3.2. Безробіття, його показники і види


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 

Загрузка...

Безробітні у визначенні Міжнародної організації праці — це осо-би у віці 15–70 років (як зареєстровані, так і незареєстровані в дер-жавній службі зайнятості), які одночасно задовольняють трьом умо-вам: не мають роботи (прибуткового заняття), шукають роботу або намагаються організувати власну справу, готові приступити до робо-ти протягом наступних двох тижнів. До безробітних також належать особи, які навчаються за направленнями служби зайнятості, знайшли роботу і чекають відповіді або готуються до неї приступити, але на даний момент ще не працюють.

Згідно українського законодавства безробітними визначаються громадяни, що не мають роботи і заробітку, зареєстровані в органах служби зайнятості, шукають роботу і готові до неї приступити. Від-мінності в означених визначеннях безробіття обумовлює той факт, що в Україні офіційна система обліку безробіття занижує його реаль-ні показники, так як значна частина осіб не віднесена до складу без-робітних бо вони з якихось певних причин не зареєстровану в службі зайнятості.

Безробіття характеризується такими показниками як кількість безробітних (абсолютний показник безробіття) і рівень безробіття (визначається відношенням кількості безробітних до кількості еко-номічно активного населення).

Безробіття це досить складне і багатогранне явище. Воно викли-кане такими причинами: згортанням виробництва внаслідок його неконкурентоспроможності в складних умовах розвитку економі-ки; нестачею сукупного ефективного попиту, негнучкістю системи

Червінська Л. П., «Економіка праці»

відносних цін і розмірів заробітної плати та її нестабільністю, розви-тком інфляційних процесів; недостатньою мобільністю робочої сили, структурними зрушеннями в економіці, дискримінацією на ринку праці щодо жінок, молоді; демографічними змінами в чисельності та складі робочої сили; сезонними коливаннями в рівнях виробництва окремих галузей економіки.

Основними видами безробіття є структурне, фрикційне і циклічне.

Структурне безробіття виникає внаслідок професійної не-відповідності, географічної віддаленості місця роботи, недостатньої професійної підготовки тощо. В ринкових умовах розвитку еконо-міки структура споживчого попиту швидко змінюється, а отже, змі-нюється попит на працівників. Певні професії і види робіт стають не потрібними і не знаходять попиту на ринку праці. Працівники, які не здатні швидко пристосуватись до технологічних змін, перекваліфіку-ватись на виконання інших робіт, змушені поповнювати лави безро-бітних. Таке безробіття являється неминучим, так як неминучими є відповідні зміни в розвитку економічних процесів, засобів виробни-цтва, технологій.

Фрикційне безробіття пов’язане з плинністю робочої сили і пе-реходом від одного виду діяльності до іншого. При цьому ініціатива звільнення іде від працівників, тобто обумовлюється особистісними намірами зміни місця роботи. Отже, фрикційне безробіття вважаєть-ся певним чином бажаним для працівників і неминучим в розвитку економіки.

Рівень структурного і фрикційного безробіття разом називають природним рівнем безробіття (це той його мінімальний рівень в суспільстві, який неможливо зменшити і який відповідає поняттю по-вної зайнятості). В розвинутих країнах природний рівень безробіття постійно зростає в міру зростання життєвого рівня населення і роз-ширення прав і свободи вибору кращого і більш вигідного місця робо-ти. Даний рівень в різних країнах тримається на рівні близько 3–7%.

Циклічне (або кон’юнктурне) — це вид безробіття, яке постійно змінюється за своїми розмірами, тривалістю і складом, що пов’язане з циклом ділової кон’юнктури. Воно викликане фактично відсутністю вільних робочих місць при значній кількості безробітних. Найбільше від циклічного безробіття потерпають молодь,жінки, люди похилого віку і некорінне населення.

Розділ 3. Зайнятість населення і безробіття

Ще можна назвати сезонне безробіття, яке викликане тимча-совим характером виконання тих чи інших робіт, функціонуванням підприємств та галузей. Таке безробіття найчастіше спостерігається в сільському господарстві, в будівництві, в галузях переробної про-мисловості.

Конверсійне безробіття спричинюється скороченням чисель-ності армії та зайнятих у галузях оборонної промисловості.

Досить поширеним в нашій країні і, певним чином небезпечним, є приховане безробіття. Приховане безробіття проявляється тоді, коли певна частина працівників стає непотрібною у зв’язку із спадом виробництва або структурними змінами в ньому, але продовжують формально бути зайнятими.

На підприємствах і в організаціях приховане безробіття перебу-ває у формах:

—        надлишкової чисельності працівників, які одержують повну за-робітну плату, але особливої користі своєю участю не приносять;

—        утримання осіб, що працюють на умовах неповного робочого часу, отримують при цьому неповну заробітну плату, хотіли б працювати повний час, але з причин скорочення виробництва не мають такої можливості;

—        надання певній частині працівників відпусток без збереження або з частковим збереженням заробітної плати;

—        наявність цілоденних і внутрішньозмінних простоїв з організаційно-технічних причин (невиконання договірних зобов’язань, порушення газо-, водопостачання тощо).