ЗАВДАННЯ ДО МОДУЛЯ №3


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 

Загрузка...

Теоретичні завдання

Розв’язок теоретичного завдання — це правильна відповідь на поставлене питання, яка має бути структурованою, викладе-ною стисло і, по можливості, містити думку автора (як виснов-ки, узагальнення, класифікації тощо).

1.         Стратегії експериментального дослідження.

2.         Поняття про внутрішньогрупові та міжгрупові експеримен-тальні плани.

3.         Доекспериментальні, квазіекспериментальні плани та пла-ни істинних експериментів в психології.

4.         Поняття про плани з однією незалежною змінною та про факторні плани.

5.         Плани експерименту з малим N.

6.         Факт і артефакт у експерименті. Проблема контролю в екс-перименті.

7.         Поняття про дослідницьку програму.

8.         Постановка проблеми експериментального дослідження.

9.         Теоретичний аналіз проблеми.

10.       Вибір змінних та формулювання експериментальних гіпотез.

11.       Вибір стратегії та планів експериментального дослідження.

12.       Деонтологічний аналіз психологічних досліджень.

13.       Згода на участь у психологічному дослідженні.

14.       Аналіз ресурсів експерименту.

15.       Вибір та обґрунтування методів виміру експериментально-го ефекту.

16.       Протокол експерименту.

 

 

Тестові завдання

Розв’язання тестового завдання передбачає доповнення виз-начень та схем, пошук правильної відповіді серед хибних, встанов-лення відповідностей між твердженнями.

Заповніть пропуски у визначенні.

Відповідь представте у вигляді — І-а, ІІ-б.

Деонтологічний аналіз психологічного дослідження (від грец. deonte — необхідність, обов’язок та logos — вчення) — полягає у визначенні того, наскільки дослідження відповідає вимо-гам І _ . Дослідження може бути визнане неетичним у тому ви-падку, якщо в ньому порушуються основні принципи та вимоги, задекларовані у спеціальних документах —        ІІ       .

а.         професійної етики;

б.         експериментальної психології;

в.         методології науки;

г.         кодексах професійної етики;

д.         постановах та кодексах, зокрема кримінальному

кодексі.

Експериментальний план (анг. design — __ І ) — так-тика експериментального дослідження, втілена у конкретній системі операцій планування експерименту. Основними критері-ями класифікації планів є такі: ІІ кількість незалежних змін-них та варіантів їх прояву, метод або підхід до збору даних, місце та умови проведення, особливості організації експериментально-го впливу та контролю за ним тощо.

а.         проект, задум;

б.         ідея, стратегія;

в.         кількість груп;

г.         кількість експериментаторів;

д.         кількість залежних змінних.

Дослідницька програма — це І , яка розкриває логі-ку переходу теоретичного осмислення проблеми до її практич-ного вивчення з включенням отриманих результатів у систе-му ІІ . Етапи дослідницької програми базуються на основі структури наукового дослідження та відображують його логіку.

а.         шлях пізнання;

б.         деталізована схема дослідження;

в.         наукового дослідження;

г.         наукового знання;

д.         методології науки.

План експерименту з малим N — це план, в якому        І        ,

часто один або два. Такі плани не вимагають складної ста-тистичної обробки, оскільки аналіз здійснюється по кожному учаснику окремо. Основна мета таких експериментів — дослід-ження      ІІ      та індивідуальних характеристик.

а.         усі учасники мають мале N;

б.         обмежена кількість учасників;

в.         унікальних явищ;

г.         видатних вчених;

д.         відсутня статистична обробка

результатів.

Фактом у експерименті є встановлення І між явища-ми. Якщо існує альтернативне пояснення каузального зв’язку — це ІІ . Відсутність артефактів забезпечується суворим кон-тролем і свідчить про валідність експерименту.

а.         однозначного каузального зв’язку;

б.         артефакт;

в.         однозначного кореляційного зв’язку;

г.         порушення експериментального

планування.

 

Вкажіть правильні твердження.

Відповідь представте у вигляді — а, б і т.д.

Факторними називають експериментальні плани...:

а.         у яких дослідник маніпулює лише однією незалежною

змінною, яка може мати необмежену кількість варіантів

прояву;

б.         близькі до ідеального експерименту, які не несуть в собі

загроз внутрішній валідності та містять малу кількість

загроз валідності зовнішній;

в.         у яких дослідник маніпулює більше ніж однією незалежною

змінною та вивчає усі можливі варіанти взаємодії різних

рівнів незалежних змінних;

г.         із серією експериментів, які ставлять на меті поступове

виключення конкуруючих гіпотез, фіналом такого плануван-

ня є верифікація однієї гіпотези.

Основні ознаки доекспериментальних планів:

а.         нееквівалентність досліджуваних груп при наявності

контрольної або відсутність контрольної групи;

б.         широкі можливості контролю змінних;

в.         наявність значної кількості загроз внутрішньої

валідності та відсутність можливості контролю

зовнішньої;

г.         неможливість висновку про однозначний каузальний

зв’язок;

д.         можливість висновку про однозначний каузальний зв’язок;

е.         відсутні або низькі можливості контролю змінних.

