Warning: session_start() [function.session-start]: open(/var/www/nelvin/data/mod-tmp/sess_2beefaba308ca45ac2a5074aa9e63f0c, O_RDWR) failed: Permission denied (13) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: file_get_contents(files/survey) [function.file-get-contents]: failed to open stream: No such file or directory in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 82
§ 6. АСОЦІАТИВНІСТЬ, МЕТАФОРИЗМ І АЛЕГОРИЧНІСТЬ ЯК ЧИННИКИ ХУДОЖНЬО-ОБРАЗНОЇ ВИРАЗНОСТІ : Естетика . Підручник : Бібліотека для студентів

§ 6. АСОЦІАТИВНІСТЬ, МЕТАФОРИЗМ І АЛЕГОРИЧНІСТЬ ЯК ЧИННИКИ ХУДОЖНЬО-ОБРАЗНОЇ ВИРАЗНОСТІ


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 

Загрузка...

Варто зупинитися на деяких спільних внутрішньо-психологічних, семантичних властивостях художнього образу, без яких мистецтво втратило б будь-які ознаки своєї життєдайної сили, руху, динаміки. Завдяки винайденим мистецьким засобам — паралелям, уподібнен-ням, нагадуванням, асоціативним зв'язкам — наше пізнання світу стає повнішим і виразнішим, а переживання — глибшим. у самій реальності світу з його розсипами щедрот, глибокою осмисленістю, муд рою доцільністю, довершеністю мистецтво черпає багатства уяви, натхнення, естетичну духовність, образність.

до образності людство зверталось як до позаписьмових, спов-нених сенсу, пояснень. Багато образів і тропів органічно увійшли в лексику, не лише побутову, а й наукову. Мистецтво, звертаючись до художньо-образного мислення, творить нові або переосмислює існу-ючі структури, збагачуючи наш світ уяви, творчий процес, діючи за правилами художності й поетики — порівнянь, іномовлення, уподіб-нень у зближенні явищ, перенесення смислових та емоційних відтін-ків тощо.

у найзагальнішому і спільному, що об'єднує всі засоби художньо-образного вираження, слід, насамперед, вказати на певну суміжність, своєрідну паралельність існуючих у цій суміжності явищ і предметів, здатних утворити той зв'язок між собою, який називається асоціатив-ністю. у своїй генетичній основі зародження художній образ утво-рюється саме за законом асоціативності. Від відчуття до контурності образу, що виникає в пам'яті, — досить складний шлях асоціативного відбору, вилучення другорядного і увиразнення найхарактернішого. певний асоціативний ряд утворює цілісну систему знаків, здатних нести в собі узагальнюванні й генералізуючі властивості, відновлен-ня в пам'яті образу за законом асоціативної суміжності, уподібнення, контрасту.

до загальних ознак найважливіших складових образної структу-ри належить порівняння, що також «діє» за законом асоціативнос-ті. За рахунок однієї ознаки предмета в зіставленнях посилюється інша. Отже, порівняння — це образне вираження, побудоване на

Семіологія мистецтва: художній образ, символ, знак

зіставленні предметів, понять, станів, які мають певні спільні озна-ки, завдяки чому включаються механізми художнього сприймання. Вказуючи на складність і недостатню вивченість поетики порівнян-ня, О. квятковський називає його в системі художніх засобів вираз-ності «початковою стадією, звідки у вигляді градації і розгалуження виходять майже всі інші тропи — паралелізм, метафора, метонімія, синекдоха, гіпербола, літота та ін. у порівнянні — джерела поетич-ного образу»1. порівняння не тільки збагачує мову, розширює зміст понять в їх новому синтезі, а й творить художньо-поетичне бачення світу. В уподібненні й порівнянні мовби пробуджується сам собою генетичний код записаних у пам'яті єдностей.

