6.3. Способи вивчення затрат робочого часу і його класифікація


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 

Загрузка...

Дослідження трудових процесів і затрат робочого часу з метою їх нормування здійснюється за допомогою спеціальних спостережень. Залежно від змісту, форми запису та замірів використовуються такі

Розділ 6. Нормування праці

способи вивчення затрат робочого часу як хронографія (фотографія) робочого дня виконавця, хронометраж, фотохронометраж.

Хронографія (фотографія) робочого дня передбачає послідов-ну фіксацію затрат робочого часу на трудові прийоми в порядку їх виконання. При хронометражі робочого дня окремі трудові операції розподіляються лише на окремі дії. Метою хронографії є виявлення втрат робочого часу і винайдення резервів в покращенні його ви-користання, а також встановлення нормативів на окремі трудові дії (нормативи підготовчо-заключної роботи, допоміжної роботи, тех-нічного обслуговування тощо). Залежно від кількості об’єктів спо-стереження хронометраж робочого часу ділиться на індивідуальну, групову і самофотографію.

Хронометраж використовується з метою більш детального ви-вчення трудових процесів чи окремих його елементів. При цьому досліджується частина трудової операції, що циклічно повторюєть-ся протягом зміни. При хронометражі окремий трудовий прийом, наприклад, «поворот агрегата» може бути розчленований на такі дії як : зупинка агрегату, прийом робочих органів, поворот, зупинка, за-глиблення робочих органів. Хронометраж проводиться за допомогою секундоміра.

Фотохронометраж передбачає вивчення затрат робочого часу комбінованим способом, коли процес праці розчленовується, як при хронометражі, але вивчається не протягом якогось прийому, а про-тягом робочого дня, як при хронографії.

З метою вивчення та аналізу затрати робочого часу класифіку-ються, тобто групуються за певними характерними ознаками, в меж-ах однієї зміни. Така класифікація є основою для вивчення фактич-них витрат робочого часу, пошуку резервів зростання продуктивності праці, визначення необхідних затрат часу по елементах трудового процесу і встановлення норм праці.

З метою забезпечення зручності систематизації затрат робочо-го часу користуються умовними позначеннями (індексами). Це дає можливість прискорити запис трудового процесу, що досліджуєть-ся, а також користуватися індексами при складанні фактичного ба-лансу робочого часу, розрахункових формул, проведенні порівняль-ного аналізу затрат робочого часу зміни на різних підприємствах (табл. 6).

Червінська Л. П., «Економіка праці»

Таблиця 6.

Класифікація затрат робочого часу зміни на основі шифрування

 

№ п\п  Затрати робочого часу         Шифр

1.         Основний час роботи          То

2.         Допоміжний час       Тд

3.         Оперативний час     (То + Тд) Топ

4.         Підготовчо-завершальний час        Т

пз

5.         Час організаційно-технологічного обслуговуван-ня робочого місця     Т

обсл.

6.         Час безпосереднього виконання роботи   (Т   + Т) Т

оп          орм       бвр.

7.         Регламентовані перерви, зумовлені техноло гією і організацією трудового процесу  Т

пт.

8.         Час перерв на відпочинок і особисті потреби (ре-гламентовані)           Т

воп.

9.         Час виробничого процесу на роботі          Т    + Т

бвр          пр

10.       Штучний час (Т    + Т   ) Т

впр          воп       шт.

11.       Нормативна тривалість зміни або дня       (Т    + Т) Т

шт.         пз       зм.

12.       Час нерегламентованих (ненормованих) простоїв          Тп

13.       Час випадкової роботи        Т

вр.

14.       Загальна тривалість зміни   Т

зм.

Затрати робочого часу зміни (дня) поділяються на час продуктив-ної роботи і час перерв, який може бути нормований і ненормований.

Нормованим часом роботи вважається час, передбачений вироб-ничим завданням, а ненормованим час випадкової і непродуктивної роботи.

До нормованого відносяться затрати робочого часу на: підготовчо-заключні роботи при виконанні трудових процесів (отримання за-вдання, щоденне технічне обслуговування машин, переїзд до місця роботи, отримання інвентарю, матеріалів, завершальні роботи в кінці зміни); оперативну роботу, в т.ч. основну (безпосереднє виконання роботи, оранка, культивація) і допоміжну (повороти, переїзди тощо); організаційно-технічне обслуговування робочого місця, що перед-

Розділ 6. Нормування праці

бачає виконання комплексу робіт по нормативному обслуговуванню машин і робочого місця у процесі роботи, наприклад, на механізова-них роботах до таких відносять технічне обслуговування агрегату в процесі роботи (регулювання, змащення, очистка робочих органів, перевірка якості роботи).

Сума часу оперативної роботи та організаційно-технічного об-слуговування робочого місця складає час безпосереднього виконання роботи.

До ненормованого робочого часу зміни відноситься час випадко-вої і непродуктивної роботи, не передбаченої виробничим завданням (виправлення браку в роботі, дрібний ремонт техніки тощо).

В практиці господарської діяльності зустрічаються роботи, які не щозмінними, а виконуються через певні періоди (санітарна оброб-ка приміщень). Такі роботи називаються разовими і нормуються та оплачуються окремо.

Час перерв за своїм змістом ділиться на регламентовані (нормо-вані) і нерегламентовані (ненормовані) перерви. В цей період вико-навець фактично не виконує доручену йому роботу.

Час регламентованих перерв враховується при розробці норм праці. До часу регламентованих перерв належать перерви на відпо-чинок і особисті потреби, а також час перерв, зумовлених особливос-тями технології та організації виробництва.

Час на відпочинок надається виконавцям для відновлення сил з метою підтримання високої працездатності робітника протягом усієї зміни. Тривалість відпочинку диференціюється залежно від умов пра-ці та її інтенсивності. Конкретні нормативи на відпочинок за групами робіт наводяться у довідниках. Для задоволення особистих потреб та гігієни працівникам надається 10 хвилин у розрахунку на зміну.

До часу нерегламентованих (ненормованих) перерв у роботі від-носяться витрати часу, що є об’єктивно необхідними, які виникають внаслідок недоліків в організації виробництва і праці: через порушен-ня дисципліни, по технічних, організаційних, метеорологічних та ін-ших причинах.

Виявлення таких втрат потребує їх усунення з проектного балан-су робочого часу. Вони не включаються в нормативний час зміни.

Сукупність елементів затрат часу складає баланс робочого часу зміни, структура якого виражається процентним співвідношенням

Червінська Л. П., «Економіка праці»

між витратами часу на виконання окремих елементів трудового про-цесу.

Розрізняють фактичний і проектний баланс часу зміни. Перший враховує фактичні затрати часу на виконання трудових операцій. Проектний баланс робочого часу зміни визначають на основі обґрун-тованих по елементних нормативах затрат праці. Він складається із 420 хв. при семигодинному робочому дні або із розрахунку 480 хв. при восьмигодинному робочому дні і п’ятиденному робочому тижні. В обох випадках робочий тиждень прийнятий 40-годинний згідно з Кодексом законів про працю України.