Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
4.1. Сутність та типи банківських ризиків : казначейство банку : Бібліотека для студентів

4.1. Сутність та типи банківських ризиків


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 

магниевый скраб beletage

Проблема ризику й доходу є однією з ключових концепцій у фінансовій і вироб-ничій діяльності суб’єктів ринкових відносин.

Під ризиком розуміють ймовірність (загрозу) втрати підприємцем частини своїх ресурсів, ймовірність недоодержання доходів, появи додаткових витрат у результаті проведення визначеної фінансової і виробничої стратегії. Сутність ризику полягає в можливості відхилення отриманого результату від запланованого. Більше того, правомірно говорити про ризик упущеної можливої вигоди, тобто ризику непрямого (побічного) фінансового збитку (неотриманого прибутку) у результаті того, що який-небудь захід не було проведено чи була зупинена господарська діяльність. Якщо ди-витися на проблему більш формально, то йдеться не тільки про ризик втрат, а й про ризик вигоди (одержання додаткового прибутку). Як відхилення від планованого результату він може мати й позитивну сторону. Отже, ризик як елемент господарського рішення може бути визначений так: це ситуативна характеристика діяльності будь-якого суб’єкта ринкових відносин, у тому числі банку, що відображає невизначеність її результату і можливі несприятливі (або сприятливі) наслідки у випадку неуспіху (або успіху).

Прийняття ризиків — основа банківської справи. Банки мають успіх тоді, коли прийняті ними ризики розумні, контрольовані і знаходяться в межах їх фінансових можливостей і компетенцій.

Провідним принципом у роботі банків є прагнення до одержання якомога біль-шого прибутку. Воно обмежується можливістю понести збитки. Іншими словами, ри-зик — це вартісне вираження ймовірної події, що веде до втрат. Чим більше ризики, тим більше шансів отримати прибуток. Ризик утворюється в результаті відхилень дійсних даних від оцінки сьогоднішнього стану і майбутнього розвитку. Ці відхилен-ня можуть бути як позитивними, так і негативними. У першому випадку мова йдеть-ся про шанси одержати прибутки, у другому — про ризик мати збитки. Зв’язок між прибутковістю операцій банку і його ризиком (у спрощеному варіанті) може бути виражений прямолінійною залежністю.

Рівень ризику збільшується якщо:

• проблеми виникають раптово;

• визначено нові завдання, які не відповідають минулому досвіду банку;

• керівництво не в змозі прийняти необхідних і термінових заходів, що може при-звести до фінансового збитку (погіршення можливостей одержання необхідного і/чи додаткового прибутку);

• існуючий порядок діяльності банку або недосконалість законодавства заважає прийняттю певних оптимальних для конкретної ситуації заходів. Наслідки неправильних оцінок ризиків або відсутність можливості протиставити

дійові заходи можуть бути дуже неприємними.

Розділ 4. Ризики в банківській діяльності

Існують загальні причини виникнення банківських ризиків і тенденції зміни їх рівня. Разом з тим, аналізуючи ризики українських банків на сучасному етапі, важ-ливо враховувати:

• кризовий стан економіки перехідного періоду, що виражається не тільки падін-ням виробництва, фінансовою нестійкістю багатьох організацій, а й знищенням ряду господарських зв’язків;

• нестійкість політичного становища;

• відсутність або недосконалість деяких основних законодавчих актів, невідповід-ність між правовою базою і реально існуючою ситуацією;

• інфляцію та ін. В усіх випадках ризик має бути визначений і обчислений. Аналіз і оцінка ризику

повною мірою засновані на систематичному статистичному методі визначення ймо-вірності того, що якась подія в майбутньому відбудеться. Звичайно, ця ймовірність виражається у відсотках. Відповідна робота може вестися, якщо вироблено критерії ризику, які дозволяють ранжирувати альтернативні події залежно від ступеня ризи-ку. Однак вихідним пунктом роботи є попередній статистичний аналіз конкретної ситуації.

Взагалі можна виділити такі види ризиків, що властиві банківським операціям.

Відсотковий ризик — можливість понести збитки внаслідок непередбачених, не-сприятливих для банку змін відсоткових ставок і значного зменшення маржі, зведен-ня її до нуля або до негативного показника. Відсотковий ризик виникає у випадках, якщо:

• не збігаються терміни повернення наданих притягнутих коштів;

• ставки з активних і пасивних операцій встановлюються різними способами (фік-совані ставки проти перемінних і навпаки). У цьому випадку прикладом може бути ситуація, коли кошти позичаються на короткий термін за переміннми ставками, а кредити видаються на тривалий термін за фіксованими ставками у роз-рахунку на те, що перемінні ставки не перевищать очікуваного рівня.

