Розділ 1. ПРАЦЯ — ОСНОВА РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ 1.1. Праця як предмет наукового економічного дослідження


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 

Загрузка...

Праця являється основою існування людини, визначає її місце в суспільстві, служить однією з основних форм самовираження і само-актуалізації. У зв’язку з цим вона має бути організована таким чином, щоб адекватно відображати ці особливості людини, забезпечувати відповідну спів ставність трудових винагород.

Проблеми пов’язані з потребами, інтересами, мотивами працівни-ків, заробітною платою, необхідністю виконання всіх видів ресурсів з метою максимального задоволення матеріальних і духовних потреб людини, а отже її працею, в економічній теорії досліджувались дав-но. Одвічність походження цих проблем свідчить про їх важливе те-оретичне і практичне значення. Методологічні підходи до проблеми мотивації, на наш погляд ґрунтуються на визначенні таких вихідних категорій як «праця», «робоча сила», «ціна праці», «вартість робочої сили», «заробітна плата».

Ще в працях середньовікових філософів ХIII століття з’явилась так звана «доктрина справедливої оплати праці», що започаткувала свій розвиток у Західній Європі і проіснувала кілька століть. Її осно-вним призначенням було — захист інтересів найбільш кваліфікова-них майстрів, ремісників. Об’єднання або корпорації, що певним чином нагадували сучасні профспілки, відстоювали більш високий рівень оплати праці окремих працівників порівняно з іншими кон-курентами, які не входили до складу названих об’єднань. Розміри оплати праці таких груп працівників були часто завищеними і не за-вжди відповідали трудовим внескам працюючих. Прете, землероби, ремісники та інші групи населення погоджувались на таку високу зарплату з метою отримання більш якісних і престижних речей, які вироблялись означеними працівниками. При цьому «справедлива оплата праці» не завжди відповідала необхідним нормам — пре-стижність, репутація товаровиробників відігравала більш суттєве значення.

Червінська Л. П., «Економіка праці»

У середньовіковий період оплата праці не відігравала суттєвого значення в системі формування суспільних доходів, що було обу-мовлено існуючими соціально-економічними особливостями розви-тку суспільства. В кінці XIX століття життєдіяльність переважної частини населення стала істотно залежати від доходів, отримуваних працівником внаслідок продажу робочої сили, яка для багатьох була єдиним способом розпорядження власністю.

У зв’язку з цим було багато намагань дати пояснення робочій силі, як економічній категорії. Ще в роботах Уільяма Петті в ХVП столітті при обґрунтуванні питань джерел державного багатства зо-середжувалась увага на «живих діючих силах», котрі втілюють у собі різноманітні властивості і здібності людини до праці, що приймають участь у виробничих процесах і визначають цінність і вартість «жи-вих діючих сил». Цінність основної маси людей, як і землі, він порів-нював із двадцятикратним річним доходом, який ними створюється. Автор намагався пояснити значимість вартості робочої сили з точки зору віку, професії працівників та ін., помилково стверджуючи, що вартість створює не всяка праця, а лише та, що витрачається на ви-робництво золота, срібла. На сьогодні, безумовно, такі пояснення уявляються примітивними, однак вони відіграли важливу роль у роз-витку економічної науки про трудові відносини.

Проблемі трудової діяльності людини в економічній теорії важ-ливу увагу приділяв А. Сміт. У «Дослідженні про природу і причини багатства народів» він вводить поняття економічної людини і роз-глядає її сутність. Автор приділяє важливе значення розвитку зді-бностей людини до праці, дає аналіз витрат праці на виробництво. Це витрати на харчування, житло, відпочинок та ін. Ціну праці він визначає на основі розміру її оплати. Заробітна плата для працівника приймає форму доходу, а для капіталіста витратами, які йдуть на під-тримання робочої сили.

