Розділ 2. РИНОК ПРАЦІ ТА ЙОГО РЕГУЛЮВАННЯ 2.1. Сутність, особливості і складові організаційно-економічного механізму ринку праці


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 

Загрузка...

Важливим аспектом формування ринкових відносин є ринок праці. Щодо поняття ринку взагалі, його визначають як систему еко-номічних відносин між продавцями і покупцями товарів та послуг, форму зв’язку між сторонами обміну, в процесі якого встановлюєть-ся ринкова ціна на об’єкт обміну і відбувається зміна його власника. Його також визначають як економічний або географічний простір, в якому відбувається процес товарного обміну, обміну товарів на гроші і навпаки. Ринком також називають механізми, які зводять разом про-давців і покупців товарів та послуг і регулюють відносини між ними.

Представники сучасних економічних шкіл предметом торгів на ринку праці вважають саму працю. При цьому заробітну плату вва-жають ціною праці у формі ставки, величина якої визначається по-питом і пропозицією на ринку праці. Але праця як процес не під-лягає купівлі-продажу, а зарплата фактично визначається не тільки нижньою межею вартості робочої сили, а й має тенденцію росту за рахунок мотиваційних чинників, а також під впливом попиту і про-позиції. Отже, точніше було б назвати ринок праці ринком робочої сили. Однак традиційний термін «ринку праці» практично неможли-во змінити.

Відповідно з цим ринок праці — це система суспільних відносин, пов’язаних з наймом і пропозицією праці, тобто з купівлею і прода-жем послуг праці, це також економічний простір або сфера працев-лаштування, в якій взаємодіють покупці і продавці праці, це також механізм, який забезпечує узгодження цін і умов праці між робото-давцями і найманими працівниками та регулює її попит і пропозицію.

Ринок праці не вичерпується відносинами по працевлаштуванню безробітних та заповненню вакансій, а охоплює всю сферу найманої праці. З цього випливає, що об’єктом політики ринку праці має бути

Розділ 2. Ринок праці та його регулювання

широке коло трудових відносин і все економічно активне населення, а саме проблеми оплати праці та визначення її умов, визначення ціни робочої сили та її конкурентоспроможності, обсягу і інтенсивності роботи, стабілізації і гарантій зайнятості, мотивації трудової діяль-ності, підготовки та перепідготовки працівників. Останнє трактуван-ня ринку праці визначають як розширене, звуженим у тому випадку, коли розглядаються його проблеми пов’язані лише із сферою обігу, а до суб’єктів ринку праці відносять людей, що безпосередньо в да-ний момент активно шукають роботу, вакантні робочі місця. Звужене поняття зводиться лише до однієї з найважливіших проблем ринку праці — безробіття, що однак є досить обмеженим в системі трудових відносин.

Незважаючи на те, що ринок праці тісно пов’язаний з товарним ринком, він має свої певні особливості. Останні, зокрема, обумовлю-ються:

—        специфічністю «товару», який продається чи купується на ринку праці: це, безумовно, не сама людина, а її здатності, на-вички, досвід, кваліфікація, що спрямовуються на виробни-цтво певних товарів або надання послуг;

—        праця на відміну від звичайних товарів купується не для за-доволення споживача, а для того, щоб виробляти якусь певну продукцію;

—        важливою особливістю ринку праці порівнянно з товарним ринком є істотна і постійно зростаюча роль інституціональ-них факторів, так як робоча сила — це людський фактор, то постійно змінюється трудове законодавство, з допомогою яко-го змінюється регулювання мінімального рівня зарплати, пра-цездатного віку, трудових норм і нормативів, норм безпеки і охорони праці тощо.

Ринок праці характеризує потреба у праці і її пропозиція, у зв’язку з чим залежно від співвідношення між попитом і пропозицією праці кон’юнктура ринку праці може бути трьох видів: праценадлишкова, при надлишку пропозиції праці; працедифіцитною, при недоліку пропозиції праці; рівноважною, при відповідності попиту його про-позиції.

Основними складовими ринку праці є сукупна пропозиція (Пр), що включає все економічно активне населення, та сукупний попит (П),

Червінська Л. П., «Економіка праці»

який визначається загальною потребою економіки у найманій робо-чій силі. Вони складають сукупний ринок праці, або ринок праці в широкому розумінні. Основна частина сукупного попиту та сукупної пропозиції задовольняються, що забезпечує працівників роботою, а робочі місця — працівниками та створює умови для розвитку підпри-ємств та організацій і економіки в цілому.