• банк неправильно спрогнозував криву дохідності. Відсотковому ризику най-більш піддані ті банки, які регулярно практикують гру на відсоткових ставках з метою добування спекулятивного прибутку, а також ті, які не приділяють достат-ньої уваги прогнозуванню змін ставок відсотка. Валютний ризик — небезпека валютних (курсових) збитків, пов’язаних зі зміною

курсів іноземних валют стосовно національної валюти. Валютний ризик особливо високий у тих банків, які прагнуть одержати спекулятивний прибуток, що утворить-ся через розбіжність курсів тих самих валют на різних валютних ринках або різниці курсу валюти в різні моменти. Валютний ризик можна роподілити на курсовий та інфляційний ризики.

Ринковий ризик тісно пов’язаний із відсотковим та валютним ризиками. Ринко-вий ризик означає можливі збитки, непередбачені витрати від зміни ринкової вартос-ті активів чи пасивів, зміни ступеня їх ліквідності. Особливо піддані такому ризику вклади в цінні папери. Ринкова вартість формується співвідношенням попиту та про-позиції, тобто котирується. На котирування цінних паперів можуть вплинути коли-вання норми позикового відсотка (зріст відсоткових ставок веде до знецінення цін-них паперів), зміна прибутковості і фінансового благополуччя компаній-емітентів, інфляційне знецінення грошей.

Казначейство банку

Особливо важливо враховувати ринковий ризик при прийнятті забезпечення з кредитних операцій, тому що зміни котирувань цінних паперів чи погіршення поло-ження на ринку нерухомості може привести до втрат при стягненні.

Ризик щодо формування депозитів (ресурсної бази) тісно пов’язаний з ринко-вим, відсотковим і валютним ризиками. При формуванні ресурсної бази банк повинен враховувати ймовірність збільшення витрат щодо залучення ресурсів у разі змі-ни ситуації на фінансовому ринку. Депозитна політика банку має на меті забезпечити банк ресурсами на певний час за певною ціною (для здійснення певних активних операцій). Її здійснення означає рішення двох протилежних завдань: стабільність ре-сурсної бази і мінімізація витрат з її формування. Ідеальний варіант — довгострокові вклади мають бути збалансовані довгостроковими депозитами. В іншому випадку (по завершенні терміну депозиту) банк може постати перед проблемою подорож-чання ресурсів і отримати збитки від довгострокового вкладення коштів. Особливу увагу на це повинні звертати невеликі банки, які обслуговують невелику кількість клієнтів, де платежі десятка клієнтів визначають стан коррахунку. Більші банки мо-жуть дозволити собі менший відсоток відповідності (за термінами активних і пасив-них операцій) через більшу стабільність середніх залишків на рахунках і можливості швидкого виходу на зовнішній ринок запозичення ресурсів.

Інша форма прояву ризику формування депозитної бази — це збитки у вигля-ді недоотриманих прибутків через необхідність тримати певний відсоток від обсягу ресурсної бази у вигляді готівки для здійснення розрахунково-касового обслугову-вання (виплата авансу на відрядження, заробітної плати, зняття депозиту готівкою і т. ін.). Для банку це активи, що не приносять прибутку. Їхній розмір залежить від зовнішніх обставин (ступінь довіри до банку, держави) і від структури клієнтури банку (наприклад, високий відсоток торговельнихих організацій означає великий обсяг інкасації готівки). Отже, необхідність у спеціальному резервуванні готівки для забезпечення зобов’язань з повернення готівкою депозитів населення відпадає. До-цільно також звернути увагу на облік сезонних, місячних коливань потоків готівки. Наприклад, ощадний банк, що працює, як правило, із внесками населення (здійснює комунальні платежі і виплату заробітної плати), може укладати договори таким чином, щоб оплати випадали на період масових комунальних платежів, але не збігалися з виплатами заробітної плати. Неабияке значення має також фактор розміщення ре-сурсної бази. Вважається, що при вкладенні в кредитні операції 85 % і більше суми депозитів, банк проводить ризикову депозитну політику. Це пояснюється тим, що кредитні операції мають меншу еластичність на предмет своєчасного і дострокового вилучення, ніж ресурсна база. Частково це компенсується вищою відсотковою ставкою, частина якої — ризик на збитки, частково — розміщення у більш ліквідні, хоча і менш прибуткові активи. Національний банк зменшує вплив цього ризику шляхом введення обов’язкового резервування частини притягнутих коштів залежно від тер-міну, на який укладено договір.

Ризик структури капіталу. Власний капітал банку розраховується в такий спо-сіб: сумуються фонди; прибуток; фонд переоцінки основних засобів; нереалізовані курсові різниці, за винятком валюти, внесеної в статутний фонд. Отримана величина зменшується на суму іммобілізації, зносу основних засобів, довгострокових вкладень капіталу, суму недонарахованого резерву на можливі втрати із сумнівних боргів і акцій, викуплених у своїх акціонерів. Ризик структури капіталу полягає в тому, що