Warning: session_start() [function.session-start]: open(/var/www/nelvin/data/mod-tmp/sess_2bd8d6b6e6213fe54699e9e5266f4719, O_RDWR) failed: Permission denied (13) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: file_get_contents(files/survey) [function.file-get-contents]: failed to open stream: No such file or directory in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 82
НЕКЛАСИЧНА ЕСТЕТИКА: ДОСВІД ПЕРШОї ПОЛОВИНИ XX СТОЛІТТЯ§1. ТЕОРЕТИЧНІ ВИТОКИ НЕКЛАСИЧНОЇ ЕСТЕТИКИ : Естетика . Підручник : Бібліотека для студентів

НЕКЛАСИЧНА ЕСТЕТИКА: ДОСВІД ПЕРШОї ПОЛОВИНИ XX СТОЛІТТЯ§1. ТЕОРЕТИЧНІ ВИТОКИ НЕКЛАСИЧНОЇ ЕСТЕТИКИ


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 

Загрузка...

Естетика XX ст., яку ми визначаємо як некласичну, є наступним після посткласичного етапом розвитку естетичного знання. некла-сична естетика — складне й суперечливе явище, її розвиток має як самобутні риси, так і певні загальні ознаки, зумовлені поняттям су-часність. у широкому розумінні всю естетику XX ст. називають су-часною. Однак це поняття має і конкретніший смисл — ідеться про теоретичні й художні проблеми певних десятиліть. Отже, реконстру-юючи теоретичні пошуки в некласичній естетиці XX ст., слід через ре-алії відповідних десятиліть вийти на узагальнення, на ідеї, що мають не випадковий, а закономірний характер, на такі ідеї, сукупність яких є концептуальним надбанням естетичної науки минулого століття.

XX ст. позначене тенденцією активної взаємодії філософського, етико-естетичного, психологічного й художнього процесів, утвер-дженням нових форм філософсько-естетичного аналізу дійсності і мистецтва. Хронологічне відтворення теоретичних пошуків естети-ки XX ст. має спиратися на становлення філософських концепцій, що визначилися в межах посткласичного етапу. Саме представни-ки посткласичної естетики О. конт і Ф. ніцше відіграли особливу роль у новому — некласичному — етапі розвитку естетичної науки. Виокремлення цих двох постатей для аналізу теоретичних витоків некласичної естетики зумовлено тим, що концепція О. конта дала можливість сформуватися неопозитивізмові — хронологічно першо-му напряму некласичної естетики. концепція Ф. ніцше є сполучною ланкою між посткласичною і некласичною естетикою.

Естетика

Слід наголосити, що на практику розвитку європейської есте-тики і мистецтва XX ст. значний вплив справили позитивізм, об-ґрунтований відомим французьким філософом Огюстом Контом (1798—1857), та неопозитивізм, що склався як нова історична форма позитивізму на початку 20-х років минулого століття.

позитивізм О. конта визнавав існування об’єктивної реальності

—        матерії, але заперечував можливість пізнання її. Сприймаючи зов-

нішню форму речей, ми, на думку конта, ніколи не опануємо внут-

рішній, глибинний зміст тієї чи іншої речі. Така теоретична позиція

давала філософу можливість розглядати позитивізм як проміжну

ланку між емпіризмом і містицизмом. Однією з важливих сторін кон-

тівської концепції є обґрунтування трьох стадій інтелектуальної ево-

люції людства — теологічної, метафізичної та позитивної.

Теологічна стадія — обожнювання світу, невміння його пояснити. на рівні метафізичної стадії людина намагається пояснити світ науко-во, але робить це споглядально, стаючи, зрештою, рабою абстрактних філософських схем. і тільки на позитивній стадії вона відкриває для себе значення конкретної речі, яку потрібно спостерігати і вивчати.

проголосивши позитивізм своєрідною вершиною інтелектуаль-ної еволюції людства, О. конт абсолютизував конкретну річ, знехту-вавши проблеми зв’язку, залежності, взаємодії речей.