Підприємці прагнуть знизити витрати на робочу силу що поро-джує конфлікт інтересів продавців і покупців робочої сили, і врешті-решт формує ціну праці, тобто доходи працівника. Як провідні факто-ри на ринку праці автор розглядає попит і пропозицію, які формують мінову вартість робочої сили. Корисність праці, її корисна вартість, визначається на основі оцінки роботодавця, залежно від того настіль-ки є корисним використання праці у виробництві товарів, послуг. Ав-

Розділ 1. Праця — основа розвитку економіки

тор звертає увагу не лише на ціну праці, або заробітної плати, але й на способи її розподілу, підкреслює значимість таких важливих чинни-ків у процесі праці як її приємність, можливість і легкість навчання, довіра роботодавця, постійність чи непостійність праці, імовірність успіху в праці працюючого. Як уявляється, ці фактори є більш харак-терними для пропозиції праці, що сформувалась на ринку.

Дана концепція переконує, що лише одна праця, вартість котрої не змінюється, є тією мірою, з допомогою якої в усі часи і всюди мож-на оцінювати товари. В той же час економічна думка трималась на поглядах, що потреби і обмін продуктів, який відбувається у відпо-відь на них, являють собою принципи економіки, її головні рушійні сили та обмежувачі: праця ж і її організація лише наслідок. Проте в межах обміну міра, котра визначає цю еквівалентність відрізняється від природи потреб. Люди вступають в обмін оскільки мають потре-би, але порядок обміну, його послідовність і відмінності виражені в тій ієрархії, котра встановлена кількістю праці, вкладеної в об’єкти обміну, Сміт підійшов до розуміння того, що вартість створюється суспільною працею в будь-якій галузі виробництва, але мірою праці він вважав її мінову вартість, тобто заробітну плату, а вартість товарів визначав як суму прибутку, земельної ренти, зарплати, як кількість праці, що купується на товар. Всю вартість товарів він ототожнював із новоствореною вартістю, недооцінюючи перенесену працею вартість засобів виробництва, за рахунок чого формуються різні види доходів.

Автор ототожнив працю з робочою силою, не розуміючи при цьо-му наявності категорії робочої сили. Догматичність такого вчення полягає в ігноруванні самого закону вартості, який нібито діяв лише за простого товарного виробництва, а з переходом до капіталізму продаж товарів здійснюється «природнім шляхом», регулюючись природними нормами зарплати, прибутку, рентабельності, що ніби-то мало на увазі ціну виробництва, яка і є модифікованою вартістю. Автор стверджував, що природною рушійною силою господарсько-го розвитку є прагнення індивіда досягти задоволення економічних інтересів, насамперед грошових. При цьому в якості головних він виділяв такі риси людей як самолюбство, егоїзм, намагання отри-мати максимальний результат з мінімальними витратами. Дбаючи про власні інтереси, людина примножує і свій добробут і багатство суспільства. Прагненням досягнення мети індивідуум скеровується

Червінська Л. П., «Економіка праці»

невидимою силою, а регулятором особистого егоїзму виступає кон-куренція, яка гармонізує інтереси і встановлює економічну рівновагу.

В свою чергу концепція Д. Рікардо ґрунтувалась на досліджен-ні особливостей формування доходів працівників при тісному взаємозв’язку цих процесів із затратами коштів призначених для відтворення робочої сили. Було запропоновано так звану теорію тру-дової вартості, згідно якої вартість визначається кількістю праці, що лежить в основі співставлення товарів. Як всякий товар праця має свою вартість, ціну, котра залежить від витрат на робочу силу, вар-тості продуктів харчування, предметів найпершої необхідності та зручностей необхідних для утримання працівника і його сім’ї. Ціна праці згідно Д. Рікардо є відображенням ринкової ціни, котра вста-новлюється внаслідок дії попиту і пропозиції на ринку. Ринкова ціна праці забезпечує відповідність засобів існування або вартості життя і зарплати, котра крім грошового вираження відображена у цих засо-бах (реальна зарплата).