Метафора (від грец. р.єхафора — переміщення, віддалення) — один із найпоширеніших тропів і засобів творення художньо-образної мови. Ще Арістотель відзначав уміння складати метафори як особливий поетичний дар. За визначенням мислителя, «складати гарні метафори— означає підмічати подібність». у метафорі пряме тлумачення речей і явищ, вживання слів в їх онтологічному значен-ні має бути замінене переносним. предмет порівнюється з якимось іншим з урахуванням ознак, що дають змогу знайти спільну основу. навіть віддалені властивості в знаходженні можливостей їх порів-няння синтезуються в складну органічну цілісність. Тут також наяв-на протидія елементів єдиної системи в їхній антиномічності — схо-жість у несхожому.

Семіотика, поетика, філософія, естетика, мистецтвознавство до-сліджують природу метафори в різних аспектах її функціонування, зі-ставлення з асоціативним, художньо-образним мисленням, символом тощо. Метафора є складним духовним утворенням, що з'явилося спо-чатку на основі інтелектуально-психічної еволюції в прагненні й умінні людини побачити на інтуітивно-неусвідомленому рівні співіснування двох сутностей диференціації відмінностей і зв'язку між ними — смис-лового, причинового, знакового. Метафора, несучи в собі фізичний контекст пояснення явищ, побудована на тотожностях сторін та їхній несхожості. «Шляхом певних ієрархічно організованих операцій, — пише один із дослідників цього питання Е. Маккормак, — людський розум зіставляє семантичні концепти, значною мірою не зіставлені, що і є причиною виникнення метафори. Метафора передбачає певну схо-

1  Квятковский Л. П. поэтический словарь. — М., 1966. — С. 280.

Естетика

жість між властивістю її семантичних референтів, оскільки вона пови-нна бути зрозумілою, а з іншого боку — несхожість між ними, оскільки метафора покликана створювати деякий новий смисл, тобто володіти сугестивністю»1. Саме поняття сугестії, тобто навіювання, передає до-сить істотний відтінок предметного взаємовідображення у метафорі з метою досягнення глибиннішої сутності ідеї твору.

на прикладах з давнього мистецтва можна побачити образ-метафору, так би мовити, в розрізі, коли маємо справу не просто з порівнянням, аналогією чи перенесенням ознак, а із встановленням своєрідного поєднання. робиться суцільне зминання різних істот, природного, людського і божественного, і тоді метафоризм й але-горичність починають співіснувати в одному образі. Сфінкс, який символізує надлюдську силу фараона в поєднанні торса лева і голо-ви царя з певними символами божественної недоторканості (сокіл за плечем). Це і є прикладом такого фантастичного сполучення. Своєю незворушністю і могутністю вражав славнозвісний Великий Сфінкс поблизу храму кафра в Єгипті. В його основі — природна скеля, від-повідно опрацьована: лежачий лев з обличчям фараона та всіма атри-бутами величності і влади, висічений ірей на лобі — священна змія-охоронителька. «незважаючи на велетенські розміри, — зауважує М. Матьє, — обличчя Сфінкса все ж передає основні портретні риси фараона кафра. В давнину Сфінкс, колосальне чудовисько з облич-чям фараона, мав, разом із пірамідами, навіювати уявлення про над-людську могутність правителів Єгипту»2.

В новелі англійського драматурга дж. прістлі «Скляні две-рі» вже сама назва твору є метафоричною, має глибокий філософ-ський підтекст. Між людьми стоїть скляна непрохідна стіна, крізь яку вони все бачать, усе розуміють, а зблизитися не можуть. Мета-фора переростає в образ-сенс, образ-концепцію часу. «Гра в бісер» Г. Гессе — метафора. наш український драматург і. кочерга, автор п'єси «Майстри часу», був схильний до яскравого, соціально і філо-софічно глибокого метафоризму й символіки. у 1934 р. він розпо-відав: зародилася «думка показати в живій сценічній формі, що таке час, які його закони і примхи, хто володіє і хто, навпаки, підпадає під

1          Когнитивная теория метафоры // Теория метафоры. — М., 1990. —

С. 358.