у межах цієї філософської концепції певне місце належить ес-тетиці й мистецтву. Вчений виокремлює в історії людства дві епохи, найсприятливіші, на його думку, для розвитку мистецтва. перша — це античність, що мала «численні духовні й соціальні умови для справж-нього розквіту високого мистецтва». на зміну античності прийшли пе-ріоди монотеїстичного, теологічного і метафізичного мислення, що не стимулювали творчість ні в поезії, ні у філософії, ні в політиці. і лише в епоху позитивного мислення мистецтво набуло особливого значення

—        почало допомагати поєднувати «позитивне знання» з «релігією люд-

ства». конт вважав, що мистецтво може бути інтерпретатором, популя-

ризатором природничих наук та «об’єктивного» знання. Водночас воно

існує для ідеалізації реального буття, для створення системи ідеалів,

утвердження краси. проте ця спрямованість мистецтва переноситься

зі сфери чуттєвого світу в галузь науки, промисловості й соціології.

Вузькопрагматичний погляд конта на мистецтво як на естетич-ний феномен (проблеми естетики розглянуті ним лише побіжно)

некласична естетика: досвід першої половини ХХ століття

набув подальшого розвитку в концепції відомого французького мис-тецтвознавця Іпполіта Тена (1828—1893). перебуваючи під впливом ідей ч. дарвіна, і. Тен, як і більшість європейських позитивістів цьо-го періоду, намагався пристосувати концепцію біологічної еволюції до розвитку суспільства, до різних видів творчої діяльності людини. Він вважав, що гуманітарні науки мають «учитися» у природничих чіткості мислення, аргументованості висновків і послідовно розроб-ляти понятійно-категоріальний апарат. унаслідок такого підходу до естетики й мистецтва Тен вводить поняття факт і ототожнює есте-тичний факт з конкретним твором мистецтва. Визначивши естетич-ний факт, слід, на його думку, переходити до описування фактів та пошуку джерел їх детермінації.

Однією з важливих ідей естетики Тена є теза про «головний ха-рактер», тобто панівний тип людини, який формується в конкретно-му суспільстві і відтворюється мистецтвом. «Головний характер» ви-значається трьома чинниками, першим серед яких є раса. і. Тен пише: «расою ми називаємо ті вроджені, спадкові нахили, які з’являються на світ разом із людиною і невіддільні від різноманітних особливос-тей її темпераменту та будови тіла»1. і. Тен наголошує на силі раси, яка не зникає і не розчиняється навіть тоді, коли історичні обставини чи потрясіння «розвіюють її від Ганга до Гебридів».

З расою тісно пов’язаний інший чинник «головного характеру», а саме: середовище. Тен зауважує: «...Людина у світі не самотня, її оточує природа, оточують інші люди; на первинну, незмінну рису ха-рактеру нашаровуються риси другорядні й випадкові: фізичні чи со-ціальні обставини, впливаючи на расову першооснову, змінюють або ускладнюють її»2.

Третім чинником «головного характеру» є момент — конкретна історична епоха. і. Тен слушно вказує на різницю між «французькою трагедією часів корнеля і часів Вольтера, грецьким театром при Есхі-лі та при Евріпіді, латинською поезією доби Лукреція і доби клавдіа-на, італійським живописом часів Вінчі та часів Гвідо».

1          Тэн И. А. История английской литературьі. Введение // Зарубежная

зстетика и теория литературьі XIX—XX вв.: трактатьі, статьи, зссе. — М.,

1987. — С. 82.

2          Там само. — С. 83.

Естетика

Цими чинниками (раса, середовище, момент) Тен визначає і творчий розвиток митця. процес художньої творчості має бути спря-мований на створення естетичної цінності, проте для визначення її він знову звертається до біологічних, моральних і формальних кри-теріїв. Творчий процес зумовлений здатністю митця зануритись у расові глибини створюваного характеру, а потім обґрунтувати його моральну значущість. розгляд позицій конта й Тена дає змогу визна-чити ті засади, на яких відбулося використання філософи позитивіз-му в процесі становлення й утвердження у XIX—XX ст. натуралізму в естетиці та мистецтві.