Ринкова ціна праці за Д. Рікардо є тією ціною, котра дійсно пла-титься за неї відповідно до існуючих співвідношень попиту і пропо-зиції. Але при будь-яких відхиленнях ринкової ціни праці від її при-родної ціни, вона подібно ціни товарів має здатність пристосування до неї. Автор також відмічав її залежність від зміни таких факторів як розмір капіталу, населення наявність сировини, родючість земель, наявність тих чи інших звичаїв вчення К. Маркса, який обґрунтував особливості експлуатації робочого класу. Він розглядав прибуток як перетворену форму трудової вартості, яка присвоюється капіталіс-том. Свої твердження Маркс будував на основі застосування катего-рії «вартості робочої сили», вартість котрої роботодавець сплачує і яка є меншою від вартості праці працівника. Механізм розподілу по Марксу простий зарплата прирівнюється до витрат на відтворення робочої сили, а решту складає додаткова вартість, що підлягає роз-поділу між різними капіталістами і землевласниками. Додаткова вартість — це залишковий прибуток, в розмірі якого зацікавлений ка-піталіст. Останній також зацікавлений у зменшенні рівня зарплати. Розподіл додаткової вартості між окремими власниками відбуваєть-ся за законами внутрішньої класової конкуренції. Теорія Маркса — це спроба узагальнити і систематизувати основні закони розвитку суспільства. Зокрема, капіталістичне суспільство він розглядає як

Розділ 1. Праця — основа розвитку економіки

взаємопов’язану систему продуктивних сил і виробничих відносин, єдність процесу праці і зростання вартості. При цьому його трудова теорія додаткової вартості ґрунтується на аналізі процесів руху (кру-гообігу) капіталу, в ході яких вартість проходить стадії виробництва і обігу, зберігаючи і збільшуючи себе.

Суттєвим недоліком марксизму було те, що єдиною мірою вар-тості розглядається праця при відсутності інших факторів. При цьо-му, що на сьогодні є очевидним, результати праці в ринкових умовах господарювання істотно залежать не лише від того скільки грошей вкладено у виробництво, а й від уміння оцінити складену ситуацію, організувати справу, зробити правильний вибір, тобто оволодіння бізнесом, підприємництвом та ін.

Марксиська теорія характеризує робочу силу як специфічний вид товару, При цьому працівник, що приймає активну участь у процесі виробництва і забезпечує накопичення капіталу, схожий на фактор виробництва, начебто не здатний мислити, творити, переживати, роз-виватись, співчувати і т.п. Останнє також суттєвим чином впливає на процес виробництва.

Варто звернути увагу на концепцію Ж. Б. Сея, окремі положен-ня якої у свій час, можливо, не отримали підтримки К. Маркса, Сей, не відкидаючи ідею трудового походження вартості, стверджував, що вартість створюється не лише працею*. У виробничих процесах по-ряд з працею приймають участь і такі два фактори як капітал та зем-ля, які взаємопов’язані і кожен з яких створює свою частину вартос-ті, котра перетворюється у відповідний доход, що використовується на зарплату, прибуток, ренту. Це підтверджує те, що сума доходів є вартість і суперечить поглядам про вартість як антагоністичне яви-ще, веде до висновку про гармонізацію капіталістичного суспільства. Кожен суб’єкт ринкових відносин може отримувати свою долю в сус-пільному продукті, а доходи представляють собою факторіальні вит-рати.

Якщо Д. Рікардо джерелом доходів розглядає лише працю, а прибуток та ренту як результат відрахувань із продукту праці пра-цівника, то у Сея кожна складова доходу має своє джерело: зарплата створюється працею, прибуток за рахунок капіталу, рента породжу-ється земельними ресурсами. В цілому концепція Сея представляє капіталістичне суспільство як суспільство соціального партнерства.

Червінська Л. П., «Економіка праці»

Твердження автора про три фактори виробництва використано в по-дальших дослідженнях економічної теорії.

