Warning: session_start() [function.session-start]: open(/var/www/nelvin/data/mod-tmp/sess_04be2a5300f2838166c29d06c6eed10e, O_RDWR) failed: Permission denied (13) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: file_get_contents(files/survey) [function.file-get-contents]: failed to open stream: No such file or directory in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 82
§3. ХУДОЖНІЙ ТВІР ЯК ФОРМА І СПОСІБ СОЦІАЛЬНОГО БУТТЯ МИСТЕЦТВА : Естетика . Підручник : Бібліотека для студентів

§3. ХУДОЖНІЙ ТВІР ЯК ФОРМА І СПОСІБ СОЦІАЛЬНОГО БУТТЯ МИСТЕЦТВА


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 

Загрузка...

Осмислення у філософсько-естетичній літературі питання сут-ності художнього твору не лише за критеріями досконалості і відпо-відності його призначенню, а й як форми буття мистецтва, породило низку теоретичних трактувань. проблема художнього твору здобула міцне методологічне підґрунтя. учасниками її обговорення стали ві-домі дослідники р. інгарден, Т. Адорно, Г. Гадамер, Е. Жільсон, н. Ос-борн, у. Еко та ін.

Оскільки художній твір за його функціонально-онтологічною даністю може концентрувати в собі різні рівні змістовних, творчо-процесуальних, духовно-естетичних цінностей, то в такий спосіб усі-єю своєю конфігуративністю він вливається в структуру відношень і людської життєдіяльності. Художній твір — це метафора мистецтва в найширшому її значенні.

В естетичній теорії Т. Адорно художній твір розглядається як «монада» соціального буття, елемент включеного в структуру життє-діяльного процесу. Онтологічний статус художнього твору як одини-ці дає змогу подивитися на мистецтво під кутом зору не тільки того, що воно становить певну реальність нарівні з іншими утвореннями, суспільною потребою, а й відображає за будь-яких умов ознаки більш загального цілого.

наголошуючи на тезі про адекватність художнього твору суспіль-ству, Т. Адорно переконаний у тому, що навряд чи можна «щось зроби-1  Хвильовий М. Г. Твори: в 2 т. — к., 1990. — Т. 2. — С. 632—633.

Естетика

ти чи виготовити, що не мало б свого прообразу, хоч би в якій латентній формі, в суспільному виробництві»1. Штучність і виробленість худож-нього твору виявляється його «внутрішньою конструкцією», контра-стуючи з довільністю «просто сутнього». Твори живі і спроможні до комунікації з емпіричним світом, з якого беруть свій зміст.

у підпорядкуванні загальній закономірності мистецтва не втра-чати своєї актуальності, залишаючись сучасним у будь-якому часово-му вимірі, художній твір може розглядатись як конкретний вияв цієї закономірності, але за умови, що він справді здатний до розгортання в ньому творчого духу, адекватного динаміці моральних, естетичних, пізнавально-творчих інтересів.

процес входження твору мистецтва в соціальні структури буття складний і суперечливий. Йому притаманна своєрідна динаміка— статика абсолюту художніх та естетичних цінностей, актуалізації ідей і засобів, донесення цих ідей. у разі втрати актуалізації худож-ній твір перестає існувати, тобто втрачає своє не фізичне, а художнє життя. і все ж до цього питання потрібно підходити з великою осто-рогою, навіть з урахуванням максими такого чутливого теоретика, як Т. Адорно, якому належить вислів: «Видатні художні твори завжди розкривають якісь свої нові рівні, старіють, холонуть і вмирають»2. Але запитання може бути поставлене й так, якщо ті «видатні худож-ні твори» вичерпали себе, то наскільки справжньою була їхня мис-тецька цінність? Вся історія мистецтва в її мегаобсязі засвідчує, що справж ній великий художній твір залишається у вічності, на відміну тих чи інших наукових здобутків і матеріальних благ.

у статті з нагоди сторіччя видатного німецького поета P. М. ріль-ке Г. Гадамер розмірковує не лише над тим, що сприяє приходу поета в «нову епоху», а й над самим феноменом незнищенності художніх цінностей твору. Все, що стало набутком літератури, дивовижним чи-ном перебуває між «колись» і «завжди». «Хода часу, — зауважує Га-дамер,— нагадує процес фільтрації, залишаючи небагато, але надовго. Вибірковість — суть кожної традиції. Твір мистецтва, збережений традицією, причому збережений здебільшого автентично, підпадає під особливий закон... кожна зустріч — це «абсолютна» актуальність,

1          Адорно Т. Теорія естетики. — к., 2002. — С. 318.

2          Адорно Т. Теорія естетики. — С. 14.

Мистецтво в структурі людської життєдіяльності

вільна від будь-якої прив'язаності до первинного автентичного, од-нак минулого акту»1.

