Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
Казначейство банку : казначейство банку : Бібліотека для студентів

Казначейство банку


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 

магниевый скраб beletage

• якщо нагляд визначить, що комерційний банк не підтримує капітал на достатньо-му рівні для покриття процентного ризику, відображеного в обліку, вони повинні зажадати від комерційного банку або зробити негайні дії із зменшення ризику, або підтримувати додатковий обсяг капіталу для його покриття, або комбінувати ці дії.

Наведені принципи управління ризиком ліквідності і процентної ставки слід роз-глядати як один з етапів підготовки до впровадження в Україні певних регулюваль-них правил, які відповідають принципам угоди Базеля, пов’язаної з підвищенням на-дійності комерційних банків.

Процедури контролю, планування і управління ліквідністю

Основною метою управління активами і пасивами комерційного банку є підтрим-ка достатнього рівня ліквідності балансу з урахуванням рентабельності активно-пасивних операцій, що проводяться банком. Як було вже визначено раніше, ліквід-ність банку — це здатність його своєчасно виконувати вимоги своїх вкладників та інших кредиторів, а також задовольняти попит позичальників. А ризик ліквідності — це ризик того, що банк буде не здатний своєчасно задовольняти вимоги своїх вклад-ників та інших кредиторів, а також зобов’язання перед позичальниками унаслідок нестачі ліквідних активів. Разом з цим існує ймовірність того, що банк буде характе-ризуватися надмірною ліквідністю, фінансуючи невиправдано багато низькодоход-них ліквідних активів.

Ліквідність банку є однією з найважливіших характеристик його надійності. Під управлінням ліквідністю розуміється здатність задовольняти попит на фінансові ре-сурси з боку клієнтів банку протягом операційного дня з прийнятним рівнем витрат.

Таким чином, управління ліквідністю в комерційному банку призначене для своєчасного виконання прийнятих на себе зобов’язань з урахуванням їхніх обсягів, терміновості і валюти платежів, забезпечення необхідного співвідношення між влас-ними і залученими ресурсами, формування оптимальної структури високоякісних активів для виконання вимог вкладників, кредиторів та інших клієнтів.

Потік готівки від кредитів, що погашаються, та інших фінансових інструментів, платежів клієнтів на свої рахунки повинен бути достатній для видачі нових кредитів і купівлі активів для проведення платежів з рахунків клієнтів по їх розпорядженнях, виплати депозитів і відсотків за ними. Клієнти можуть виявити попит на ресурси, вилучаючи депозити, здійснюючи платежі або отримуючи кредит, у т.ч. для корекції власної ліквідності.

Найбільш важливі завдання забезпечення ліквідності полягають у підтримці оптимуму між ліквідністю і прибутковістю, а також забезпеченні збалансованості між термінами вкладень за активами і пасивами.

Для підтримки поточної ліквідності банк повинен мати достатній запас ліквідних активів, що накладає обмеження на вкладення в низьколіквідні активи (кредити).

Управління ліквідністю може здійснюватися шляхом управління активами або пасивами. Ліквідність можна купити на ринку (цей термін розуміємо як купівля го-тівки з метою підтримки платоспроможності), а також придбати шляхом продажу накопичених ліквідних активів. Найважливішими інструментами управління лік-відністю в українських умовах є валютний ринок, ринок міжбанківського кредиту і державні цінні папери.

Розділ 3. Казначейська модель управління активами і пасивами банку

Спосіб управління активами полягає в підтримці необхідного запасу високолік-відних коштів (каса, залишки на коррахунку в НБУ, кореспондентські рахунки, «ко-роткі» міжбанківські кредити, валюта), а також наявності достатнього обсягу ліквід-них цінних паперів.

Правильне планування ліквідності не потребує значного продажу цінних папе-рів, тому що при цьому можуть бути зафіксовані збитки. На жаль, в умовах україн-ської економіки поки що не достатньо діє ринок вторинних цінних паперів, який за розвинутої ринкової економіки дозволяє підвищити ліквідність комерційного банку і зняти обмеження на абсолютну величину кредитних вкладень. Це може виявитися серйозною перепоною для доведення рівня кредитів до рівня банківських систем роз-винутих економік.

