3.3. Гнучкі та нестандартні форми зайнятості та режими робочого часу


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 

Загрузка...

У процесі поточної діяльності підприємств та організацій ви-никає потреба в оперативних модифікаціях умов зайнятості праців-ників, передбачених трудовим договорами. Використання гнучких форм зайнятості забезпечує можливість вирішувати багато важливих проблем ринкової економіки, зокрема, такі :

—        надають можливість вільного вибору працездатному насе-

ленню між робочим часом і відпочинком; тобто на відміну

Червінська Л. П., «Економіка праці»

від традиційних жорстких трудових угод забезпечують мож-ливість працівникові самостійно визначати міру своєї участі в трудовому процесі;

—        допомагають підприємцям маніпулювати кількістю і якістю робочої сили, яка використовується на виробництві, врахову-ючи потреби розвитку виробництва та особливостей його роз-витку у певний період, уникаючи соціальної напруженості при звільненні працівників;

—        забезпечують можливості більш ефективно вирішувати про-блеми жінок, пенсіонерів, працюючих студентів, іммігрантів тощо;

—        допомагають збільшити чи зберегти у разі скорочення обсягів виробництва число зайнятих, при незмінній кількості робочих місць.

Окрім означених можливостей і переваг щодо вирішення демо-графічних проблем та боротьби з безробіттям гнучкі форми зайня-тості і режими робочого часу передбачають і інші цілі. Зокрема, їх використання створює кращі умови для періодичного поновлення знань, проведення профперепідготовки та підвищення кваліфікації персоналу, регулювання режимів робочого часу працівників різних вікових груп. На індивідуальному рівні гнучкі форми зайнятості і ре-жими робочого часу дають можливість задовольняти потреби окре-мих працівників в поєднанні роботи з виконанням інших соціальних обов’язків чи з оздоровленням.

Отже, означені форми зайнятості забезпечують формування пев-ної буферної зони між зайнятим і незайнятим населенням. Їм також приділяється певна увага в системі державних заходів щодо забезпе-чення зайнятості, до яких відносяться: законодавче зменшення об-сягів допустимих понадурочних робіт; Скорочення тривалості робо-чого тижня; перехід на сумарний річний підрахунок робочого часу; збільшення оплачуваних відпусток; субсидування підприємств, які використовують гнучкі форми зайнятості; стимулювання створення власного бізнесу тощо.

Серед гнучких форм зайнятості та режимів робочого часу най-більш поширеними є нестандартні режими робочого часу, які від-носяться до режимів, які виходять за межі нормального 8-годинного робочого дня і 40-годинного нормативного робочого тижня. До не-

Розділ 3. Зайнятість населення і безробіття

стандартних режимів робочого часу відносяться: неповний робочий час і його різновиди: скорочений робочий тиждень, альтернативний робочий час, розподіл одного робочого місця між двома працівника-ми; гнучкий робочий рік; стиснутий робочий тиждень; режим гнуч-кого робочого часу.

Нестандартні режими робочого часу широко використовуються в зарубіжних країнах світу, за ними на сьогодні працюють близько 35–40% всіх зайнятих.

Зокрема, режим неповного робочого часу використовується в та-ких випадках: коли у безробітного немає можливості влаштовуватись на роботу на повний робочий час і він погоджується на неповний; коли названі умови роботи відповідають соціальним потребам дея-ких категорій населення, як правило, серед таких зайнятих найбіль-шу частку складають заміжні жінки; коли в періоди кризового стану виробництва або його модернізації, освоєння нових видів продукції працівники переводяться на неповний робочий тиждень.

Режим неповного робочого часу має певні вигоди і для робото-давця: дає можливість зберегти на підприємстві кваліфіковану робо-чу силу, зменшити витрати на процедури прийому нових працівників в період розширення ділової активності. Їх застосування на монотон-них роботах, дозволяє вирішити проблему втомлюваності працівни-ків, а також зменшити плинність кадрів, труднощі найму, захворюва-ність і невиходи на роботу, зменшити кількість бракованої продукції.

У випадку кризового стану виробництва, скорочені потреби в робочому часі використовується скорочений робочий тиждень або розподіл робочого місця між двома працівниками. Це дає можливість зберегти кваліфікований і досвідчений персонал та попередити повне безробіття. Скорочений робочий тиждень може бути двох різновидів: або із скороченням робочих днів тижня; або із скороченням трива-лості робочого дня. У випадку розподілу робочого місця між двома працівниками, їм, як правило виплачується повна заробітна плата або гарантується її відповідний рівень.

Одним із варіантів режиму розподілу робочого місця між двома працівниками є альтернативний робочий тиждень, який ґрунтується на чергуванні робочих та неробочих тижнів, тобто коли два працівни-ки працюють на одному робочому місці по черзі через тиждень. На-званий режим використовується частіше на монотонних операціях. В

Червінська Л. П., «Економіка праці»

даному випадку щорічно оплачувана відпустка надається пропорцій-но до відпрацьованого часу.

В тих галузях виробництва, де піки робочого навантаження при-падають на певні періоди року, або сезонних галузях (сільське госпо-дарство, торгівля, будівництво і т.п.) може використовуватись така форма зайнятості як гнучкий робочий рік.

З метою скорочення витрат на період зростання економічної ак-тивності, підприємці можуть пропонувати працівникам річні контр-акти, виходячи з нормативної тривалості робочого часу, які передба-чають різну тривалість робочого тижня від сезону до сезону залежно від попиту на товари і послуги.

