2.4. Формування конкурентоспроможності, вартості та ціни робочої сили на ринку праці


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 

Загрузка...

В ринкових умовах господарювання важливими чинниками, що суттєво впливають на конкурентоспроможність робочої сили, є її вар-тість і ціна. У зв’язку з цим важливе значення має аналіз означених категорій та особливості їх взаємодії.

Розділ 2. Ринок праці та його регулювання

У міжнародній практиці вартість робочої сили визначається як розмір фактичних видатків наймача на утримання робочої сили. При цьому поняття фактичної вартості робочої сили вважається значно ширшим за поняття заробітної плати і згідно законодавства Украї-ни включає: витрати на оплату праці за виконану робот; витрати на оплату невідпрацьованого часу, що підлягають оплаті згідно з чин-ним законодавством; винагороди та допомоги; а також податки та від-рахування, що розглядаються як витрати на робочу силу.

Вартість робочої сили визначається в грошовому виразі. Вона формується на ринку шляхом порівняння результативності і корис-ності праці із затратами на відтворення робочої сили і встановлюєть-ся на рівні, що узгоджує граничну продуктивність праці, або цінність послуг праці для покупця-підприємця, з витратами, які потрібні для відтворення робочої сили.

Витрати на робочу силу можуть бути класифіковані наступним чином:

—        пряма оплата праці (заробітна плата за виконану роботу або відпрацьований час, за відрядними розцінками, тарифними ставками, посадовими окладами незалежно від форм і систем оплати праці, діючих на підприємстві; надбавки та доплати до тарифних ставок і посадових окладів; винагороди за вислугу років та стаж роботи; премії робітникам, керівникам, спеціа-лістам і т.п.);

—        оплата за невідпрацьований час (оплата в повному обсязі що-річних і додаткових та додатково наданих за рішенням тру-дового колективу відпусток; суми виплачені підприємствами випускникам професійно-технічних навчальних закладів та молодим спеціалістам, які закінчили вищі навчальні заклади за час відпустки, що передує початку роботи та ін.);

—        премії та нерегулярні виплати (премії, що виплачуються за спеціальними системами преміювання; премії за сприяння винахідництву і раціоналізаторству, за своєчасне постачання продукції на експорт, одноразові заохочення; винагороди за підсумками роботи за рік тощо;

—        заробітна плата в натуральній формі, пільги, послуги, допомо-ги в натуральній і грошовій формах;

—        витрати підприємств на соціальне забезпечення працівників;

Червінська Л. П., «Економіка праці»

—        витрати на професійне навчання;

—        витрати на утримання громадських служб;

—        витрати на робочу силу, що не віднесені до інших груп;

—        податки, що відносяться до витрат на робочу силу. На величину вартості робочої сили впливають певні чинники, що

можуть впливати на неї по-різному. Зокрема, до чинників, що збіль-шують вартість робочої сили належать такі: зростання потреб насе-лення в нових товарах та послугах, з урахуванням збільшення його доходів; збільшення витрат на житло та транспортні витрати; підви-щення інтенсивності праці найманих працівників, зростання психо-логічного навантаження, що потребує збільшення життєвих засобів для відновлення втрачених фізичних і моральних сил.

Тобто, об’єктивну основу витрат роботодавця на робочу силу створює вартість нормального відтворення працівника і його сім’ї. Варто відмітити, що обсяг життєвих потреб працівника, задоволення яких визначається суспільством необхідним, залежить не тільки від національної культури, традицій, що склалися, але й від вимог самих працівників, об’єктивним обмежувачем яких виступає рівень продук-тивності ресурсів.

Однак рівень вартості робочої сили залежить не тільки від вели-чини вартості життєвих засобів, необхідних для відтворення робочої сили, але і від результативності чи корисності її послуг. Одночасне врахування цих складових вартості дає можливість обґрунтовано формувати вартість такого специфічного товару як робоча сила.

Витратна складова вартості робочої сили забезпечує в основному гарантований рівень простого відтворення робочої сили. Названий рівень формується з урахуванням таких основних параметрів: зако-нодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати, вели-чини мінімальних гарантій в оплаті праці, що встановлені законодав-ством, угодами всіх рівнів і колективними договорами підприємств. Інша складова вартості робочої сили визначається результатами виробничо-господарської і трудової діяльності, доходністю праці, ди-ференціацією заробітних плат і доходів, що склалися на певний час.

Зв’язок вартості і ціни робочої сили носить опосередкований ха-рактер внаслідок того, що вартість робочої сили — це ціна матеріаль-них благ, необхідних для відтворення робочої сили, яка формується на ринку товарів і послуг, а ціна робочої сили — на ринку праці.