2          Матье М. искусство древнего Египта. — М., 1970. — С. 53.

Семіологія мистецтва: художній образ, символ, знак

його жорстоку владу»1. час є категорією онтологічною і водночас аб-страктно філософською, що наповнюється художньо-метафорічним значенням. час — це і ритм, і його «жорстока влада» — це і зміна, і звершення, уповільнення або напруження подій.

Метафора історично змінювана в світоглядних і естетичних вимі-рах. Зародившись у міфологічному світі, вона невпізнанно мінялась в бароковому та сучасних стилях мистецтва.

Особливу роль відіграє метафора на початку задуму твору. Вона може послужити своєрідним образом у мініатюрі та ключем до іноска-зання, як це побачив Василь Стефаник у краплині роси (оповідання «роса»), цілий космос світосприймання. Якось, ідучи полем, Л. Толстой на краю запиленої сірої дороги побачив три відростки від куща татарни-ка (реп'яха), два з яких зламані й забруднені, а третій, хоч і чорний від пилу, та все ще живий і з середини червоніється. письменник, вражений побаченим, занотовує в записнику. «нагадав Хаджі Мурата. Хочеться написати. Відстоює життя до останнього, і один серед усього поля..»2.

Зображення для мистецтва — це лише спосіб його зв'язку з реаль-ним світом, природою, історією, етносом. Фактом художності воно стає саме тоді, коли в нього вселяється утворений людською фанта-зією (але не вузько утилітарною, безкрилою і збідненою в почуттях) поетичний світ свободи в асоціаціях, порівняннях, метафоричності, в блискавичності якої освітлюється безліч явищ, які до цього могли за-лишатись для нас внутрішньо відчуженими, непізнаними. В метафорі

—        символіка пізнаної і стисло закодованої у формі поетичної ідеї.

Алегорія (від грец. аЛАо£ — інший і ауорєию — говорю) (іноска-зання) становить також один із засобів художньої виразності в об-разотворенні. Вона супроводжує розвиток мистецтва протягом ба-гатьох віків. Алегорія має свої особливості, хоч і є елементом більш загальної системи художньої мови та образності, а якоюсь мірою є різновидом художнього символу. «Голуб миру» пабло пікассо — це і символ, і алегорія. перша ознака алегоризму в мистецтві полягає в тому, що у ньому поєднано два плани — абстраговане поняття, ідею та конкретний предмет в його однозначності, своєрідній емблемності, наприклад, лотос, — алегоричний символ влади в індійському епосі

1          Кочерга І. А. радість мистецтва // Театральна публіцистика. — к., 1973.

—        С. 32.

2          Альтман А. у Льва Толстого. — Тула, 1980. — С. 191.

Естетика

та індійській семантиці значень. В алегорії уособлюється явище або ідея — і тоді перед нами постануть агнець, голуб, змія, сокіл, лотос — символи чистоти, миру, мудрості, влади, краси тощо.

Алегоричним називав Шеллінг «те зображення, в якому особливе означає всезагальне чи в якому всезагальне споглядається за допо-могою особливого»1. для доповнення цього визначення в найзагаль-нішому тлумаченні алегорії як тотожності особливого у всезагально-му слід відзначити таку його рису, як поєднання абстрактної ідеї чи поняття з конкретним явищем. В алегорії не потрібно, щоб поняття було повністю втілене в образі або зрощене з ним.

предметність у зображенні умовна, оскільки має означати інше — переведення її в площину всезагальних абстрактних суджень. Якщо породжена в лоні міфології алегорія певний час залишалась однако-вою мірою всезагальним поняттям та його уособленням (сили і стихії природи, людські пристрасті, музи), то зрештою вона набула влас-тивостей умовно-демонстративного іносказання. Тут ідеться не про аналогії чи уподібнення згідно з властивостями метафори і певним допущенням зближення предметів.