Тобто, суть гнучкого робочого року полягає у зміні тривалості робочого тижня залежно від зміни потреби в працівниках сезонних та інших галузей. Тут в якості нормативної бази використовується сумарний фонд річного часу, в основі якого — нормативна тривалість робочого дня і числа робочих днів на рік (за винятком днів оплачува-ної відпустки). В даному випадку робочий час може бути відпрацьо-ваний і за коротший термін, який може бути використаний працівни-ком при наймі на іншу роботу протягом певного часу для відпочинку, навчання, поліпшення здоров’я, виконання домашніх справ тощо.

Для працівників режим гнучкого робочого часу являється пев-ним чином вигідним, так як дозволяє не скорочувати заробітну плату в періоди спаду виробництва, або скорочення робочого часу.

Певний інтерес представляє і такий режим робочого часу як стис-нутий робочий тиждень. Його суть полягає в тому, що нормальну тривалість робочого тижня розподіляють на меншу кількість робо-чих днів: чотири з половиною, чотири, три при збереженні нормаль-ної тривалості робочого тижня. Останнє призводить до подовження робочого дня до 10–12 годин. Для працівників такий режим пред-ставляє певний інтерес з точки зору можливостей мати тривалий відпочинок протягом трьох днів, використання вихідних днів для ви-конання сімейних і соціальних обов’язків. Для роботодавців стисну-тий робочий тиждень дає можливість скоротити невиходи на роботу, так як при цьому зростає вартість одного робочого дня і працівники намагаються не допускати невиходів на роботу, а також забезпечити більш ефективне використання обладнання за рахунок подовженого робочого дня, краще використання внутрізмінного фонду робочого

Розділ 3. Зайнятість населення і безробіття

часу за рахунок скорочення підготовчо-завершального часу, часу на прибирання робочого місця, отримання завдання та проведення ін-структажу.

Режими гнучкого робочого часу передбачають можливості вибо-ру працівниками часу приходу на роботу та відходу з неї, а в окремих випадках тривалості і часу початку та закінчення перерви відповідно до умов роботи транспортних засобів, лікувальних та дитячих уста-нов, навчальних закладів, підприємств побутового обслуговування тощо.

Гнучкі графіки робочого часу можна використовувати там, де робота не пов’язана з прийомом відвідувачів, зовнішніми зв’язками з іншими підприємствами чи організаціями. Поряд з іншими формами нестандартної зайнятості та режимів робочого часу вони є привабли-вими для жінок з сімейними обов’язками.

Цей режим забезпечує певні конкурентні переваги підприємців при наймі нових працівників, дає можливість краще використову-вати робочий час за рахунок ліквідації короткострокових невиходів на роботу з дозволу адміністрації для особистих справ, зменшення запізнень на роботу, зниження втрат робочого часу, обумовленими піковими проблемами його використання, скорочення нещасних ви-падків при переїздах з місця проживання до місця роботи чи навпа-ки, зменшення плинності кадрів, підвищення продуктивності праці, зменшення часу адаптації до певних виробничих умов, покращення трудової дисципліни.

До гнучких форм зайнятості на роботах з нестандартними робо-чими місцями та організацією праці відноситься надомна праця та робота за викликом. Цією працею, як правило зайняті жінки, люди похилого віку, молодь, хоча останнім часом вона набуває поширення і серед чоловіків.

Ця форма найму є привабливою для людей які мають сімейні обов’язки, або відрізняються обмеженими фізичними можливостями чи просто бажають працювати самостійно, або не можуть знайти ін-шого способу заробітку.

Для підприємців надомна робота також є вигідною: надомна праця майже завжди дешевше оплачується порівняно із стаціонар-ними формами найму; скорочуються накладні витрати, пов’язані з орендою приміщень та їх обслуговування, утриманням управлін-

Червінська Л. П., «Економіка праці»

ських працівників, продукція, яку виробляють надомники, як прави-ло, більш високої якості тощо.

Поряд з багатьма позитивними моментами нетрадиційних форм зайнятості і режимів використання робочого часу варто відмітити їх негативні сторони. Це, зокрема, такі:

—        труднощі в організації праці при розробці графіків чергування змін при багатозмінній роботі, в нормуванні праці, в контролі з боку майстрів;

—        зниження загального кваліфікаційного рівня працівників;

—        збільшення витрат на додаткові робочі місця для зайнятих не-повний робочий час; працівники зайняті неповний робочий час, як правило, менш адаптовані в виробничих колективах, ніж працюючі за традиційним графіком, що часто призводить до збільшення плинності кадрів серед них і пов’язаних з цим витрат;

—        використання стиснутого режиму робочого часу призводить до підвищеної втомлюваності; використання гнучких режимів потребує застосування підприємствами і організаціями відпо-відних засобів реєстрації відпрацьованого часу;

—        ефективність використання означених форм трудової зайня-тості залежить від потенційних можливостей середньої і ни-зової управлінських ланок сприймати ці режими як засоби підвищення ефективності праці і відповідно сприяти їх ефек-тивному функціонуванню;

—        гнучкі режими можуть застосовуватись при роботі в одну змі-ну або при роботі в дві зміни, якщо є вільне обладнання; гнучкі режими можливі у випадках, коли продукція, що виробляєть-ся має невеликі обсяги і легко обліковується;

—        потребується чітка налагоджена система узгодження різних питань між підприємцями і найманими працівниками, залу-чення працівників у процеси організації праці та діяльності підприємств, підвищення їх зацікавленості в кінцевих резуль-татах господарювання.