вальденфельс зазначає: «Струк-туралізм тільки тоді стає викликом, коли він уже більше не обмеж-ується формально-науковим методом та застосуванням загальної се-міотичної моделі, а висуває філософські домагання»1.

у цей період відбувається зближення структуралізму, герменев-тики, феноменології та зміна наголосів щодо певних понять і теоре-тичних посилань. В ужиток вводяться поняття структурний тоталі-таризм, антифеноменологія, заміна смислу на систему. популярності набуває концепція французького філософа поля рікера, який нама-гається поєднати герменевтику, феноменологію, екзистенціалізм та психоаналіз. Формально п. рікер належить до представників релі-гійної феноменологічної герменевтики, проте, за слушним зауважен-ням Б. Вальденфельса, у рікера «все, що заведено називати релігією, виростає з етики». Етичне забарвлення ідей французького філософа не заважає йому розуміти роль і значення естетичного як важливого чинника взаємодії різних філософських напрямів.

Феномен естетичного, на думку рікера, може бути опанований за умови поєднання трьох рівнів: рефлексивного, екзистенційного та семантичного. при цьому рікер слушно наголошує на значенні суб’єкта, який тією чи іншою мірою відображає сутність цих спря-1 Вальденфельс Б. Вступ до феноменології. — к., 2002. — С. 124. некласична естетика: досвід другої половини ХХ століття

мованостей. Естетичне, що найповніше виявляє себе в мистецтві, в кожному конкретному мистецькому творі, активізує і процес твор-чості митця, і процес реакції на твір з боку реципієнта. у такому кон-тексті особливої ваги набуває проблема інтерпретації, до з’ясування якої рікер, з одного боку, залучає психоаналітичні ідеї Фрейда, а з другого — спирається на традиції класичної феноменології. Можли-во, рікер дещо переоцінює Фрейда, стверджуючи, що він намагався актуалізувати в людині естетичне начало. Водночас, рікер має рацію, виокремлюючи поняття насолода, переживання як такі, що стимулю-ють інтерес до мистецтва, поглиблюють інтерпретаційні процеси.

Ще один важливий аспект позиції п. рікера пов’язаний з його намаганням зіставити минуле й сучасне в розвитку мистецтва як компонента культури. Вченого цікавить буття культури як історич-ної цілісності, він аналізує окремі аспекти культури, поєднання яких дало б змогу подолати її фрагментарність. Таке завдання потребує широкого залучення історичного досвіду. увагу рікера привертає спадщина Арістотеля та Августина, і він намагається певні її складо-ві розглядати з позицій структуралізму. Щодо Арістотеля, то рікер звертає увагу не стільки на ідею мімезису — найпопулярнішого серед сучасних дослідників арістотелівського поняття, — скільки на фабулу і властиву їй упорядкованість подій у художньому творі. Це дає мож-ливість залучити традиційну, передусім для грецької трагедії, єдність шести частин: 1) розповіді, 2) характеру, 3) мови, 4) думки, 5) видо-вища, 6) музичності. усі ці частини, як відомо, мали «працювати» на фабулу і відповідно сприяти інтерпретуванню твору. певним чином саме на підставі міркувань Арістотеля про поезію, яка філософічні-ша та серйозніша від історії, формується думка рікера про поезію, що більша, ніж «мистецтво створення поем». поезію рікер ототожнює з процесом «проживання заново».

Естетичні ідеї Августина дали рікеру можливість осучаснити по-няття оповідність, що відображає суб’єктивне відчуття часу. Завдяки оповідності людина, яка сприймає мистецький твір, виробляє в собі нове ставлення до певних історичних подій, а завдяки уяві та фантазії руйнує часові обмеження.

Аналізуючи різні модифікації структуралізму, слід враховувати також традиції, які складалися в російській філософії та естетиці. на початку XX ст. тут були популярними структурно-семіотичні та

Естетика

структурно-функціональні тенденції підходу до аналізу філософсько-естетичної проблематики: Московський лінгвістичний гурток (п. Бо-гатирьов, р. Якобсон, Г. Шпет), Товариство вивчення поетичної мови (В. Шкловський, Б. Томашевський), «Формальна» («морфологічна») школа (В. Виноградов, В. Жирмунський). російські теоретики зосе-редили увагу передусім на розробленні форми (морфології) твору. дослідників цікавили мовні системи, що поєднують слова, а самі сло-ва розглядалися як носії граматичних вражень, як основа для нових формоутворень. Спираючись на розробки 20-х років, частина росій-ських учених продовжувала працювати в структурно-семіотичному, структурно-функціональному напрямах на основі празького лінг-вістичного гуртка, який вніс багато важливого і цікавого у зазначену проблематику в період 1926—1950 pp. Створений відомим чеським мовознавцем В. Матезіусом, одним із засновників функціональної лінгвістики, празький лінгвістичний гурток об’єднав європейських учених, які поділяли погляд, що мова, передусім, є системою знаків, має соціальний і функціональний характер. розробляючи естетичну проблематику, р. Якобсон, п. Богатирьов, М. Трубецькой та чеський філософ, естетик, літературознавець Ян Мукаржовський зосередили увагу на питаннях співвідношення естетики й літературознавства, ес-тетичної функції і специфіки трансформації її у мовному мистецтві, застосування структурного методу до поезії, прози, поетичного та му-зичного фольклору.



Warning: Unknown: open(/var/www/nelvin/data/mod-tmp/sess_fcd598c371d731054b955249a792fb5d, O_RDWR) failed: Permission denied (13) in Unknown on line 0

Warning: Unknown: Failed to write session data (files). Please verify that the current setting of session.save_path is correct (/var/www/nelvin/data/mod-tmp) in Unknown on line 0