Філософсько-естетичні позиції О. конта і і. Тена справили знач-ний вплив на розвиток натуралізму у французькій літературі другої половини XIX ст. (Гі де Мопассан, Е. Золя, брати Ж. та Е. Гонкур). Зазначимо, що для французької художньої інтелігенції цього періо-ду властивими були інтерес до філософії, до боротьби теоретичних концепцій, непереборне бажання відобразити активність науково-теоретичного життя в художній творчості в конкретних художніх конфліктах. Вважалося, що це збагатить мистецьку палітру, залучить до осмислення філософської, морально-психологічної проблематики значну частину суспільства. Така тенденція не тільки взаємно зба-гачувала філософію, естетику й мистецтво, а й популяризувала нові ідеї, впливала на художні пошуки.

натуралісти домагалися безпристрасного, «об’єктивного» ві-дображення реальності, копіткого «нанизування» фактів. Введені і. Теном у науковий обіг терміни «факт», «естетичний факт» отри-мували безпосереднє тлумачення в розробленні, наприклад, діагно-зів психічно хворих людей, в аналізі генетики «поганої» спадковості, явищ психічної чи сексуальної патології («Жерміні Ласерте», «пані Жервезе» братів Гонкурів, романи серії «ругон-Маккари» Е. Золя, в яких, за словами письменника, вивчені «на прикладі однієї родини питання крові й середовища»).

у літературно-критичних статтях «Експериментальний роман», «романіст-натураліст», «натуралізм у театрі» Золя наполягає на від-межуванні мистецтва й митця від політичних чи соціальних аспектів життя, проголошує помилковими «метафізичний» і «психологічний» погляди на людину, які, на його думку, є ознакою реалістичного мис-тецтва. Золя відмежовує свою творчість і своє бачення мистецтва від

некласична естетика: досвід першої половини ХХ століття

Бальзака як мораліста і реаліста. Що пропонує натуралістичне мис-тецтво часів Золя?

натуралізм проголосив предметом мистецтва процес спосте-реження над «усією людиною», про яку слід сказати «всю правду». проте це завдання інтерпретувалося доволі обмежено — тільки через наголошення на сфері фізіології людини, на властивій їй біологічній боротьбі за існування, на фатальній залежності людини від спадкових чинників. наслідком такого розуміння мистецтва стало руйнування напрацьованої віками понятійно-категоріальної системи його осмис-лення. Так, натуралісти відмовилися від мистецтвознавчих понять умовність, типізація, а аналіз та оцінку зображуваного підміняли фо-тографічною точністю відтворення життєвих фактів. Е. Золя велико-го значення надавав експериментові, який, на його думку, не є при-вілеєм природничих наук, а може плідно застосовуватися в естетиці та мистецтві. при цьому підґрунтям експерименту в мистецтві висту-пають емпіричність, раціональність і логічність. Ці ознаки протисто-ять стилю, фантазії, ідеалу й поступово усувають їх з літературної чи теат ральної творчості. у трактуванні Золя експеримент набуває рис універсальності і може застосовуватись у будь-якому виді мистецтва.

Слід зазначити, що натуралізм другої половини XIX початку XX ст. зазнав гострої критики як з боку представників клерикально-містичної орієнтації в естетиці (Брюнетьєр, Гюїсманс, Бергсон), так і революційно-демократичної, марксистської (Герцен, Енгельс, Ла-фарг, плеханов). Ф. Енгельс, зокрема, підкреслював перевагу соці-ально спрямованого, морально-психологічного реалізму Бальзака над усіма «Золя минулого, сучасного й майбутнього». незважаючи на критичне ставлення сучасників, натуралізм знайшов прихильни-ків у багатьох європейських країнах і трансформувався у XX ст. в розгалужену, суперечливу, представлену численними теоретичними дослідженнями неопозитивістську естетику.