В алегорії поняття залишається таким, що має тенденцію до аб-страктного самоутвердження, але воно може читатися в нашій свідо-мості крізь зовнішнє конкретне одухотворення чи «опредметнення». Міфологія, релігія, фольклор, різні притчеві жанри (казки, байки, апокрифи, билини) звернені до алегоричних персоніфікацій.

у ставленні до алегорії — не тільки данина минулому чи мораліс-тичні сентенції в живих уособленнях, а й визнання високої поезії, до-віри до свободи і духовних прагнень того, хто спілкується мовою мис-тецтва. В алегорії може бути і глибокий художньо-філософський сенс. Один із шанованих багатьма митцями алегоричних персонажів дав-ньогрецької міфології псіхея (образ душі) послужив сюжетною осно-вою для картини рафаеля «поклоніння перед красою псіхеї». В цій картині не лише символіка поклоніння перед благом краси, а й перед-чуття драматизму, колізій, адже псіхеї, за «Метаморфозами» Апулея, заздрила навіть богиня Афродіта. Звертання до алегорії позначені по-етичною символікою втілення образу долі, сильних і чистих людських почуттів, як, наприклад, у «Тополі» Т. Г. Шевченка та «Лісовій піс-ні» Лесі українки. навіть своєрідний раціоналістичний дух алегорії,

1  Шеллінг Ф. В. И. Философия искусства. — Спб., 1996. — С. 254.

Семіологія мистецтва: художній образ, символ, знак

якщо він належить великому митцю, набуває ліричного іносказання, в чому можна переконатися, споглядаючи полотно В. Васнецова «Три царівни підземного царства», де уособлено скарби земних надр — зо-лото, коштовне каміння, вугілля. Водночас вони є і символами люд-ської краси, гордої незалежності.

Алегорія правічна в художній самосвідомості людства. Вона не може бути забутою, оскільки залишаються безсмертними «проме-тей прикутий» Есхіла, «Божественна комедія» данте, «Лебедине озеро» п. чайковського.

Алегорія добра і Зла, темного і світлого — два кольори душі люд-ської, два алегоричні образи буття — Ерос і Танатос.

Контрольні запитання

1.         Як ви розумієте поняття «семіологія мистецтва»?

2.         дайте визначення художнього образу.

3.         Що таке співтворчість у сприйнятті художнього образу?

4.         Які структурні рівні та компоненти художнього образу?

5.         Зробіть порівняння знаку, символу й образу у мистецтві.

6.         Які відмінні ознаки метафори, символу та алегорії?

7.         розкрийте поняття умовності в мистецтві.

8.         наведіть приклади і проаналізуйте образ як людський тип і харак-тер, образ природи в українській літературі та мистецтві.

Список рекомендованої літератури

Аверінцев С. С. Символ // Софія-Логос: словник. — к., 2004. Барт роллан. избранные работы: Семиотика. поэтика. — М., 1994. Брянский В. п. построение и природа художественного образа // ис-кусство и философия. — калининград, 1999.

коцюбинська М. X. Відтворення чи перетворення: до генезису метафо-ричного образу // Мої обрії: в 2 т. — к., 2004. — Т. 1. Меряо-понти Морис. Знаки.— М., 2002.

Опанасюк О. п. Художній образ: структурна феноменологія і типологія форм. — дрогобич, 2004. потебня А. А. Символ и миф. — М., 2000.

Стоян С. п. пошуки нових шляхів самовираження в сучасній неоміфо-логічній літературі //Людина в лабіринті перспектив. — к., 2004. успенский Б. А. Семиотика искусства. — М., 1995. Шульга р. п. искусство в ценностные ориентации личности. — к., 1989.



Warning: Unknown: open(/var/www/nelvin/data/mod-tmp/sess_2beefaba308ca45ac2a5074aa9e63f0c, O_RDWR) failed: Permission denied (13) in Unknown on line 0

Warning: Unknown: Failed to write session data (files). Please verify that the current setting of session.save_path is correct (/var/www/nelvin/data/mod-tmp) in Unknown on line 0