В свою чергу, Джон-Стюарт Мілль в «Основах політичної еко-номії» запропонував розглядати економічні проблеми відповідно з такими фазами відтворення як: виробництво — розподіл — обмін — споживання. Згідно такого підходу між відповідними засобами ви-робництва і найманими працівниками не існує невирішених проти-річ. Зокрема, він стверджував, що робітника можна деякою мірою представляти як капіталіста, котрий авансує даремно своєю працею капіталіста до отримання зарплати. Такі підходи деякою мірою «ні-велюють» недоліки і протиріччя капіталістичної системи,

Нові ринкові теорії доповнюють неокласичну базову модель і за деякими своїми характеристиками відрізняються від неї, емпірично наближаючись до реалій ринку праці. Вони по-іншому розглядають такі поняття як: гомогенність праці, як фактор виробництва, інформо-ваність і мобільність ринку праці, урахування змін кон’юнктури рин-ку праці та ін. Зокрема, аналізуючи рівні заробітної плати, як різно-виду цін, представники даного напряму підкреслюють, що вільному формуванню цін під впливом попиту, пропозиції, ціні праці властива жорсткість, стабільність. Жорсткість зарплати зберігається лише на протязі часу, коли представники сторін переконані в тому, що зміни відповідності цін, будь то ціни продуктів чи ціни паперів, придбаних робітниками носять змінний характер. Як тільки вони переконують-ся, що ці зміни носять постійний характер, з’являється тенденція до зміни рівня зарплати. В умовах найбільшої нестабільності сторони намагаються застосовувати автоматизовану повзучу шкалу зарплати, внаслідок чого гнучкість зарплати повністю зникає. Жорсткість зарп-лати деякою мірою пояснює безробіття, певні зміни попиту на працю відображаються перш за все на змінах зайнятості, а не ставках зарпла-ти. Ці питання є досить важливими з точки зору регулювання ринку пращ, зайнятості, зарплати, забезпечення відтворення робочої сили, мотивації трудової активності, їх дослідження має ґрунтуватись на урахуванні багатьох факторів, які в ринкових умовах господарюван-ня не є постійними, а також макро- і мікроекономічних зв’язків та економічних закономірностей. Розвиток досліджень з цього напряму, уявляється, має здійснюватись з урахуванням особливостей і конкре-тизації ринків праці.

Розділ 1. Праця — основа розвитку економіки

Дж. Кейнс і Р. Гордон приділяли увагу макроекономічним про-блемам. Враховуючи те, що ціна праці жорстко фіксована і практич-но не змінюється, вони відносили зарплату до регуляторів ринку, що привноситься ззовні. Функцію такого змісту виконує держава, яка змінюючи сукупний попит, ліквідує нерівновагу, пов’язану з неповною зайнятістю. Ринок праці займає другорядне значення по відношенню до ринку товарів і грошового ринку. На основі концеп-ції мультиплікатора запропоновано кількісний взаємозв’язок між інвестиціями і національним доходом, що передбачає необхідність державного впливу на економічну динаміку шляхом стимулювання інвестиційного попиту.

Уявляється що, використання закону на певних етапах розвитку економіки може забезпечувати позитивний вплив, пожвавлення і ди-намічність інвестиційних процесів. Однак за складних економічних умов в Україні його дієвість може бути обмежена. Як негативну сто-рону теорії Кейнса, варто відмітити недооцінку автором важливості розвитку вільного підприємництва.

Згідно сучасних економічних підходів до визначення вартості праці, що розглядається як ціна рівноваги, основна увага приділя-ється вартості грошей. Кейнсіанство, як і монетаризм, спирається на жорстку структуру цін на робочу силу. При цьому безробіття має природній рівень і відображає структурні характеристики ринку праці, що знижує гнучкість цін, перешкоджає нормальному функ-ціонуванню ринку, що врешті-решт збільшує його рівновагу, а отже безробіття. У даному випадку негативним фактором, який збільшує нерівність у суспільстві є встановлення державою мінімального рівня зарплати, принциповість політики профспілок, непоінформованість про наявність робочих місць і резерву працівників на ринку праці. Теорії ринку праці, уявляється, тісно пов’язані з потребами, управ-лінням трудовими процесами і мотивацією поведінки працівників, адже вони розвивались при врахуванні складних взаємозв’язків чин-ників, що відображаються на розмірах зарплати (ціні праці).