Особливе місце в становленні некласичної естетики належить Фрідріху ніцше, який заклав основи філософії життя, створивши нову парадигму культурно-філософської та морально-естетичної орі-єнтації. Як теоретик ніцше мав можливість проаналізувати здобутки і про рахунки естетичних ідей Сократа, платона, Арістотеля та сучасної їм мистецької практики. ніцше також концептуалізує теоретичні шу-кання Гете, Шиллера, Шлегеля, Шопенгауера, Вагнера, намагаючись

Естетика

виокремити постать генія, яка від гомерівських віршів і трагічних ко-лізій Софокла, Есхіла та Евріпіда до другої половини XIX ст. визнача-ла ціннісні художні орієнтири в різних видах мистецької діяльності.

Безперечним досягненням ніцше слід вважати розмежування ним понять естетичне та художнє. чітке уявлення про специфіку естетичного та художнього, яке обстоював ніцше, дало змогу пред-ставникам некласичної естетики виявляти місце мистецької практи-ки в логіці розвитку предмета естетики і в своєрідності естетичного ставлення людини до дійсності.

Важливим є намагання німецького філософа залучити естетику до аналізу культурологічних процесів, у яких античність постає дихо-томією аполлонівського та діонісійського начал. при цьому аполло-нівське начало — це світ довершеності, розумності та краси, «це обож-нення індивідуаціі, якщо взагалі уявити собі його імперативним і таким, що дає вказівки, знає лише один закон — індивіда, тобто збере-ження меж індивіда, міру в еллінському значенні. Аполлон як етичне божество вимагає від своїх міри і, щоб мати можливість витримувати її як таку, самопізнання»1.

на думку ніцше, все, що належить до «аполлонівського» чи «по-зааполлонівського» світу, є варварським, дикунським, є надмірним, адже діонісійське начало — це світ хаосу, титанічності, руйнації. Вод-ночас, цим ознакам діонісійського начала не суперечить, як ствер-джує ніцше, «деякий летаргічний елемент, в який занурюється все особисто пережите в минулому». Важливим є те, що, на глибоке пере-конання філософа, «Аполлон не міг жити без діоніса».

у двоїстість аполлонівського та діонісійського начал античної культури ніцше вписує процес виокремлення естетичних ознак трагедії та комедії, становлення жанрового розмаїття мистецтва, ви-значення ролі музики в художній культурі людства тощо. пізніше культура переживає процес переорієнтації: принцип індивідуації з художньої інтуїції трансформується в морально-логічний дискурс.

праця «народження трагедії з духу музики», написана ніцше у 1872 p., була не лише однією з його перших робіт, а й такою, де куль-туротворчі, естетико-художні проблеми розглядалися як самоцінні. у подальших працях («Людське, надто людське», «по той бік до-бра і зла», «Генеалогія моралі») філософ демонструє процес втрати

1  Ницше Ф. рождение трагедии из духа музыки. — Спб., 2000. — С. 68. некласична естетика: досвід першої половини ХХ століття

значення і навіть влади чуттєвого, з яким пов’язані естетичні вияви. на перший план у його теорії виходять проблеми нігілізму, волі до влади, надлюдини та ін.

ідеї О. конта та Ф. ніцше яскраво відобразилися в теоретичних пошуках представників некласичної естетики, які використовувати-муть як пошуково-експериментальну, так і міфолого-символістичну орієнтацію.



Warning: Unknown: open(/var/www/nelvin/data/mod-tmp/sess_2bd8d6b6e6213fe54699e9e5266f4719, O_RDWR) failed: Permission denied (13) in Unknown on line 0

Warning: Unknown: Failed to write session data (files). Please verify that the current setting of session.save_path is correct (/var/www/nelvin/data/mod-tmp) in Unknown on line 0