Інша частина сукупного ринку праці виявляється вільною і по-требує задоволення попиту і пропозиції шляхом зведення здобувачів роботи з вакантними робочими місцями. Це так званий поточний ри-нок праці, або ринок праці у вузькому розумінні. Його обсяг визна-чається кількістю вакантних робочих місць та кількістю працівників, що зайняті пошуками роботи (рис. 2).

попит праці (ПП)

пропозиція праці (ППр)

\

задоволений попит

Рис. 2. Схема ринку праці

Перетин множин сукупного попиту і сукупної пропозиції на рин-ку праці відповідає задоволеному попиту на сукупному ринку праці. Частина цих множин, що не перетинаються, складають поточний ри-нок праці (ПП+ППр) (рис. 2).

При цьому сукупна пропозиція включає всі категорії економічно активного населення, всіх, хто працює або бажає працювати. Поточна пропозиція (ППр) на ринку праці включає: безробітних, що активно шукають роботу і готові до неї приступити; працівників, що намага-ються змінити місце роботи; осіб, котрі вважають працювати у віль-ний від роботи або навчання час.

Сукупний попит визначається кількістю і структурою робочих місць, які є на даний час в економіці країни. Він охоплює всю сфе-ру суспільної праці і включає як укомплектовані працівниками так і

Розділ 2. Ринок праці та його регулювання

вільні (вакантні) робочі місця. При цьому розрізняють ефективний попит, який визначається кількістю економічно доцільних робочих місць, і сукупний попит, що включає зайняті неефективні робочі міс-ця. Різниця між сукупним і ефективним попитом представляє собою надлишкову зайнятість, складовою частиною якої є приховане без-робіття. Поточний попит (ПП) визначається потребою у працівниках для поповнення вакантних робочих місць на умовах основної діяль-ності, сумісництва або для виконання разових робіт.

Наприклад, у 2006 році попит та пропозиція робочої сили на за-реєстрованому ринку праці України мали такі кількісні характерис-тики (табл. 3).

Таблиця 3

Попит та пропозиція робочої сили на зареєстрованому ринку праці за професійними групами, тис. чол.

 

Професійні групи      Кількість за-реєстрованих громадян не зайнятих трудо-вою діяльністю          Потреба підпри-ємств у праців-никах на замі-щення вільних робочих місць

Всього            780      170,5

Законодавці,  вищі  держслужбовці, керівники, менеджери       55,2     10,6

Професіонали            44,0     14,5

Фахівці           67,6     15,4

Технічні службовці   42,4     5,3

Працівники сфери торгівлі та послуг         100,5   14,5

Кваліфіковані робітники сільського та лісового господарства    37,9     1,9

Робітники з обслуговування, експлу-атації та контролювання за роботою технологічного устаткування, скла-дання устаткування та машин         138,5   33,4

Найпростіші професії            215,3   24,2

Поточний ринок праці виконує таку основну функцію як пере-розподіл праці через сферу обміну між галузями, сферами виробни-цтва і підприємствами, заповнення вакансій і забезпечення людей

Червінська Л. П., «Економіка праці»

роботою. Названа функція має важливе значення для забезпечення процесу відтворення валового внутрішнього продукту та підтриман-ня сприятливого соціального клімату в суспільстві. Хоча останнє можливо лише при умові співпадання обсягів попиту і пропозиції, узгодження потребує лише їх структура. Адже в економіці завжди існує структурне і фрикційне безробіття, яке можливо зменшити за рахунок проведення підготовки і просторового переміщення робочої сили (робочих місць). Складніший стан виникає тоді, коли за своїм обсягом сукупна, а відповідно, і поточна, пропозиція праці значно пе-ревищує сукупний (і поточний) попит. Це, як правило, відбувається в період економічних криз, коли, з одного боку, згортання виробництва викликає різке скорочення попиту на працю, а з іншого боку, падіння рівня життя населення спричинює суттєве згортання пропозиції пра-ці. Безробіття, викликане такими диспропорціями, називається ци-клічним або кон’юнктурним. Його подолання можливе лише на осно-ві піднесення виробництва, пожвавлення економічного розвитку.

Отже, ринок праці доцільно розглядати не лише з точки зору еко-номічних відносин між його суб’єктами стосовно визначення ціни робочої сили під впливом попиту і пропозиції на неї, а як відносини з приводу створення таких умов, що забезпечують можливості забез-печення працездатності населення і продажу робочої сили. Кількісно ринок праці можна характеризувати як категорію населення, яке пра-цює та незайняте, яке хоче і може працювати, але для нього відсутні робочі місця. Відповідним чином, мотивацію результативної трудової діяльності можна трактувати як похідну стану ринку праці в Україні. З іншого боку — стимули праці являються важливим елементом змін на цьому ринку.