Питання, що обґрунтовують визначення «справедливого рів-ня зарплати» також розглянуто в теоріях М. Вебера, Е. Дюркгейма, В. Бал дамуса, які дотримувались того, що поведінка індивідів ви-значається з урахуванням цінностей, звичаїв, норм та ідеалів, ви-роблених суспільством. При цьому основна увага приділяється не

Червінська Л. П., «Економіка праці»

функціональним, імовірним і тимчасовим очікуванням, що ґрунту-ються на економічних законах, як у випадку економічних теорій, а на моральних вимогах. Зокрема, проблеми праці розглядаються в теорії В. Балдамуса. При цьому автор протиставляє свій підхід нео-класичній теорії, яка, з його точки зору, розвивається на основі са-мознищення. За його концепцією працівники оцінюють ціну своєї праці, трудові зусилля і доходи робітників в суміжних і аналогічних галузях за такими позиціями як рівень прибутку або рентабельності праці, уявлення про прийнятний рівень житла та ін. Диспропорцій-ність співвідношення «трудові зусилля» — «доходи від праці» може бути як негативною так і позитивною, коли певна робота відповідним чином винагороджується, негативне значення диспропорції визначає співвідношення, яке в цілому не є вдалим, але сприймається ними як допустиме. Коли ціна праці не відповідає уявленням працівників, то їх відношення до неї змінюється — і викликає стримування продук-тивності, що супроводжується звільненнями, небажанням збільшу-вати навантаження, протестом працюючих.

Згідно такого підходу раціональна політика затрат підприємства на використання робочої сили полягає в тому, що роботодавець нама-гається знизити негативну межу диспропорції, встановлюючи відпо-відність між задоволенням працівника і показниками рентабельності виробництва. Межа пропорціональності також нестабільна, в періоди низької кон’юнктури вона зміщується в сторону негативного значен-ня, а в періоди підйому, в сторону позитивного значення.

Отже, праця — це складне і багатоаспектне явище, яке відіграє в житті суспільства і кожної окремої людини важливу роль. Науковці по-різному трактують поняття праці. Зокрема, праця — це свідома до-цільна діяльність людей, спрямована на створення матеріальних і ду-ховних цінностей. Праця — це першооснова і необхідна умова життя людей і суспільства. Найбільш вдалими, як ми вважаємо, є визначення праці як свідомої цілеспрямованої утворюючої діяльності, як способу прикладання людиною розумових і фізичних зусиль для одержання корисного результату у задоволенні своїх матеріальних і духовних потреб; як процесу перетворення ресурсів природи в цінності і блага, що здійснюються і керуються людиною під дією як зовнішніх стиму-лів (економічних та адміністративних), так і внутрішніх спонукань; як вияв людської особистості. Таке визначення характеризує працю

Розділ 1. Праця — основа розвитку економіки

не лише як традиційний вид людської діяльності, а також як творчий новацій ний її зміст, зокрема, з точки зору бізнесу і підприємництва.

Як економічній категорії праці притаманні кількісні і якісні ха-рактеристики. Кількісна характеристика праці полягає в тому, що вона є витратою певного обсягу енергії. З економічної точки зору кількісна характеристика праці проявляється в таких поняттях як чисельність зайнятих, тривалість робочого дня, трудомісткість, ін-тенсивність праці тощо. Якісна характеристика праці проявляється в таких поняттях і категоріях, як складність роботи, професійна специ-фіка, якість кінцевих результатів праці (продукції, послуг), ефектив-ність витраченої праці, відповідальність за трудову діяльність тощо.

Серед факторів будь-якого виробництва вирішальне значення належить трудовій діяльності людини. У всі часи і в усіх країнах пра-ця була і залишається основною умовою, яка визначає матеріальне і духовне багатство кожного суспільства. Саме люди, з їх багатовіко-вим досвідом, практичними навичками і теоретичними знаннями, є головною продуктивною силою суспільства.