навіть при тому, що художній твір залишається автентичним у своїй онтологічній статиці, відбуваються величезні зміни в само-му світобаченні нових поколінь, у стилі мислення й світовідчувань. Відповідно й художній твір «прочитуватиметься» з новими, іншими естетичними критеріями, акцентами, психологією. Та головне, що відповідає архетипам вічних абсолютних цінностей, у справді кла-сичному творі — залишиться. крім того, щодо інтерпретаційних про-цесів у тлумаченні, а нерідко й переосмисленні художніх творів ва-гому роль відіграє у світлі вже згадуваної актуалізації відкриття того контексту, або смислів, яким і мало належати майбутнє.

у загальній тенденції порушення стереотипів, канонів і табу, зо-крема й у мистецькій царині, сучасна поетика та естетика розгляда-ють ідеї інтерпретаційності художнього твору в радикальнішій то-нальності. Ще в середині минулого століття (1958) у. Еко виступив на XII Міжнародному філософському конгресі з доповіддю «пробле-ма відкритого твору». Згодом цю доповідь було покладено в основу нарисів, об'єднаних під загальною назвою «Відкритий твір».

поняття відкритості художнього твору охоплює широкий спектр значень. Головною, проте, залишається думка, яку Еко формулює так: «Сучасна поетика пропонує нам цілу гаму форм, що підносять до змінюваних перспектив, до найрізноманітніших тлумачень»2. Ав-тор переконаний, що жоден із творів мистецтва не є «закритим», що кожний у своїй зовнішній завершеності вміщає безліч можливих прочитань»3.

Відкритість художнього твору передбачає «акт творчої імпрові-зації», транстекстуальні включення, яким широко послуговувався у своїх художніх творах Еко. Водночас слід зазначити, що через над-мірне захопленні митця імпровізаційністю або «осучасненням» «від-критий твір» може втратити художність.

Особливо це було поширено у XX ст. Так, на англійській сцені шекспірівського Меморіального театру у 20-х роках з'явилося чима-

1          Гадамер Г. Г. Вірші і розмова: Есе. — Л., 2002. — С. 63.

2          Эко У. Открытое пространство: Форма и неопределенность в совер-

шенной поэтике. — Спб., 2004. — С. 66.

3          Там само.

Естетика

ло вистав повністю «осучаснених» не тільки щодо стилю гри акторів, а й оформлення, костюмів, реквізиту сцени, що мало символізувати цілковите заперечення традицій шекспірівського класичного театру, а головне — глядачі в усьому повинні були впізнавати мотиви й події сьогодення. наприклад, дію, що відбувається в «Макбеті» за п'єсою Шекспіра, було перенесено в часи першої світової війни. Гриміли ку-леметні черги, розривалися гранати, перебігали, нагнувшись, постаті в закіптявілих солдатських мундирах із гвинтівками в руках; із грамо-фона, встановленого в будинку Макдуфа, линули мелодії «кармен»1.

З часом феномен епатажності і виклику традиційним цінностям набуде своїх подальших трансформацій.

дискусія навколо питання, в чому найповніше виражає себе худож-ній твір — у власному реальному бутті як «фізичний модус» (Е. Жіль-сон) чи як безпосередній чинник естетичного досвіду — має суто теоре-тичне значення. насправді художній твір — це процес, як і саме реальне життя.

розмаїтість асоціацій і почуттів робить мистецтво узагальнюваль-ним, посправжньому філософічним. Завершеність, чи «відкритість» твору мистецтва, має переваги: воно завжди манить за небокрай, збу-джує переживання, посилює таїнство, що не менш важливо, ніж будь-яке досягнення кінцевої мети. прагматизм потребує однозначності, різко обмежує рівень і духовний простір сприйняття мистецтва. Саме мистецтво орієнтує і розвиває той ракурс, який розширює асоціатив-ний погляд на світ, одухотворюючи навіть звичайні речі.

у сприйманні мистецтва завжди є місце для варіативності, мно-жинності і навіть ірраціоналізму (йдеться про природну для худож-нього мислення та художнього пізнання світу властивість незаверше-ності, яка співіснує й однаковою мірою є обов'язковою, як і всі інші властивості).

Твір мистецтва сприймається за допомогою образно-узагальненої, чуттєвої явленості, тобто символічно. В ньому представлене щось інше, ніж просто матеріальне втілення або знак, і це інше уособлює зверне ні до цілого ознаки, що можуть тільки тоді досягти репрезен-тативного ефекту, якщо виявляться співзвучними реципієнту в живо-му голосі мистецтва. Образ-символ долає складний шлях естетичних

1 Борташевич А. В. Шекспир на английской сцене. конец XIX — первая половина XX в. — М, 1985. — С. 197.

Мистецтво в структурі людської життєдіяльності

перетворень. Символізм поетичних образів, наприклад, породжуєть-ся і сприймається складним синтезом перетворених ідей і асоціацій.

А. Бєлий уподібнює художній образ горі, «схили якої вкриті ви-ноградником ідей; тут біля схилу виробляється вино нове — вино но-вого життя; проте не як вино подано тут ідеї: не прямо вони дістають-ся із образу; потрібна праця перетворення, розуміння, вгадування з боку осіб, які сприймають мистецтво»1.