План ex-post-facto це: а.     план, в якому зіставляються результати, отримані до та після експериментального впливу на одній групі; застосову-ється багаторазовий вимір;

 б.        план, в якому дослідник не має можливості керувати

незалежною змінною, а лише відбирає відносно еквівалентні

групи учасників (групу, у якій вплив був присутній, і групу

без впливу);

в.         зіставляються результати еквівалентних груп (контроль-

ної — до виміру, експериментальної — після).

Основними етапами теоретичного аналізу проблеми є такі:

а.         визначення методологічних засад дослідження;

б.         теоретичний аналіз предметного поля

дослідження;

в.         визначення залежних та незалежних змінних;

г.         аналіз етапів та процедури наукового дослідження;

д.         аналіз близьких досліджень;

е.         розробка авторської моделі досліджуваного явища;

ж.        розробка та обґрунтування методів практичної

діяльності;

к.     планування та проведення експерименту.

До планів істинних експериментів належать:

за Кэмпбелл Д. Модели экспериментов в социальной психологии и прикладных исследованиях. — СПб: Социально-психологический центр, 1996. — 391 с.

а.         план для двох рандомізованих груп з попереднім і підсумкови-

ми вимірами;

б.         план з попереднім і підсумковим виміром на одній групі;

в.         план Соломона;

г.         план з рандомізованою контрольною групою і виміром після

впливу;

д.         план дослідження поодинокого випадку;

е.         план з еквівалентними часовими серіями;

ж.        план з нееквівалентною контрольною групою з попереднім і

підсумковими вимірами.

 

 

 

Доповніть схему.

Відповідь представте у вигляді — І-а, ІІ-б.

Зв’язок експериментальних планів та факторів, що загро-жують валідності експерименту

 

 

a.         доекспериментальні плани;

б.         квазіекспериментальні

            плани;

в.         факторні плани;

г.         якісні експериментальні

            плани;

д.         плани істинних експери-

            ментів.

 

max

min

 

І

 

III

 

Схема вибору стратегії та планів експериментального дослідження

а.         вибір плану за особливостями контролю валідності;

б.         вибір плану за кількістю змінних та їх варіантів;

в.         вибір плану за способом

Вибір стратегії експерименту

І

представлення НЗ;

г.

Вибір плану за кількістю груп

вибір плану істинного

ІІ

експерименту;

д.

ІІІ

вибір факторного плану.

 

 

            Особливості планів

них      змінних

а.         якісні плани;

б.         міжгрупові плани;

в.         НЗ у ранговій шкалі;

г.         НЗ у якісній шкалі;

д.         НЗ у кількісній

            шкалі;

е.         факторні плани;

ж.        кількісні плани.

 

за способом представлення незалеж-

 

І                      ІІІ

           

           

НЗ у номіна-тивній шкалі                ІІ         НЗ у інтерваль-ній шкалі      НЗ у пропор-ційній шкалі

Використання

параметричних

критеріїв значимості

експериментального

ефекту

Використання

непараметричних

критеріїв значимості

експериментального

ефекту

 Види планів

а.         плани з однією НЗ;

б.         міжгрупові плани;

в.         багаторівневі плани;

г.         трирівневі плани;

д.         плани з багатьма НЗ;

е.         однофакторні плани.

 

Дворівневі плани

 

Плани за кількістю НЗ

Факторні плани

ІІ

 

Вибір методів виміру експериментального ефекту

Вид ЗЗ

Методи виміру експери-ментального ефекту

а.         змінні, що спостеріга-

ються безпосередньо;

методи, які дозволяють безпо-середньо фіксувати зміни у ЗЗ: спостереження, аналіз продуктів діяльності тощо

б.         опосередковані змінні;

в.         змінні, що не потребу-

ють виміру;

спеціальне обладнання для вимі-ру: танометр, секундомір тощо

г.         змінні, що потребують

фізичного виміру;

діагностичні стандартизовані методи, дослідницькі методи

III

д.         змінні, що потребують

психологічного виміру;

е.         стандартизовані змінні.

 

Встановіть відповідність.

Відповідь представте у вигляді — а, б і т.д.

Стратегії експерименту

 

а.         Констатуюча стратегія         а.         Метою експерименту є не лише вивчення, а й фор-мування одного явища внаслідок впливу іншого (формування ЗЗ внаслідок впливу НЗ)

б.         Формуюча стратегія б.         Метою експерименту є порівняння впливу одного явища на інше в групах з різними характеристиками (віковими, статусними, тощо). Порівняння впливу НЗ на ЗЗ у групах з різними характеристиками

в.         Стратегія зіставлення           в.         Метою експерименту є встановлення причинно-наслідкового зв’язку між явищами (між ЗЗ і НЗ)

 

 

Критерії поділу експериментальних планів

 

а.         Внутрішньогрупові та міжгру-пові плани  а.         Істинність (валідність) експери-менту