Розмір запасу ліквідності, який вимірюється коефіцієнтом ліквідності (відно-шенням ліквідних активів до зобов’язань до запитання), залежить від розміру комер-ційного банку, клієнтської бази, стану фінансових ринків. Дрібніші банки повинні мати більший запас.

Спосіб управління пасивами полягає в залученні позик на міжбанківському ринку (оперативне управління) і планомірному залученні депозитів (стратегічне управ-ління). Крім того, використовуються операції репо — угоди на придбання цінних па-перів з подальшим викупом за обумовленою ціною. На крайній випадок залучають короткострокові позики в НБУ.

Ризик управління шляхом міжбанківського кредитування виникає, коли необ-хідно залучати ресурси в момент дефіциту, наприклад, на звітні дати. Комерційний банк не може довгий час «тягнути ресурси» на міжбанківському ринку, як правило, якщо такий період перевищує 7–10 днів, найбільш обережні партнери починають закривати ліміти, особливо якщо баланс показує зниження ліквідності за рахунок збільшення неліквідних активів або відтоку клієнтів.

При коливаннях ринку і виникненні локального дефіциту ліквідності, коли ціна інструменту падає, можливі втрати, навіть якщо власна ліквідність інструменту абсолютна або достатньо висока (наприклад, валюта і ОВДП). Рівень втрат залежить від ємності і ліквідності ринку в умовах кризової ситуації.

Не менш важливий інструмент управління ліквідністю — залучення «довгих» вкладень (депозитів), які в умовах розвиненої ринкової економіки створюються го-ловним чином за рахунок заощаджень населення, що відповідає характеру поведін-ки домашніх господарств. У результаті втрати довіри до банківської системи вельми значна (у масштабах країни) частина заощаджень населення знаходиться не у формі гривневих банківських депозитів, а у формі валютної готівки, що не тільки скорочує кредитний потенціал банківської системи, а й знижує її ліквідність. Ресурси корпора-тивних клієнтів, складових основи клієнтської бази українського банку, мають менш стабільний характер.

Для управління ліквідністю з мінімальними витратами комерційному банку необхідний бездоганний фінансовий імідж, оскільки будь-яка негативна інформація може призвести до кризи ліквідності в результаті масового панічного вилучення го-тівки з боку клієнтів, у разі закриття лімітів на банк на ринку міжбанківського кре-дитування.

Комерційні банки, що мають значні активи, великий капітал, значну клієнтську базу можуть мати менші витрати при підтримці ліквідності. Необхідно мати якомога

Казначейство банку

більше діючих лімітів і банків-партнерів, щоб у критичний момент мати додаткову можливість залучити додаткові ресурси.

Значну роль відіграє системний аспект — у кризових ситуаціях ліквідність рин-ків, особливо міжбанківського, падає і знайти гроші досить складно.

Сценарій втрати платоспроможності значною мірою традиційний. Як правило, в цьому випадку керівництво банку не приділяє достатньо уваги значенню ризик-менеджменту. Внаслідок цього комерційний банк проводить нераціональну кре-дитну політику, захоплюється спекуляціями, приймає значний інвестиційний або валютний ризик, неефективно використовує ресурси. Баланс демонструє зниження ліквідності, прибутку і капіталу, збільшення частки проблемних активів, репутація комерційного банку падає, закриваються ліміти на міжбанківському ринку, почина-ються збої в клієнтських платежах, клієнти прагнуть вивести свої ресурси, поперед-жають своїх контрагентів про переказ платежів в інші банки, потім комерційний банк продає свої активи, знижується об’єм надходжень на коррахунок банку і зменшуєть-ся валюта балансу — якщо менеджмент банку не в змозі припинити відтік коштів, настає втрата платоспроможності і ліквідація.

