Основні проблеми викладання курсу «Експериментальна психологія»


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 

Загрузка...

Проблеми, пов’язані зі специфікою ознайомлення студентів з методами і методологією психологічних досліджень, окреслені у ро-ботах Р. Готтсданкера, Д. Гудвіна, В. М. Дружиніна, Т. В. Корнілової, Д. Мартіна, Р. Солсо та ін. Кожен з цих авторів на основі досвіду викладання спеціальних курсів розробив методичні рекомендації, посібники, підручники. Усі вони сходяться на думці про необхід-ність вивчення основ експериментального дослідження для здобуття студентами відповідного фахового рівня, виокремлюють ті чи інші проблеми викладання та пропонують шляхи їх вирішення.

Т. В. Корнілова наголошує на тому, що однією з основних проб-лем, з якою стикаються викладачі та студенти, є проблема розуміння методології експериментального методу, вирішення якої передбачає засвоєння нормативів психологічного дослідження та системи базо-вих понять. Авторка зауважує, що досягнути цієї мети можливо за умови розвитку у студентів логічних схем мислення, шляхом вклю-чення їх у наукові дискусії.

Д. Гудвін також на перший план висуває проблему розуміння ло-гіки наукового мислення. Дослідник вважає, що дієвим способом допо-моги студентам у засвоєнні методологічних основ науки може стати їх ознайомлення з історією розвитку методів психологічного дослідження, порівняння науки та псевдонауки. Друга важлива проблема, на думку Д. Гудвіна, — орієнтування у методах психологічного дослідження, її вирішення можливе за рахунок порівняльного аналізу базових методів. Третя проблема — етика регулювання психологічних досліджень — може бути вирішена через ознайомлення студентів з професійними етичними кодексами та державним законодавством. Найскладнішою для розв’язання є проблема незацікавленості в предметі. Тут, на думку автора, допоможе лише спосіб викладу матеріалу — використання яск-равих прикладів та відмова від нудного теоретизування.

Р. Готтсданкер, Р. Солсо, Х. Джонсон, К. Біл вважають, що проблему засвоєння складних понять вирішує «висхідний» підхід до викладання, коли загальні принципи планування, обробки та інтер-претації даних експериментів роз’яснюються на конкретних прикла-дах («від конкретного до загального»).

Д. Мартін наполягає, що основна проблема курсу «Експеримен-тальна психологія» полягає в тому, що по його завершенню студен-ти не можуть спланувати та провести експеримент, вони знають «що таке експеримент», однак не знають, «як провести експеримент». Дослідник пропонує не лише вивчати нормативи експериментально-го методу, але й використовувати їх на практиці — планувати та про-водити власні експерименти. Цікаво, що забута практика проводити експериментальні дослідження в межах навчального курсу була тра-диційною, ще Г.І. Челпанов під час викладання в Московському інституті пропонував студентам після прослуховування лекцій з екс-периментальної психології повторювати класичні дослідження.

Думки про те, чому і навіщо потрібно вивчати такий неціка-вий складний курс як «Основи наукових досліджень», в межах якого ми знайомилися з методологією і методами експерименту, приходили і до мене, коли студенткою третього курсу я намагалася розібратись в різноманітних планах та процедурах, збагнути, що

 

таке «каузальність» та для чого потрібен «нормальний розподіл». Згодом, при написанні курсової, дипломної та дисертаційної роботи я з захопленням формулювала мету та гіпотези власного досліджен-ня, планувала та проводила експерименти. Вдруге з парадоксом «не-цікавості цікавих курсів» я зіткнулася, коли почала викладати осно-ви психологічних досліджень, методи та методологію психологічних досліджень та експериментальну психологію. «Порожні» очі студен-тів на лекціях та практичних заняттях, формальне виконання усіх завдань з єдиною метою «відбути пару» приводило у відчай. Згада-лося, яким нудним для мене самої був увесь цей матеріал, і з якою ці-кавістю пізніше я планувала власні експерименти. Виникла думка синтезувати традиційні підходи до викладання цих курсів із практи-кою планування та проведення власних експериментів.

Ми надали змогу кожному студенту, в межах навчального курсу, вибрати ту проблему, яка його цікавить, і дослідити її. Плану-вання та проведення власних експериментів стало обов’язковою умовою для складання іспиту з курсу «Експериментальна психоло-гія» — усі студенти захищають свої роботи, захист зараховується як одне з екзаменаційних питань. Увесь процес планування та прове-дення експериментів контролюється викладачем лабораторного кур-су, який власне і є науковим керівником. Слід зазначити, що від сту-дентів не вимагається складних схем, однаково заохочуються як екс-перименти з малим N, так і факторні плани. Такий підхід створює си-туацію успіху не лише для відмінників, а і для тих, хто вчиться на «задовільно», заохочуючи тим самим до наукового дослідництва.

Поєднання теоретичного засвоєння основ експериментальної психології з практикою планування та проведення власних експери-ментальних досліджень стало одним методом вирішення багатьох проблем. Об’єктивними показниками дієвості такого підходу стали студентські дослідження — правильно сплановані, організовані та проведені психологічні експерименти, з адекватним аналізом резуль-татів та валідними висновками.

У табл. 1. систематизовано основні проблеми викладання курсу «Експериментальна психологія» та показано шляхи їх подолання в

умовах поєднання теоретичного закріплення лекційного матеріалу на семінарських заняттях та експериментальної практики на занят-тях лабораторного курсу.

Проблеми викладання курсу «Експериментальна психологія»

 

Проблеми викладання курсу «Експериментальна психологія»   Шляхи подолання викладацьких проб-лем через експериментальну практику

Проблема вивчення методологіч-них основ науки, в тому числі засвоєння базових понять            Розробка дослідницької програми, яка базується на етапах наукового дослід-ження.

Структурно-методологічний аналіз влас-них експериментів, який передбачає виділення залежної та незалежної змінної, загальної мети, експерименталь-ної гіпотези тощо

Проблема засвоєння правових та деонтологічних принципів експе-риментальної психології            Деонтологічний аналіз власних дослід-жень, перевірка їх на відповідність ко-дексам професійної етики та чинному законодавству

Проблема вивчення неекспери-ментальних методів в межах кур-су та виокремлення серед них експерименту            Вибір і обґрунтування та перевірка адек-ватності досліджуваному явищу методів виміру експериментального ефекту. Роз-робка протоколу експерименту

Проблема розуміння системи експериментальних планів          Поетапне планування власного експери-менту. Послідовний вибір та обґрунту-вання планів, схематизація

Проблема розуміння математико-статистичної обробки результа-тів психологічних експериментів            Використання описової статистики та методів статистичного висновку для кіль-кісного аналізу і перевірки значимості результатів власних експериментів

Проблема розуміння методів якісного аналізу та способів ін-терпретації результатів експери-менту            Якісний аналіз та інтерпретація резуль-татів власних експериментальних дослід-жень. Створення класифікацій та типо-логій, аналіз окремих випадків тощо

Проблема розуміння причин ар-тефактності висновків (валіднос-ті наукового висновку)    Формулювання висновків власних екс-периментальних досліджень. Перевірка висновків на артефактність