6.2. Система норм і нормативів


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 

Загрузка...

В процесі нормування праці встановлюються норми та норма-тиви, які поділяються на види залежно від: галузевого призначен-ня і сфери застосування (міжгалузеві, галузеві, районні та місцеві); періоду дії (разові, тимчасові, сезонні, тривалі); міри деталізації: деталізовані (мікроелементні, елементні, операційні) та укрупнені (комплексні, типові, єдині); територіальної розповсюдженості: рес-публіканські (діють в межах України), зональні (у межах зони), об-ласні і місцеві (в межах області, окремих підприємств чи їх групи); кваліфікації виконавців та інших чинників.

Розрізняють також єдині і типові норми праці. Єдині норми праці належать до обов’язкових норм. Сюди відносяться нормативи навантажувально-розвантажувальних, транспортних і деяких інших

Розділ 6. Нормування праці

робіт. Типові норми праці мають рекомендаційний характер і розро-бляються з урахуванням прогресивних і типових умов виконання ро-боти. Якщо за результатами оцінки конкретні виробничо-економічні умови відповідають типовим, то наведені в довідниках типові норми можуть бути використані без змін. В іншому випадку норми праці слід уточнювати за відповідною методикою.

З метою забезпечення переходу на нові умови виробництва, при використанні інноваційних технологій, нової техніки та висококвалі-фікованої робочої сили можуть розроблятися прогресивні, науково обґрунтовані норми праці. Останні мають сприяти підвищенню про-дуктивності праці, ефективності затрат на виробництво, раціональ-ному використанню робочого часу, поширенню передового досвіду тощо.

В системі норм і нормативів виділяють такі.

Норма виробітку — це розрахунковий обсяг роботи (продук-ції) в натуральних показниках, який потрібно виконати або виро-бити одним чи кількома працівниками в конкретних організаційно-технічних умовах.

Норма часу — це кількість робочого часу, об’єктивно необхід-на для виконання конкретної роботи (трудової операції) в певних організаційно-технічних умовах. Розрізняють норми підготовчо-завершального часу, часу обслуговування робочого місця, оператив-ного часу, часу на відпочинок та особисті потреби тощо.

Норма обслуговування — це кількість виробничих об’єктів (ма-шин, механізмів, робочих місць, виробничої площі і т.п.), які повинен якісно обслуговувати працівник або бригада за одиницю робочого часу.

Норма чисельності — це розрахована для конкретних органі-заційно-технічних умов кількість працівників певного професійно-кваліфікаційного складу, необхідна для якісного виконання одиниці або певного обсягу роботи за визначений період часу.

Норма підлеглості — це розраховані для конкретних органі-заційно-технічних умов показники, що визначають оптимальну кіль-кість безпосередньо підпорядкованих одному керівникові працівни-ків.

Нормовані завдання — це розрахований для конкретних умов обсяг робіт, які повинна виконати група виконавців за один день,

Червінська Л. П., «Економіка праці»

декаду, місяць при певній їх якості. Нормовані завдання можуть вста-новлюватись як в натуральних одиницях так і в нормо-годинах.

Норми праці повинні визначатися в основному за нормативни-ми матеріалами для нормування праці, до яких відносяться норма-тиви режимів роботи обладнання; нормативи праці (нормативи часу, включаючи нормативи чисельності, нормативи часу обслуговування і т.п.).

Нормативи праці — це регламентовані значення затрат праці (часу) на виконання окремих елементів (комплексів) робіт, обслу-говування одиниці обладнання, робочого місця, бригади, структур-ного підрозділу і т.п., а також чисельності робітників, необхідних для виконання виробничих, управлінських функцій чи обсягів ро-біт, що прийняті за одиницю вимірювання, залежно від конкретних організаційно-технічних умов і факторів виробництва.

Для оцінки рівня нормування праці можуть використовуватись такі показники як:

а)         Коефіцієнт напруги норм виробітку (Кнв):

Кнв = 100 / 100 + і,

де і — середній відсоток перевиконання норм виробітку робітниками-відрядниками;

б)         коефіцієнт напруги норм обслуговування (Кно), який викорис-

товується при оцінці рівня нормування праці робітників, які зайняті

обслуговуванням обладнання, агрегатів і т.п.:

Кно = 100 / 100 + і,

де і встановлюється (в умовах погодинної оплати праці) відношен-ням середньої нормативної кількості одиниць обладнання або робо-чих місць, що підлягають обслуговуванню одним робітником.