Підтримка банком оптимальної ліквідності може здійснюватися такими способами:

• накопичувати ліквідність на своїх балансах;

• набувати її на грошових ринках;

• використовувати обидва способи. Ризик управління ліквідністю має цінову і кількісну складові:

• ціновий ризик ліквідності обумовлюється ціною, за якою можуть бути продані активи, і процентною ставкою, за якою можуть бути залучені пасиви;

• кількісний ризик визначається тим, чи існують активи, які можуть бути продані і чи є на ринку можливість придбати ресурси за будь-яку ціну. Що стосується управління пасивами, то потенційний ризик тут виникає в тих

випадках, коли комерційні банки вимушені «переплачувати» за ресурси або коли ре-сурси недоступні.

Політика комерційного банку відносно підтримки оптимального рівня ліквіднос-ті повинна враховувати такі основні положення:

• ліквідність негативно впливає на прибутковість комерційного банку;

• ліквідність слід планувати і в тих випадках, коли в комерційному банку не спо-стерігається проблеми незбалансованості ліквідності;

• політика комерційного банку у сфері підтримки необхідного рівня ліквідності — це стратегія боротьби банку з невизначеністю і ризиками. Функції банківської ліквідності:

• задоволення попиту на кредити;

• задоволення бажань клієнтів вилучити депозити;

• чинник довіри (імідж комерційного банку);

• інтегральний комплекс взаємин банку з клієнтами;

• можливість уникнення продажу активів, що «горять», для отримання коштів;

• «прийнятні ціни» управління банківською ліквідністю. Для управління ризиком ліквідності важливо класифікувати активно-пасивні

операції за такими критеріями:

За призначенням активні операції можна розподілити на операції, що мають на меті підтримати ліквідність комерційного банку на тому або іншому рівні, та опера-ції, спрямовані на отримання прибутку.

Розділ 3. Казначейська модель управління активами і пасивами банку

Відповідно до критеріїв прибутковості:

• активи, що приносять дохід;

• активи, що не приносять доходу. За ступенем ліквідності:

• високоліквідні активи (каса, ресурси на кореспондентський рахунку в НБУ і на рахунках Ностро, цінні папери, що легко реалізовуються);

• ліквідні активи (вкладення, що погашаються в найближчі 30 днів, конвертована валюта);

• найменш ліквідні активи (довгострокові вкладення, будівлі і споруди). Пасивні операції можна розподілити за степенем постійності:

• летючі ресурси до запитання;

• стабільні ресурси до запитання;

• термінові пасивні операції;

• власний капітал.

Комплексна система управління і контролю ризику ліквідності

Це ціла група різноманітних методів, заснованих на детальному описі властивос-тей усіх або основних фінансових інструментів у портфелі банку, істотних з точки зору ризику ліквідності і грошових потоків.

Комплексна система управління ризиком ліквідності полягає в такому:

• оцінювання майбутніх грошових потоків;

• оцінювання структури балансу і забалансових вимог та зобов’язань;

• опис усіх властивостей активів і пасивів;

• можливість аналізу всіх ефектів руху процентних ставок;

• прогноз ліквідності;

• прогноз банківських нормативів;

• отримання різних звітів. Головна цінність цієї системи полягає в можливості проникнення в повне управ-ління балансу.

Алгоритм оцінки рівня ризику ліквідності:

• вхідна інформація:

- баланс;

- графік погашення активів і пасивів;

- внутрішньобанківські ліміти і нормативи;

- нормативна база НБУ;

- ліквідність ринку;

- крива прибутковості;

- ринкова вартість ресурсів;

• оцінювання фактичного ризику ліквідності;

• оцінювання цінового і кількісного ризику ліквідності;

• аналіз відхилень фактичного ризику від нормативних значень ризику;

• визначення варіантів допустимих рішень управління ліквідністю;

• розрахунок вартості підтримки ліквідності банку по кожному з варіантів управ-ління ризиком ліквідності;

• прогноз ліквідності і банківських нормативів;

• формування управлінських звітів;