для сприйняття мистецтва символ має таке саме значення у пере-йманні узагальненого естетичного смислу, як і в первинному створен-ні художнього образу. В іномовленні — його складність і сила, що й спонукає до інтелектуальної творчості, опанування художньої мови.

Тип і рівень сприймання багато в чому визначаються спрямуваль-ною дією художності змісту й форми; він залежить також від емоційно-образного досвіду, зокрема й естетичного, сприймання світу загалом, здібності й нахилу реципієнта до художнього бачення явищ життя. Все це відбувається не абстраговано, не поза культурно-історичними та ситуаційними умовами. ними є ціла епоха, соціальні інтереси, тра-диція і зміни культурно-стильових, ціннісних відношень.

поняття культурно-історичного контексту охоплює цілу гаму зовнішніх впливів і детермінацій, що виходять за межі лише психо-логічного, замкнутого в собі гештальтного зв'язку. Більше того, цей безпосередньо індивідуальний досвід, весь колорит самопочуттів і самоусвідомлень у сприйманні твору мистецтва зобов'язаний не лише ідеальним, так би мовити, позачасовим цінностям, властивим конкретному мистецькому явищу, а й усій атмосфері, в якій живе суспільство. В наелектризованості духу, соціальній напруженості і передчуттях художня ідея спалахує яскравіше, перебираючи на себе функцію озвучення притамованого голосу в глибині психології мас.

А. Мальро, визначаючи зміну в сприйнятті мистецтва, вживав такі терміни, як «метаморфози» і «подвійний час». Мистецтво справ-ді живе у кількох часових вимірах — передусім у минулому, до яко-го належить час його утворення і на який не можна не зважати, і в сучасному, що постійно диктує свої правила сприйняття. Сучасний твір, зауважує А. Мальро, якщо йому судилося довге життя, також слугуватиме цьому подвійному часові мистецтва: нашій і майбутній епохам. Метаморфози, яких зазнає мистецтво минулого, залежать від

1  Белый А. Символизм как миропонимание. — М., 1994. — С. 113.

Естетика

змісту сприймання. Бачене нами в парфеноні належить йому. Але чи бачив усе це тими очима, що й ми, Фідій? у різні часи мистецтво сприймалося по-різному — тут і мова творця, і все те, що приносить із собою кожен новий час. «пікассо захоплювався Гойєю інакше, ніж Бодлер, інакше, ніж Віктор Гюго, інакше, ніж сам Гойя»1.

Слід вказати на таку особливість: при зміні стилів і в самому жит-ті відбувається зміна ціннісних відношень. Якщо врахувати інтенсив-ність усіх змін, що мали місце в суспільстві XX ст. стосовно духовно-го переосмислення попереднього історичного досвіду, і включаючи художній і самий спосіб художньо-образного мислення, то потрібно усвідомити одну з найвідмітніших у цих змінах рис — надзвичайну ускладненість взаємозв'язку на перехресті культур — минулої і сучас-ної, або тієї, що перебуває на стадії становлення. не можна розгляда-ти сприйняття мистецтва відокремлено від контексту всієї історії та її конкретних віх. у практиці художнього життя й самоусвідомлення суспільства ми на кожному кроці переконуємося в тому, яким спосо-бом входять мистецькі цінності в змінюваність суспільних відносин і діяльності. класичне образотворче мистецтво, архітектура, літера-тура, драма, музика, балет і опера, зрештою, міфологічні ідеї й персо-нажі, фольклор — усі ці види і жанри, духовно-культурні надбання стають об'єктом вивчення в оригіналах, творчого переосмислення, а відтак і відповідного сприймання.

Вважається, що найвищим і найдосконалішим є саме той рівень спілкування і сприйняття, коли реципієнт залишається з твором мистецтва наодинці, без будь-яких опосередкувань, тим більше по-літичного забарвлення. Але, за рідкісним винятком, мистецтво (у прихованій або невимушеній, відвертій формі) несло в собі й продо-вжує нести соціальнокультурний, історичний контекст. Воно покли-кане саме до створення історичної «присутності», даючи нам образ реальності в такій повноті, яка здатна викликати співпереживання, емпатію, схвильованість думки. Шлях до цього доволі непростий, він ніби вистелений тернами власного громадянського сумління. Відсто-ронено споглядальне очікування від мистецтва лише розваг, втіхи та обслуговування призводить до різкого нівелювання його споконвіч-ного призначення — нести потужну духовну енергію, бути виміром творчого генія та естетичної соборності.

1  Мальро А. Зеркало лимба. — Сб. —М., 1989. — С. 282.

Мистецтво в структурі людської життєдіяльності



Warning: Unknown: open(/var/www/nelvin/data/mod-tmp/sess_04be2a5300f2838166c29d06c6eed10e, O_RDWR) failed: Permission denied (13) in Unknown on line 0

Warning: Unknown: Failed to write session data (files). Please verify that the current setting of session.save_path is correct (/var/www/nelvin/data/mod-tmp) in Unknown on line 0