2.2.6. Факт і артефакт у експерименті. Проблема контролю в експерименті


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 

Загрузка...

Фактом у експерименті є встановлення однозначного каузаль-ного зв’язку між явищами. Якщо існує альтернативне пояснення каузального зв’язку — це артефакт. Відсутність артефактів забезпе-чується суворим контролем і свідчить про валідність експерименту.

Контроль артефактів в експерименті

 

Контроль

суб’єктивних

впливів

подолання впли-

вів, які свідомо

або несвідомо

здійснює учасник

чи експеримента-

тор

 

Контроль

ефекту

послідовності

подолання впливів послі-довної дії варі-

антів НЗ у

внутрішньогру-

пових планах

 

Контроль

константності

            умов   

подолання впли-

вів, що виника-

ють через різни-

цю в умовах

проведення

експерименту

 

Контроль

еквівалентності

            груп   

подолання впливів, що виникають че-рез нееквівалент-ність характерис-

тик досліджуваних груп

 

 

 

Операціоналізація змінних

Процедури контролю впливу особистості учасника

за Дружинин В. Н. Экспериментальная психология. — СПб.: Питер, 2001. — 320 с.

 

Метод «пла-цебо наосліп» (Подвійний сліпий експеримент)    Для участі в експерименті формуються дві ідентичні за показ-никами групи. Експеримент проводиться за аналогічною схе-мою в обох групах. Ні дослідник, ні учасники не знають, яка група піддається впливу, а яка ні. Часто експеримент прово-дить експериментатор-дублер, якому не повідомляють мету

Метод обману           Базується на оголошенні хибної мети та завдань експеримен-ту. Одним із варіантів методу є приховування справжньої ме-ти та завдань експерименту. Метод пов’язаний із етичною ди-лемою «поінформованості учасників дослідження»

Метод

прихованого

експерименту            Учасники не підозрюють, що беруть участь у експерименті. Вплив здійснюється в природних умовах життя та діяльності учасників. Метод також пов’язаний із етичною дилемою «по-інформованості учасників дослідження». Однак, використо-вується в тих випадках, коли інтервенції та їх наслідки не шкодять учасником, а дослідницька мета є вагомою

Метод

незалежного виміру параметрів      Полягає у тому, що експериментальний ефект вимірюється не в ході експерименту, а пізніше прихованим способом, наприклад як вивчення результатів діяльності учасника. Ви-користовується достатньо рідко, в силу складності прове-дення

Контроль за

сприйманням

ситуації           Метод полягає в тому, що під час експерименту (якщо є така можливість) та після нього учасники опитуються щодо своїх ставлень до ситуації експерименту, експериментатора, ро-зуміння інструкції тощо. Такий метод дозволяє відкинути ре-зультати викривлюють експериментальні висновки

Процедури контролю впливу особистості експериментатора

за Дружинин В. Н. Экспериментальная психология. — СПб.: Питер, 2001. — 320 с.

 

Автоматизація дослідження            Максимальна формалізація процедури експерименту, уникнення встановлення неофіційних взаємин з учасника-ми, жорстке слідування планам та інструкціям

Метод «плацебо наосліп»    Див. «Вплив особистості учасника на експеримент»

Участь кількох експеримента-торів            Для проведення експерименту залучаються кілька дослід-ників, які або проводять паралельні дослідження або кон-тролюють одне одного на кожному з етапів

 

 

 

Процедури контролю еквівалентності груп

за Гудвин Дж. Исследование в психологии: методы и планирова-ние. — СПб.: Питер, 2004. — 558 с.

 

Рандомізація  Відбір учасників у групи випадковим чином (на основі табли-ці випадкових чисел, підкидання монети тощо)

Блокова рандомізація           Відбір випадковим чином рівної кількості учасників в усі групи (якщо є чотири умови, то для кожної з них випадковим чи-ном обирається учасник — блок №1; потім знову випадково обирається учасник для кожної з умов — блок №2 і т.д.)

Попарне урівнювання          Учасники відбираються у групи на основі попередніх вимірів так, щоб в кожній групі була однакова кількість осіб з певни-ми характеристиками

Постекспери-ментальний відбір     Після проведення експерименту з аналізу усуваються ре-зультати осіб, які провокують нееквівалентність груп

Процедури контролю ефекту послідовності

за Гудвин Дж. Исследование в психологии: методы и планирование. — СПб.: Питер, 2004. — 558 с.

 

Повне позиційне зрівнювання       Використання усіх можливих послідовностей впливу для кожного з учасників

Часткове позиційне зрівнювання   Використання частини із усіх можливих послідовнос-тей впливу для кожного із учасників

Обернене позиційне зрівнювання Використання прямого та оберненого набору впливів для кожного із учасників

Блокова рандомізація           Використання кількох наборів рандомізованих впли-вів для кожного учасника

Контроль константності умов

за Солсо Р. Л., Джонсон Х. Х., Бил М. К. Экспериментальная психоло-гия: практический курс. — СПб.: прайм-ЕВРОЗНАК, 2001. — 528 с.

 

Контроль паралельних впливів      Забезпечення неможливості впливу сторонніх змінних

Контроль незалежної змінної          Забезпечення еквівалентності впливів

Контроль процедури експерименту          Забезпечення константності часових параметрів; методів виміру; тривалості експерименту тощо

Особливості контролю в експериментах з малим N

за Дружинин В. Н. Экспериментальная психология. — СПб.: Питер, 2001. — 320 с.

 

Використання умов-імітацій           Введення в експеримент додаткової умови (умов), яка містить сторонню змінну замість незалежної дозволяє проконтролювати ефект плацебо

Використання багаторазових вимірів        Використання в експерименті багаторазових вимі-рів як до, так і після експериментального впливу дозволяє проконтролювати фонові фактори

Використання серій вплив-вимір   Використання в експерименті багаторазових се-рій вплив-вимір дозволяє контролювати фонові фактори та ефект послідовності

Використання серій із по-зиційним урівнюванням         Використання серій з різним чергуванням впливів дозволяє контролювати ефект послідовності

Загальні правила контролю загроз валідності експерименту

за Кэмпбелл Д. Модели экспериментов в социальной психологии и прикладных исследованиях. — СПб: Социально-психологический центр, 1996. — 391 с.

 

Фактори загрози валідності Спосіб контролю

            Фон    Наявність еквівалентної контрольної групи або значної кількості експериментальних впливів на одній групі з вимірами після кожного впливу

 

            Природній розвиток Наявність еквівалентної контрольної групи або значної кількості вимірів експериментального ефекту на одній групі

 

            Ефект тестування      Наявність контрольної групи або значної кількості вимірів експериментального ефекту

 

            Інструментальна похибка    Наявність контрольної групи або значної кількості експериментальних впливів на одній групі з вимі-рами після кожного впливу

 

            Склад груп (відбір учасників)          Наявність еквівалентної контрольної групи або ви-мірів до і після експерименту

 

            Відсів учасників (смертність)          Наявність еквівалентної контрольної групи з вимі-рами після впливу або виміру до та після експери-ментального впливу на одній групі

            Взаємодія виміру з експериментом (Х)      Якщо виміри до та після впливу здійснюються на різних групах еквівалентних між собою

 

            Взаємодія складу груп з Х    Якщо вимір до експерименту здійснюються на од-ній групі, а вимір після — на іншій еквівалентній, яка не тестувалася до експериментального впливу

 

            Реакція учасників на ситуацію Х    Якщо вимір до експерименту здійснюються на од-ній групі, а вимір після — на іншій еквівалентній, яка не тестувалася до експериментального впливу