б.         Плани з однією незалежною змінною (однофакторні) та фак-торні плани (багатофакторні) б.            Шкала (спосіб представлення не-залежної змінної)

в.         Кількісні та якісні плани       в.         Кількість груп, задіяних в експери-менті

г.         Доекспериментальні плани, плани істинних експериментів, квазіекспериментальні плани г.            Кількість експериментальних впливів

Доекспериментальні плани

 

а.         ХО

Дослідження поодинокого випадку           а.         Мета експерименту: вивчається ефективність но-вого методу викладання психології у ВНЗ. Організація експерименту: в одній із академічних груп першого курсу використовується новий ме-тод викладання психології. Висновок про ефектив-ність методу робиться на основі аналізу результа-тів екзамену — середній бал у групі — 4,2

б.         О1ХО2

План з попе-реднім і підсум-ковим виміром на одній групі       б.         Мета експерименту: вивчається вплив телепрогра-ми присвяченої Холокосту на поінформованість населення про цю подію.

Організація експерименту: по одному з централь-них телеканалів транслюється передача, в якій роз-повідається про масове знищення євреїв (Холо-кост). По тім групі осіб розсилається опитувальник про події Холокосту. Висновок про вплив телепе-редачі робиться на основі аналізу результатів опи-тувальника — 76 % опитаних знають про події Холокосту

в.         ХО1 О2

План

порівняння статистичних груп       в.         Мета експерименту: порівнюється успішність навчання школярів, які пройшли курс швидкісного читання, і тих, хто не проходив. Організація експерименту: в одному із класів шко-ли всі учні пройшли курс швидкісного читання, тоді як учні другого класу такого курсу не проходили. Висновок про ефективність проходження курсу робиться на основі співставлення результатів обох груп — учні першої групи отримали середній бал успішності за чверть — 4,0; другої — 3,4

Квазіекспериментальні плани

 

а.         ООО ОХО ООО       а.         План ex-post-facto

б.         (R)   Х О (R)       О     б.         План з попереднім та підсумковим виміром на різних групах

в.         R О (Х) R      Х О      в.         План з нееквівалентною контрольною групою

г.         О Х О О      О            г.         План з еквівалентними часовими серіями

д.         Х1О Х0О Х1О Х0О Х1О    д.         План часових серій

Процедури контролю еквівалентності груп

 

а.         Рандомізація  а.         Відбір учасників у групи на основі попередніх вимі-рів так, щоб в кожній групі була однакова кількість осіб з певними характеристиками

б.         Блокова ран-домізація          б.         Після проведення експерименту з аналізу усувають-ся результати осіб, які провокують нееквівален-тність груп

в.         Попарне урів-нювання        в.         Відбір випадковим чином рівної кількості учасників в усі групи

г.         Постекспери-ментальний відбір     г.         Відбір учасників у групи випадковим чином (на ос-нові таблиці випадкових чисел, підкидання монети тощо)

Практичні завдання

Проаналізуйте експерименти, подані у додатках.

Структура аналізу:

•          визначте залежну та незалежну (ні) змінні, варіанти прояву незалежної змінної;

•          сформулюйте експериментальну гіпотезу;

•          визначте стратегію, за якою побудований експеримент (констатуюча, формуюча, зіставлення);

•          визначте та поясніть вибір плану експерименту за спосо-бом представлення НЗ (якісний, кількісний);

 

•          визначте та поясніть вибір плану експерименту за кіль-кістю груп (міжгруповий, внутрішньогруповий);

•          визначте та поясніть вибір плану за особливостями контро-лю валідності (доекспериментальний, квазіексперименталь-ний, істинний), зобразіть план експерименту схематично;

•          визначте та поясніть вибір плану за кількістю незалежних змінних (з однією незалежною змінною, факторний), для фак-торних планів представте схему (кількість НЗ / кількість варіантів їх прояву);

•          опишіть методи виміру експериментального ефекту;

•          опишіть основні способи контролю в експерименті.

Творчі завдання

Творче завдання з курсу «Експериментальна психологія» є ком-плексним за своїм характером і полягає у плануванні, проведенні та обробці результатів власного експериментального дослідження. На заняттях практичного курсу третього модуля студенти розроби-ли дослідницьку програму, яку і мають представити у вигляді звіту.

 

Розділ програми        Зміст

I.      Постановка наукової проблеми          Вибір проблеми (формулювання теми дослідження) Вибір об’єкту та предмету дослідження Формулювання загальної мети та гіпотези дослідження

II.     Теоретич-ний аналіз проблем            Визначення методологічних засад дослідження Теоретичний аналіз предметного поля дослідження Аналіз близьких досліджень Розробка авторської моделі досліджуваного явища

III.   Формулю-вання гіпотез           Вибір змінних

Формулювання експериментальних гіпотез

Формулювання основних завдань дослідження

IV.   Планування та прове-дення досліджен-ня   Вибір стратегії та плану експерименту

Розробка та укладання згоди на участь у дослідженні

Деонтологічний аналіз дослідження

Аналіз ресурсів експерименту

Вибір методів виміру експериментального ефекту

Розробка протоколу експерименту