Розділ 2. Ринок праці та його регулювання

Вартість послуг робочої сили є об’єктивною основою, навко-ло якої відбувається коливання ціни цього товару, не виключаючи повного злиття з нею. В якості причин таких коливань в сучасних умовах можна відзначити такі ринкові фактори як: невідповідність попиту і пропозиції робочої сили, характер конкуренції на ринку праці (досконала, недосконала), що обумовлено становищем (моно-польним або конкурентним) продавців або покупців робочої сили в певному сегменті цього ринку. Поряд з цим на ринкову вартість робо-чої сили впливають такі неринкові фактори як: талант, природні зді-бності, непрестижність окремих професій, функціонування на ринку окремих конкурентних груп, інфляційні очікування, дієвість проф-спілкових організацій та ін.

Формування ціни робочої сили відбувається внаслідок взаємодії роботодавців і найманих працівників на зовнішньому (по відношен-ню до підприємства) ринку праці. На основі цієї ціни на внутрішньо-му ринку праці (на рівні підприємства) в процесі трудової і вироб-ничої діяльності складається певний рівень оплати праці. Отже, ціна робочої сили утворюється ще до початку трудового процесу і виражає вартість робочої сили певної якості. Заробітна ж плата виплачується після виконання заданої роботи залежно від кінцевих результатів пра-ці. Тобто ціна робочої сили характеризує рівень оплати праці в серед-ньому по певних професійно-кваліфікаційних групах працівників, у той час як заробітна плата набуває індивідуалізованих форм, відобра-жає результати праці конкретного працівника, тобто заробітна плата представляє собою модифікацію і конкретизацію ціни робочої сили.

Ціну робочої сили варто розглядати як ціну відтворення здатнос-ті до праці, а не ціну самої праці, не заробітну плату. Між означеними категоріями є суттєва різниця. Ціна робочої сили — це категорія, яка характеризує особисте споживання працівника і його сім’ї. Заробітна плата — категорія, пов’язана з продуктивним споживанням робочої сили власником засобів виробництва. Але ціна робочої сили має ре-алізуватися через заробітну плату, яка є одночасно категорією рин-ку праці і категорією товарного виробництва. Всю соціальну інфра-структуру підприємства варто вважати елементом ціни робочої сили, а не елементом заробітної плати.

На вартість робочої сили, на відміну від вартості інших товарів і по-слуг, значно впливає взаємодія таких історичних і духовних факторів,

Червінська Л. П., «Економіка праці»

як національний рівень культури, рівень життя, рівень вимог народу, який склався, рівень сукупної продуктивності, вартість відтворення робочої сили тощо. На національному ринку праці коливання ціни робочої сили визначаються співвідношенням попиту і пропозиції на неї. При цьому формування її величини здійснюється на основі тих же самих принципів граничності,притаманних усім іншим товарам і послугам на ринку. А саме рівноважна ціна, що відповідає суспільній оцінці робочої сили, встановлюється на рівні, що що узгоджує гра-ничну продуктивність праці (цінність трудових послуг для покупця-підприємця) з умовами пропозиції послуг робочої сили.

Закон відтворення робочої сили реалізується через притаманні кожному типу економічної системи і кожному способу виробництва закони розподілу фонду життєвих засобів. В умовах ринкової еконо-міки для цього достатньо розподілу відповідно до закону вартості ро-бочої сили. При будь-якому типі економічної системи повинен бути реалізований закон прожиткового мінімуму, виплата якого повинна гарантуватись працівнику при виконанні ним певних умов, встанов-лених у законодавчому порядку. При цьому вартість набору товарів і послуг визначає лише нижню межу ціни послуг робочої сили. Для роботодавця цінність робочої сили визначається не тільки вартістю її відтворення, але і який результат (або доход) він отримає при вико-ристанні найманого персоналу на ввіреному йому підприємстві.

В ринковій економіці ціна робочої сили відхиляється від її вартос-ті в більшу або меншу сторону. При цьому відхилення цін від вартості передбачає співпадання суми всіх вартостей і суми всіх цін. Однак в сучасних умовах розвитку вітчизняної економіки замість коливань цін на послуги робочої сили навколо вартості на них спостерігаєть-ся тривалий процес необґрунтованого зниження ціни послуг робочої сили. Вони продаються нижче 30% вартості відтворення простої, не-кваліфікованої робочої сили.

Вартість робочої сили в Україні багатократно нижча, ніж у роз-винутих країнах світу і навіть у країнах ближнього зарубіжжя. На-приклад, середня вартість робочої сили за рахунок робочого часу ста-новить: у Німеччині — приблизно 25 американських доларів, США, Японії — 16,4, Франції — 15,5, Південній Кореї — 7,5, Румунії і Болга-рії — 0,8, Казахстані — 0,74, Білорусії — 0,55, Російській Федерації — 0,66, а в Україні лише близько 0,40 дол. США.

Розділ 2. Ринок праці та його регулювання

Низький рівень оплати праці не сприяє мотивації до зростання продуктивності праці та ефективності виробництва, розвитку знань, здібностей працівників тощо. При низькому рівні ціни робочої сили працездатність не може забезпечити її нормальне відтворення, що не дозволяє забезпечити конкурентоспроможність робочої сили.