5.2. Поділ і кооперування праці


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 

Загрузка...

Важливими формами вдосконалення організації праці є її сус-пільний поділ і кооперація, які в міру розвитку продуктивних сил суспільства постійно розвиваються і вдосконалюються. Поглиблення і всебічний розвиток поділу та кооперування праці варто розглядати з точки зору дієвості окремих законів та закономірностей розвитку суспільних відносин.

Важливими етапами суспільного поділу праці в процесі історич-ного розвитку трудових відносин можна назвати: виділення пастуших племен і поділ сільськогосподарського виробництва на землеробство і тваринництво; відокремлення ремесла від сільського господарства. Пізніше прогресивними формами суспільного поділу праці стали галузева, територіальна і міжнародна спеціалізація виробництва, а також предметна, подетальна та технологічна спеціалізація, які за су-часних умов набули досить широких масштабів свого розвитку.

Суспільний поділ праці та спеціалізація виробництва являються основою формування і розвитку товарних, а отже, ринкових відно-син.

Суспільний поділ праці визначають як процес розмежування різних видів діяльності працівників, внаслідок їх спеціалізації на

Червінська Л. П., «Економіка праці»

виконанні певного кола функцій, за яких окремі працівники вико-нують різні роботи або трудові операції, які взаємодоповнюють одна одну.

У сфері матеріального виробництва розрізняють такі види поділу праці:

—        загальний поділ праці передбачає відокремлення видів діяль-ності у межах всього суспільства, що проявляється в розмеж-ування трудової діяльності працівників між такими галузями країни, як промисловість, сільське господарство, будівництво, транспорт, торгівля, житлово-комунальне господарство тощо;

—        частковий поділ праці розглядається як подальше відокрем-лення (розмежування) видів виробничої діяльності людей в межах кожної окремої галузі національної економіки (напри-клад, автомобіле- та верстатобудування в машинобудуван-ні, тваринництво і рослинництво в сільському господарстві, водо- та газопостачання в житлово-комунальному господар-стві і т.п.) У сфері виробництва конкретних видів продукції також існує свій окремий поділ праці (наприклад, в сільсько-му господарстві при виробництві зернових, овочів, молока, м’яса та ін.);

—        одиничний поділ праці розглядається як спеціалізація окре-мих працівників в середині кожного підприємства, його ви-робничих підрозділів, цехів, ферм, ланок, бригад і т.п.

В міру розвитку продуктивних сил суспільства відбувається пе-рехід від загального поділу праці до часткового, а від часткового до одиничного.

З точки зору економіки і організації праці окремого підприємства найбільш детально варто розглядати такий вид поділу праці як оди-ничний. Останній, в свою чергу, має такі основні форми як:

—        функціональний поділ праці між різними категоріями праців-

ників підприємства залежно від характеру виконуваних ними

функцій і участі у виробничому процесі. Наприклад, залежно

виконання основних виробничих функцій виділяють рядових

працівників і службовців, залежно від освоєних професій і

спеціальностей в складі персоналу підприємства також розріз-

няють слюсарів, механізаторів, водіїв тощо, а також основних і

допоміжних працівників;

Розділ 5. Організація праці

—        технологічний поділ праці передбачає диференціацію праців-ників і робіт за технологічними операціями і процесами, фа-зами, видами робіт та видами продукції. Він проявляється у виконанні окремими працівниками співпадаючих у часі різно-манітних робіт єдиного технологічного циклу, визначає розмі-щення працівників згідно з технологією виробництва і значно впливає на рівень змістовності праці;

—        кваліфікаційний поділ праці це поділ праці між групами пра-цівників залежно від складності виконуваних ними робіт. Адже працівники однієї і тієї ж професії можуть мати різні знання, вміння і досвід роботи, що, безумовно, відображається на їх кваліфікації –якості роботи і визначаю особливості роз-поділу працівників за групами кваліфікації — розрядами, ка-тегоріями, класами тощо.

Однак існують межі економічної та соціальної доцільності в про-цесі поділу праці, які часто не співпадають. З економічної точки зору поглиблювати поділ праці доцільно доти, поки це поглиблення за-безпечує підвищення ефективності використання робочої сили і об-ладнання З соціальної точки зору межею доцільності поглиблення поділу праці є збереження широкої кваліфікації працівників та зміс-товності їх роботи, попередження монотонності та надмірної втоми.

З поділом праці нерозривно пов’язане її кооперування. Кооперу-вання це зворотна сторона поділу праці, яка трактується як форма об’єднання трудової діяльності певної чисельності людей, що беруть участь у виконанні одного і того ж або різних, але пов’язаних між со-бою виробничих процесів.

Означеним вище видам суспільного поділу праці відповідають три види кооперації праці: у суспільстві в цілому, у галузі, на підпри-ємстві. В свою чергу, на рівні підприємства розглядають такі форми кооперації праці як: міжцехова, міждільнична і внутрішньодільнич-на. Міжцехова кооперація встановлює взаємодію між цехами різно-го функціонального та технологічного профілю (ремонтний цех з транспортним). Відповідним чином здійснюється кооперація між окремими дільницями всередині цеху та окремими групами всере-дині відділів. Внутрішньодільнична кооперація реалізується шляхом встановлення взаємозв’язку між окремими виконавцями або шля-хом організації колективної праці працівників, зокрема, на основі їх

Червінська Л. П., «Економіка праці»

об’єднання у виробничі бригади. У зв’язку з цим розрізняють індиві-дуальну та колективну (бригаду) фору організації праці. Бригади — це групи працівників,що разом здійснюють виробничий процес або його частину і колективно відповідають за результати своєї роботи. При цьому основними видами бригадної організації праці є спеціалізовані бригади, які складаються із працівників однієї професії і виконують однорідні технологічні процеси. Також можуть бути комплексні бри-гади, які складаються із працівників різних професій, що виконують комплекс взаємопов’язаних технологічно однорідних робіт.

Вищою формою кооперації в сільськогосподарському виробни-цтві є створення кооперативів, які класифікують на два основні типи: виробничі (здійснюють виробництво продукції, її переробку і реалі-зацію, виробляють товари широкого вжитку, ремонтують техніку і т.п.) і споживчі (забезпечують торговельне, побутове і культурне об-слуговування населення).

Економічні переваги кооперації порівняно з індивідуальною ді-яльністю проявляються в якості: більш раціонального використання робочого часу, а відповідно, більш суттєвого підвищення ефектив-ності виробництва; більш ефективного використання основних засо-бів виробництва, матеріальних і трудових ресурсів.